Рішення № 101827593, 01.12.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2021 р. Cправа № 902/949/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ойл Плюс" (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 199/1)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ- ТРЕЙД-ГРУП ЛТД" (21018, вул. Марії Литвиненко- Вольгемут, 31А, м. Вінниця)

про стягнення 167366,14 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

21.09.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Ойл Плюс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ- ТРЕЙД-ГРУП ЛТД" про стягнення 167366,14 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/949/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 23.09.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/949/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2021 р.

На визначену дату судом представник позивача та представник відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 23.09.2021 р.

Ухвалою суду від 21.10.2021 р. підготовче засідання у справі було відкладено на 11.11.2021 р.

На визначену дату судом представник Позивача та представник Відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 21.10.2021 р.

10.11.2021 р. від представника Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/9998/21 від 10.11.2021 р.), в якій останній зазначає, що сума основного боргу зменшилась на 5000,00 грн, в зв`язку із частковою сплатою боргу 11.10.2021 р.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

З огляду на те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, відповідна заява прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору.

Ухвалою суду від 11.11.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/949/21 для судового розгляду по суті на 01.12.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання представник Позивача не з`явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.11.2021 р.

Водночас, Відповідачу ухвала суду від 11.11.2021 р. вручена останньому 15.11.2021 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника Відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від Відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що Відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.04.2021р. між ТОВ "Гранд Ойл Плюс" та ТОВ «Глобал -Трейд - Груп ЛТД» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 027.

Відповідно до п. 1.1 договору між сторонами було погоджено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується передати нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

Між сторонами умовами договору було обумовлено, що сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвічує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву та кількість товару. Кожна видаткова накладна (акт приймання передачі) на переданий товар є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.7. договору).

Згідно із п. 3.1. договору ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується Сторонами та зазначається у відповідних видаткових накладних і (актах приймання - передачі) на переданий товар чи Специфікаціях.

Відповідно до п. 3.6. договору оплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових коштів до каси Постачальника на підставі наданого Постачальником рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом 15 (п п`ятнадцять) банківських днів робочого дня з моменту надання рахунку Покупцеві.

Як слідує з матеріалів справи, 27.04.2021 р. Позивачем було поставлено Відповідачу дизельне пальне в кількості 22744 л та бензин А-92 в кількості 16412 л на загальну суму 954798,62 грн, що підтверджується Товарно-транспортними накладними на відпуск товару від 27.04.2021 року, а також підписаними видатковими накладними

Суд зазначає, що Товар був прийнятий Відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується Товарно-транспортними накладними на відпуск товару від 27.04.2021 року, а також підписаними видатковими накладними на загальну суму 954798,62 грн.

Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок 26.04.2021 року за № 220.

Натомість Відповідачем було порушено умови договору в частині розрахунків за поставлений Товар, останнім було здійснено часткові проплати, а саме: 11.05.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 100 000,00 грн; 13.05.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 100 000,00 грн; 27.05.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 15000,00 грн. 28.05.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 13000,00 грн. 31.05.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн. 01.06.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн. 02.06.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн. 17.06.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн. 12.07.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн. 15.07.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн. 22.07.2021 р. була здійснена оплата за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн.

З врахуванням часткових проплат заборгованість Відповідача станом на день подання позову до суду становила 155 650, 96 грн, що і стало підставою позову.

При цьому, як уже зазначалось судом, Відповідачем після подання позову до суду було здійснено часткову проплату в розмірі 5 000,00 грн, тому заборгованість станом на день розгляду справи в суді становить 150 650,96 грн, що становить ціну позову.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки між ними виникли зобов`язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З врахуванням наведеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за переданий Товар в сумі 150 650,96 грн є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі, з урахуванням процесуальної позиції відповідача, яка зводиться до визнання позову в цій частині.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9 803,21 грн пені та 1 911,97 грн 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором , у зв`язку з чим суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання Сторонами умов даного договору, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та відповідно до цього договору.

Сплата Стороною штрафу та або нені (неустойки) не звільняє жодну із Сторін від обов`язку погасити свою заборгованість перед іншою Стороною за передані у власність (поставлені) за ним Договором товари і від обов`язку повністю відшкодувати протилежній Стороні усі збитки (у тому числі іі упущену вигоду), завдані невиконанням та або неналежним виконанням своїх грошових зобов`язань. При цьому кожна із Сторін зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати. Неустойка (штраф пеня) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно «від відшкодування збитків. Сторони домовились про таку послідовність погашення (сплати) Сторонами своїх грошових зобов`язань за цим Договором; І) штраф; 2) прострочена (несвоєчасно сплачена),та або частково не сплачена, і а або несплачена сума; 3) плата за переданий у власність (поставлений) товар (п. 5.8. договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем факту прострочення боржника.

В той же час за результатами перевірки розрахунку пені, 3 % річних судом виявлено помилку у правильності визначення початкової дати періоду їх нарахування та арифметичні помилки у визначенні кінцевої суми заборгованості.

Так позивачем зазначено період нарахування штрафних санкцій за період з 11.05.2021 р. по 14.09.2021 р., тоді як правильним періодом є 18.05.2021 р. по 14.09.2021 р., оскільки: відповідно до п. 3.6. договору оплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових коштів до каси Постачальника на підставі наданого Постачальником рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом 15 (п 'ятнадцять) банківських днів робочого дня з моменту надання рахунку Покупцеві, враховуючи що рахунок Відповідачеві було надано 26.04.2021 р., тому дату нарахування штрафних санкцій є 18.05.2021 р.

Судом було здійснено перерахунок нарахованих штрафних санкцій за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга: Закон Еліт 9.5.3" калькулятора правильності розрахунку пені, 3 % річних судом визначено їх в розмір, а саме: пені в розмірі 9 095,58 грн та 3 % річних в розмірі 1 770,45 грн, які підлягають до стягнення у визначених сумах за період з 18.05.2021 р. 14.09.2021 р.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал - Трейд - Груп ЛТД" (21018, вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, 31А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38928097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ойл Плюс" (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 199/1, код ЄДРПОУ 42684089) 150 650,96 грн грн основного боргу; 9 095,58 грн пені, 3 % річних в розмірі 1 770,45 грн та 2 497,76 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу:позивача: grand_2019@ukr.net.

Повне рішення складено 13 грудня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (54055, м.Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 199/1)

3 - відповідачу (21018, вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, 31А, м.Вінниця)