Рішення № 101814612, 13.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11557/21

2/357/4577/21

Категорія 81

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер», про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

23.09.2021 позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, яка зареєстрована судом 30.09.2021, обґрунтовуючи тим, що 21.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 було укладено договір №188750, відповідно до якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При укладанні Кредитного договору були порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про електронну комерцію» у зв`язку з чим, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення. Перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Проте, фактично працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» при видачі кредитних коштів, не ознайомлюють Позичальника з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», як і ні де про це вона не ставила свій підпис. Пунктом 6.7. Кредитного договору визначено, що вона начебто ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Займер». Однак, працівники фінансової установи також не надали їй і Правила надання грошових коштів у позику і з їх текстом вона ознайомлена не була. Відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.Згідно п. 6.8. Договору вона начебто підтверджує, що до укладення цього Договору вона отримала від Товариства інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Однак, їй, як споживачу, не була надана ця інформації, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору. Відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Вона не мала можливості детально ознайомитися з Умовами та Правилами кредитування перед укладанням Кредитного договору. Їй повинен був наданий час і можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Адже, здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу, вона не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримає в результаті укладання даної угоди.Відповідно до п. 3.1.2. Кредитного договору Кредитор має право в односторонньому порядку розірвати Договір і вимагати від Клієнта дострокового здійснення передбачених в Кредитному договорі платежів в наступних випадках, зокрема, Клієнт надав Кредитодавцю недостовірну інформацію при укладенні цього Договору. Вважає, що такі умови, які передбачають розірвання Договору, лише в односторонньому порядку, і лише в інтересах Відповідача мають дискримінаційні ознаки, що є підставою для визнання його недійсним.Проте відповідно до п. 1.2. Кредитного договору строк дії договору становить 30 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Тобто, фактично даний Кредитний договір укладено без строку договору та порядку його припинення.Поряд з цим, в порушення п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг`договір не містить умов про відповідальність Відповідача. Також, сума компенсації становить більше 50 %, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 18 Закону України«Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою і не відповідає нормам встановленим п. 3 ч. 5ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому зазначений п. 4.3 Кредитного договору повинен бути визнаний недійсним.Незаконним також є встановлення у Кредитному договорі комісії за користування системою, яка є послугою, що супроводжує кредит, як компенсація супутніх послуг банку, за її рахунок, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Отже, пункт 1.5. Кредитного договору та п. 1 Додатку № 1 до Кредитного договору в частині встановлення комісії за користування повинні судом бути визнані не дійсними. Встановлена п. 2.4. Кредитного договору черговість погашення кредиту суперечить ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування», що в свою чергу є підставою для визнання такого пункту договору недійсним. Враховуючи вищевикладене, при укладанні договору було порушено ряд норм встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про електронну комерцію», а тому, просила визнати недійсним кредитний договір №188750 від 21.04.2021 року.

04.10.2021судом відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

26.10.2021 представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку із наступним. У своїй позовній заяві Позивач зазначає наступне: «Перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (Ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця: 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форма його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий. Однак, не зрозуміло звідкипозивач взяв саме таке трактування статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», адже в дійсності ця стаття виглядає таким чином: «Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит: 1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».Твердження позивача: «Проте фактично працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» при видачі кредитних коштів, не ознайомлюють Позичальника з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», як і ні де про це я не ставила свій підпис», не відповідає дійсності, оскільки на сайті Відповідача https://www.cly.com.Ua/ru/6 у розділі Документи розміщені Правила надання коштів у позику (Внутрішні правила).Такі правила є абсолютно відкритими 24/7 для необмеженого кола осіб. Позивач мав можливість у будь-яких зручний для нього час ознайомитися з Правилами надання коштів у позику, до того як ініціювати укладення Договору. Твердження позивача, що їй, як споживачу, не була надана вся інформація, яка стосується суті наданих фінансових послуг, а отже відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору, не відповідає дійсності, оскільки в ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті https://www.cly.com.ua, на даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення.Так, у розділі 2 Договору оферти зазначено, що Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення.Тобто, укладання угоди без заповнення Заявки Клієнтом є неможливим. ОСОБА_1 на сайті Відповідача https://www.cly.com.ua здійснила заповнення заяви (форми) на отримання кредитних коштів (копія заповненої заяви додається), виразивши таким чином свій намір укласти договір з відповідачем.В момент, коли Позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, він автоматично прийняв пропозицію (оферту) Відповідача та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Саме з моменту заповнення заяви (форми) електронний договір вважається укладеним (ч.3, 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).Саме позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.Розміщена інформація на сайті Відповідача є абсолютно відкритою для невизначеного кола осіб, будь-хто має можливість ознайомитися з умовами кредитування та перш ніж заповнювати заявку на отримання кредитних коштів, не лише ознайомитися з Публічною пропозицією (офертою) та самим Договором, отримати відповідну консультацію за допомогою онлайн-чату або за номерами телефонів, що вказані на сайті Відповідача.Також, позивач зазначає, що начебто Відповідач ввів в оману позивача, не надавши повної та всебічної інформації про умови кредитування.Однак, з такою думкою вони не погоджуються, оскільки, Договір був укладений відповідно до ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). На офіційному сайті Відповідача https://www.cly.com.Ua/ru/6 розміщено Публічну пропозицію (оферту), а також сам Договір, в яких зазначена вся повна інформація щодо умов отримання кредитних коштів, у тому числі і розмір відсотків за користування грошовими коштами.Така інформація,є відкритою та доступною для невизначеного кола осіб. Позивач мав змогу перш ніж укласти Договір, детально ознайомитися з умовами його надання.Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.Таким чином, позивач повинен довести належними та допустимими доказами про наявність умислу у діях відповідача ввести в оману позивача щодо дійсних істотних умов Договору. У своїй позовній заяві позивач зазначає про те, що під час укладання кредитного договору начебто не було додержано усіх істотних умов. Однак, у даному випадку мало місце укладення електронного договору шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії. Будь-яких додаткових умов як істотних закон не визначає. Більше того, зі змісту Індивідуальної частини оспорюваного договору про надання фінансового кредиту вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк його повернення, розмір відсотків, умови кредитування та відповідальність. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. Отже, у даному випадку мало місце укладання електронного правочину, який є укладеним з моменту заповнення Заявки (Анкети) Позивачем (прийняття пропозиції), а сам договір містить абсолютно всі істотні умови договору, а отже є укладеним.У своїй позовній заяві Позивач зазначає що було порушено порядок укладання договору, однак, норми чинного законодавства передбачають одразу декілька способів підписання електронного правочину, один з яких за допомогою одноразового ідентифікатора.Згідно п. 2.3 Договору оферти, сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивачем було підписано Договір про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора, на підтвердження чого у Індивідуальній частині договору міститься код ідентифікатора Позивача - AV2315 що і є безпосереднім підписом Позивача. Такий підпис цілком відповідає вимогам ЗУ «Про електронну комерцію».Більше того, під час проходження процедури перевірки особистості ОСОБА_1 надала для перевірки своє власне фото з власним паспортом у власних руках, що є прямим свідчення його власного волевиявлення на укладання договору про надання фінансового кредиту.Також, зазначає, що на правовідносини які склалися між Позивачем та Відповідачем не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитний договір укладався строком до одного місяця, а розмір кредитування не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладання кредитного договору.Відносно доводів позивача про те, що умови кредитного договору №188750 від 21.04.2021 року є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів становить більше 50%, не повинні братися до уваги, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів, відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 2 % за кожен день користування кредитом та була йому відома в момент укладення договору, в той час як обраховувати та застосовувати річну ставку у кредитора не було підстав, виходячи з незначного строку кредитування.Враховуючи викладене вище та факт ненадання Позивачем жодного належного, достатнього та достовірного доказу порушення Відповідачем положень чинного законодавства України Відповідач вважає, що відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог. Більш того, під час реалізації Позивачем прав позичальника, як споживача фінансової послуги на отримання кредиту не було порушено чи обмежено його права на свободу вибору, не порушено свободи волевиявлення. Позивач мав можливість відмовитися від наданої Відповідачем послуги та скористатися послугами інших фінансових установ. Принципів нерівності сторін у кредитному договорі не встановлено та права позичальника на одержання перед укладенням кредитного договору необхідної, доступної, достовірної та своєчасно інформації про умови кредитування не обмежено, а відтак і не встановлено порушень споживача в розумінні статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору.Позивач отримав кредитні кошти 21.04.2021 року зі строком користування на 30 днів до 20.05.2021 року в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок, але станом на сьогодні, не здійснив погашення заборгованості в обумовлені строки.Враховуючи факт ненадання позивачем жодного належного, достатнього та достовірного доказу порушення відповідачем положень чинного законодавства України, відповідач вважає, що відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог, тому, просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 21 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 188750 (а.с. 8-10, 34-36), шляхом розміщення пропозиції укласти Договір (оферту) в системі на веб-сайті, згідно із статтею 634 ЦК України, статей, 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 1500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 20.05.2021. Строк дії договору 30 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

Пунктом 1.3. Кредитного договору визначено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта, товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Пунктом 1.5. Кредитного, договору передбачено, що за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.6 Кредитного договору).

У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів (4.3. Кредитного договору).

Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства: https://www.cly.com.ua (п. 1.7 Кредитного договору).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 208, частини першої статті 1055 ЦК України для кредитного договору законом визначена обов`язкова письмова форма.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору, цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 2.3 Договору оферти (як невід`ємної частини договору), сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно п. 8.4 Договору оферти(як невід`ємної частини договору), Клієнт підтверджує, що до укладення кредитного договору він дав згоду, усвідомлюючи його правові наслідки, на використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором як власноручного підпису.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання фінансового кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної Законом України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 , шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором (код ідентифікатора - AV2315), у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та пунктом 6.1 договору.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», оскільки, працівники товариства при видачі кредитних коштів, з умовами кредитування (Правила надання грошових коштіву позику) та ризиками, що передбачені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», належним чином не ознайомлювали, також не надали їй ці Правила надання грошових коштів під підпис.Також, їй, як споживачу, не була надана інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, а тому відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору. Вона не мала можливості детально ознайомитися з Умовами та Правилами кредитування перед укладанням Кредитного договору, адже, здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу, вона не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримає в результаті укладання даної угоди. Відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Кредитний договір укладено без строку договору та порядку його припинення. Поряд з цим, в порушення п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір не містить умов про відповідальність відповідача. Також, сума компенсації становить більше 50 %, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою. Незаконним також є встановлення у Кредитному договорі комісії за користування системою, яка є послугою, що супроводжує кредит, як компенсація супутніх послуг банку, за її рахунок та встановлена п. 2.4. Кредитного договору черговість погашення кредиту суперечить ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Також, згідно ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Згідно п. 8, 9 ч. 1 cт. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір повинен містити, зокрема, порядок зміни і припинення дії договору та права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч.2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Також, згідно ч. 3 та ч. 4 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 6.7. Кредитного договору визначено, що підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розумію, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства.

Згідно п. 6.8 Кредитного договору Клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як було зазначено вище у рішенні, невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства: https://www.cly.com.ua.

Так, у розділі 2 Договору оферти зазначено, що Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Зокрема, клієнту необхідно обрати суму коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит та строк на який береться такий кредит, обрати персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет, пройти погодження та перевірку банківської карти та у разі прийняття рішення про отримання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.

На сайті відповідача - https://www.cly.com.ua, ОСОБА_1 здійснила заповнення заяви (форми) на отримання кредитних коштів (а.с. 30), виразивши таким чином свій намір укласти договір з відповідачем та в момент, коли позивач заповнила заяву, вона автоматично прийняла пропозицію (оферту) відповідача та приєдналася до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів, яка розміщена на сайті товариства: https://www.cly.com.ua. Також,21.04.2021 грошові кошти були перераховані позивачу, що підтверджується копією інформаційної довідки (а.с. 128).

Так, на сторінці ТОВ «ЗАЙМЕР» - https://www.cly.com.ua) (а.с. 129), розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення.У Розділі «Документи» розміщена наступна інформація: публічна пропозиція (оферта); свідоцтво, ліцензія, внутрішні правила, звітність 2018, звітність 2019, договір, звітність 2020, загальна інформація про компанію, інформація про включення до Державного реєстру фінансових установ, механізм захисту прав споживачів, інформація про залучення колекторської компанії.

Отже, на офіційному сайті відповідача розміщено як Публічну пропозицію (оферту), а також і сам Договір, в яких зазначена вся повна інформація щодо умов отримання кредитних коштів, у тому числі і розмір відсотків за користування грошовими коштами.Така інформація, є відкритою та доступною для невизначеного кола осіб. Позивач мала змогу перш ніж укласти Договір, детально ознайомитися з умовами його надання.

Таким чином, суд критично оцінює твердження позивача, що вона не мала можливості детально ознайомитися з умовами та правилами кредитування перед укладенням кредитного договору, адже інформація про умови кредитування є розміщеною на сайті відповідача, яка є доступною для необмеженого кола осіб і перш ніж подати заявку на отримання кредитних коштів позивач мала можливість детально ознайомитися з умовами кредитування.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Обравши спосіб захисту своїх прав, шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, порядок надання та повернення позики, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит (графік розрахунків), права та обов`язки сторін, строк дії договору (з 21.04.2021 по 20.05.2021), порядок зміни та припинення договору, умови дострокового розірвання договору та відповідальність сторін, тощо, позивач електронним підписом, що прирівняний до власноручного, погодилася на отримання у кредит коштів - 1500,00 грн. саме на умовах, що визначені договором №188750 та волевиявлення позивача на укладення і підписання договору було вільним.

Також, встановлено, що зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб. Позивач не була обмежена в часі ознайомитися більш детально з умовами договору, не була позбавлена права відмовитися отримувати кредит в порядку п. 3.3.4 Даного договору.

Також, пунктом 5 Кредитного договору передбачено, що сторони за взаємною згодою мають право вносити будь-які зміни до цього договору, а також сторонами узгоджено порядок припинення та розірвання кредитного договору.

Отже, позивач не була позбавлена можливості внести зміни чи доповнення до договору або достроково припинити або розірвати договір, відмовитися від таких умов, чи повернути борг до 20.05.2021, тобто до нарахування пені, яку позивач вважає несправедливою.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, зазначає, що позивач не ставить вимоги про визнання недійсними деяких умов оскаржуваного кредитного договору, а тому наявність в договорі умов, які позичальник вважає несправедливими, не може слугувати підставою для визнання кредитного договору недійсним у цілому. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти, однак, умови договору належним чином не виконала.

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, суд вважає, що вимоги про визнання недійсним кредитного договору в цілому, суд вважає необґрунтованими з наведених вище в рішенні підстав.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Даючи оцінку встановленим обставинам, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 11,203, 207, 208, 215, 217, 626-629, 638, 639, 652, 1054, 1055ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 354, 355, ЦПК України, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: вб- АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер»(код ЄДРПОУ: 42146903, місцезнаходження: вул. Ярославська, 5/2 В, м. Київ), про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 13.12.2021.

СуддяО. В. Бондаренко