Рішення № 101823009, 25.11.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 760/5024/20

Провадження № 2/761/3441/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Бондар О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Калинівська міська рада про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2020 року до Солом`янського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.

04.09.2020 року вказана позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.

Під час слухання справи було залучено належну третю особу - Калинівську міську раду.

В своїх вимогах позивач просить:

визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з їх матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її проживання або перебування зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що у сторін під час перебування у шлюбі народилися діти, які після припинення спільного проживання сторін, залишились проживати з матір`ю. Як зазначає позивач, визначення місця проживання дітей з матір`ю буде відповідати їх інтересам.

04.12.2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії та визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, яка була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2021 року зустрічний позов залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, звернувся до суду із заявою про визнання позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

А тому суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, за наступних підстав.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.11.2011 року.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 27.12.2016 року (справа №760/14119/16-ц).

Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні встановлено, що після припинення спільного проживання сторін, діти залишились проживати з матір`ю.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З матеріалів справи не вбачається між батьками конфлікту щодо існуючих прав та обов`язків по відношенню до дитини та їх реалізації.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Батько дитини не надав доказів, що визначення місця проживання дітей разом з матір`ю буде суперечити їх інтересам. В той же час батько не заперечував проти визначення місця проживання дітей з матір`ю та направив до суду заяву про визнання позову.

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини Калинівської міської ради №61 від 09.08.2021 року, рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дітей разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дітей, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дітей до матері, вік дітей, а також те, що в даному випадку відповідач не надав доказів, що визначення місця проживання дітей з матір`ю буде суперечити інтересам дітей, не заперечував щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживання дітей на даний час разом з матір`ю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 200, 206, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП не відомий, паспорт НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа: Калинівська міська рада про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 02 грудня 2021 року

Суддя: Н.Г.Притула