Рішення № 101832409, 02.12.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6548/18

провадження №2-а/216/7/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кравець А.С.

представників позивача - адвоката Якименка С.Г.,

без застосування технічного запису

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Свою заяву обґрунтовує наступним: 05 червня 2018 року головним державним інспектором м/п "Плетенівка" Харківської митниці ДФС Перекопським С.А. відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил № 1043/80700/18.

05.06.2018 р. позивач склав письмові пояснення. 04.07.2018 р. позивач надіслав рекомендованою кореспонденцією вказані пояснення до відповідача. 30.08.2018 р. заступник начальника - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Волокітін Є.П., постановив визнати позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накласти на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 677723, 49 грн. (постанова № 1043/807000/18). 29.10.2018 р. на підставі зазначеної постанови у Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби міста Кривий Ріг (ДВС) розпочато виконавче провадження № 57541931 по стягненню з позивача вищезазначеного штрафу. 22.11.2018 р. позивач у Центрально-Міському відділі ДВС вперше дізнався про існування постанови про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу, та одразу звернувся до Центрально - міського районного суду м. Кривого Рогу із цим адміністративним позовом.

Просить суд винести рішення, яким скасувати постанову заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС, Є. П. Волокітіна, в справі про порушення митних правил № 1043/80700/18, про накладення на громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 677723.49 грн. 49 коп., стягнути з відповідача на його користь усі понесені ним судові витрати по справі.

Ухвалою судді Центрально-міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.02.2019 року адміністративний позов прийнятий судом, відкрито провадження у справі справа призначена до судового розгляду.

13.03.2019 року на адресу суду отримано відзив на адміністративний позов від Харківської митниці ДФС, у якому представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, розглядати справу без участі представника митниці.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

10.11.2020 року судом було уточнено ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року було відновлено провадження у справі.

Ухвалою від 23.03.2021 року судом були витребувані докази по справі.

Ухвалою суду від 26.11.2021 року було замінено сторону відповідача на належну.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Якименко С.Г. позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, постанову скасувати, оскільки позивач не порушував вимоги Митного кодексу України.

Представник відповідача в своєму відзиві позов не визнав, пояснивши, що позивача було обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України. Підстави для скасування постанови відсутні.

Судом встановлено, що згідно протоколу про порушення митних правил № 1043/80700/18 від 05.06.2018 року, складеного головним державним інспектором м/п «Плетенівка» Харківської митниці ДФС Перекопським Сергієм Анатолійовичем відносно позивача по справі громадянина Азербайджана ОСОБА_1 , встановлено: 05.06.2018 року о 05 год. 10 хв. у зону митного контролю пункту пропуску «Плетенівка» митного поста «Плетенівка у напрямку руху з України до Росії по смузі «зелений коридор» заїхав легковий автомобіль марки AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням гр. Азербайджану ОСОБА_1 , який надав для оформлення паспорт громадянина Азербайджану. При проведенні митного контролю зазначеного транспортного засобу з`ясувалося що гр. Азербайджану ОСОБА_1 31.08.2017 року о 20 годин 15 хвилин (згідно даних ЄАІС) ввіз на територію України зазначений транспортний засіб через пункт пропуску «Гоптівка» Харківської митниці в режимі тимчасового ввезення до одного року. У гр. ОСОБА_1 знаходилася заповнена митна декларація від 31.08.2017 року на ввезення автомобіля марки AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 у режимі тимчасового ввезення та в який було ознайомлено ОСОБА_1 зі ст. 380 МКУ. У гр. Азербайджану ОСОБА_1 була виявлена посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_2 , видана 18.05.2016 року органом 1201. З пояснень ОСОБА_1 до митного контролю при ввезенні вищезазначеного автомобіля він надав паспорт громадянина Азербайджану від 07.08.2017 року № НОМЕР_3 , який отримав в республіці Азербайджан.

Згідно ч. 3 ст. 380 МК України (в редакції до внесення змін від 06.09.2018 року) тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Таким чином, гр. Азербайджану ОСОБА_1 мав ввезти в Україну автомобіль марки AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 зі сплатою всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті такого транспортного засобу. Вартість автомобіля AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно митної декларації від 31.08.2017, заповненої ОСОБА_1 складає 5000 євро. Таким чином гр. Азербайджану ОСОБА_1 мав сплатити кошти у сумі 225907,83 грн. (код УКТЗЕД 8703329013). Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 МКУ. В протоколі. У розділі пояснення, зауваження особи, що притягується до відповідальності зазначено: «замечаний нет. прошу рассмотреть дело с моим участием. обяснение дано на отдельном листе». Розгляд справи зазначено, що відбудеться 17.07.2018 року о 15:00 год. за адресою: м. Харків вул. Клочківська 370, 4 поверх .

З постанови в справі про порушення митних правил № 1043/80700/18 від 30.08.2018 року, складену заступником начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Волокітіним Є.П., розглянувши справу про порушення митних правил № 1043/80700/18 розпочату 05.06.2018 року за ознаками вчинення громадянином республіки Азербайджан ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ. В постанові зазначено встановленим наступне: 31.08.2017 року о 20 годин 15 хвилин (згідно даних ЄАІС) ввіз на територію України зазначений транспортний засіб через пункт пропуску «Гоптівка» Харківської митниці в режимі тимчасового ввезення до одного року. У гр. ОСОБА_1 знаходилася заповнена митна декларація від 31 08. 2017 року на ввезення автомобіля марки AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 у режимі тимчасового ввезення та в який було ознайомлено ОСОБА_1 зі ст. 380 МКУ. У гр. Азербайджану ОСОБА_1 була виявлена посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_2 , видана 18.05.2016 року органом 1201. З пояснень ОСОБА_1 до митного контролю при ввезенні вищезазначеного автомобіля він надав паспорт громадянина Азербайджану від 07.08.2017 року № НОМЕР_3 , який отримав в республіці Азербайджан.

05.06.2018 року о 05 год. 10 хв. у зону митного контролю пункту пропуску «Плетенівка» митного поста «Плетенівка у напрямку руху з України до Росії по смузі «зелений коридор» заїхав легковий автомобіль марки AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням гр. Азербайджану ОСОБА_1 , який надав для оформлення паспорт громадянина Азербайджану.

В ході митного контролю у гр. Азербайджана ОСОБА_1 була виявлена посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_2 , видана 18.05.2016 року органом 1201, згідно з якою він постійно проживає в Україні та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідно до п.п. «в» п. 50 ч. 1 ст. 4 МКУ, підтверджує те, що гр. ОСОБА_1 в дійсності є резидентом. Таким чином було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , як резидент, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 380 МК України, під час тимчасового ввезення на митну територію України вищезазначеного транспортного засобу повинен був сплатити митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті таким транспортних засобів, а саме, кошти в загальній сумі 225907,83 грн.

05.06.2018 року, за фактом ухилення від сплати митних платежів відносно гр. ОСОБА_1 , головним державним інспектором м/п «Плетенівка» Харківської митниці ДФС Перекопським Сергієм Анатолійовичем було складено протокол про порушення митних правил № 1043/80700/18 за ст. 485 МК України. Гр. ОСОБА_1 у своїх особистих поясненнях від 05.06.2018 року та від 04.07.2018 року повідомив, що він дійсно ввіз на митну територію України автомобіль як нерезидент, але свою посвідку на постійне місце проживання в Україні він не приховував. Надані пояснення з урахуванням відомостей особисто заявлених гр. ОСОБА_1 органу доходів і зборів у митній декларації від 31.08.2017 року, у тому числі зі змістом ст. 485 МК України, підтверджують факт ввезення транспортного засобу гр. ОСОБА_1 на митну територію України без сплати митних платежів з порушенням вимог ст. ст. 257,265,266, 289 та 380 МКУ. Враховуючи викладене, вбачаються достатні дані, які вказують на вчинення гр. ОСОБА_1 протиправних дій, що потягли за собою ухилення від сплати митних платежів, тобто вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МКУ. На підставі викладеного, постановлено: громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МКУ, накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300(триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 677723,49 грн.

Позивач отримав копію постанови, що оскаржується, лише 22.11.2018 у Центрально-Міському відділені виконавчої служби у м. Кривий Ріг, тому, з об`єктивних причин не міг оскаржити її у десятиденний строк з дня її винесення.

Згідно висновку експерта О.А. Дробота Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, від 23.07.2021 року № СЕ-19/104-21/20850-ПЧ, зазначено, що рукописні записи від імені ОСОБА_1 у графі «особистий підпис» митної декларації від 31.08.2017 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «особистий підпис» митної декларації від 31.08.2017 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Судом додатково оглянуто в суді матеріали оригіналу справи про порушення митних правил № 1043/80700/18 відносно громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 за ст. 485 МК України.

Судом з`ясовано наступне: 31.08.2017 року, позивач в порядку тимчасового ввезення провіз на територію України транспортний засіб особистого користування - автомобіль AUDI A4 вартістю за складеною Позивачем декларацією - 5 000 евро., що підтверджується копією протоколу про порушення митних правил, копією постанови ДФС України в справі про порушення митних правил. Під час ввезення автомобіля 31.08.2017 року Позивач подавав усі необхідні документи, не приховував Довідку про постійне проживання. Чому працівники митниці звернули увагу лише на паспорт не відомо. Заявник не скоював жодних дій щодо приховування факту отримання Довідки, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи наприклад розписки Заявника про відсутність такої Довідки.

Згідно ч.2 ст. 77 КАСУ тягар доведення неналежної поведінки позивача під час ввезення автомобіля несе відповідач.

Згідно загальної презумпції вважається, що особа не порушує обов`язків, доки не доведено інше.

05.06.2018 року Позивач вивіз за межі території України транспортний засіб особистого користування - автомобіль AUDI A4, що підтверджується копією протоколу про порушення митних правил, копією постанови ДФС України в справі про порушення митних правил.

Згідно вимог ст. 485 МКУ, дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів

1. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, -

{Абзац перший частини першої статті 485 в редакції Закону № 4915-VI від 07.06.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.»

На думку автора протоколу, позивач при ввезення ТЗ 31.08.2017 надав лише паспорт громадянина Азербайджану, та не надав довідку про постійне проживання, через що не була застосована ч. 3 статті 380 МКУ:

« Стаття 380. Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України

3. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тобто, працівники митниці помилково ідентифікували позивача як нерезидента України, та діяли в порядку п. 1 тої ж ст.380 МКУ, який не передбачає обов`язку «сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів».

Під час ввезення автомобіля 31.08.2017 року Заявник подавав усі необхідні документи, та не приховував Довідку про постійне проживання. Чому митники звернули увагу лише на паспорт не зрозуміло. Заявник не скоював жодних дій щодо приховування факту отримання Довідки.

В матеріалах справи відсутні будь які докази скоєння Заявником таких дій, наприклад розписки Заявника про відсутність такої Довідки.

Більш того, митники мали усі можливості, за бажанням, установити факт видачі довідки, оскільки цей факт повинен бути відображений у відповідних базах даних.

Якщо б митники під час перетину кордону роз`яснили Заявнику, що за МКУ він повинен сплатити певні суми, то Заявник здійснив таку плату, або відмовився від ввезення ТЗ.

Тобто якщо і має місце якесь порушення, то у діях митників, які оформлювали ввезення автомобіля, а не Заявника.

Зі змісту ст. 485 МКУ, вбачається, що кошти, які не були сплачені Заявником - не є «митним платежем», мова йде про грошову заставу у розмірі такого платежу на випадок коли не буде виконана умова вивезення автомобіля на протязі року.

Згідно ст. 291 МКУ . Виконання обов`язку із сплати митних платежів

1. Обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими):

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов`язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту:

а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку;

3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Стаття 309. Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією. Види фінансових гарантій

1. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Стаття 310. Порядок надання фінансових гарантій органам доходів і зборів

1. У випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

2. Фінансові гарантії надаються:

1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів);

2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

3. Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Стаття 313. Фінансова гарантія у вигляді грошової застави

1. Внесення грошової застави здійснюється у валюті України.

2. В окремих випадках переміщення товарів територією України прохідним транзитом іноземним перевізником або уповноваженою ним особою дозволяється внесення нерезидентом суми грошової застави в іноземній валюті за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день внесення грошової застави.

{Частина друга статті 313 в редакції Закону № 1201-VII від 10.04.2014}

3. Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

4. При виконанні зобов`язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

5. Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому органі доходів і зборів, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого органу доходів і зборів.

6. За письмовою заявою особи, яка внесла грошову заставу, або уповноваженої нею особи кошти, внесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати митних платежів або для забезпечення сплати митних платежів за іншим зобов`язанням зазначеної особи перед органами доходів і зборів.

7. Кошти, внесені як грошова застава, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у 30-денний строк підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, або уповноваженій нею особі, а у разі неможливості такого повернення підлягають перерахуванню до державного бюджету.

8. При невиконанні зобов`язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

9. Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Позивач виконав умову про вивезення автомобіля на протязі року, тобто жодної шкоди державі не було нанесено

Якщо б позивач вніс грошову заставу при ввезенні автомобіля, то ці кошти все-одне Держава повинна була повернути позивачу.

Де-факто ніякого імпорту не відбулось, тому не повинні сплачуватись і митні платежі за такий невідбувшийся імпорт.

З чого вбачається, що мета неправомірного звільнення митних платежів чи зменшення їх розміру, передбачена диспозицією статті 485 МКУ у позивача була відсутня.

Отже, з суб`єктивної сторони немає складу адміністративного правопорушення, не встановлено спеціальної мети та наявності прямого умислу у Позивача.

Такої ж думки дотримується Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у Постанові від 06 червня 2018 року по справі № 607/1866/17:

« … Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій. При цьому, для встановлення суб`єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи задля розуміння наявності чи відсутності умислу особи до заявлення в митній декларації неправдивих відомостей. …»

Згідно вимог ст. 38 КУпАП України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

З протоколу вбачається, що Заявник здійснив правопорушення під час ввезення автомобіля, тобто 31.08.2017.

«Порушення» не є триваючим, тобто було завершено (вчинено) у той же день 31.08.2017 року. На час складання протоколу 2-місячний строк вже минув. На час розгляду справи минув майже рік.

Разом з тим, навіть якщо таке "порушення" суд визнає триваючим, то строк накладення адміністративного стягнення все одно сплинув, бо порушення було виявлено 05.06.2018, а стягнення накладено 30.08.2018.

Постанова Пленуму ВССУ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" від 17.10.2014 №11:

11. Судам слід дотримуватись вимог статей 277, 277-2, 278 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення і справа має бути розглянута навіть у разі порушення такого строку, а строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, не можуть бути продовжені.

12. У випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, передбачає, те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 Митного кодексу України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 286 КАСУ передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МКУ, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення (звільнення від) розміру митних платежів, що свідчить про відсутність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МКУ, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про порушення митних вил.

Суд приходить до висновку, що слід скасувати постанову заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС, Є. П. Волокітіна, в справі про порушення митних правил № 1043/80700/18, про накладення на громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 677723.49 грн. 49 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАСУ.

За правилами ст. 134 КАСУ за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2); розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 576,30 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Згідно квитанції від 14.07.2021 року позивачем за послуги експертизи сплачено суму 2250,00 грн.

Згідно з наданими стороною позивача документами, а саме: договором про надання правничої (правової) допомоги від 07.03.2019 № 380/19 та акту погодження вартості правничої допомоги, позивачем сплачено на правничі послуги на день слухання справи суму 13100, 00 грн., загальна сума витрат на правничу допомогу дорівнює 14800,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, не є співмірним.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 576,30 грн. витрати на оплату послуг експерта у розмірі 2250,00 грн., та на правничу допомогу в сумі, яка на день розгляду справи підтверджена, як сплачена правнику, а саме 13100,00 грн., що є співмірним зі складністю справи, враховуючи обставини справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг.

Указані вище судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Крім того, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. 2, 3, 5, 9, 77, 78, 139, 162, 163, 241 - 246, 286 КАСУ,

ст.ст. 90, 531, 381, 458 Митного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС, Є. П. Волокітіна, в справі про порушення митних правил № 1043/80700/18, про накладення на громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 677723.49 грн. 49 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка 16Б) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка 16Б), на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі: 576,30 грн. - сплачений судовий збір, 2250,00 грн. - витрати за проведення експертизи, 13100,00 грн. - підтверджені витрати на правову допомогу адвоката.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя: М. В. БУТЕНКО