Ухвала суду № 101826140, 13.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/2148/20

Провадження № 2/638/1145/21

13.12.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Запорожець Д. Д.

з участю судового розпорядника Календіної А. С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.

Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Панасенка П. П. до суду надійшло клопотання про витребування доказів, зокрема представник позивача просить суд витребувати у Сьомій Харківській міській державній нотаріальній конторі (місцезнаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 1) докази, а саме належним чином завірені матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимоги клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 до Дзержинського районного суду м. Харкова подано позов про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя. З 12 липня 1980 по 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3 його донька, ОСОБА_4 , звернулася до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 02 вересня 2019 року Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою за вказаною заявою було заведено спадкову справу №64680489. 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя. 07 лютого 2020 року постановою Державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори Сімакової Ольги Геннадіївни ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, у зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини остання не перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . Крім того, нотаріус повідомила, що ОСОБА_3 було складено заповіт, однак повідомити, на чиє ім`я складено заповіт відмовилася. Документи, які містяться в спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_3 , мають значення доказів по даній цивільній справі.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Панасенка П. П. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням проводити підготовче судове засідання за його відсутністю, клопотання про витребування доказів підтримує у повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Від третьої особи - Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також подане до суду клопотання, приходить до наступного.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом, при цьому у клопотання повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Тобто, задоволення клопотання про забезпечення судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе складнощі їх отримання, тобто об`єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержання та подання доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, якщо незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Заявляючи клопотання про забезпечення доказів, особа повинна посилатися на причини, за яких вона сама не може одержати цей доказ.

Згідно статті 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Суд, з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 не має можливості отримати докази поза судовою процедурою, керуючись принципом всебічного та повного, об`єктивного дослідження обставин справи, засадами змагальності та диспозитивності вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про витребування доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 84 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Панасенка П. П. про витребування доказів – задовольнити.

Витребувати із Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 1) докази, а саме належним чином завірені матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що докази мають бути направлені безпосередньо до Дзержинського районного суду м. Харкова протягом 14 днів.

У разі неможливості подати доказ, який вимагає суд взагалі або у встановлені судом строки, необхідно повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий: