Ухвала суду № 101834621, 10.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 грудня 2021 р.Справа №160/18429/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/18429/21 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН5092/1410/АВ-ФС/157 від 05.08.2021 року.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021 року зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належним чином завіреної копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долученої до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду від 12 жовтня 2021 року позивачем 04.11.2021р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18429/21 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, а також призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 10.12.2021 року.

09 грудня 2021 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) подано заяву про забезпечення позову у справі №160/18429/21, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акта, а саме: постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН5092/1410/АВ-ФС/157 від 05.08.2021 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 зазначає, що, недоотримавши належну йому пенсію, він з`ясував у працівників Пенсійного фонду про те, що Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №66923507 по стягненню з позивача штрафу за оскаржуваним ним рішенням. З огляду на те, що відповідач провів перевірку, на підставі якої ним прийнято оскаржуване рішення, без належним чином оформлених документів (направлення на перевірку, яка фактично відбулася 10.06.2021р., було оформлене лише 11.06.2021р.), є очевидними ознаки протиправності такого рішення. За твердженням позивача, невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, ускладнить поновлення його порушеного права на користування власними коштами, в той час, як для належного здійснення господарської діяльності йому потрібно продовжувати виплачувати податки, заробітну плату найманим працівникам, розраховуватися з постачальниками товарів і послуг, а здійснення стягнення коштів та накладення арештів на рахунки, які будуть наслідком виконання оскаржуваного рішення, цілком ймовірно вимусять позивача тимчасово припинити свою господарську діяльність, що поставить останнього у край скрутне становище.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати та довести належними доказами причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 , суд зауважує, що позивачем не наведено та не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Як слідує з заяви про забезпечення позову, вимоги ФОП ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, по-перше, обґрунтовані тим, що позивачеві стало відомо про те, що Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №66923507 по стягненню з позивача штрафу за оскаржуваним ним рішенням.

Водночас, жодних доказів відкриття цього виконавчого провадження, а також того, що воно відкрито саме з примусового виконання оскаржуваного в рамках цієї справи рішення відповідача - постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН5092/1410/АВ-ФС/157 від 05.08.2021 року, позивачем не надано.

Крім того, вимоги ФОП ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність спірної постанови, з огляду на те, що, за твердженням позивача, відповідач провів перевірку, на підставі якої ним прийнято це оскаржуване рішення, без належним чином оформлених документів (направлення на перевірку, яка фактично відбулася 10.06.2021р., було оформлене лише 11.06.2021р.).

Разом з тим, суд зазначає, що протиправність оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН5092/1410/АВ-ФС/157 від 05.08.2021 року може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Таким чином, у ході розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є доведеними та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана ФОП ОСОБА_1 заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/18429/21 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова