Рішення № 101832160, 08.12.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4727/21

Провадження № 2/185/2620/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Астапчук Д.В., за участю прокурора - Ленченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/4727/21 за позовною заявою Виконувача обов`язків керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агенства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 , третя особа: Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, про стягнення шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2021 року Виконувач обов`язків керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агенства меліорації та рибного господарства України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Троїцької сільської ради шкоди, заподіяної державі, в розмірі 41480 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 20.01.2020 року ОСОБА_1 на берегу р.Мала Терса в с.Привовчанське Павлоградського району Дніпропетровської області здійснив незаконний вилов риби виду «Плітка» у кількості 488 штук за ціною 85 гривень за один екземпляр забороненим знаряддям лову, чим заподіяв державі в особі Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області матеріальний збиток на загальну суму 41480 гривень. Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року у справі №185/1073/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначено покарання за ч.1 ст.249 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Ухвалою суду від 30.06.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи позову, просила задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснила, що шкода кримінальним правопорушенням була завдана Дніпропетровському рибоохоронному патрулю, проте відшкодування має бути здійснене відповідній сільській раді. Також прокурор пояснила, що їй відомо, що справа №185/1073/21 була розглянута судом апеляційної інстанції, тому вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 набрав законної сили.

Відповідач повторно у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Начальник Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агенства меліорації та рибного господарства України просив розглянути справу без їх участі, збитки в розмірі 41480 гривень, заявлені Павлоградською окружною прокуратурою підтримав.

Представник третьої особи, Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, просив розглянути справу без їх участі, задовольнити позов. Додатково пояснив, що саме Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області уповноважене державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних водних живих ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому в даній справі і виступає позивачем у справі. У Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області відсутні повноваження щодо стягнення збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів. Однак на виконання ч.1 ст.29, п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища відшкодовуються шляхом перерахування на єдиний розподільчий казначейський рахунок виконавчого органу місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №364/1080/16-ц. Таким чином збитки, завдані внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Троїцької сільської територіальної громади Дніпропетровської області на розподільчий казначейський рахунок.

Прокурор не заперечувала проти розгляду справи без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в копії вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року у справі №185/1073/21 зазначено, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначено покарання за ч.1 ст.249 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Згідно вказаної вище копії вироку встановлено, що 20.04.2020 року приблизно о 14.00 годині обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом забороненими засобами лову, маючи при собі пристрій «павук» розмірами 1.50х1.50 вічко (сітка) 25 мм, прибув на берег р.Мала Терса, що розташована в с.Привовчанське Павлоградського району Дніпропетровської області, де в порушення чинного законодавства України, не маючи на те законного дозволу і відповідних квот з талонами встановленого зразка, виданих державними органами рибоохорони та лімітів на вилов риби, порушуючи ст.3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999 року, якими передбачено заборону на лов риби з використанням, зокрема, промислових та інших знарядь лову, виготовлених з жилкових та інших матеріалів усіх видів і найменувань, способом загат і спуску води з водоймищ, знаходячись на березі річки Мала Терса від берега встановив пристрій «павук» наступним способом: спеціальні металеві вила с держаком втикнув в землю, потім до пристрою «павук» прив`язав мотузку та випустив у річку, тобто незаконно виставив у воді заздалегідь заготовлене та принесене з собою заборонене знаряддя лову, а саме пристрій «павук» розмірами 1.50х1.50 вічко (сітка) 25мм, де став очікувати, коли риба попаде до сітки, та згодом витягнув. 20.04.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом, на протязі часу з 15:00 години по 17:30 годину вищевказаним способом знімав раніше встановлений ним пристрій «павук» розмірами 1.50х1.50 вічко (сітка) 25мм. Далі цього ж дня, обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись біля вищезазначеної річки приблизно на відстані 15 метрів від місця перебування, побачив у воді риболовний пристрій «верша», в якому перебувала риба виду «Плітка», після чого обвинувачений ОСОБА_1 витягнув зазначену «вершу» з води, тим самим здійснив незаконний вилов риби. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 виловив рибу виду «Плітка» у кількості 488 штук за ціною 85 гривень за один екземпляр на зальну суму 41480 гривень, чим згідно додатка №1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року №1209, заподіяв державі в особі Управління державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області матеріальний збиток на суму 41480.00 гривень, що є істотною шкодою.

Копія вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року у справі №185/1073/21 була надана прокурором до суду разом із позовом та згідно відмітки на вказаному судовому рішенні вказаний вирок суду не набрав законної сили.

В судовому засіданні при з`ясуванні у прокурора чи набрав вказаний вирок суду законної сили, прокурор вказала, що їх відомо, що справа №185/1073/21 розглянута судом апеляційної інстанції, проте копію судового рішення Дніпровського апеляційного суду прокурор надати суду не може, результат розгляду справи №185/1073/21 прокурор суду не повідомила.

Крім того, прокурор звернула увагу, що Дніпровською обласною прокуратурою було оскаржено вирок тільки в частині призначення покарання ОСОБА_1 , тому вважає, що фактичні обставини є встановленими саме згідно вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року.

Прокурору в судовому засіданні було роз`яснено, що згідно положень Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Проте прокурор вважала необхідним продовжити розгляд даної цивільної справи на підставі доказів, які містяться в матеріалах цивільної справи.

В частині 3 статті 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено обов`язок позивача довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.83 ЦПК України).

Також ЦПК України передбачено можливість для позивача заявити клопотання про витребування доказів у разі неможливості самостійно надати докази відповідно до статті 84 ЦПК України.

Прокурор посилалась на встановлені вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року у справі №185/1073/21 обставини скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_1 .

Однак згідно із частинами 1,2,4 ст.532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Прокурором в підтвердження позовних вимог не додано до позову та в подальшому при розгляді справи не додано вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року у справі №185/1073/21 з відміткою про набрання судовим рішенням законної сили та/або судового рішення суду апеляційної інстанції у справі №185/1073/21.

Клопотань про витребування доказів прокурором суду не заявлено також.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Невчинення позивачем необхідних процесуальних дій унеможливлює встановлення обставин справи, перевірки їх доказами, в той час як суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, що визначено в частині 7 ст.81 ЦПК України.

Зважаючи, що прокурору судом в судовому засіданні було роз`яснено обов`язок доведення обставин справи, ризик не вчинення відповідних процесуальних дій, та враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України), суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Згідно статті 17 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається промислове добування риби, водних безхребетних і морських ссавців, а також любительське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних у рибогосподарських водоймах. Правила й об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водойм, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15лютого 1999 року № 19, визначено, що забороняється лов водних живих ресурсів, зокрема: із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм; без наявності відповідних документів, що дають право на здійснення лову в окремих водоймах.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», передбачено, що регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Згідно статей 16, 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території природних заповідників (національних природних парків) забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об`єкти, а саме, в тому числі мисливство та рибальство (промислове рибальство).

Відповідно до статті 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об`єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Згідно висновку експерта від 13.05.2020 року №19/104-10/3-101 підтверджено документ, складений інспектором відділу «Рибоохоронний патруль», яким визначено розмір збитку 41480 грн проведеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 1209 від 21 листопада 2011 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» (488 екземплярів плітки х 85 грн = 41480 грн).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак, вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, спричинення з його вини шкоди незаконним виловом риби, не підтверджено належними та допустимими доказами у справі, а саме судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (№ 3-рп/99) прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агенства меліорації та рибного господарства України всупереч покладеного на нього обов`язку подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, не звернулось до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 .

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агенства меліорації та рибного господарства України.

При цьому прокурор просить стягнути шкоду, заподіяну державі, в розмірі 41480 грн саме на користь Троїцької сільської ради, яка є учасником справи і є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Третіми особами є суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді цивільну справу сторін для захисту особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розгляду судом справи. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами.

Разом із тим треті особи не є сторонами в цивільному процесі, отже судом не може ухвалюватися рішення на їхню користь.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, не просить стягнути шкоду, заподіяну державі, в розмірі 41480 грн на користь держави шляхом перерахування на відповідні казначейські рахунки, просить стягнути шкоду саме на користь третьої особи, Троїцької сільської ради. Суд позбавлений можливості змінювати формулювання позовних вимог, що буде порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Посилання прокурора, третьої особи на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №364/1080/16-ц, не може бути враховано судом, оскільки у справі №364/1080/16-ц вирішені вимоги прокурора, який звернуся до суду в інтересах держави в особі відповідної сільської ради про відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок здійснення незаконної порубки дерев.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Виконувача обов`язків керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агенства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 , третя особа: Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, про стягнення на користь Троїцької сільської ради шкоди, заподіяної державі, в розмірі 41480 грн - відмовити в повному обсязі.

Учасники справи:

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області, м.Павлоград, вул.Ганни Світличної, 64А.

Управління державного агенства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ ВП:40995974, Місцезнаходження: Україна, 49049, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, провулок Добровольців, будинок 15) Державного агенства меліорації та рибного господарства України, код ЄДРПОУ 37472282, Україна, 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 45-А.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339014, Україна, 51491, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, село Троїцьке, вулиця Миру, будинок 1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення в повному обсязі складено 13 грудня 2021 року.

Суддя А. О. Врона