Постанова № 1018222, 10.10.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.10.07р.

Справа № А24/353-07

за позовом Прокурора Новомосковського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Орільська", с.Керносівка, Ново московського району, 1-й Кірова, б.22-р, р/р 26008122238001 в КБ "Приватбанк", м.Дніпропетровська, МФО 305299, код 30189336

про стягнення 20 721,06грн.

Суддя Калиниченко Л.М.

при секретарі: Кисель І.О.

Представники сторін:

від позивача: Ахметова О.О. - дор. № 03-06/0020 від 10.01.07р.,

від відповідача: Фатеєв С.Г.- дор. № 126 від 30.08.07р.

СУТЬ СПОРУ:

08.08.07р. господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження в адміністративній справі № А24/353-07 за позовом Прокурора Новомосковського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ (надалі-позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Орільська", с.Керносівка, Новомосковського району (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 20 721,06грн. Попереднє судове засідання призначено на 21.08.07р.

Ухвалою від 21.08.07р. господарський суд закінчив підготовче провадження та призначив адміністративну справу до судового розгляду на 04.09.10р.

Господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи № А24/353-07, у зв’язку з подачею нових доказів по справі.

02.10.07р. представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав, просить їх задовольнити у повному обсязі, вказавши, що відповідач добровільно до цього часу санкції за нестворені робочі місця для інвалідів не сплатив.

Відповідач позовні вимоги не визнає, подав до суду відзив по справі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд ,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі-Закон) від 21.03.1991р. № 875 –XII ( зі змінами і доповненнями станом на 2005р.) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 18 Закону, працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 п.п.5, 10, 11, 12, 13, 14 передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок, відповідно до висновків МСЕК.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів, що здійснюють працевлаштування, про їх наявність.

У відповідності зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. (форми № 10-ПІ річна), затвердженого наказом Міністерства праці України від 29.12.04р. № 338 на підприємстві відповідача середньооблікова кількість штатних працівників склала 380 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача до 4% нормативу -15 одиниць.

На ( л/с10 ) находиться довідка з Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 14.05.07р. № 467, з якої свідчить, що відповідач протягом 2006р. у телефонному режимі повідомив центру зайнятості про наявність вільних робочих місць. Останнім було внесено запис даної інформації до комп’ютерної бази даних.

До центру безробітні інваліди протягом 2006р. для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись і не були випадки відмови відповідачем у прийнятті інвалідів на роботу.

Наказом від 29.12.05р. № 95, затвердженого на 2006р. норматив робочих місць в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих –15 місць для працевлаштування інвалідів. Копія наказу була направлена до Сільської ради с.Керносівка Новомосковського району (л/с 30).

30.12.05р. відповідач на адресу сільської ради с.Керносівка Новомосковського району направив лист, в якому повідомив про створення і атестацію 15 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006р., а також просить направити інвалідів 3 групи для працевлаштування, а саме, 12 одиниць різноробочих і 3 одиниці прибиральників.

У 2006р. до підприємства відповідача не було направлено жодного інваліда, таким чином і відмови в працевлаштуванні не було.

Доказів того, що державні органи, на які покладені функції працевлаштування інвалідів, направили на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, а останній їм відмовив, суду не надані.

Суд вважає, що відповідач виконав свій обов’язок по створенню робочих місць для інвалідів, передбачених ст. 19 Закону, а не забезпечення нормативу по працевлаштуванню інвалідів зумовлено об’єктивними причинами, що не залежать від волевиявлення відповідача.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по справі не стягуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд,

ПОСТАНОВИВ:

В позові Прокурора Новомосковського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Орільська", с.Керносівка, Ново московського району, 1-й Кірова, б.22-р, р/р 26008122238001 в КБ "Приватбанк", м.Дніпропетровська, МФО 305299, код 30189336 про стягнення суми в розмірі 20 721,06грн. за нестворені робочі місця –відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.

Суддя

Л.М.Калиниченко