Рішення № 101826007, 09.12.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 09.12.2021

ЄУ № 942/1519/21

Провадження №2-а/942/33/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судових засідань Стєніної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить: поновити строк на звернення до суду з даним позовом; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 896161, винесену 06.08.2021 поліцейським СРПП Старобільського РУП ГУНП в Луганській області старшим лейтенантом поліції Гончаровим Євгеном Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 06.08.2021 відповідачем відносно нього було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії БАБ №896161 та накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Позивач зазначає, що 06.08.2021 близько 07 год. 40 хв. він знаходився на вул. Магістральна, смт. Новопсков в автомобілі ГАЗ 5307, державний номер НОМЕР_1 . В цей час до нього підійшов поліцейський та висловив вимогу пред`явити документи, визначені п.2.1 ПДР України. На запитання щодо законних підстав перевірки документів, поліцейський повідомив, що позивач керував транспортним засобом та порушив правила дорожнього руху. Позивач на це заперечив та попросив надати докази вчинення ним правопорушення. У зв`язку з тим, що поліцейський не надав доказів порушення позивачем ПДР України, вимога про пред`явлення документів, визначених у п.2.1 ПДР України, не ґрунтувалася на нормах закону, посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб позивач не надав. Позивач вважає, що вимога поліцейського щодо надання для перевірки документів була неправомірною, через відсутність доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за інше правопорушення. Позивач зазначає, що дана постанова не містить жодних посилань на будь-які фактичні дані, що свідчили б про порушення позивачем ПДР України, не були встановлені та досліджені належні і допустимі докази вчиненого правопорушення. Позивач вважає, що адміністративного правопорушення не вчиняв, правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 19.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27.10.2021.

27.10.2021 розгляд справи відкладено до 02.11.2021 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по розгляду кримінального провадження.

02.11.2021 розгляд справи відкладено до 09.12.2021 у зв`язку з неявкою сторін.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позові просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Луганській області до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю, розгляд справи здійснити без участі представника. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб Г6 ОТА 3,7 Газ 3307 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , має повну масу 7400 кг та належить до категорії С1, однак відповідно до відомостей, що зазначені у посвідченні водія серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , категорія С1 відсутня.

Частиною 3 ст. 268 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, враховуючи, що сторони повідомлені про судове засідання, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 06.08.2021 відповідачем відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 896161 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. У вищезазначеній постанові вказано, що 06.08.2021 о 07 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 5307 в смт. Новопсков по вул. Магістральна, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії «С1», чим порушив вимоги п.2.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР України) визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.

Згідно із п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п. 2.4. ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Як вбачається з оскаржуваної постанови позивач порушив вимоги п.2.1 ПДР України, а саме не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 25.09.2019 по справі № 127/19283/17 зазначив, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач Головне управління Національної поліції в Луганській області направив до суду відзив на позовну заяву, до якого додав, зокрема, листи Старобільського РУП ГУНП в Луганській області, копію посвідчення водія.

Відповідно до листа Старобільського РУП ГУНП в Луганській області № 13329/111/43-2021 від 22.10.2021 диск з відеозаписом з портативного відеореєстратора надати не вбачається можливим, оскільки згідно із наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 термін зберігання інформації складає 30 діб.

Крім того, відповідно до листа Старобільського РУП ГУНП в Луганській області № 1074/111/43-21 від 15.08.2021 постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направлена до Новопсковського РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для примусового виконання.

Згідно із посвідченням водія серія НОМЕР_3 , виданого ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорії «В» з 19.02.2013 та «С» з 11.01.2012.

Вимога суду відповідачем виконана не була, жодного з витребуваних ухвалою суду від 19.10.2021 доказів не надано.

Крім того, в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено про використання будь-якого пристрою, який би зафіксував викладене у постанові, свідків також не зазначено.

У позові позивач посилається на неправомірність вимог поліцейського щодо надання для перевірки посвідчення водія через відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ у посадової особи відповідача в спірних правовідносинах не було.

Згідно матеріалів справи слідує, що відносно позивача не виносилась інша постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а отже у поліцейського на час зупинки транспортного засобу позивач не існувало достатніх підстав вважати, що особа чинила правопорушення.

Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.

Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу.

З врахуванням наведеного слідує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред`явлення документів (Постанова ВС у справі № 686/11314/17 від 15.03.2019).

Доказів правомірності зупинки поліцейським відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» відповідачем не надано.

Встановити факт відсутності у позивача посвідчення водія поліцейський міг лише після зупинки транспортного засобу, а отже допустив порушення вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Посилання відповідача на ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачена можливість застосування превентивних заходів, суд не приймає до уваги, оскільки ч.2 цієї статті цього Закону передбачає, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Поліцейським не були повідомлені причини застосування превентивних заходів, також не доведено до відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовані до ОСОБА_1 такі заходи.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, відповідачем не спростовано. Доказів того, що відповідач діяв правомірно і розглянув справу відповідно до вимог законодавства, суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови є законними та обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та у зв`язку з тим, що зазначені вище недоліки при винесенні оскаржуваної постанови позбавляють суд можливості перевірити законність винесеної постанови, тому справу слід надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 сформована правова позиція щодо необхідності сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, а тому слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до фіскального чеку платіж № 1017158945 від 16.08.2021 позивачем по справі було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову до суду в сумі 454,00 грн.

Таким чином судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 896161, винесену 06.08.2021 поліцейським сектору реагування патрульної поліції Старобільського РУП ГУНП в Луганській області старшим лейтенантом поліції Гончаровим Євгеном Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати та справу направити на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, яке знаходиться за адресою: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 454,00 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 02 березня 2007 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Стеценко