Рішення № 101834370, 11.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року Справа № 160/13337/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Саксаганської об`єднаної територіальної громади П`ятихатського району Дніпропетровської області в особі Саксаганської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року №892-9/VІІІ "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель запасу у землі для ведення особистого селянського господарства та передачу даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Саксаганську сільську раду П`ятихатського району Дніпропетровської області повторно розглянути на пленарному засіданні його заяву щодо затвердження проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки із кадастровим номером 1224586000:01:002:0535, загальною площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області та прийняти за наслідком розгляду поданих документів відповідне рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Саксаганської сільської ради від 29.06.2021 року № 892-9/VІІІ йому було відмовлено в затвердженні розробленого проекту землеустрою. У тексті вказаного рішення немає посилання на конкретну частину (пункт, абзац) статей законодавства на обґрунтування прийнятого рішення. Також йому відповідачем, окрім вказаного рішення, надано письмову відповідь у формі листа від 02.06.2021 року, в якому останній зазначає, що причиною відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки є рекомендації постійної комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження, транспорту, земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Саксаганської територіальної громади, відповідно до яких слід відмовити у затвердженні наданого ним проекту з землеустрою на тій підставі, що даний проект не проходив попереднього погодження у Саксаганській сільській раді. За таких обставин, у рішенні Саксаганської сільської ради №892-9/VІІІ від 29.06.2021 року обґрунтування щодо підстав відмови оскаржуване рішення сільради не містить, а отже останнє на думку позивача підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем 10.09.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що земельна ділянка, к.н. 1224586000:01:002:0523, за рахунок якої було надано дозвіл на відведення позивачу ділянки площею 2,00 га (визначений к.н. виділеної земельної ділянки 1224586000:01:002:0535) на момент поділу перебувала в комунальній власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41321933 від 30.03.2021 року. Залишок після поділу цієї ділянки, як і відділена земельна ділянка також є комунальною власністю Саксаганської сільської ради, а оскільки погодження документації передбачає погодження з суміжними землевласниками та землекористувачами, то в проекті землеустрою позивачеві потрібно було погодити межі земельної ділянки з сільською радою як з суміжником. Це і було запропоновано позивачу земельною комісією Саксаганської сільської ради при першому розгляді поданих документів, проте жодних дій по погодженню документації зроблено не було. Так, до позову додано інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно на новостворену земельну ділянку, реєстрацію якої і не погоджено сільською радою, вважаючи поділ протиправним без проведення погодження сільської ради (реєстрація права власності відбувається після затвердження документації з землеустрою і передачі земельної ділянки у приватну/комунальну/державну власність, чого не відбулося. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позовну заяву на адресу суду до теперішнього часу не скористався.

В силу ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.08.2020 року (яке у серпні 2020 року на підставі норм ч.4 ст.122 ЗК України було наділене повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб) було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства.

Розробку проекту землеустрою позивачем було доручено ДП "Центру Державного земельного кадастру» Дніпропетровської регіональної філії, яким було розроблено проект землеустрою в 2021 році, та погоджений експертом державної експертизи.

В подальшому відділом у П`ятихатському районі ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1224586000:01:002:0535, відповідно до розробленого проекту землеустрою з присвоєнням вказаному об`єкту нерухомого майна кадастрового номеру та внесенням відомостей про дану земельну ділянку (площі, цільового призначення, форми власності тощо) до Державного земельного кадастру України.

Відповідно до ст.117 ЗК України та розпорядження КМУ від 31.01.2018 року №60-р управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було передано вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту з державної в комунальну власність Саксаганської сільської ради як об`єднаної територіальної громади.

Приймання-передачу вказаної земельної ділянки здійснено на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну. Право, комунальної власності на спірну земельну ділянку відповідач не зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вищевказані відомості підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2021 року.

У зв`язку з вищевикладеним до Саївської сільської ради перейшли відповідно права та обов`язки власника та розпорядника спірної земельної ділянки.

Судом також встановлено, що 29.06.2021 року рішенням Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області № 892-9/VІІІ ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу даної земельної ділянки у власність.

Також позивачу відповідачем, окрім вказаного рішення надано письмову відповідь у формі листа від 02.06.2021 року, в якому останній зазначає, що причиною відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки є рекомендації постійної комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження, транспорту, земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Саксаганської територіальної громади, відповідно до яких слід відмовити у затвердженні наданого ним проекту з землеустрою на тій підставі, що даний проект не проходив попереднього погодження у Саксаганській сільській раді.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами частини 9 та 10 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні), або у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу із письмовим повідомленням про це відповідного органу;

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, у відповідності до приписів статті 186 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Крім того, відповідно до п.8 статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі №1640/2594/18.

Із спірного рішення 9 сесії 8 скликання Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 29.06.2021 року №893-9/VIII "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель запасу у землі для ведення особистого селянського господарства та передачу даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 » слідує, що позивачеві відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель запасу у землі для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га кадастровий номер 1224586000:01:002:0535 за межами населеного пункту на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, оскільки документи, подані на затвердження не проходили жодних попередніх погоджень сільською радою, враховуючи те, що земельна ділянка на момент формування перебувала в комунальній власності.

Надаючи оцінку викладеним у спірному рішенні від 29.06.2021 року №893-9/VIII мотивам відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд виходить з такого, що відповідачем у спірному рішенні взагалі не конкретизовано та не обґрунтовано, у чому саме полягає невідповідність поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а також не зазначено яких саме.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1224586000:01:002:0523, за рахунок якої було надано дозвіл на відведення позивачу ділянки площею 2 га (визначений кадастровий номер виділеної земельної ділянки 1224586000:01:002:0535) на момент поділу перебувала в комунальній власності, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41321933 від 30.03.2021 року. Залишок після поділу цієї ділянки, як і відділена земельна ділянка також є комунальною власністю Саксаганської сільської ради, а оскільки погодження документації передбачає погодження з суміжними землевласниками та землекористувачами, то в проекті землеустрою позивачеві потрібно було погодити межі земельної ділянки з сільською радою як з суміжником.

Суд зауважує, що у спірному рішенні відсутні такі посилання на вказані обставини.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, зважаючи на те, що спірне рішення не містить відповідних обґрунтувань, відповідач не може посилатися на те, що земельна ділянка площею 2,000 га (кадастровий номер 1224586000:01:002:0535) була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 1224586000:01:002:0523) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а у наданому на затвердження проекті землеустрою відсутнє погодження меж з суміжними власниками та землекористувачами.

Водночас, суд акцентує увагу, що відповідно до частин 1 - 5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 6 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Тобто, аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, за умови збереження цільового призначення земельної ділянки.

Водночас, у разі зміни цільового призначення земельної ділянки підлягає застосуванню правило, визначене статтею 20 ЗК України, згідно з абзацом 2 частини 1 якої зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Суд наголошує, що матеріалами справи підтверджено, що цільове призначення земельної ділянки на момент складення документації із землеустрою було: 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі), натомість, документацією із землеустрою запропоновано змінити цільове призначення спірної земельної ділянки на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства).

Отже, у разі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 цільове призначення спірної земельної ділянки зміниться з коду 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства).

Таким чином, зважаючи на те, що у разі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 цільове призначення спірної земельної ділянки зміниться з коду 16.00-землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі) на код 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства), суд дійшов висновку, що позивачем правильно обрано спосіб формування нової земельної ділянки шляхом виготовлення проекту землеустрою, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Крім того, суд зазначає, що кадастрові зйомки проводиться з метою опису точних меж земельних ділянок для того щоб особи, які мають правоустановчі документи на право користування земельною ділянкою, могли встановити межі земельної ділянки відповідно до правоустановчих документів. Саме для встановлення меж і проводяться кадастрові зйомки.

Таким чином, підписання акту погодження меж самостійного значення немає, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі надання земельної ділянки.

При цьому, відмова суміжного власника в погодженні меж не є підставою для позбавлення іншого землекористувача його прав на земельну ділянку чи на користування нею.

Також суд зауважує, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та Верховним Судом у постановах від 5 травня 2020 року у справі №404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 454/805/13-а.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність рішення 9 сесії 8 скликання Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 29.06.2021 року №893-9/VIII "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель запасу у землі для ведення особистого селянського господарства та передачу даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 ».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення від 29.06.2021 року №893-9/VIII не ґрунтується на вимогах закону, прийняте без належних і достатніх підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлення судом протиправності оскаржуваного рішення від 29 червня 2021 року №893-9/VIII "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель запасу у землі для ведення особистого селянського господарства та передачу даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 », суд, з метою відновлення порушеного відповідачем права позивача, доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути на пленарному засіданні заяву позивача щодо затвердження проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки iз кадастровим номером 1224586000:01:002:0535, загальною плошею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області та прийняти за наслідком розгляду поданих документів відповідне рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір за її подачу до суду в розмірі 908 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року №892-9/VІІІ "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель запасу у землі для ведення особистого селянського господарства та передачу даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Саксаганську сільську раду П`ятихатського району Дніпропетровської області повторно розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки із кадастровим номером 1224586000:01:002:0535, загальною площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області та прийняти за наслідком розгляду поданих документів відповідне рішення.

Присудити з Саксаганської об`єднаної територіальної громади П`ятихатського району Дніпропетровської області в особі Саксаганської сільської ради (вул.Центральна, 14, с.Саксагань, 52173, код ЄДРПОУ 04339333) за рахунок бюджетних асигнувань на ористь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма