Рішення № 101817012, 13.12.2021, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 592/338/21

Провадження 2/621/631/21

13 грудня 2021 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Балаклійський районний суд Харківської області

ІІІ особа - Державна казначейська служба України

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Балаклійського районного суду Харківської області, ІІІ особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої діями суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - Балаклійського районного суду Харківської області моральну шкоду в сумі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, завдану в зв`язку зі знищенням матеріалів кримінальної справи за закінченням терміну зберігання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є особою, засудженою вироком Апеляційного суду Харківської області від 14.08.2009 року за ч.4 статті 187, пунктами 1,6,12 статті 115 Кримінального кодексу України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 09 вересня 2016 року, перебуваючи в Сумському слідчому ізоляторі, позивачем було подано клопотання до Балаклійського районного суду Харківської області про надання копій процесуальних документів, а саме: протоколів судових засідань, технічних засобів звукозапису під час обрання та продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 11.02.2009, 06.04.2009 та від 06.09.2009 року. 09 жовтня 2016 року від Балаклійського районного суду Харківської області (відповідача по справі) на адресу позивача надійшла відповідь, згідно якої, відповідно до алфавітних списків справ, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 (позивача) в провадженні суду не перебувала. Аналогічна відповідь містилася в Довідці від 06.04.2017 року, підписаній ст..секретарем Балаклійського районного суду Харківської області Горпенко Т.Ю., відповідно до якої, згідно алфавітних даних з 2004 року станом на 06.04.2017 року, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Балакійлського районного суду Харківської області не надходила, судом не розглядалася та на зберіганні не перебуває. При цьому, як стало відомо позивачеві, матеріали судових проваджень щодо обрання та продовження йому строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які розглядалися Балаклійським районним судом Харківської області (відповідачем) під час досудового розслідування, були знищені в зв`язку з закінченням строків зберігання даної категорії справ - 5 років. На вимогу позивача 21 серпня 2018 року відповідачем було направлено витяг з Акту від 12.08.2013 року, з якого вбачається, що справи № 4-14/09; 4-35/09 були вилучені та знищені на підставі Інструкції про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 277 від 14.07.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.2003 р, та Переліком судових справ, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом ДСА України № 2 від 06.01.2006 року, як такі, що не мають історичної цінності та втратили практичне значення.

Однак, як зазначає позивач, вище зазначені нормативні акти, на які посилається відповідач у Витязі з Акту про знищення справ, втратили свою чинність на момент складення цього Акту. Зокрема, станом на 12.08.2013 року, діяла Інструкція про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затверджена наказом ДСА № 168 від 15.12.2011 року (дата набрання чинності - з 01.01.2012). Перелік судових справ, зазначений у вище вказаній Довідці, втратив чинність 22.10.2010 року. З огляду на викладене, а також те, що витяг з Акту знищених справ від 12.08.2013 року не був підписаний архіваріусом суду Кириченко Т.О. , позивач має обґрунтовані сумніви щодо законності створення такого Акту та проведеної процедури знищення справ № 4-14/09; 4-35/09, а отже вважає, що матеріали справ знищені незаконно, а діями працівників відповідача порушено право позивача на поновлення його прав і свобод шляхом надання письмових доказів у кримінальному провадженні за нововиявленими обставинами по справі № 610/3450/16, в зв`язку з чим він необґрунтовано продовжує тривалий час утримуватися під вартою. Вважає, що протиправними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормального ходу його життя під час відбування покарання, зневірі до правосуддя та погіршенні психологічного стану, яку, з огляду на глибину та тривалість душевних страждань, позивач оцінює в розмірі 50000,00 гривень та просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.04.2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачеві час для підготовки відзиву на позовну заяву. (а.с.)

Відповідач - Балаклійський районний суд Харківської області не погодився з пред`явленим позовом, надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та, крім іншого, зазначив про необхідність залучення до участі в справі Державної казначейської служби України. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними й допустимими доказами наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою й протиправним діянням, та вини відповідача в заподіянні шкоди. При цьому, що суті позову, відповідач зазначив, що відповідь суду від 28.09.2016 року про відсутність кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 в архіві суду стосувалася кримінальної справи № 1-87/09, відомості за якою запитувалися позивачем, і яка розглядалася апеляційним судом Харківської області як судом першої інстанції. В алфавітному покажчику осіб, щодо яких розглянуті матеріали щодо арешту, тримання під вартою, огляду та ошуку житла за 2009 рік, стосовно ОСОБА_1 (позивача) містяться справи № 4-14/09 та 4-35/09, розглянуті суддею Балаклійського районного суду Харківської області Г.С.Носовим. Відповідно до Акту про знищення № 19 від 12.08.2013 року справи № 4-14/09 та 4-35/09 були знищені. Вказаний Акт, на незаконності якого наполягає позивач, був складений у суворій відповідності з нормами чинного законодавства та на підставі Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затверджена наказом ДСА № 168 від 15.12.2011 року. А Інструкція про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 277 від 14.07.2003 року, та Перелік судових справ, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом ДСА України № 2 від 06.01.2006 року, про втрату чинності яких зазначає позивач, внесені до вступної частини Акту № 19 від 12.08.2013 року про знищення справ як підстава їх зберігання в архіві суду, що діяли на момент передачі цих справ до архіву. При цьому, строки зберігання кожної з категорій справ, після яких матеріали можуть бути знищені, зазначені в Інструкції про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 277 від 14.07.2003 року, та Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом ДСА України № 2 від 06.01.2006 року, що втратили чинність на момент складення Акту № 19 від 12.08.2013 року, збігаються з аналогічними термінами в Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затверджена наказом ДСА № 168 від 15.12.2011 року, та Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом ДСА України № 22 від 11.02.2010 року. Згідно статті 10 Переліку, справи, розглянуті судом за поданням правоохоронних органів, зберігаються в архіві суду 3 роки. Обчислення строку за такою категорією справ провадиться з моменту набрання постановою законної сили.

Оскаржуваний позивачем Акт № 19 від 12.08.2013 року «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», був переданий на погодження та погоджений протоколом № 8 Експертної комісії архівного відділу Балаклійської районної державної адміністрації від 22.08.2013, а отже знищення справ № 4-14/09 та №4-35/09, разом з іншими справами, відбувалося після перевірки правомірності такого знищення експертами архівного відділу Балаклійської РДА, в зв`язку з чим твердження позивача про неправомірність дій суду щодо знищення вказаних справ є необґрунтованим. Оскільки дії суду щодо знищення справ № 4-14/09 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 та № 4-35/09 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 є правомірними та повністю відповідають вимогам законодавства в сфері регулювання архівної діяльності, відповідач вважав вимоги позивача про стягнення моральної шкоди необґрунтованими та безпідставними, та просив відмовити у задоволенні позову. (а.с.43 -46)

Позивачем на адресу суду надіслано відповідь на відзив, в якому він не погодився з доводами відповідача, та зазначив, що його, як особу, яку стосуються матеріали вказаних справ, ніхто не повідомляв про знищення вказаних кримінальних справ. На момент знищення вказаних справ був прийнятий новий Кримінальний процесуальний кодекс України, за яким, на його думку, всі справи мали бути переведені в електронну форму згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Позивач вважав, що знищенням справ № 4-14/09 та №4-35/09 йому завдано значної моральної шкоди, оскільки таким чином фактично були знищені всі процесуальні документи сторони захисту, тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Одночасно заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості ІІІ особи Державної казначейської служби України.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.09.2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено, залучено до участі у справі в якості ІІІ особи Державну казначейську службу України, якій надано час для надання пояснень по суті позову.

07 грудня 2021 року від Державної казначейської служби України надійшли пояснення по суті позову, в якій ІІІ особа по справі заперечувала проти задоволення позову, вказавши, що згідно чинного законодавства України, застосування якого відобразилося в усталеній практиці Верховного Суду, держава як учасник цивільних відносин набуває і здійснює свої цивільні права і обов`язки через органи державної влади, а Казначейство не є тим органом, який (можливо) порушив права позивача, а є розпорядником бюджетних коштів, який здійснює їх списання з рахунків органів державної влади в разі ухвалення відповідного рішення суду на користь позивача. Крім того, вважає, що позивачем не доведено всіх складових елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки відповідача, наявність моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою та протиправною поведінкою, в зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

За змістом частин 3, 5, 8 статті 279 ЦПК України, в зв`язку з відсутністю клопотань учасників справи про інше, суд розглядає справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, досліджує докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши доводи учасників та докази, додані до матеріалів справи, суд встановив наступне:

09.09.2016 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області (відповідач по справі) з клопотанням, в якому просив надати йому з архіву суду копію судового журналу у повному обсязі та копію фонограми з засідання, проведеного за участі судді Носова Г.С. від 11.02.2009, 08.04.2009, 06.07.2009 року по обранню запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а в разі їх відсутності -повідомити письмово (а.с.5)

28.09.2016 року Балаклійським районним судом Харківської області на адресу позивача надіслано відповідь про те, що згідно алфавітних списків справ, в провадженні суду за 2009 рік кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 не перебувало (а.с.6)

Згідно Довідки Балаклійського районного суду Харківської області від 06.04.2017 року, згідно алфавітних даних суду з 2004 року станом на 06.04.2017 року, справа по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на розгляд до Балаклійського районного суду Харківської області не надходила, судом не розглядалася та на зберіганні не перебуває (а.с.7)

У відповіді на заяву позивача від 30.07.2018 року Балаклійський районний суд Харківської області 21.08.2018 року зазначив, що в провадженні суду за поданням органу досудового розслідування перебувало дві справи: № 4-14/09, в якій постановою від 11.02.2009 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою; та № 4-35/09, в якій постановою від 06.04.2009 року позивачеві продовжено строк тримання під вартою. Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, зазначені справи було вилучено та знищено відповідно до Акта № 19 від 12.08.2013 року (а.с.9-10)

До вище зазначеної відповіді судом додано копії постанов, винесених судом за результатами розгляду справ № 4-14/09 та № 4-35/09 (а.с.11-13)

Як вбачається з Акту № 19 від 12.08.2013 року «Про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», вилучені та відібрані до знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, справи за поданням органу досудового слідства, слідчого прокурора і скарги на їх дії та постанови за 2009 рік в кількості 111 справ, в тому числі: рядок 14 - ОСОБА_1 взяття під варту, індекс справи 4-14, строк зберігання 3 роки, крайня дата справи 11.02.2009; рядок 35 - ОСОБА_1 продовження строків тримання під вартою, індекс справи 4-35,. строк зберігання 3 роки, крайня дата справи 06.04.09.

За даним Актом, експертизу справ проводила архіваріус суду Т.О.Кириченко, який був погоджений на засіданні Експертної комісії архівного відділу Балаклійської РДА 22.08.2013 року. Знищення документів в кількості 111 справ проводилося ТОВ «Укрекологія- Харків» 05.12.2014 року шляхом спалення (а.с.49-51)

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути, зокрема, і відшкодування моральної шкоди.

За змістом положень статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно статті 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода полягає відшкодуванню.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

У п.5 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, при вирішенні питання про обґрунтованість даного позову належить з`ясувати,

?чи є оспорювані дії відповідача протиправними,

?чи наявна моральна (немайнова) шкода,

?чи існує причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням,

?а також вина відповідача у її заподіянні.

Відсутність хоча б одного з вище наведених елементів виключає наявність підстав для задоволення позову.

Архівна діяльність суду регулюється положеннями Законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2007 року № 1004 "Про проведення експертизи цінності документів", Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884 (далі - Перелік типових документів), Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181 (далі - Правила), Типового положення про архівний підрозділ державного органу, органу місцевого самоврядування, державного і комунального підприємства, установи та організації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 лютого 2012 року № 232/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 202/20515, Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої Ради правосуддя України від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, та інших нормативно-правових актів, і в тому числі, Інструкцією про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затвердженою Наказом Державної судової адміністрації України від 15.12.2011 № 168 (зі змінами). (далі - Інструкція)

Згідно п.3.4.11 Інструкції, справи включаються до акта про вилучення їх для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, у якому складений акт. Наприклад, справи з трирічним строком зберігання, закінчені у 2003 році, можуть включатися в акт, що буде складений не раніше 1 січня 2007 року, з п`ятирічним строком зберігання - не раніше 1 січня 2009 року.

Пунктом 3.4.4. Інструкції визначено, що строки зберігання судових справ, документів обліку судових справ та матеріалів, інших документів, пов`язаних із здійсненням правосуддя, визначаються Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України.

Відповідно до пункту 10 розділу 1.2. Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України № 22 від 11.02.2010 року, що діяв на час складення оспорюваного позивачем Акту № 19 від 12.08.2013 року «Про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», справи, розглянуті судом за поданням правоохоронних органів зберігаються в архіві судової установи протягом 3 (трьох) років, після чого вилучаються для знищення відповідно до встановленої процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Балаклійського районного суду Харківської області по справі № 4-14 з обрання позивачеві запобіжного заходу у виді тримання під вартою набрала законної сили 11.02.2009, а постанова Балаклійського районного суду Харківської області по справі № 4-35 про продовження позивачеві запобіжного заходу набрала законної сили 06.04.2009 року, а отже до Акту про вилучення для знищення ці справи мали бути включені не раніше 01 січня 2013 року

Акт № 19 від 12.08.2013 року «Про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» переданий відповідачем до Експертної комісії архівного відділу Балаклійської РДА 22.08.2013 року, а самі справи № 4-14/09 та 4-35/09 передані на знищення 05.12.2014 року, а отже відповідачем дотримано строки зберігання вище зазначених справ та проведено їх знищення відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, а отже дії відповідача є правомірними.

Незважаючи на те, що встановлення правомірності дій відповідача виключає обов`язок суду в даній справі встановлювати наявність моральної (немайнової) шкоди та причинного зв`язку між шкодою та діями, що оскаржуються, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач ОСОБА_1 почав виявляти зацікавленість у матеріалах знищених справ № 4-14/09 та 4-14/35/09 у вересні 2016 року, тобто більше, ніж через 7 років після набрання постановами суду законної сили, та через 6 років після набрання законної сили вироку апеляційного суду Харківської області від 14.08.2009 року, залишеного без змін ухвалою Верховного суду України від 01.06.2010 року, постановлених за результатами розгляду кримінальної справи по суті.

Як неодноразово наголошує в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності «res judicata», відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим і не може переглядатися, і згідно з яким, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного рішення суду зі спливом значного часу лише з однією метою - домогтися повторного розгляду.

Крім того, Конституцією України визначено, що здійснення правосуддя регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади.

Відповідно до статті 62 Конституції України, матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за таку шкоду відповідає держава, а не безпосередньо суд або суддя.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Верховний Суд у справі № 454/1008/16-ц зазначив, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно і незалежно.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

Як зазначив у своїй постанові від 07.10.2020 року Верховний Суд по справі №705/3876/18, позивачем і відповідачем у цивільній справі можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Встановлення відсутності у відповідача обов`язку відповідати за даним позовом є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Балаклійського районного суду Харківської області, ІІІ особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої діями суду, - відмовити в повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений за ч.4 ст.187, п.п.1,6,12 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, місце знаходження: Державна Установа «Сумський слідчий ізолятор (№25)», 40002, місто Суми, проїзд Гайовий, 19

Відповідач: Балаклійський районний суд Харківської області, юридична адреса: Харківська область, місто Балаклія, вул..Соборна, 87, 64200

Третя особа: Державна казначейська служба України, юридична адреса: 01601, місто Київ, вул..Бастіонна, 6

Повний текст рішення складено 13 грудня 2021 року.

Суддя В. Філіп`єва