Рішення № 101830279, 10.12.2021, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/479/21

Провадження по справі №2/498/246/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року смт. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Чернецької Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Гонтаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Михайлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець приватний виконавець Вельков Олег Віталійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 93549 від 20.04.2021 року вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною щодо завершення стягнення коштів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 . А також стягнути з ТОВ « Фінансова компанія « Укрфінанс груп», ІНН 40326297 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 9762,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що предметом даної позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № від 20.04.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною стягнення звернення стягнення коштів з позивача на користь відповідача. Отже, як з`ясувалось 02 липня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, 20.04.2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна видала виконавчий напис на підставі договору від 08.09.2006 року № 014/0029/73/65137 укладеного між ОСОБА_1 та акціонерним поштово-пенсійним банком « Аваль», наразі стягувачем за цим договором є ТОВ « Фінансова компанія « Укрфінанс груп», відповідно до якого відповідачем надано позивачу кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 127000 доларів США, під 12,5 відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком повернення до 15.09.2012 року. Позивач дізнався, що 02.06.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Валькова Олега Віталійовича відкрито виконавче провадження № 65627658 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни про стягнення з позивача на користь відповідача за кредитним договором в розмірі 77504 дол. США, з яких: 54661,49 дол. США - заборгованість ( тіло кредиту); 22842,54 дол. США - заборгованість за відсотками. Ознайомившись через представника з матеріалами виконавчого провадження позивач вважає, що виконавчий напис № 93549 від 20.04.2021 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису. Відповідно до підпунктів 3.1-3.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року№ 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин подаються:а) оригінал кредитного договору;б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Відповідно до ст. 88 Закону України « Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Крім того, зазначив, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус порушені строки позовної давності, третя особа не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення ( платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості від 2012 року, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Відповідачем третій особі надано розрахунок заборгованості за договором загальна сума за яким становить 77504 дол. США. Отже, на підставі документів, наданих відповідачем третій особі із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. Як видно з додатку до договору, наданому відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису, останній платіж повинен відбутися 15.09.2012 року, тобто у відповідача виникло право достроково стягнути всю заборгованість за кредитним договором або до 15.09.2012 року або не пізніше 15.09.2015 року ( три роки позовної давності). Із заявою про вчинення виконавчого напису на Договорі іпотеки відповідач звернувся лише 20.04.2021 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги. Таким чином він вважає, що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням порядку вчинення нотаріальних дій і відповідачем пропущено строк, протягом якого відповідач міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Від представника відповідача ТОВ "Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник провив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що 08 вересня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком « Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0029/73/65137 про надання ОСОБА_1 кредиту на суму в розмірі 127000 доларів США. Відповідно до положень кредитного договору, кредит надається з 08.09.2006 року по 08. 09.2012 року. Але, строк дії договору сторонами визначено з часу надання позичальнику кредитних коштів та діє до повного погашення кредитної заборгованості ( суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені). ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав. 27 квітня 2018 року між ПАТ «ОКСІ Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Укрфінанс Груп» було укладено договір відступлення прав вимоги у відповідності до положень статті 512-519 ЦК України. Відповідно до вказаного договору ( п. 2.1. договору відступлення прав вимоги ) Первинний кредитор ( ПАТ « ОКСІ Банк» передає (відступає) Новому кредитору ( ТОВ « Фінансова компанія « Укрфінанс Груп») права вимоги до боржників які вказані у Реєстрі Боржників (портфель заборгованості). Відповідно до реєстру боржників від 04.05.2018 року та вказаного договору відступлення прав вимоги кредитор передає (відступає) Новому кредитору права вимоги до боржників у тому числі за кредитним договором № 014/0029/73/65137 від 08.09.2006 року який укладений між ОСОБА_1 та акціонерним поштово-пенсійним банком « Аваль». В свою чергу права вимоги на вказані у реєстрі боржників кредитні договори у тому числі на кредитний договір № 014/0029/73/65137 від 08.09.2006 року, виникло у ПАТ « ОКСІ Банк» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 114/57 від 27.04.2018 року. Відповідно до якого ПАТ « Райффазен Банк Аваль», як первинний кредитор, передав ( відступив) ПАТ « ОКСІ Банк», як новому кредитору, права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників . У березні місяці 2021 року ТОВ « ФК « Укрфінанс Груп`направив на дві відомі останньому, адреси ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 )повідомлення -вимогу про необхідність погашення заборгованості по кредитному договору № 014/0029/73/65137 від 08.09.2006 року. Одне повідомлення - вимога була отримана позивачем особисто 09.04.2021 року. Жодних заперечень, щодо розміру суми заборгованості від позивача не поступало та позивачем не надано жодних доказів того, що позивач не погоджується із сумою яка зазначена у повідомленні - вимозі та у виконавчому написі. Щодо безспірності заборгованості, слід зазначити, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статтей 87,88 Закону « Про нотаріат» такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Щодо тверджень позивача про пропуск відповідачем трьох річного строку на право вчинення виконавчого напису. Як зазначалось раніше, 27 квітня 2018 року між ПАТ «ОКСІ Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» було укладено договір відступлення прав вимоги, отже право вимоги виникло у відповідача починаючи з 27 квітня 2018 року. Як вбачається із виконавчого напису нотаріуса № 93549, вчинений 20.04.2021 року стягнення заборгованості проводиться за період з 29.11.2018 року по 11.02.2021 року сума заборгованості складає 77504 дол. США . За таких обставин, виконавчий напис нотаріуса вчинено в межах визначених ст. 88 Закону України « Про нотаріат» строках. Більше того, варто наголосити, як йдеться в ст. 88 Закону України « Про нотаріат» та пункти 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Враховуючи вищевикладене вбачається, що ТОВ « ФК « Укрфінанс Груп» 31.03.2021 року, не порушуючи норму ст. 88 Закону України « Про нотаріат» в межах трьох рокі з дня вимоги звернулося до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису, який в свою чергу підтвердив безспірність заборгованості та вчинив оскаржу вальний виконавчий напис. Також зазначили, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, має бути надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку ( прибутково- касовий ордер, квитанція до прибуткового касового ордера, касові чеки, виписки по рахунку, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ.)

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь на відзив в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що відзив містить неправдиві відомості, всі твердження відповідача, що він не пропустив позовну давність, надав документи відповідно до порядку вчинення нотаріальних дій не відповідають дійсності. Твердження відповідача про те, що строк позовної давності не пропущений через те, що відповідач став кредитором після відступлення прав вимоги є безпідставним та спростовується наступним. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною в спорі є підставою для відмови в позові. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності і захист порушенного права. Так при вчиненні виконавчого напису нотаріус порушила строки позовної давності, третя особа не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутніми підставими підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевіряв факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості від 2012 року, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безпірності грошових вимог відповідача до позивача.Отже безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Отже, на підставі документів, наданих відповідачем третій особі із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. Щодо витрат на правову допомогу, на виконання вимог ст. 137 ЦПК України, адвокатом Тищенко С.Ю. надається детальний опис робіт ( надання послуг), виконання ним під час виконання договору про надання правової допомоги. Консультація клієнта, щодо необхідних документів для звернення до суду, подальші дії клієнта - зайняло 2 годину; складання позову зайняло 10 годин, з яких: направлення запит нотаріусу, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження заняло 3 години; опрацювання законної бази, що регулюють відповідні правовідносини, збір доказів по справі - 5 годин; комп`ютерний набір тексту позовної заяви, виготовлення копій додатків до позовної заяви, сплата судового збору, тощо - 2 години.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, а справу розглядати за їх відсутності.

Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП`в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у поданому відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за їх відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду від неї надійшла заява в якій вона просить вирішити справу на розсуд суду.

Третя особа приватний виконавець Вельков Олег Віталійович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, жодних клопотань та заяв від нього не надходило.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до укладеного договору №014/0029/73/65137 від 08.09.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 вбачається, що позивач отримав кредит у розмірі 127000,00 доларів США, строком на 72 місяці.

Згідно договору відступлення права вимоги № 114/57 від 27 квітня 2018 року відбулося відступлення права вимоги від ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ « ОКСІ БАНК».

27 квітня 2018 року було між ПАТ « ОКСІ БАНК» та ТОВ « Фінансова компанія « Укрфінанс Груп» було укладено договір та відбулося відступлення права вимоги по кредитному договору № 014/0029/74/77935 від 09 липня 2007 року по даному кредитному договору на користь ТОВ « Фінансова компанія «Укрфінанс Груп».

20.04.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис за реєстровим №93549 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» заборгованості за кредитним договором №014/0029/73/65137 від 08.09.2006 року в розмірі 77504,03 долари США.

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Вельковим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65627658 з примусового виконання виконавчого напису №93549 виданого 20.04.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україніце система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (даліПорядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціямине більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку,шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Відповідно до пункту 1 згаданого Переліку за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку) подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

На виконання ухвали суду про витребування доказів приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. було надано: копію виконавчого напису №93549 від 20.04.2021 року та документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, а саме: повідомлення - вимогу; копію кредитного договору № 014/0029/73/65137, додаток до кредитного договору № 014/0029/73/651 від 08.09.2006 року "строки погашення кредиту", виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ « Фінасова компанія « Укрфінанс груп», копію згрупованих поштових відправлень.

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові стверджує, що про існування виконавчого напису дізнався випадково, будь-які документи йому не направлялись, оспорюваний виконавчий напис вчинений на договорі, що виникає з кредитних правовідносин, тоді як виконавчі написи можуть вчинятись лише на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно, а відповідач належними та допустимими доказами не спростовує того, що на виконання вимог законодавства перед зверненням з заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису направляв вимогу про погашення заборгованості, та є документальне підтвердження отримання позивачем вказаної вимоги, також відповідачем не надано підтверджень надання оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору для вчинення виконавчого напису.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що повідомлення - вимога на ім`я ОСОБА_1 направлялось на невідому адресу, тоді як позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, надана копія виписки за кредитним договором, у вигляді додатку до кредитного договору № 014/0029/73/65137 від 08 вересня 2006 року, « строки погашення кредиту» з зазначенням суми заборгованості, не містить повного розрахунку з вказівкою платежів, доказів зворотного відповідачем не подано.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону УкраїниПро бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному разі, наявна в матеріалах справи виписка за кредитним договором не відповідає вказаним вимогам, оскільки з неї не можливо визначити коли та яким чином була сформована заборгованість за сумою кредиту, за який період та на яку суму було нараховано проценти за кредитним договором.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року по справі № 6-887цс17.

Згідно пп.3.5 п.3 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

За змістом норм ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.34,50 Закону України «Про нотаріат» кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Нотаріальна дія, різновидом якої є вчинення виконавчого напису, або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вказані обставини свідчать про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису визначена в ньому сума заборгованості не мала безспірного характеру, а тому останній було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства.

Згідно із частиною першою статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Частина друга статті 318 ЦК України визначає, що всі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-кредиторів і юридичних осіб-кредиторів щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є відмінністю у поводженні з цими кредиторами в аналогічних ситуаціях. Така відмінність у світлі умов сьогодення без об`єктивного та розумного обґрунтування створює для юридичних осіб-кредиторів нерівні у порівнянні з фізичними особами-кредиторами умови у правовідносинах з юридичними особами-боржниками щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що встановлення для юридичної особи-кредитора у порівнянні з фізичною особою-кредитором меншого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників єдискримінацією юридичної особи-кредитора за ознакою її статусу.

Крім того, в обґрунтування вчинення виконавчого напису, відповідач посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року(далі - Постанова).

Однак, вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів того, що дійсно позивачу направлялась претензія з вимогою про погашення заборгованості за вказаним договором, а надані суду приватним нотаріусом документи, на підставі яких останнім було вчинено виконавчий напис, також не місять доказів того, що позивачу дійсно було направлено повідомлення про наявність заборгованість та вимога про її погашення.

Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною 20.04.2021 року за реєстровим №93549 з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 29.06.2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1050856 від 06.07.2021 року, розрахункову квитанцію про оплату послуг за надання правової допомоги в розмірі 8400,00 грн.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката безпосередньо пов`язана з розглядом справи, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, складання позовної заяви. Суд вважає, що обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній справі є співмірним із отриманою оплатою.

Суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню зі сторони відповідача на користь позивача, оскільки заперечення відповідача є необґрунтованими та суто формальними, а також повністю спростовуються наданими стороною позивача доказами, якими останній обґрунтовує розмір понесених ним витрат на правничу допомогу, які суд визнав належними та допустимими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сам розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат підлягає задоволенню повністю. Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1362,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8400,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,137, 141,223,247, 263-265,26, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець приватний виконавець Вельков Олег Віталійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 20 квітня 2021 року за реєстровим №93549 щодо стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 77504 ( сімдесят сім тисяч п`ятсот чотири долари США) 03 центи, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» ( ЄДРПОУ - 40326297) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 9762,00 грн., а саме судовий збір в розмірі 1362,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8400,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.С. Чернецька

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2021 року.

Суддя Н.С. Чернецька