Рішення № 101830143, 13.12.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1280/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ганкіної І.А.

секретаря судового засідання Жигаровій Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 за законом є його син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті свого батька шляхом фактичного проживання та володіння спадковим майном померлого. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не було. За час життя ОСОБА_3 не зареєстровано (не оформлено) право власності на дане майно в установленому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . 05 лютого 2019 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, останній заповів ОСОБА_1 . 21 серпня 2019 року, у шестимісячний термін, ОСОБА_1 звернувся до Гавришівської сільської ради із заявою про прийняття спадщини. Тобто спадщину прийняв після смерті спадкодавця, так як у передбачений законом термін подав заяву до сільської ради. Після цього, 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори, нотаріус Когутницький Є.В. із заявою на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок, в зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно. Вказане будинковолодіння відноситься до суспільної групи домогосподарств - колгоспний двір. Спадкодавець ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, у встановленому законом порядку після смерті ОСОБА_2 , однак не встиг оформити своїх спадкових прав, позивач також належним чином прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , так як звернувся в строк з відповідною заявою до Гавришівської сільської ради, позасудового шляху вирішити даний спір у позивача не має, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок, крім цього даний будинок відноситься до суспільної групи домогосподарств - колгоспний двір.

В зв`язку з викладеним вище, позивач звернувся до суду із позовом про захист своїх порушених прав.

Представник позивача адвокат Кокуца Є.Д. подав суду заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують, змін та доповнень не мають, позов просять задоволити. Розгляд справи провести у їх відсутність.

Відповідач Вінницька міська рада в особі Кавка А.О. надали суду заяву, про розгляд справи у їх відсутність та провести розгляд за наявними матеріалами, при вирішенні судового спору покладаються на розсуд суду.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку учасників провадження, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 7 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).

Доказами підтвердження та спростування обставин визначених у позові є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта ( ст.76 ЦПК України).

Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом є встановленим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.08.2007 року виданого повторно (а.с.5).

Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-19).

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 за законом є його син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті свого батька шляхом фактичного проживання та володіння спадковим майном померлого. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не було. Даний факт сторонами оспорений не був.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27.03.2019 року (а.с.9). .

Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

05 лютого 2019 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, останній заповів ОСОБА_1 (а.с.10).

21 серпня 2019 року, у шестимісячний термін, ОСОБА_1 звернувся до Гавришівської сільської ради із заявою про прийняття спадщини. Тобто спадщину прийняв після смерті спадкодавця, так як у передбачений законом термін подав заяву до сільської ради (а.с.12).

Після цього, 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори, нотаріус Когутницький Є.В. із заявою на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок, в зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно (а.с.11).

Відповідно до довідки № 122 від 06.02.2019 року виданої Гавришівською сільською радою, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , головою колгоспного двору був ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.13).

З листа КП «Вінницьке ООБТІ» № 82 від 26.07.2007 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 297 станом на 26.07.2007 року буд. АДРЕСА_2 , зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власност і№ 287 від 23.05.1987 року виданого згідно рішення виконкому Вінницької районної Ради народних депутатів № 167 від 23.05.1987 року (а.с.14).

Рішенням Гавришівської сільської ради від 22.10.2015 року 43 сесії 6 скликання було перейменовано вулиці населеного пункту с. Гавришівка, зокрема з вул. Леніна на вул. Незалежності (а.с.15).

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно до ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування майна померлого громадянина може здійснюватися за законом чи за заповітом.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

За 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку , встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частинами 1-3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини .

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно статті 123 ч. 2 Цивільного кодексу Української РСР, розмір долі члена двору встановлюється виходячи з рівності долей всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно Закону України „Про власність" від 15.04.1991 року (який діяв на момент смерті батька), пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності " № 20 від 22.12.1995 року: „ Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору".

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачами спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1264, 1266, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 2,11,12,13,206,247,263,264,265,355 ЦПК України, суд.-

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій обл., адреса - АДРЕСА_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.12.2021 року.

Учасники провадження:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач - Вінницька міська рада, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна,59, Вінницької області.

Суддя І.А. Ганкіна