Рішення № 101813465, 09.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року справа № 580/7816/21

15 годин 18 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Фесенка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/7816/21

за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області 23.11.1999) [представник позивача - адвокат Буліменко Є.В. за ордером]

до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського сектору (вул. Соборна, 27А, м. Христинівка, Черкаська область, 20001, код ЄДРПОУ 37852733) [представник відповідача - Судома Є.А. за витягом з ЄДР]

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив рішення.

04.10.2021 вх.38250/21 представник позивача - адвокат Буліменко Є.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського сектору, просить:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського сектору у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХII за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1993 № 353;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського сектору оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХII за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1993 № 353.

Ухвалою від 08.10.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.10.2021, 18.11.2021, 25.11.2021. Протокольною ухвалою від 02.12.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 09.12.2021.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернувся до Христинівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки для сина ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення № 2503) за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1993 № 353, проте отримав лист від відповідача 22.09.2021 № 7129-426/7129.1-21 про те, що відсутні правові підстави для оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.

З відмовою відповідача позивач не погоджується, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2

29.11.2021 вх.47566/21 до суду надійшов відзив на позов, де представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що звернення ОСОБА_2 до відповідача за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України ні у вигляді книжечки ні у вигляді ID-картки, процедура якого визначена постановою № 302. Вказує, що Христинівським сектором Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, було надано вичерпну відповідь відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян» із роз`ясненнями вимог діючого законодавства щодо оформлення паспорта громадянина України в межах наданих повноважень, не відмовлено в оформленні, а тому така мотивована відповідь не є підставою для висновку про порушення прав позивача. Неповнолітній ОСОБА_2 особисто із заявою до відповідача з приводу отримання паспорта взагалі не звертався. Вважає, що заявлені позовні вимоги безпідставні, передчасні та такі, що не належать задоволенню з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що не належать застосуванню у даній справі, позаяк неповнолітній не звертався до відповідного територіального підрозділу ДМС України із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, сформованою за установленою формою та із доданим до неї обов`язковим переліком документів, а тому звернення розглядалося у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та письмові докази і пояснення, викладені у заявах по суті справи і виступи представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою (довільна форма) до Христинівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області щодо оформлення паспорта громадянина України сину ОСОБА_2 .. У заяві зазначено, що відповідно до статті 3 Закону України «Про захист персональних даних» не дає згоду на збір та обробку персональних даних. До поданої заяви додав: 2 фотокартки розміром, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , заяву (Додаток 1 до пункту 3 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України).

За результатами розгляду вказаної заяви Христинівським сектором Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області надано відповідь від 22.09.2021 № 7129-426/7129.1-21 (а.с.22-23), де роз`яснено позивачеві відповідно до вимог законодавства порядок оформлення паспорта громадянина України, а також запропоновано звернутися до територіального підрозділу ДМС для оформлення паспорта у встановленому Законом порядку.

Згідно довідки Христинівського благочиння м. Христинівка від 18.10.2021 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та їх неповнолітній син ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є парафіянами Свято-Миколаївського Храму Христинівського благочиння Уманської Єпархії Української Православної Церкви (а.с. 54). Представник позивача - адвокат Буліменко Є.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , вважаючи відповідь Христинівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 22.09.2021 № 7129-426/7129.1-21 неправомірною відмовою відповідача у задоволенні поданої заяви, що порушує права його неповнолітнього сина, звернувся до суду за їх захистом, проте причинно-наслідкового зв`язку довідки і заяви про паспорт не пояснював у контексті мети обробки персональних даних за мотивами релігійних переконань.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, варто зазначити таке.

Як свідчать наявні у справі матеріали, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України на паперовому носії у формі книжечки, відповідно Положення № 2503, за заявою, поданою у період після 01.11.2016.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон № 5492. Частиною першою статті 1 Закону № 5492 передбачено, що суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492 документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Зокрема до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України серед інших віднесено: паспорт громадянина України. Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, що вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів (ч.1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492). Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492). У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що у свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частиною 3 ст. 13 Закону № 5492 визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою № 2503 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 3 Положення).

Пунктом 5 вказаного Положення визначено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (п. 6 Положення). Пунктом 8 Положення передбачено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно з п. 13 Положення визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 та абзацу 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492 Постановою №302 у п. 1 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення № 2503; а з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Законом № 5492 і Положенням № 2503 передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме: у формі книжечки та у формі картки. Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (абз.2 п. 3 Постанови № 302). Абз. 5 п. 3 Постанови № 302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, стосовно яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься серед іншої інформації також біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що норми Закону № 5492 на відміну від норм Положення № 2503 не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, що містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, що містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, що мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що перелік підстав, що становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Необхідно оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України від 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, що можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, що передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність і статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі Groppera Radio AG та інші проти Швейцарії від 28.03.1990). Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, що мали би бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Згідно з ч.1 ст.6 вказаного Закону мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, що регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 цього Закону).

Статтею 32 Конституції України гарантовано, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, що не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 відмітила, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу-використання традиційних методів ідентифікації особи.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, з урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17, суд дійшов висновку, що відмова у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503 не може вважатися законною.

У п. 2 Положення № 2503 зазначено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону № 5492 передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією із ознак, що відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), що можуть бути врегульовані виключно законами України. Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій.

Питання застосування нормативно-правових актів, виданих одним і тим же органом, що мають різну юридичну силу та не узгоджуються між собою, відображені у листі Міністерства юстиції від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», де зазначено, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Аналогічний висновок викладений у судовому рішенні Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №9901/938/18.

У спірних правовідносинах застосуванню належить не п. 2 Положення № 2503, а ч. 2 ст. 21 Закону № 5492.

Суд звертає увагу, що незважаючи на те, який паспорт громадянина України бажає оформити особа - у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок його оформлення та подачі документів є єдиним.

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої особисто.

Відповідно до п. 35 Постанови № 302 заявник для оформлення паспорта подає зокрема такі документи: свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати, документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи,- для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи; документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи; одну фотокартку.

Аналіз норм права дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, що передбачені вимогами чинного законодавства. Дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.03.2020 у справі №260/687/19.

Стаття 35 Конституції України закріплює, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 звертався до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою-анкетою для видачі паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України уперше.

Звернення до відповідача з проханням видати паспорт у формі книжечки було відображено в заяві, датованій 02.09.2021, проте лише факт наявності такої заяви не може свідчити про те, що остання відповідає формі, затвердженій Постановою № 302 чи Положенням № 2503.

Суд звертає увагу, що розгляд поданої заяви відповідачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян» із роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідного для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням відповідачем прав позивача та його неповнолітньої дитини у контексті критеріїв частини 2 статті 2 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №п/800/259/15 бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Сама по собі незгода зі змістом відповіді не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправною бездіяльності Христинівським сектором Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області і задоволення позовних вимог про зобов`язання видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в нього такого права, позаяк останнім не було дотримано процедури особистого звернення для отримання паспорта з наданням необхідних для цього документів.

Відсутність факту відмови відповідача у оформленні паспорта на підставі поданої заяви установленого зразка свідчить про передчасність звернення до суду із позовом про визнання протиправною відмови Христинівського сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в оформленні ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503 та для застосування обраного способу захисту шляхом зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503, без внесення будь-яких даних про особу і її батьків до Реєстру, в т.ч. без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Реєстрі.

Суд звертає увагу, що заявник не позбавлений права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли ним буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у бажаній для ОСОБА_2 формі. Наразі за встановлених судом обставин позов є передчасним.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, передчасними та такими, що не належать задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, позаяк у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 [ АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області 23.11.1999];

відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського сектору [вул. Соборна, 27А, м. Христинівка, Черкаська область, 20001, код ЄДРПОУ 37852733].

Судове рішення складено 10.12.2021.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА