Рішення № 101813060, 06.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/8800/21

2-а/465/613/21

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання Василюк В.Б.,

учасники справи:

позивач - не з`явився

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Франківського районного суду м.Львова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданого представником - адвокатом Мироненком Дмитром Віталійовичем, до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

встановив:

05.11.2021 року до Франківського районного суду м.Львова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , поданого представником - адвокатом Мироненком Д.В., до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Короткий зміст заяв по суті справи. Аргументи учасників справи.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача - адвокат Мироненко Д.В. посилається на те, що 26.07.2021 року ОСОБА_1 подав до відділу митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці митну декларацію №UA209140/2021/075456 для митного оформлення товару (телевізійна апаратура), разом з товаросупровідними документами: інвойс №0106 від 23.07.2021 року, міжнародна автотранспортна накладна №01524 від 23.07.2021 року, зовнішньоекономічнй контракт №ОТТ-0122/06 від 22.06.2020 та пакувальний лист №0106 від 23.07.2021. Згідно поданих документів ТОВ «Ламінам Захід», директором якого є позивач, вказане отримувачем товару за МД №UA209140/2021/075456, відправник - Over Ocean Trade. 04.08.2021 року позивач прибув на виклик відповідача для надання пояснень, 05.08.2021 року щодо позивача складено протокол про порушення митних правил №1469/20900/21 за статтею 485 МК України, а 21.09.2021 року щодо нього відповідачем прийнято спірну постанову, якою його визнано виним у вчиненні порушення митних правил, передбаченою ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 546083,25 грн. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, передбачений ст.485 МК України, оскільки при декларуванні товару останній керувався наявною у товаросупровідних документах інформацією про товар, зазначеною виробником. При цьому наголосив, що до складання протоколу про порушення митних правил (05.08.2021) у розпорядженні відповідача вже були відомості від декларанта про помилку у товаросупровідних документах, однак таке звернення до відповідача із заявою про помилку фактично залишене без уваги. Наголосив, що відповідачем не доведено спеціальної ознаки складу правопорушення ст.485 МК України - мети. На обґрунтування позовних вимог також зазначив, що позивачем було сплачено всі необхідні митні платежі виходячи з цін товаросупровідних документів, тобто митної вартості. Представник позивача вказав, що відповідачем не було встановлено й обґрунтовано доказами ні умислу позивача на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар), тобто суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, ні подання ним неправдивих відомостей, тобто в цьому випадку відсутня і об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Відтак, спірною постановою, на думку представника позивача, ОСОБА_1 визнано винним формально та безпідставно, а таке притягнення до відповідальності митним органом здійснено без з`ясування істинних обставин справи й без встановлення елементів складу адміністративного митного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Відзив на адміністративний позов не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 10.11.2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду на оскарження постанови у справі про порушення митних правил №1469/20900/21 від 21.09.2021 року задоволено. Поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил №1469/20900/21 від 21.09.2021 року. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС з повідомленням учасників справи відповідно до ст.268 КАС у відкритому судовому засіданні на 10:00 год. 20.11.2021 року.

20.11.2021 року розгляд справи відкладено на 06.12.2021 року.

06.12.2021 року в судове засідання сторони не з`явилися, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача - адвоката Мироненка Д.В. про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Згідно ч.ч.4 і 5 ст.250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Так, з матеріалів справи встановлюється, що 26.07.2021 року ОСОБА_1 подав до відділу митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці митну декларацію №UA209140/2021/075456 для митного оформлення товару (телевізійна апаратура), разом з товаросупровідними документами: інвойс №0106 від 23.07.2021 року, міжнародна автотранспортна накладна №01524 від 23.07.2021 року, зовнішньоекономічнй контракт №ОТТ-0122/06 від 22.06.2020 та пакувальний лист №0106 від 23.07.2021.

05.08.2021 року головним державним інспектором відділу митного оформлення «Малехів», митного посту «Львів-північний» Львівська митниця - Бондаренко О.М. складено протокол про порушення митних правил №1469/20900/21, згідно з яким у діях декларанта наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 МКУ, що були направлені на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо кількості товару та його митної вартості та/або надання з цієї ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил передбаченого ст.485 МК України.

21.09.2021 року начальник Львівської митниці Ніжніков І.М. прийняв постанову у справі по порушення митних правил №1469/20900/21, відповідно до якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 546083,25 грн.

Із оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил вбачається, що в процесі митного оформлення, декларантом додатково було надіслано до даної МД лист від 28.07.2021 №б/н про допущену помилку в рахунку-фактурі та скореговану рахунок-фактуру від 28.07.2021 №0106-С. 30.07.2021 року здійснено митний огляд під час якого було виявлено невідповідність у вагових та кількісних показників товарів. У процесі зважування та перерахунку товарів встановлено, що вага нетто та кількість не відповідає даним, заявленим в товаросупровідних документах та МД.

Згідно службової записки управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень від 05.08.2021 №1943/7.4-15/44 різниця між сплаченими за митною декларацією №UA209140/2021/075456 від 26.07.2021 митними платежами та платежами з урахуванням кількісних показників товарів, встановлених під час проведення митного огляду становить 182027,75 грн.

Судом в межах повноважень, визначених КАС України, було вжито необхідних заходів для забезпечення права відповідача подати відзив на позовну заяву, приймати участь в судових засіданнях та надати суду усні пояснення по суті справи, а також надати суду докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Однак, відповідач відзиву на позов не надіслав, в судових засіданнях участі не брав.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ Митного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч.8 ст.264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 466 Митного кодексу України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України

Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини першої статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно з частиною першою статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням . Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

За положеннями статті 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст.7 КпАП України, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КпАП України визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31.01.2018 року.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Суд зазначає, що відповідно до диспозиції частини першої статті 485 Митного кодексу України порушення митних правил має місце, зокрема, у разі заявлення декларантом у митній декларації: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил та пояснень представника позивача судом встановлено, що під час митного оформлення зазначених в МД товарів позивач ОСОБА_1 допустив помилку в рахунку-фактурі, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про товар та заниження митної вартості. Разом з тим, в процесі митного оформлення декларантом додатково надіслано доданої МД лист від 28.07.2021 року про допущену помилку в рахунку-фактурі та скореговану рахунок-фактуру від 28.07.2021 року №0106-С.

Суд зазначає, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного Кодексу України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст.485 Митного Кодексу України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 Митного Кодексу України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Склад правопорушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого. Ознаки складу порушення митних правил характеризують об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону порушення митних правил. Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил.

А відтак, відповідальність за статтею 485 Митного Кодексу України може наставати лише у випадку, коли правопорушник свідомо, з умислом, спрямованим на зменшення митних платежів, вказав неправдиву інформацію або ж надав органам доходів та зборів документи, в яких містяться відомості, що не відповідають дійсності.

Вказана позиція щодо статті 485 МК України міститься у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №607/1866/17, від 18.06.2020 року у справі № 638/10546/16-а та від 22.05.2020 року у справі №751/1477/17.

Установлені судом обставини свідчать, що позивач, будучи декларантом товару, допустив помилку, яка могла призвести до заниження митних платежів, проте своєчасно вжив заходів щодо її усунення та подав заяву про допущену помилку в рахунку-фактурі та скореговану рахунок-фактуру від 28.07.2021 №0106-С, яка отримана контролюючим органом, що виключає висновок про заявлення позивачем в митній декларації неправдивих відомостей, саме з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

За змістом ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Однак матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів, які вказували б на наявність умислу позивача на вчинення дій, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень не з`ясував належним чином всіх обставин, які мають значення для справи, не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про відсутність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові про порушення митних правил фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із квитанції №0.0.2319325433.1 від 27.10.2021 року позивач за подання адміністративного позову сплатив 1816 грн.

При вирішенні питання про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, яка є обов`язковою для врахування, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України. Згідно з якою, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 Кодексу України про адміністративне правопорушення, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак позивач зайво сплатив 1362 грн. судового збору, який підлягає поверненню із державного бюджету України.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці судових витрат у розмірі 454 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 242-246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд,-

ухвалив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий представником - адвокатом Мироненком Дмитром Віталійовичем - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1469/20900/21 від 21.09.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 546083,25 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.485 Митного кодексу України - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 1362 (одна тисяча шістдесят дві) гривні, зайво сплачений нею згідно квитанції №0.0.2319325433.1 від 27.10.2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Львівська митниця (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343)

Суддя Х.В.Гладишева