Вирок № 101822291, 13.12.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

№695/1382/20

1-кп/707/120/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

прокурора - Потокі А.А.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених: Меньших М.О., Короля О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250150001206 від 23.12.2019, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, утриманців у розумінні закону не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого:

1) 08 грудня 2011 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки; постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 серпня 2012 року на підставі ч. 2 ст. 78 КК України, ст.ст. 408-2, 409, 411 КПК України скасовано випробувальний термін і направлено у місця позбавлення волі строком на 3 (три) роки; 21 липня 2014 року постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2014 року згідно ст. 3 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненого від відбуття покарання;

2) 24 грудня 2014 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;

3) 05 жовтня 2015 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбутий строк покарання у вигляді 2 (двох) місяців позбавлення волі за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року, остаточну міру покарання визначено у вигляді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі; постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України переглянуто вирок, зараховано термін попереднього ув`язнення з 20.03.2015 до 05.11.2015, виходячи з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; 04 жовтня 2019 року звільненого із Старобабанівської виправної колонії Черкаської області (№ 92) за відбуттям строку покарання;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, утриманців у розумінні закону не маючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; в силу вимог статті 89 КК України раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно, за попередньою змовою між собою, 22 грудня 2019 року близько 22 години 40 хвилин, з метою вчинення розбійного нападу, тобто відкритого заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, через незамкнені вхідні двері проникли до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає потерпіла ОСОБА_3 , де, із застосуванням до останньої фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я, що проявилося у спричиненні тілесних ушкоджень, а саме: травми грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнилась гемопневмотораксом; травми голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя; саден кистей; які згідно висновку судово-медичного експерта № 05-8-01/30 від 10 лютого 2020 року належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_3 , а саме: грошовими коштами у сумі 150 гривень та ТВ-тюнером, ринкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 10/313 від 27 лютого 2020 року становить 336 грн 28 коп.

Дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) не визнав у повному обсязі та показав суду, що 22 грудня 2019 року близько 09 години вечора він зі своїм рідним батьком прийшов у центр села Домантове до магазину «Повна скриня», де вони ще з 2-ма хлопцями сіли, випили пива. Згодом йому зателефонувала батькова дружина ОСОБА_4 та повідомила, що бабусі немає вдома. Він ( ОСОБА_1 ) пішов шукати бабусю. Це було близько 21 год. 30 хв. - 22-ої години. Спочатку прийшов додому до колишньої батькової дружини ОСОБА_5 , де ОСОБА_6 повідомив йому, що бабусі у них не було. Потім пішов додому до ОСОБА_3 , так як бабуся могла бути у неї. Зайшовши, побачив кров на підлозі та дверях. Речі були перевернуті, все догори дригом. Коли побачив ОСОБА_3 , остання повзла у його бік, щось кричала нерозбірливо. Біля неї валялася банка з чимось. Була та банка ціла чи розбита, не пам`ятає. Обличчя потерпілої було закривавлене, фактично його не було. Злякавшись за свою бабусю, він почав шукати її по всьому будинку: у кімнаті, у веранді. Потім почув, як хтось кричить, і втік, так як боявся, що у всьому звинуватять його. Переліз через паркан, вийшов на дорогу, до перехрестя, де на якийсь час, хвилину чи навіть менше, зупинився. Бачив, як у двір зайшли двоє чоловіків, які прийшли з боку центу села. Вважає, що саме вони надали допомогу потерпілій та викликали їй швидку. Потім попрямував до домоволодіння своєї бабусі. На дверях висів замок. Він злякався і пішов до себе додому на АДРЕСА_3 . Вважає, що це було близько 10-ої години вечора, але точний час не пам`ятає. Затримали його працівники поліції о 22 год 40 хвилин у той час, коли він ішов вулицею, що поруч з центром села, після чого відвезли на місце злочину. Там, біля дерева у дворі, працівники поліцій його побили, розбили губу і ніс. Потім повезли у райвідділ. Винним вважає себе лише у тому, що не викликав швидку допомогу потерпілій та поліцію. Наявність плям крові на вилучених у нього грошових коштах пояснює тим, що давав гроші працівникам поліції, аби вони придбали йому сигарети. Щодо плям крові на вилучених у нього речах, зазначає, що він підходив до потерпілої, торкався її і у якийсь момент ОСОБА_3 доторкнулася рукою до його кросівка.

У судових дебатах та в останньому слові обвинувачений ОСОБА_1 наголошував на своїй невинуватості, зазначав, що на місці події був «розп`ятий» працівниками поліції до синіх дверей, які були в крові потерпілої, що пояснює походження плям крові потерпілої на його речах, та запевняв, що ніколи б не підняв руку на жінку.

Обвинувачений ОСОБА_2 , будучи допитаним у судовому засіданні 12 березня 2021 року, свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) визнав частково, зазначивши, що визнає вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та кається у вчиненому. При цьому, показав суду, що 22 грудня 2019 року близько 09 години вечора в центрі села Домантове зустрів ОСОБА_1 . Останній запропонував йому піти до ОСОБА_3 та украсти у неї гроші. Він погодився та пішов із ним. ОСОБА_1 сказав, що «нажме» на потерпілу, аби вона віддала гроші. Як саме він це зробить, ОСОБА_2 не знав. Коли прийшли на місце, через вікно побачили у хаті двох жінок. Стали чекати. Хвилин через 10 жінки вийшли та пішли у бік школи. Потерпілу він не знав, а в іншій жінці впізнав бабу ОСОБА_1 . Хата була відкрита. Вони з ОСОБА_1 зайшли у хату. Там він побачив ТВ-тюнер «Т2» та сховав його за пазуху. Потім вони з ОСОБА_1 побачили через вікно, як по двору ідуть потерпіла та баба ОСОБА_1 . Він заховався в іншій кімнаті, а коли жінки зайшли до хати - вибіг з будинку. В цей час через інші двері вибігла баба ОСОБА_1 . Він побіг за нею. Баба ОСОБА_1 повернула направо, а він - наліво. Вона не бачила його. Він ( ОСОБА_2 ) вибіг на город. Потім почув, як голосно кричить потерпіла. Що робив з нею ОСОБА_1 , не знає. Постоявши хвилину-дві, повернувся до будинку, «щоб ОСОБА_1 не вбив бабу». Забіг у першу кімнату і звідти крикнув йому: «Не трогай її!». ОСОБА_1 послухався, вони зібрались і пішли звідти. Світло було вимкнено, крові він не бачив. Вийшли на город, перелізли через паркан, розійшлись біля закинутої хати. Там він залишив ТВ-тюнер «Т2». Затримали його відразу, кілька чоловіків забігли у квартиру його баби, де він проживає. Це було близько години ночі, а від будинку потерпілої вони пішли близької 22-ої години чи близько 22 год 30 хв. Після затримання його привезли до будинку потерпілої, одягнули наручники, завели в хату, на одній нозі зняли взуття та завели у веранду в одному кросівку, а через хвилин дві вивели. Питань не ставили, окрім як: «Де ТВ-тюнер «Т2»? ОСОБА_1 це чув і сказав: «Отдай». Він був у хаті, пристебнутий до дверей.

Вказав, що під час проведення слідчого експерименту говорив не правду, а те, що казали йому говорити працівники поліції, тому покази, надані ним у судовому засіданні, відрізняються від тих показів, які він надавав під час проведення слідчого експерименту. При цьому зауважив, що працівники поліції йому не погрожували, фізичну силу не застосовували, а «радили». Звідки взялася кров потерпілої на його штанях, не знає. Від ОСОБА_3 він ОСОБА_1 не відтягував, але тягнув його через паркан. На ОСОБА_1 була біла кофта, а на ній - кров. Він розумів, що ОСОБА_1 «нажме» на потерпілу фізично, але не міг уявити, як саме. Вони це не обговорювали, а ОСОБА_1 не уточнював. Спочатку ОСОБА_1 пропонував чинити тиск на потерпілу, але він не погодився на це. Був впевнений, що таємно викрадатиме. Лише домовились, що у випадку, коли потерпіла не погодиться віддати гроші, він мав сказати до ОСОБА_1 : «Кінчай її».

На останок додав, що розповів усе, як було, зазначив, що щиро кається, просив вибачення та вказав, що не хотів цього робити та не хотів, щоб ОСОБА_1 побив потерпілу.

У подальшому, у судовому засіданні, яке відбулося 07 квітня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_2 просив надати йому можливість дати правдиві покази та заявив, що ввів суд в оману.

Оскільки відразу після цього за клопотанням прокурора у вказаному судовому засіданні було оголошено перерву, то у наступному судовому засіданні, яке відбулося 30 квітня 2021 року, суд запропонував обвинуваченому ОСОБА_2 надати правдиві покази, проте останній змінив свою позицію та відмовився від раніше заявленого клопотання і надання показів.

Разом з тим, у судовому засіданні, яке відбулося 22 червня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_2 знову клопотав про надання йому можливості змінити покази, однак, з огляду на встановлений порядок дослідження доказів у справі, у вказаному клопотанні йому було відмовлено та роз`яснено можливість надати покази після допиту потерпілої та свідків, згідно встановленого порядку.

У судовому засіданні, яке відбулося 13 жовтня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_2 від дачі показів відмовився, а також відмовився від показів, які він надав суду 12 березня 2021 року.

У судових дебатах та в останньому слові обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав у повному обсязі та просив суд його виправдати.

Потерпіла ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з письмовою заявою про проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду справи у її відсутності /т. 1 а.с. 64/.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 30 вересня 2020 року, захисником обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатом Королем О.А. було подано до суду заяву потерпілої ОСОБА_3 наступного змісту: «Прошу суворо не карати ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що шкода відшкодована у повному обсязі, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 не має. Останній тілесних ушкоджень не наносив та не був присутній, коли мене бив ОСОБА_1 . З ОСОБА_7 ми примирилися. Повідомляю, що побої наносив ОСОБА_1 , якого прошу судити відповідно до закону». Справжність підпису ОСОБА_3 на вказаній заяві засвідчено секретарем Домантівської сільської ради ОСОБА_8 /т. 2 а.с. 129/.

Сторона захисту наполягала на допиті потерпілої у судовому засіданні, сторона обвинувачення проти цього категорично заперечувала, вказуючи, що остання за станом здоров`я не може з`явитися до суду. Також прокурором було наголошено на тому, що потерпіла була допитана судом у порядку ст. 225 КПК України.

За вказаних обставин, враховуючи похилий вік потерпілої та її допит судом у порядку ст. 225 КПК України /т. 1 а.с. 203-205/, під час якого були присутні обвинувачені та їхні захисники, які, у тому числі, мали змогу поставити потерпілій запитання; зважаючи на те, що в силу статей 56, 58 КПК України давати пояснення є правом потерпілої сторони; а також беручи до уваги той факт, що аргументи, наведені стороною захисту як підстави повторного допиту потерпілої, не є суттєвими; відповідно до положень ст. 325 КПК України, суд вважав можливим за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд без вказаної особи.

Незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, їхня вина була доведена показаннями потерпілої, допитаної у порядку ст. 225 КПК України, показаннями свідка ОСОБА_9 , безпосередньо допитаного судом, письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні.

Так, відповідно до протоколу допиту потерпілої в порядку ст. 225 КПК України від 15 березня 2020 року з відеозаписом до нього, що були досліджені судом, потерпіла ОСОБА_3 , будучи допитана Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області у порядку ст. 225 КПК України, показала, що до неї весь час ходила «гулять» баба ОСОБА_1, так як у неї немає телевізора, а в ОСОБА_3 є телевізор і приставка, поруч живуть. Посидить годин до 9 і йде додому. Багато разів ночувала. А тоді вийшло так, що вона прийшла до неї у той вечір, сиділа, мовчала, якась не така була. У 9 годин потерпіла її вирядила. Баба ОСОБА_1 пішла додому, а ОСОБА_3 повернулася назад у хату. Тільки відкрила двері у веранду та зайшла, як ОСОБА_10 «бахнув її по голові». Вона відразу втратила свідомість і не знає, що було далі. Вони її «по тих хатах усіх тягали» і що там їй робили, не відомо. Крові скрізь було. Вони знали, що у неї є паї, перекинули все в хаті. Все з кров`ю змішали. Їй дівчата розказували, що вони її били кругом, кров лилася скрізь. А вже після того баба ОСОБА_11 прибігла. Ніколи не поверталась, а то вернусь. Побачила, що вона без свідомості лежить, та побігла до хлопців, до сусідів, і вони поприходили, поліцію і швидку викликали. Як розповідали їй дівчата, коли приїхала швидка допомога, її кололи у веранді та забрали у місто. До свідомості вона прийшла у лікарні. Після лікарні з місяць у своїх родичів лежала, на двір не виходила, не могла встати, їжу їй підносили. А тоді вже почала потрошки ходити. Побили її так, що скрізь шви, на ребрах шви, калікою стала. Пропало трохи грошей, скільки саме не знає, у неї були трохи заховані і де вони поділися не відомо. Від телевізора приставку забрали. Котрий із них забрав, не знає. У відповідь на запитання прокурора ОСОБА_3 повідомила, що одного разу до неї прийшов ОСОБА_10 , знав, що баба до неї ходить. Запитав, чи його баба у неї, а потім сказав, що його баба її гукає і каже, щоб вона прийшла і взяла із собою гроші. ОСОБА_3 взяла 200 грн у кишеню і пішла із ним. Коли дійшли до хати, побачила, що висить замок, баби і дома немає. ОСОБА_10 сказав: « Давайте гроші, пішли до магазину, вона в магазині». Коли підходили до магазину, побачили бабу ОСОБА_11 , яка йшла із якоюсь подружкою. Вона і не знала, що ОСОБА_10 до неї ( ОСОБА_3 ) приходив. ОСОБА_3 стала вимагати гроші назад. Він спочатку сотню витяг віддав, а потім покрутився і віддав другу. Після того вона ОСОБА_11 не бачила. У відповідь на запитання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Меньших М.О. потерпіла відповіла, що вона бачила тільки ОСОБА_11 , іншого не бачила. Скільки ударів ОСОБА_10 їй наніс, не пам`ятає, він раз її ударив і вона відразу впала /т. 1 а.с. 203-205, т. 2 а.с. 98/.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав покази про те, що вночі, в кінці грудня 2019 року, близько 12-ої години ночі, у нього відбулася телефонна розмова з ОСОБА_2 . Останній повідомив йому, що іде додому, що щось сталося з ОСОБА_14 , що той побив бабу, а він утік звідти, злякався, не знає, що з нею, не знає, що робити. Забрали якісь гроші, ніби 100 грн. ОСОБА_2 говорив незрозуміло, а він ( ОСОБА_9 ) не розпитував. Сказав йому зателефонувати в поліцію чи ще куди-небудь та закінчив розмову. З того часу з ним не бачився. Того ж дня, через 1,5-2 години після дзвінка, близько 02-ої години ночі, до нього додому приїхали працівники поліції, так як хтось їм розповів, що викрадені речі знаходяться у нього, та повезли його до будинку бабці. У хаті, на порозі, він побачив ОСОБА_15 в кайданках, який був пристебнутий до двох дверей. Як він стояв та в чому був одягнений, не пам`ятає. Обличчя у нього було опухле. ОСОБА_2 в цей час був у машині працівників поліції. Це було близько 02-ої - 03-ої години ночі.

Допитана у судовому засіданні у режимі відеоконференції із Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області свідок ОСОБА_16 пояснила, що є бабою обвинуваченого ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відмовилася давати покази. Відтак, покази свідка ОСОБА_16 не мають доказового значення і не приймаються судом до уваги.

Від допиту свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , зазначених у обвинувальному акті, сторона обвинувачення відмовилася.

Від клопотання про допит у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 обвинувачений ОСОБА_1 відмовився у судовому засіданні, що відбулося 19 липня 2021 року.

Показання потерпілої ОСОБА_3 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України, а також свідка ОСОБА_9 , викладені вище, які попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, на думку суду, спростовують показання обвинувачених про непричетність до скоєного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Водночас, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_9 в частині зазначення останнім, що у будинку потерпілої, на порозі, він бачив ОСОБА_1 з опухлим обличчям та у кайданках, який був пристебнутий до двох дверей, оскільки вони не відповідають дійсності та не узгоджуються з іншими зібраними у даному кримінальному провадженнідоказами, зокрема, даними протоколу огляду місяця події від 23 грудня 2019 року /т. 1 а.с. 100-107-г/, відповідно до якого вказаний огляд місця події у будинку потерпілої був проведений 23 грудня 2019 року у період часу з 00 год 40 хв. до 05 год 00 хв. слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Пономар В.В. за участі понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Відомості про інших учасників даної слідчої дії у протоколі огляду місця події відсутні. Заяв та зауважень до вказаного протоколу, зокрема, щодо складу учасників, не надходило. Інших достовірних даних про перебування обвинуваченого ОСОБА_1 23 грудня 2019 року у будинку потерпілої під час проведення огляду місяця події у матеріалах кримінального провадження немає. Відтак, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 не був учасником даної слідчої дії.

У решті покази свідка ОСОБА_9 відповідають дійсності, тому приймаються судом.

Суд констатує, що показання потерпілої ОСОБА_3 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України, та свідка ОСОБА_9 , у частині, яка приймається судом, є допустимими, об`єктивними, логічними, послідовними, правдивими. Вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, і впливають на оцінку дій обвинувачених та доводять вину обвинувачених в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні (злочині).

В цілому, даючи оцінку вказаним показам потерпілої та свідка, суд виходить з того, що дані покази отримані судом у встановленому законом процесуальному порядку, передбаченому ст.ст. 65, 66, 95, 96, 225, 352, 353 КПК України, з дотриманням як їхніх процесуальних прав, так і прав обвинувачених.

Свідок ОСОБА_9 був допитаний у судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Відтак, п.п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини порушено не було.

Покази потерпілої ОСОБА_3 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України, та свідка ОСОБА_9 , у частині, яка визнана судом достовірною, приймаються за основу при ухваленні вироку, ці покази логічні та послідовні, узгоджуються з іншими доказами, зібраними у межах кримінального провадження.

Окрім показань потерпілої ОСОБА_3 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України, та свідка ОСОБА_9 , допитаного у судовому засіданні, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, також підтверджується іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.ст. 358, 359 КПК України, а саме:

- даними витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250150001206 від 23.12.2019, відповідно до якого досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_2 , 22 грудня 2019 року близько 22 години 40 хвилин, з метою вчинення розбійного нападу, тобто відкритого заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, через незамкнені вхідні двері проникли до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає потерпіла ОСОБА_3 , де, із застосуванням до останньої фізичної сили, що проявилося у нанесенні тілесних ушкоджень, а саме: травми грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнилась гемопневмотораксом; травми голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя; саден кистей; які згідно висновку судово-медичного експерта № 05-8-01/30 від 10 лютого 2020 року належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_3 , а саме: грошовими коштами у сумі 150 гривень та ТВ-тюнером, ринкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 10/313 від 27 лютого 2020 року становить 336 грн 28 коп. /т. 1 а.с. 95/;

- даними рапорту помічника чергового СРПП № 4 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Радченка В.Г. від 23.12.2019, згідно з яким 22 грудня 2019 року о 22 годині 54 хвилини надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22 грудня 2019 року о 22 годині 53 хвилини перехожий ОСОБА_22 повідомив, що за адресою: АДРЕСА_4 , на вулиці побили жінку, вся в крові, більше інформації не надав, обставин події не знає. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Було проведено огляд місця події, в ході якого вилучено два сліди низу взуття, змиви бурого кольору, потерпіла доставлена до Золотоніської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями. Крім того, було вилучено ТВ-тюнер, а також грошові кошти в сумі 150 гривень. До правопорушення причетні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с. Домантове /т. 1 а.с. 96-97/;

- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_3 заявила, що 22 грудня 2019 року невідомі особи, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , вчинили розбійний напад на неї /т. 1 а.с. 98/;

- довідкою КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» Золотоніської районної ради № 1649 від 23.12.2019, з якої вбачається, що о 00 годин 10 хвилин 23 грудня 2019 року до приймального відділення доставлено хвору ОСОБА_3 , 1941 року народження. Після огляду та деяких обстежень їй встановлено попередній діагноз: політравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом ребер справа, рвана рана підборіддя та нижньої повіки справа, гематома та садна обличчя, ретроградна амнезія /т. 1 а.с. 99/;

- даними протоколу огляду місяця події від 23 грудня 2019 року, з таблицею зображень до нього, що був проведений слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Пономар В.В., у присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , яким зафіксовано, що місцем події являється домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . На момент огляду вхідні дерев`яні двері в домоволодіння, синього кольору, зі вставками шибок скла, які знаходяться з тильної сторони та ведуть через прибудовану будівлю до будинку, відчинені, не пошкоджені. У приміщенні веранди, розміром близько 2,5 х 3 м, де знаходяться зліва та справа полімерні мішки із пшеницею, вкриті покривалом, на одному з яких мається речовина бурого кольору; вішалка з одягом; стіл, на якому знаходиться тканинний фартух білого кольору з речовиною бурого кольору. Від вхідних дверей на відстані близько 2,5 м знаходиться коридор розміром близько 2 х 1,6 м. По прямій, по коридору мається прохід до кухні, розміром близько 3 х 3,2 м, де обстановка порушена, а саме: на тумбі клейонка розгорнута догори (піднята), витягнута шухляда, розкритий гаманець, який пустий, під ліжком лежить розбита скляна банка та на підлозі наявна речовина бурого кольору, по центру лежить у перевернутому положенні на спинку дерев`яний стілець, поряд з яким - жіночий плащ блакитного кольору, хустка, полімерні пакети та полімерна мотузка, яка була вилучена та поміщена до паперового конверту, опечатана в передбаченому законом порядку. Також у даній кухні, на відстані близько 1,5 м від правої стіни та на відстані близько 2,5 м від дальньої стіни на підлозі (під ліжком) було вилучено на марлевий тампон змиви бурого кольору, поміщено до паперового конверту, опечатано в передбаченому законом порядку. При вході до кухні, по ліву сторону, знаходяться двополовинчаті дерев`яні двері бежевого кольору, на яких в нижній частині наявна речовина бурого кольору, тобто на одній половині зліва наявна зі сторони кухні, а інша - зі сторони кімнати № 1, та саме з поверхні якої було вилучено на марлевий тампон змиви бурого кольору, поміщено до паперового конверту, опечатано в передбаченому законом порядку. Кімната № 1 розміром близько 3 х 3,2 м, на момент огляду обстановка порушена, а саме: відчинені шухляди в серванті, на шкільному столі загорнута скатертина, зняте покривало із дивану, із стіни знята церковна ікона та знаходиться на столі за телевізором. Шляхом візуального огляду підлоги в кімнаті № 1, під овальним столом, а саме близько 1 м від дальньої стіни та близько 35 см від стіни зліва, був виявлений слід нашарування низу взуття, який був зафіксований на фотокамеру «Sony», за правилами масштабної фотозйомки. Також на місці події, в кухні на підлозі, було виявлено шматок тканини з речовиною бурого кольору, яку вилучено та поміщено до паперового конверту, опечатано в передбаченому законом порядку /т. 1 а.с. 100-107-г);

- постановою про визнання речових доказів від 23 грудня 2019 року, якою полімерну мотузку, поміщену до паперового конверту; змиви слідів бурого кольору, зроблені за допомогою марлевого тампона, поміщені до двох паперових конвертів; шматок тканини зі слідами речовини бурого кольору, поміщений до паперового конверта; визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 /т. 1 а.с. 108/;

- довідкою Домантівської сільської ради № 783 від 23 грудня 2019 року, з якої вбачається, що гр. ОСОБА_3 , 1940 року народження, зареєстрована і проживає у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 /т. 1 а.с. 109/;

- даними протоколу огляду місяця події від 23 грудня 2019 року із відеозаписом до нього, що був проведений слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Пономар В.В., у присутності понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , яким зафіксовано, що місцем події являється вул. Перемоги в с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, де навпроти домоволодіння АДРЕСА_5 розташований нежилий, неогороджений, недоглянутий будинок, зарослий кущами та деревами. На відстані близько 2 м від краю дороги, на ґрунті між кущами, лежить ТВ-тюнер та пульт до нього. Під час огляду місця події був присутній гр. ОСОБА_2 , який показав, де він викинув зазначені вище речі, що у подальшому були знайдені у вказаному ним місці, вилучені та поміщені до сейф-пакету № 7038648 /т. 1 а.с. 110-111, т. 2 а.с. 99/;

- постановою про визнання речових доказів від 23 грудня 2019 року, якою ТВ-тюнер та пульт до нього, поміщені до сейф-пакету № 7038648, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 /т. 1 а.с. 112/;

- постановою про визнання речових доказів від 24 грудня 2019 року, якою диск стандарту DVD-R, 4,7 GB, 120 MIN № MAP638XE06052194, із оглядом місця події за участю підозрюваного ОСОБА_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019250150001206 /т. 1 а.с. 113/;

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23 грудня 2019 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_2 був фактично затриманий працівниками поліції 23 грудня 2019 року о 07 годині 05 хвилин у приміщенні Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. ОСОБА_2 роз`яснено права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України. Про затримання ОСОБА_2 о 08 годині 03 хвилини повідомлено органу (установі), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги ( ОСОБА_25 ) Ознайомившись з підставами затримання та правами затриманого, підозрюваний ОСОБА_2 пояснив, що із затриманням згідний. В ході проведення особистого обшуку в ОСОБА_2 з правої кишені куртки було вилучено мобільний телефон «Samsung GT-E100i» та мобільний телефон «Samsung SGH-х160», які поміщено до сейф-пакету № 7038661. Крім того, було вилучено одяг, а саме: куртку синього кольору та штани сірого кольору, які поміщено до сейф-пакету № INZ 4004831, а також пару взуття, які поміщено до сейф-пакету № INZ 4004832. Заяв та зауважень до даного протоколу від ОСОБА_2 не надходило /т. 1 а.с. 114-117/;

- постановою про визнання речових доказів від 23 грудня 2019 року, якою одяг (куртку і штани), поміщені до сейф-пакету № INZ 4004831, взуття, поміщене до сейф-пакету № INZ 4004832, та мобільні телефони «Samsung GT-E100i» та «Samsung SGH-х160», які поміщено до сейф-пакету № 7038661, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 /т. 1 а.с. 118/;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23 грудня 2019 року із відеозаписом до нього, що був проведений слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Ковтун В.Н., у присутності понятих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , за участі підозрюваного ОСОБА_2 та захисника Меньших М.О., в ході проведення якого підозрюваний ОСОБА_2 розповів, що 22 грудня 2019 року близько 22-ої години 30 хвилин він разом із ОСОБА_28 прийшли на АДРЕСА_6, де проживає гр. ОСОБА_3 , з метою заволодіння грошовими коштами останньої. Йшли з боку школи. Прибувши на місце, побачили, що у веранді горіло світло, говорили 2 жінки, тому обійшли будинок з боку провулку та стали чекати. Згодом з будинку вийшла власниця та баба ОСОБА_1 . Коли останні зайшли за ріг, вони з ОСОБА_1 пішли у будинок. ОСОБА_1 зайшов перший, а ОСОБА_2 - за ним. Пішли у кімнату, де ОСОБА_1 «перевертав стіл», а ОСОБА_2 взяв тюнер і заховав його за пазуху. В цей час у будинок повернулися власниця та баба ОСОБА_1 , тому вони перейшли в останню кімнату і заховалися там. Власниця сказала: «Тут хтось є». Коли вона заглянула у кімнату, де ховалися обвинувачені, ОСОБА_2 вибіг на вулицю. Перед ним вибігла баба ОСОБА_1 , якій він повідомив, що ОСОБА_29 у будинку. У відповідь баба ОСОБА_1 наказала йому тікати. При цьому вона побігла направо, а він - наліво. У домі залишились ОСОБА_29 та власниця будинку. Він у цей час поклав тюнер за сараєм. Просидівши близько 10 хвилин, почув крик власниці та повернувся до хати, де, на підлозі в кухні, на лівому боці, лежала власниця будинку, обличчя якої було в крові. Побачивши це, він крикнув ОСОБА_1 : «Не чіпай її». Разом з ним вони вийшли на город. Там ОСОБА_2 переліз через сітку, а ОСОБА_1 перелізти не зміг і вийшов далі, через хвіртку. Через хвилину-півтори вони розійшлись. ОСОБА_2 пішов додому. При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що він мав «стояти на шухері», а ОСОБА_1 мав зайти, взяти гроші. Вони розуміли, що там буде знаходитись людина, але ОСОБА_1 запевнив його, що він ( ОСОБА_2 ) нічого робити не буде. Однак, ОСОБА_2 знав про те, що ОСОБА_30 буде погрожувати, знущатись. У випадку, коли власниця не погодиться віддати гроші, ОСОБА_2 мав сказати до ОСОБА_1 : «Кінчай її». У потерпілої ОСОБА_1 забрав 100 з гаком гривень, а говорив, що їй привели 47 000 грн. При цьому на відео зафіксовано, як ОСОБА_2 показував та пояснював, звідки, коли і куди вони з ОСОБА_1 прийшли, як зайшли у будинок, у якій кімнаті були, де саме він взяв тюнер, де ховались від потерпілої, коли остання повернулася, як він вибіг з будинку, де був, коли почув крик потерпілої, як повернувся у дім, де і в якій позі лежала потерпіла, коли він її побачив, як і в якому місці переліз через паркан. Заяви та зауваження сторони захисту у протоколі проведення слідчого експерименту відсутні /т. 1 а.с. 119-127, т. 2 а.с. 97/;

- постановою про визнання речових доказів від 24 грудня 2019 року, якою диск стандарту DVD-R, 4,7 GB, 120 MIN № PSP330X013105552, із слідчим експериментом за участю підозрюваного ОСОБА_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019250150001206 /т. 1 а.с. 128/;

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23 грудня 2019 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 був фактично затриманий працівниками поліції 23 грудня 2019 року о 07 годині 10 хвилин у приміщенні службового кабінету № 307 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 3, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України. В ході проведення особистого обшуку в лівій кишені спортивних штанів у гр. ОСОБА_1 було вилучено грошові купюри, на яких знаходяться плями бурого кольору, а саме: номіналом сто гривень УЖ9646123 та номіналом 50 гривень СК8620403, які упаковано до сейф-пакету № 7038660. Крім того, було вилучено одяг, а саме: куртку зеленого кольору, яку упаковано до сейф-пакету № INZ 4004599, спортивні штани темного кольору, які упаковано до сейф-пакету № INZ 4004597, кросівки та носки білого кольору, які упаковано до сейф-пакету № INZ 4004596; спортивну кофту білого кольору, яку упаковано до сейф-пакету № INZ 4004598. Протокол складено у присутності захисника Меньших М.О. та підписано обвинуваченим, захисником і понятими /т. 1 а.с. 129-132/;

- постановою про визнання речових доказів від 23 грудня 2019 року, якою грошові кошти в сумі 150 грн зі слідами бурого кольору, поміщені до сейф-пакету № 7038660; одяг: куртку зеленого кольору, поміщену до сейф-пакету № INZ 4004599, спортивні штани темного кольору, поміщені до сейф-пакету № INZ 4004597, кросівки та носки білого кольору, поміщені до сейф-пакету № INZ 4004596, спортивну кофту, поміщену до сейф-пакету № INZ 4004598, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 /т. 1 а.с. 133/;

- постановою про відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_1 для проведення експертизи від 03 січня 2020 року /т. 1 а.с. 134/;

- протоколом освідування ОСОБА_1 від 11 січня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_1 у ході освідування було відібрано зразки крові з використанням медичного шприца, який поміщено до паперового конверта разом із зразками крові та опечатано у передбаченому законом порядку /т. 1 а.с. 135-136/;

- постановою про відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_2 для проведення експертизи від 03 січня 2020 року /т. 1 а.с. 137/;

- протоколом освідування ОСОБА_2 від 11 січня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_2 у ході освідування було відібрано зразки крові з використанням медичного шприца, який поміщено до паперового конверта разом із зразками крові та опечатано у передбаченому законом порядку /т. 1 а.с. 138-139/;

- постановою про відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_3 для проведення експертизи від 10 січня 2020 року / т. 1 а.с. 140/;

- протоколом отримання зразків для експертизи від 15 січня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_3 було відібрано зразки крові з використанням медичного шприца, які поміщено до прозорої колби, яку, у свою чергу, поміщено до паперового конверта /т. 1 а.с. 141/;

- даними висновку експерта № 10/10 від 10 січня 2020 року, відповідно до якого слід низу взуття розмірами 90 х 85 мм на зображенні DSC03679 та слід низу взуття розмірами 200 х 100 мм на зображенні DSC03729, залишені не взуттям, вилученим у гр. ОСОБА_2 /т. 1 а.с. 144-152/;

- висновком судово-психіатричного експерта № 38 від 22 січня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, збереженість у нього процесів мислення, пам`яті, інтелекту, вольового контролю свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики - що свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, збереженість у нього процесів мислення, пам`яті, інтелекту, вольового контролю - свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_2 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. ОСОБА_2 на момент скоєння інкримінованого йому діяння не перебував в стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому емоційному стані, котрий міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку /т. 1 а.с. 153-156/;

-висновком експерта № 05-8-01/30 від 10 лютого 2020 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження: травма грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнились гемопневмотораксом; травма голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя; садна кистей. Вказані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено в термін та при обставинах, вказаний в постанові, відносяться: травма грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнились гемопневмотораксом, у зв`язку з небезпекою для життя - до категорії тяжких тілесних ушкоджень; травма голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна кистей - до категорії легких тілесних ушкоджень /т. 1 а.с. 162-163/;

-висновком експерта № 05-1-09/69 від 28 січня 2020 року, згідно якого кров ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО /т. 1 а.с. 164-165/;

-висновком експерта № 05-1-09/68 від 28 січня 2020 року, згідно якого кров ОСОБА_1 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО /т. 1 а.с. 166-167/;

-висновком експерта № 05-1-09/66 від 28 січня 2020 року, згідно якого кров ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО /т. 1 а.с. 168-169/;

-висновком експерта № 05-5-06/27 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям коричневого кольору на куртці (об. 1-3, 5-9) та штанах (об. 12,13), крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям та помарок бурого кольору на куртці (об. 4) та штанах (об. 10,11) виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку з недостатньою кількістю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається; даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_2 не отримано /т. 1 а.с. 170-172/;

-висновком експерта № 05-5-06/31 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям коричневого кольору на куртці (об. 7,9), крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на куртці (об. 1-6,8) виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку з малою кількістю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО, походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_1 не виключається, якщо на момент скоєння злочину в нього була зовнішня кровотеча /т. 1 а.с. 173-175/;

-висновком експерта № 05-5-06/29 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на штанах (об. 1-6). виявлено кров людини, в об. 1,2 - що, можливо, належить особі жіночої генетичної статі; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_1 в об. 3-6 не виключається, в об. 1,2 не виключається у вигляді домішки /т. 1 а.с. 176-177/;

-висновком експерта № 05-5-06/30 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі плями коричневого кольору на спортивній кофті (об. 1) крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на спортивній кофті (об. 2-7) виявлено кров людини, в об. 5,7 - що, можливо, належить особі жіночої генетичної статі, в об. 2-4,6 статеву приналежність встановити неможливо у зв`язку з малою кількістю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_1 в об. 2-4.6 не виключається, в об. 5,7 не виключається у вигляді домішки /т. 1 а.с. 178-180/;

-висновком експерта № 05-5-06/28 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям коричневого кольору на підошві шкарпетки (об. 2) крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на шкарпетках (об. 1,3) та кросівках (об. 4-9) виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку з відсутністю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_1 не виключається /т. 1 а.с. 181-183/;

-висновком експерта № 05-5-06/26 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі змивів з банкнот, наданих на дослідження (об. 1,2) виявлено кров людини, що можливо належить особі жіночої генетичної статі; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_1 не виключається лише у вигляді домішки /т. 1 а.с. 184-185/;

-висновком експерта № 05-5-06/25 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі двох змивів (об.1,2), наданих на дослідження, виявлено кров людини, в об. 2 - що, можливо, належить особі жіночої генетичної статі, в об.1 статеву приналежність встановити неможливо у зв`язку зі значним бактеріальним забрудненням; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається /т. 1 а.с. 186-187/;

-висновком експерта № 05-5-06/24 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі мотузки (об. 3,4) крові не виявлено; при судово-медичній експертизі тканини (об. 1,2) та мотузки (об. 5), наданих на дослідження, виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку зі значним бактеріальним забрудненням; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_3 не виключається. /т. 1 а.с. 188-189/;

-висновком експерта № 10/313 від 27 лютого 2020 року, з якого вбачається, що ринкова вартість наданого на експертизу ТВ-тюнера «DVB-T2» з пультом дистанційного керування, станом на 22.12.2019 року, при умові, що він перебував у справному стані, могла становити 336,28 грн /т. 1 а.с. 192-197/;

-протоколом огляду предмету - ТВ-тюнера «DVB-T2» з пультом дистанційного керування, чорного кольору, від 01 березня 2020 року, що був проведений у присутності потерпілої ОСОБА_3 , під час якого потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що впізнає ТВ-тюнер за такими ознаками: кольором, маркою та моделлю, які вказані на самому тюнері /т. 1 а.с. 198/;

-розпискою ОСОБА_3 про отримання на зберігання ТВ-тюнера /т. 1 а.с. 199/;

-постановою про уточнення анкетних даних від 01 березня 2020 року, відповідно до якої ухвалено у всіх процесуальних документах кримінального провадження № 12019250150001206 вважати правильним прізвище потерпілої ОСОБА_3 та рік народження 1940 /т. 1 а.с. 200/;

- постановою про визнання речових доказів від 10 березня 2020 року, якою диск стандарту CD-R № 1292105152229 із записом допиту потерпілої ОСОБА_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019250150001206 / т. 1 а.с. 202/;

-висновком судово-психіатричного експерта № 96 від 07 травня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. У період інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує /т. 1 а.с. 206-208/;

- висновком експерта № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12 травня 2020 року, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на шкарпетках (об`єкти №№ 4,5), збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_3 (об`єкт № 1) і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваних ОСОБА_2 (об`єкт № 2) та ОСОБА_1 (об`єкт № 3). Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на кросівках (об`єкти №№ 6,9), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_3 (об`єкт № 1) і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваних ОСОБА_2 (об`єкт № 2) та ОСОБА_1 (об`єкт № 3). Походження слідів крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єктах №№ 4,5,6,9, від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на кросівках (об`єкти №№ 7,10), є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілями, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_3 (об`єкт № 1) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваних ОСОБА_2 (об`єкт № 2) та ОСОБА_1 (об`єкт № 3). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілої ОСОБА_3 та в об`єктах №№ 4,5,6,9, складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин, виявлених в об`єктах №№ 7,10, від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виключається /т. 1 а.с. 216-230/;

- висновком експерта № 19/10/1-292/СЕ/20 від 18 травня 2020 року, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на купюрах, номіналом 100 грн (об`єкт № 1) та 50 грн (об`єкт № 2), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_3 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених на купюрах, номіналом 100 грн (об`єкт № 1) та 50 грн (об`єкт № 2), та у зразку крові потерпілої ОСОБА_3 складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин, виявлених в об`єктах №№ 1, 2 від ОСОБА_1 виключається /т. 1 а.с. 233-241/;

-висновком експерта № 19/10/1-286/СЕ/20 від 13 травня 2020 року, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкт № 3) є змішаними та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який зберігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_3 та не збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_2 . Походження слідів крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єкті № 3, від ОСОБА_2 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на куртці (об`єкти №№ 1, 2), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_3 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_2 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_3 та об`єктах №№ 1,2, складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин в об`єктах №№ 1, 2 від ОСОБА_2 виключається /т. 1 а.с. 244-247 - т. 2 а.с. 1-6/;

-висновком експерта № 19/10/1-288/СЕ/20 від 18 травня 2020 року, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на куртці (об`єкти №№ 1,3,4,7), є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме зразка крові ОСОБА_3 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20) і зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20). Генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на куртці (об`єкти №№ 2,5,6), збігаються між собою і збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20) і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_3 та в об`єктах №№ 2,5,6, складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин в об`єктах №№ 2,5,6 від підозрюваного ОСОБА_1 виключається /т. 2 а.с. 9-16/;

-висновком експерта № 19/10/1-289/СЕ/20 від 15 травня 2020 року, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на спортивній кофті (об`єкт № 1), є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме зразка крові ОСОБА_3 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20) і зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20). Генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на спортивній кофті (об`єкти №№ 2-6) збігаються між собою і збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20) і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_3 та в об`єктах №№ 2-6 складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин в об`єктах №№ 2-6 від підозрюваного ОСОБА_1 виключається /т. 2 а.с. 19-26/;

-висновком експерта № 19/10/1-290/СЕ/20 від 18 травня 2020 року, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкт № 3), збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_3 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у слідах крові та клітин, виявлених по краям вирізок із маркуванням: "3" (об`єкт № 3) та у зразку крові потерпілої ОСОБА_3 , складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин, виявлених в об`єкті № 3, від ОСОБА_1 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкти №№ 1, 6), є змішаними, та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілями, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_3 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020). Походження слідів крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єктах №№ 1, 6, від ОСОБА_1 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкт № 5), є змішаними, та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: потерпілої ОСОБА_3 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020) та підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020) /т. 2 а.с. 29-38/;

-висновком експерта № 10/942 від 24 червня 2020 року, згідно якого слід низу взуття, розмірами 200 х 100 мм, міг бути залишений як кросівком на ліву ногу, пари кросівок, вилучених у гр. ОСОБА_1 , так і іншим взуттям на ліву ногу з подібним рельєфним малюнком підошви та розмірними характеристиками елементів малюнку /т. 2 а.с. 46-54/.

Також у судовому засіданні судом були дослідженні докази, що характеризують особи обвинувачених.

Наданий стороною обвинувачення висновок судово-психіатричного експерта № 51 від 29.01.2020 року /т. 1 а.с. 157-161/, відповідно до якого вирішення питання щодо експертно-психологічної оцінки емоційного стану ОСОБА_1 на період дії часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, можливе лише після з`ясування його психологічного стану в ході стаціонарної судово-психіатричної експертизи не береться судом до уваги, оскільки він не підтверджує та не спростовує обставини, що підлягають доказуванню у межах даного кримінального провадження.

Також, слід зазначити, що з даних рапорту помічника чергового СРПП № 4 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Радченка В.Г. від 23.12.2019 вбачається, що у даному документі місцем вчинення злочину вказано адресу: АДРЕСА_4 , замість вірної: АДРЕСА_2 , однак, наявність зазначеної описки, у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, не перешкоджає суду встановити місце вчинення кримінального правопорушення (злочину) та не є порушенням вимог КПК України, яке в силу положень ст. 412 КПК України можна визнати істотним і таким, що перешкоджає чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Разом з тим, захисником обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатом Королем О.А. заявлено усне клопотання про визнання протоколу огляду місяця події від 23 грудня 2019 року, проведеного за участю його підзахисного /т. 1 а.с. 110-111/, недопустимим доказом, оскільки, на переконання захисника, під час проведення даної слідчої дії було порушено право ОСОБА_2 на захист, здійснено його допит у відсутності захисника та фактично проведено з ним слідчий експеримент .

Дослідивши указаний доказ, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За змістом статті 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.

Зі змісту протоколу огляду місяця події від 23 грудня 2019 року вбачається, що у вказаній слідчій дії брав участь ОСОБА_2 , процесуальний статус якого на момент проведення даної слідчої дії офіційно встановлений не був, проте ОСОБА_2 було повідомлено відомості про фактичні обставини, що мають значення для кримінального провадження, зокрема, інформацію про місцезнаходження викрадених речей, яка у подальшому знайшла своє підтвердження, так як у вказаному ним місці виявлено та вилучено викрадене майно, що надалі визнано речовим доказом у провадженні.

Вказана слідча дія, на думку суду, відповідає вимогам ст. 237 КПК України, оскільки вона була проведена як наслідок розшукових дій з метою виявлення речових доказів у кримінальному провадженні, і її мета була досягнута.

На той момент слідство могло не мати достатньо даних для затримання ОСОБА_2 , проте це не перешкоджало його участі у проведенні слідчої дії, як особи, якій були відомі обставини вчинення злочину, тобто потенційного учасника провадження у подальшому.

ОСОБА_2 мав право робити заяви під час огляду місця події, зокрема, про відомі йому обставини, що і було зафіксовано у відповідному протоколі.

Відтак, інформацію, повідомлену останнім під час проведення даної слідчої дії, суд розцінює саме як заяву, а не як показання ОСОБА_2 , оскільки процесуального статусу на той час він не мав.

Достовірність та об`єктивність наведених вище доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, є відносними, допустимими та достатніми, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування обвинуваченим та їхнім захисникам були відкриті відповідно до ст. 290 КПК України.

Зазначені вище висновки експертів за проведеними по справі судовими експертизами суд вважає об`єктивними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, які належним чином мотивовані, аргументовані та науково обґрунтовані, тому сумнівів у суду вони не викликають.

Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Короля О.А. про необхідність визнання протоколу слідчого експерименту, проведеного з його підзахисним, недопустимим доказом, суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Отримання від підозрюваного відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні частини 2 статті 84 та пункту 3 частини 2 статті 99 КПК України є документом.

Таким чином, відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до статті 91 КПК України.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 23 грудня 2019 року із відеозаписом до нього, проведеного за участю ОСОБА_2 на місці вчинення злочину, підозрюваний ОСОБА_2 не лише розповідав про обставини вчинення злочину, але і демонстрував, звідки, коли і куди вони з ОСОБА_1 прийшли, як зайшли у будинок, у якій кімнаті перебували, де саме він узяв тюнер, де ховались від потерпілої, коли остання повернулася, як він вибіг з будинку, де був, коли почув крик потерпілої, як повернувся у дім, де і в якій позі лежала потерпіла, коли він її побачив, як і в якому місці переліз через паркан.

Вказану слідчу дію було проведено за його добровільною згодою і за участю захисника, при цьому заяви та зауваження зі сторони захисту до порядку її проведення у протоколі проведення слідчого експерименту відсутні /т. 1 а.с. 119-127, т. 2 а.с. 97/.

Той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_2 спочатку змінив свої показання, а потім відмовився від дачі показань, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 17 березня 2021 року в справі № 761/10306/15-к.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Меньших М.О. про те, що суд не може взяти до уваги покази потерпілої ОСОБА_3 , допитаної Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області у порядку ст. 225 КПК України, так як остання, згідно з довідкою КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» Золотоніської районної ради № 1649 від 23.12.2019, має діагноз: ретроградна амнезія /т. 1 а.с. 99/; відповідно до інформації, зазначеної у висновку експерта № 05-8-01/30 від 10 лютого 2020 року, не пам`ятає, хто і коли її побив /т. 1 а.с. 162-163/; однак у своїх показах стверджує, що її вдарив саме ОСОБА_1 , при цьому надає суперечливі покази, спочатку вказуючи, що не знає, хто викликав швидку, а потім зазначає, що швидку викликала баба ОСОБА_1 , не може пояснити, скільки ударів і як саме їй наносились, та надає покази з чужих слів; суд відхиляє, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із протоколу допиту потерпілої в порядку ст. 225 КПК України від 15 березня 2020 року /т. 1 а.с. 203-205/, ОСОБА_3 , будучи попереджена про кримінальну відповідальність та приведена до присяги, чітко і впевнено зазначила, що як тільки відкрила двері у веранду та зайшла, саме ОСОБА_1 ударив її по голові, від чого вона втратила свідомість і не знає, що було далі. При цьому, потерпіла не стверджувала про те, що швидку допомогу їй викликала баба ОСОБА_1 , а зазначала, що остання повернулась, побачила її без свідомості та побігла до сусідів, які прийшли і зателефонували до поліції та швидкої. Оскільки ОСОБА_3 втратила свідомість після першого удару ОСОБА_1 , природно, що вона не може пояснити, скільки ударів та як саме їй було нанесено в подальшому, що не змінює суті події злочину. Відтак, доводи сторони захисту щодо непослідовності показів потерпілої не заслуговують на увагу. Покази потерпілої ОСОБА_3 суд вважає достовірними, а тому приймає їх. Будь-яких підстав оговорювати потерпілою обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.

Крім того, суд зважає на те, що у медичній довідці «ретроградна амнезія» зазначена як попередній діагноз потерпілої, даних про її обстеження лікарем психіатром та/або психологом суду не надано. У той же час, слід врахувати стан, у якому перебувала потерпіла внаслідок отриманих травм, у тому числі і можливість тимчасового розладу пам`яті. Проте, як вбачається із відеофіксації її допиту слідчим суддею, якихось надуманих показань ОСОБА_3 не дала, сумнівів у їх достовірності у суду немає, всі викладені нею обставини повністю підтверджені зібраними на слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Посилання захисника на протокол допиту потерпілої від 23 грудня 2019 року відхиляються судом, оскільки даний документ не був предметом дослідження суду.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Меньших М.О. про те, що наявність плям крові потерпілої на одязі та взутті її підзахисного пояснюється тим, що останній того дня був у домі потерпілої, підходив до неї, а також тим, що він був затриманий та під час проведення огляду місця події перебував у будинку ОСОБА_3 , де і міг забруднитися, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами, оцінку яким надано вище, зокрема, даними протоколу огляду місяця події від 23 грудня 2019 року /т. 1 а.с. 100-107-г/, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_1 не був учасником вказаної слідчої дії.

Показання обвинуваченого ОСОБА_30 про те, що він був прикутий працівниками поліції до вхідних дверей будинку потерпілої, синього кольору, на яких була свіжа кров останньої, не узгоджуються зі здобутими у справі доказами, а також змістом протоколу огляду місяця події від 23 грудня 2019 року /т. 1 а.с. 100-107-г/, відповідно до якого на вхідних дерев`яних дверях у домоволодіння, синього кольору, на момент огляду, слідів речовини бурого кольору не зафіксовано. Речовина бурого кольору була виявлена на двополовинчатих дерев`яних дверях бежевого кольору, які знаходяться при вході до кухні, на одній половині зліва, в нижній її частині.

Водночас, слід зазначити, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2020 року від обвинуваченого ОСОБА_1 прийнято заяву про застосування до нього насильства з боку працівників поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області під час його затримання, здійсненого 23 грудня 2019 року, а також під час допиту у приміщенні вказаного відділу поліції, та доручено прокурору провести дослідження фактів, викладених у заяві обвинуваченого.

У подальшому, судом було здійснено відповідні запити до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, та до ГУНП в Черкаській області.

Так, 16 березня 2021 року у відповідь на запит суду надійшов лист Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, за № 11-4884/02-21 від 10 березня 2021 року, яким повідомлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій працівників Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, відомості до ЄРДР не вносились, про що повідомлено заявника 20 жовтня 2020 року за № К-10332/03-2020вих /т. 3 а.с. 50/.

Також, 02 квітня 2021 року від ГУНП в Черкаській області до суду надійшов лист № 2243/24/21/11-21 від 10 березня 2021 року, яким поінформовано, що 11 листопада 2020 року слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області, у межах компетенції, за викладеними у зверненні фактами проведено перевірку, у результаті якої порушень чинного законодавства України з боку працівників слідчого відділення Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області не встановлено. Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 11 листопада 2020 року повідомлено Золотоніську місцеву прокуратуру за № 24/К-268, а також, за цим же вихідним номером, до Черкаського СІЗО направлено відповідь для повідомлення автору клопотання та рекомендовано йому на підставі ст. 5 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», у разі необхідності, звернутися до зазначеного органу /т. 3 а.с. 60/.

Як повідомили у судовому засіданні обвинувачений та його захисник, невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 ними не оскаржувалося.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заява обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів слідства є надуманою та безпідставною і розцінює її як форму захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Будь-яких протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків суду, не встановлено.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судовому засіданні не добуто.

Показання обвинувачених про те, що вони не причетні до вчинення розбійного нападу, суд до уваги не бере, як такі, що дані з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки вони спростовуються сукупністю зазначених вище належних, допустимих та достовірних доказів, які є достатніми для доведення їхньої вини.

З огляду на вищевикладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст. 337 КПК України, дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до вимог частини третьої статті 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як уже зазначалося, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Виходячи з положень частини 2 статті 28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Домовитися про спільне вчинення злочину заздалегідь означає дійти згоди про скоєння відповідного діяння до моменту виконання його об`єктивної сторони. Така домовленість може відбуватись у будь-якій формі - як у вербальній, так і за допомогою конклюдентних дій.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один з її учасників застосував або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.

Судом достеменно встановлено факт застосування до потерпілої насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я, яке проявилося у спричиненні наступних тілесних ушкоджень: травми грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнилась гемопневмотораксом; травми голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя; саден кистей; які згідно висновку судово-медичного експерта № 05-8-01/30 від 10 лютого 2020 року належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Характер завданих пошкоджень, локалізація завданих ударів, тривалість реабілітації, а також те, що, потерпіла втрачала свідомість, свідчить про їх небезпечність для життя та здоров`я потерпілої в момент їх заподіяння.

Зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 23 грудня 2019 року та відеозапису до нього, досліджених у судовому засіданні, вбачається, що дорогою до місця проживання потерпілої, обвинувачені заздалегідь домовилися про спільне вчинення інкримінованого злочину та розподілили функції. Так, ОСОБА_2 мав «стояти на шухері», а ОСОБА_1 особисто зайти до будинку і забрати грошові кошти, а якщо потерпіла не буде їх віддавати, - застосувати до неї фізичну силу. У випадку, коли власниця не погодиться віддати гроші, ОСОБА_2 мав сказати до ОСОБА_1 : «Кінчай її».

Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 хоча безпосередньо і не наносив тілесних ушкоджень потерпілій, однак був об`єднаний із ОСОБА_1 єдиним умислом та був обізнаний про план дій останнього.

Отже, підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 187 на ч. 3 ст. 185 КК України суд не вбачає та вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 відповідають наведеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини і мотивів вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

З урахуванням вищезазначеного, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволять ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:

- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив призначити обвинуваченому міру покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; обвинувачений та захисник просили визнати ОСОБА_1 невинуватим);

- відношення обвинуваченого до вчиненого (невизнання вини у скоєному злочині, відсутність щирого каяття);

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином;

- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини (прямий умисел), мотив і мету вчинення злочину (корисливий мотив, мета - збагачення за рахунок чужого майна), спосіб вчинення кримінального правопорушення (проникнення до житла та напад на власника майна), стадію вчинення (закінчений злочин), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (викрадення майна власника та заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень);

- особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, як особа, схильна до крадіжок, неправомірних вчинків; перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра; не працевлаштований; неодружений; утриманців у розумінні закону не має; особою з інвалідністю не являється; неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі; має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення кримінальних правопорушень проти здоров`я та проти власності; знову вчинив особливо тяжкий умисний корисливий злочин, свідомо не бажаючи отримувати дохід законним способом; що, на думку суду, характеризує обвинуваченого як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та небажання стати на шлях виправлення і перевиховання.

Обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 34 КК України визначено, що рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Відтак, суд зауважує, що в діях ОСОБА_1 вбачається рецидив.

Водночас, така обтяжуюча покарання обставина, як рецидив злочину, в обвинуваченні ОСОБА_1 не висувалася, а тому визнання цієї обставини відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України такою, що обтяжує покарання, на думку суду, не відповідає положенням ст. 337 КПК України.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 14 квітня 2020 року в справі № 138/2748/18 (провадження № 51-6252км19).

Таким чином, суд не бере до уваги рецидив як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_3 , яка просить суд судити ОСОБА_1 відповідно до закону, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання у межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України, за якою він обвинувачується, пов`язане з реальним позбавленням волі, із конфіскацією майна.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:

- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив призначити обвинуваченому міру покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; обвинувачений та захисник просили визнати ОСОБА_2 невинуватим);

- відношення обвинуваченого до вчиненого (невизнання вини, однак відшкодування збитків потерпілій);

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином;

- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини (прямий умисел), мотив і мету вчинення злочину (корисливий мотив, мета - збагачення за рахунок чужого майна), спосіб вчинення кримінального правопорушення (проникнення до житла та застосування іншим співучасником насильства до потерпілої, про яке заздалегідь було відомо обвинуваченому), стадію вчинення (закінчений злочин), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (викрадення майна власника та заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень);

- особу обвинуваченого, який в силу вимог статті 89 КК України є раніше не судимим; має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, як особа, схильна до крадіжок, неправомірних вчинків; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра; не працевлаштований; неодружений; утриманців у розумінні закону не має; особою з інвалідністю не являється.

Обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , в обвинувальному акті не зазначено.

Разом з тим, у своїй обвинувальній промові, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , прокурор вказав активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у тому, що обвинувачений добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування в установленні невідомих їм обставин справи.

Крім того, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає добровільне відшкодування ним завданого збитку, про що свідчить відповідна заява потерпілої ОСОБА_3 .

Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення (злочину), не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України, - призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_3 , яка просить суд ОСОБА_2 суворо не карати, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання у межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України, за якою він обвинувачується, наближене до мінімальної межі, пов`язане з реальним позбавленням волі, із конфіскацією майна.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених, а також для попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень у майбутньому та досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.

Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягують до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

ОСОБА_1 був фактично затриманий працівниками поліції 23 грудня 2019 року о 07 годині 10 хвилин у приміщенні службового кабінету № 307 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 3, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України /т. 1 а.с. 129-132/.

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою і з того часу обвинувачений перебуває під вартою, строк тримання закінчується 04 січня 2022 року.

ОСОБА_2 був фактично затриманий працівниками поліції 23 грудня 2019 року о 07 годині 05 хвилин у приміщенні Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України /т. 1 а.с. 114-117/.

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою і з того часу обвинувачений перебуває під вартою, строк тримання закінчується 04 січня 2022 року.

Враховуючи, що обвинувачені засуджуються до покарання у вигляді реального позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу щодо обвинувачених залишити попередню - тримання під вартою.

Майнова шкода, завдана потерпілій ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням (злочином), передбаченим ч. 4 ст. 187 КК України, складає 486 грн 28 коп., яку під час досудового розслідування відшкодовано.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі частини 2 статті 124 КПК України з обвинувачених необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 31 564 грн 17 коп., у рівних частках, по 15 782 грн 09 коп. з кожного.

Речові докази слід розподілити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити строк його дії до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком суду законної сили, зарахувавши йому у загальний строк покарання строк попереднього ув`язнення, з 23 грудня 2019 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити строк його дії до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня набрання вироком суду законної сили, зарахувавши йому у загальний строк покарання строк попереднього ув`язнення, з 23 грудня 2019 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 31 564 (тридцять одна тисяча п`ятсот шістдесят чотири) гривні 17 копійок, у рівних частках, по 15 782 (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 09 копійок з кожного.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- одяг (штани та куртка), вилучений під час затримання ОСОБА_2 , поміщений до сейф-пакету № 3302849, що переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути ОСОБА_2 за належністю;

- взуття, вилучене у ОСОБА_2 , - повернути ОСОБА_2 за належністю;

- спортивну кофту, вилучену під час затримання ОСОБА_1 , поміщену до сейф-пакету № 3302935, що переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути ОСОБА_1 за належністю;

- куртку, вилучену під час затримання ОСОБА_1 , поміщену до сейф-пакету № 3302936, що переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути ОСОБА_1 за належністю;

- дві грошові банкноти, вилучені під час затримання ОСОБА_1 , поміщені до сейф-пакету № 2314018, що переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути потерпілій ОСОБА_3 за належністю;

- штани, вилучені під час затримання ОСОБА_1 , поміщені до сейф-пакету № 3302848, що переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути ОСОБА_1 за належністю;

- шкарпетки та кросівки, вилучені у ОСОБА_1 , поміщені до сейф-пакету № 3302934, що переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути ОСОБА_1 за належністю;

- полімерну мотузку, поміщену до паперового конверта з биркою В/Е 05-5-06/24; тканину, поміщену до паперового конверта з биркою В/Е 05-5-06/24; 2 змиви речовини бурого кольору, поміщені до двох паперових конвертів з биркою В/Е 05-5-06/25; що передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області; - знищити;

- зразок крові підозрюваного ОСОБА_1 , поміщений до сейф-пакету № 0394428; зразок крові підозрюваного ОСОБА_2 , поміщений до сейф-пакету № 0394427; зразок крові потерпілої ОСОБА_3 , поміщений до сейф-пакету № 0394426; що передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, - знищити;

- ТВ-тюнер «DVВ Т2», переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_3 , - залишити останній за належністю, звільнивши її від зобов`язань за зберігальною розпискою;

- мобільні телефони «Samsung GT-Е100і» та «Samsung SGH-ХІ60», які поміщено до сейф-пакету № 7038661 та передано на зберігання ОСОБА_31 , - повернути власнику, звільнивши ОСОБА_31 від зобов`язань за зберігальною розпискою;

- диск формату СD-R (№ 1292105152229) із записом допиту потерпілої ОСОБА_3 в суді в порядку ст. 225 КПК України; диск формату DVD+R (МАР638ХЕ06052194) із записом видачі ТВ-тюнера підозрюваним ОСОБА_2 ; диск формату DVD+R (РSР330ХО13105552) із записом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_2 ; - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. А. Миколаєнко