Рішення № 101825953, 13.12.2021, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кремінна

13 грудня 2021 року Справа № 414/2360/21 Провадження № 2-о/414/324/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Кремінна, цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Барабашева Катерина Вікторівна, заінтересовані особи - Головне Управління пенсійного фонду України в Житомирській області, Рубіжанське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Барабашева К.В., звернулася з вказаною заявою, в обґрунтування вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Брянка Луганської області, яке розташовано на тимчасово окупованій території України, помер її чоловік - ОСОБА_2 . У шлюбі вони перебували з 28.12.2007 року, та весь час шлюбу вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Після початку бойових дій, у 2017 році заявник разом з чоловіком переїхали жити до м. Кремінна Луганської області, де мешкали за адресою: АДРЕСА_2 , та при цьому періодично виїжджали до свого місця проживання у м. Брянка. При цьому заявник та її чоловік , як внутрішньо переміщені особи були зареєстровані за різними адресами. ОСОБА_2 був зареєстрований, як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , а заявник за адресою: АДРЕСА_3 . Після реєстрації у місті Кремінна, як ВПО, заявник та її чоловік стали на облік у Рубіжанському ОУПФ України в Луганській області, та переоформили пенсію. У жовтні 2021 року заявник звернулася до Відділу обслуговування громадян № 3 ГУПФ України в Луганській області щодо переведення її на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , але отримала рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 06.10.2021 про відмову в призначенні пенсії, оскільки не подала документи, що підтверджують спільне проживання з годувальником за однією адресою та факт перебування її утриманні у свого чоловіка. Частина поданих нею документів, видані установами на території, що не підконтрольна владі України. Заявник іншим чином, аніж через звернення до суду не може відновити своє порушене право, і це створює їй перешкоди у оформленні документів щодо переведення її на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_1 .

Заявник та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за відсутності заявника та її представника, також в заяві представник вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник Головного Управління пенсійного фонду України в Житомирській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник Рубіжанського об`єднаного УПФУ в Луганській області, правонаступником якого є Головне Управління ПФУ в Луганській області, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Правонаступник просив справу розглянути за його відсутності. У відзиві заперечував проти задоволення заяви. Зазначив, що заявник отримує пенсію, розмір якої перевищує прожитковий мінімум, що дозволяє забезпечити її особисті потреби, також не доведено того, що вона перебувала на утриманні померлого чоловіка, разом з тим, не було надано документів їх реєстрації за однією адресою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у шлюбі, який зареєстрований 28 грудня 2007 року (а.с. 5, 7, 9).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.09.2021 року, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Брянка Луганської області (а.с. 10).

Заявник ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 досягли пенсійного віку, здобули статус пенсіонера та отримували пенсію за віком. При цьому розмір пенсії ОСОБА_2 більше ніж в 4 рази перевищував розмір пенсії заявника (а.с. 15, 35).

Заявник ОСОБА_1 з 25.11.2014 взята на облік, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території. ЇЇ постійне місце проживання зазначено за адресою: АДРЕСА_4 , а адреса за якою вона перемістилася зазначена, як: АДРЕСА_3 . Зареєстроване місце проживання також підтверджено копією паспорта (а.с.5,11).

Чоловік заявника ОСОБА_2 з 24.11.2017 взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа. Він зареєстроване місце проживання зазначено за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування зазначено: АДРЕСА_2 . Зареєстроване місце проживання також підтверджено копією паспорта (а.с. 7, 12).

ОСОБА_1 звернулася до Головного УПФУ Луганської області з заявою про перехід з пенсії за віком в разі втрати годувальника, але отримала рішення ГУ ПФУ в Житомирській області о/р №909150151735 від 06.10.2021 про відмову у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджують факт спільного проживання заявниці разом із годувальником за однією адресою (а.с. 14).

Суду були надані акти про встановлення фактичного місця проживання від 07.10.2021, видані Кремінською міською радою, згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсно проживали за однією адресою: АДРЕСА_2 , з 2017 року по травень 2021 року (а.с. 16,17).

Відповідно до акту про фактичне проживання з померлим на день його смерті, що видані на тимчасово окупованій території ЛНР (а.с.26), згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкали за однією адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені документи суд приймає до уваги і розцінює їх як належні та допустимі докази у цивільній справі з огляду на "Намібійські винятки", консультативного висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року та сталої практики ЕСПЛ, як частини законодавства України, обов`язкові для застосування.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, а саме ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_4 (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 5.11.2005 N 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" , встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Частиною 2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, що передбачені ч. 1 зазначеної статі, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та отримувала пенсію, розмір якої більше ніж у чотири рази менший за пенсію, яку отримував її чоловік.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

З огляду на зазначене, встановивши, що пенсія, яку отримувала ОСОБА_1 , була для заявниці хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, так як її пенсія більше ніж у чотири рази менша за пенсію чоловіка, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення заяви.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставним посилання заінтересованої особи в відзиві на положення ч. 4 ст. 75 та ч. 2 ст. 61 СК України, оскільки виникнення і необхідність виникнення обов`язку між чоловіком та дружиною не поставлені в залежність від їх майнового стану, і реалізується такий обов`язок шляхом внесення відповідних коштів до сімейного бюджету та їх подальшого перерозподілу за видатками, в тому числі й на утримання.

Вирішуючи справу по суті, суд зважає на позицію, яка міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Суд, оцінюючи інформацію, яка міститься у довідці № 672 від 29.08.2019 р. та в акті про фактичне проживання з померлим на день його смерті № 8102 від 02.10.2019 р. (а.с. 13), приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду вказаної справи, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v.the Republic of Moldova and Russia", "Ilacu and Others v. Moldova and Russia"), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Разом з тим, судом не приймається до уваги доводи заінтересованої особи, щодо того, що заявник отримує пенсію, розмір якої перевищує прожитковий мінімум, що дозволяє забезпечити її особисті потреби, разом з тим, зареєстровані вони за різними адресами, з огляду на те, що даний факт підтверджується матеріалами справи, при цьому, суд звертає увагу, що особи мають право на декілька місць проживання, разом з тим, отримання її в розмірі, більшому за визначений законом України прожитковий мінімум не впливає в даному випадку на факт утримання заявниці ОСОБА_1 з моменту укладення ними шлюбу і до смерті ОСОБА_2 .

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також значення, яке має встановлення даного юридичного факту для реалізації прав заявника, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту постійного проживання з померлим чоловіком та перебування на його утриманні має для заявниці юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 76, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Барабашева Катерина Вікторівна, заінтересовані особи - Головне Управління пенсійного фонду України в Житомирській області, Рубіжанське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні - задовольнити повністю.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та перебувала на його утриманні до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.М. Акулов