Рішення № 101831674, 13.12.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6605/21

2/212/3380/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Новікової В.В., розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «КРИВОРІЗЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» до ОСОБА_1 , третя особа: ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ В ОСОБІ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ШИРОКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просили: 1) позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь майбутнього опікуна або закладу, де буде знаходитись дитина, аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини від усіх видів її заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 16.07.2021 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мотивуючи свою позовну заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , яка в подальшому 02.01.2020 року була переведена до відділення постнатального виходжування новонароджених КП «КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР ЗІ СТАЦІОНАРОМ КМР». 20 січня 2020 року було складено акт про дитину, покинуту в пологовому будинку. За період часу з 27.01.2020 року по 28.02.2020 року мати дитину не відвідувала, не цікавилась нею ні письмово, ні усно. З 28.02.2020 року дитину переведено до КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «КРИВОРІЗЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» та по теперішній час дитина перебуває на повному державному утриманні. Відповідачка належним чином не виконує батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не виявила бажання забрати дитину з пологового будинку. Зазначені обставини свідчать про байдуже ставлення матері до своєї дитини та нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим звертаються до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року у справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, вважається належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України шляхом оголошення на офіційному веб - порталі судової влади України, причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, будь-яких клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Представник третьої особи не з`явилися в судове засідання, надали висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав та справу просили розглядати без їх участі.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

В справі «Ilya Lyapin v. Russia», справа № 70879/11, Страсбург, 30.06.2020, §44, 47, Європейський суд з прав людини зазначив про те, що в даний час існує широкий консенсус - у тому числі в міжнародному праві - на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси мають бути першочерговими. Як правило, інтереси дитини диктують, що зв`язки дитини зі своєю сім`єю повинні підтримуватися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Розірвати такі зв`язки означає відірвати дитину від коріння, що може бути зроблено лише у виняткових обставинах; необхідно зробити все для збереження особистих відносин і, якщо це необхідно, для відновлення сім`ї. Оцінюючи, чи був оскаржений захід "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен врахувати, чи були, зважаючи на справу в цілому, причини, виправдані для оскаржуваного заходу, "відповідні та достатні" для цілей § 2 статті 8 Конвенції. З цією метою, суд повинен з`ясувати, чи проводили вітчизняні суди поглиблену перевірку всієї сімейної ситуації та цілу низку факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і чи врівноважена та розумна оцінка відповідних інтересів кожної людини з постійною турботою про визначення того, яке найкраще рішення буде для дитини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 . В свідоцтві про народження дитини записані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 6).

Відомості про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_3 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом (а.с. 11).

У відповідності до акту від 20.01.2020 року виявлена покинута дитина жіночої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина поступила до закладу охорони здоров`я 02.01.2020 року в КНП «КРИВОРІЗЬКИЙ ПЦ ЗІ СТАЦІОНАРОМ» КМР без матері (а.с.7).

КНП «КРИВОРІЗЬКИЙ ПЦ ЗІ СТАЦІОНАРОМ» КМР 21 липня 2021 року видано довідку № 1050 про те, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася в їх закладі з 02.01.2020 року по 27.01.2020 року. За час перебування дитини в закладі нею ніхто не цікавився ні письмово, ні усно (а.с.8).

Відповідно до інформації КП «ШИРОКІВСЬКА ЛІКАРНЯ» ШИРОКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 27.01.2020 року по 28.02.2020 року перебувала в педіатричному відділенні їх закладу та мати дитину не відвідувала ( а.с.9).

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації смт. Широке від 26.02.2020 року за № Р-90/0/392-20 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітній ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі того, що мати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покинула свою дитину. Зобов`язано влаштувати дитину до КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «КРИВОРІЗЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» на повне державне утримання (а.с.10).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.02.2020 року по теперішній час знаходиться в КОМУНАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ «КРИВОРІЗЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» на підставі розпорядження Широківської РДА № Р-90/0/392-20 від 26.02.2020 року. За час перебування дитини в закладі, мати та ніхто з родичів долею та станом здоров`я дитини не цікавився, у вихованні та утриманні участі не приймали, матеріальної допомоги не надавали, бажання забрати дитину в сім`ю не виявили ( а.с.13).

ОРГАНОМ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ В ОСОБІ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ШИРОКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ було надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36-37).

За правилами ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частинами 1-5 ст. 150 Сімейного кодексу України закріплено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 1 статті 164 СК України визначено: мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

В пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» проголошено: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судове засідання, належним чином повідомлена відповідачка не з`явилася, правом відзиву не скористалася, пояснень та заперечень щодо позову не надала, що свідчить про її байдужість по відношенню до дитини, позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог про те, що відповідачка не дбає про фізичний розвиток і здоров`я дитини, не виконує батьківський обов`язок щодо виховання та матеріального утримання своєї дитини, захисту її прав та інтересів.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку вона залишила в пологовому будинку та не виявила бажання забрати її, є наслідком винної поведінки відповідачки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Також, суд роз`яснює ОСОБА_1 , що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Приписами ч. 2, 3 ст. 166 СК України визначено: особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 СК України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України встановлено: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, до досягнення дитиною повноліття на користь майбутнього законного представника.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. (за вимогою про позбавлення батьківських прав - 908 грн., за вимогою про стягнення аліментів - 908 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 164, 166, 167, 171, 180-182, 248 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «КРИВОРІЗЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ БУДИНОК ДИТИНИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» до ОСОБА_1 , третя особа: ОРГАН ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ В ОСОБІ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ШИРОКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: відомості не надано, аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, до досягнення дитиною повноліття на користь державного закладу, в якому буде перебувати дитина, або опікуна, починаючи стягнення з 28 липня 2021 року і до досягнення дитиноюповноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: відомості не надано, в дохід держави судовий збір в розмірі 1816 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав також неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.

Суддя: І. Б. Чайкін