Рішення № 101813047, 12.11.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6916/19

2/214/1204/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Гливук М.І.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Перша Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

третя особа – Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 , в особі його представника – ОСОБА_2 , до Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

Представники сторін:

від позивача – Нечаєв А.В.,

від третьої особи – ОСОБА_3 ,

За участю:

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – Стельмаха І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою 11 вересня 2019 року, в подальшому уточнивши вимоги, в якій просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову від 20 серпня 2019 року державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Шабліян Є.М. про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ;

-зобов`язати державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Шабліян Є.М. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кузнецовою О.С. за №1730.

Пред`явлені вимоги мотивував тим, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем своєї дружини ОСОБА_4 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними за вказаною адресою була зареєстрована їхня неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачу та його померлій дружині на праві спільної сумісної власності належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2005 року. Таким чином померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала Ѕ частина вищевказаного майна у вигляді квартири, набутої під час шлюбу.

20 серпня 2019 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Шабліян Є.М. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, батьки померлої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились від прийняття спадщини на користь доньки померлої – ОСОБА_5 . Проте, постановою державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Шабліян Є.М. від 20 серпня 2019 року позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вважає, що дана постанова порушує його права як спадкоємця та підлягає скасуванню. Крім того, на його думку нотаріус має видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом в пропорційних долях, а саме: позивачу має належати його доля у спільно набутому майні та його доля у спадщині, яку він прийняв що має становити ј частки квартири, при цьому їх доньці – ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, її частка повинна становити ј частки квартири.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року (головуючий суддя – Чернова Н.В.) позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №302 від 14 травня 2020 року та протоколу матеріали позову передано в провадження судді Хомініч С.В.

Ухвалою суду від 22 травня 2020 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №642 від 14 липня 2020 року та протоколу матеріали позову передано в провадження судді Євтушенка О.І.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року позовну заяву прийнято до провадження з призначенням судового розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження спочатку.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року уточнену позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01 грудня 2020 року уточнену позовну заяву прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 06 травня 2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів.

31 серпня 2021 року представник позивача подав до суду чергову уточнену позовну заяву, яку ухвалою від 05 листопада 2020 року, постановленою на місці, прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року, постановленою на місці, відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 про залучення до участі в розгляді справи третьою особою орган опіки та піклування.

05 листопада 2021 року на адресу суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому завідувач Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. При цьому, представник відповідача вказала, що позивач дійсно звертався до неї із заявою про видачу свідоцтва по право на спадщину після смерті дружини позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із невизначеністю обсягу спадкового майна, видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та роз`яснено процедуру вирішення даного питання у судовому порядку.

Так, ст. 49 Закону України «Про нотаріат» містить перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії, який не є вичерпним. За наявності таких підстав, на нотаріуса покладається завдання – відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства, обґрунтувати своє рішення, викласти причини відмови у письмовій формі та роз`яснити порядок її оскарження.

Як слідує, з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , речові права на нерухоме майно не зареєстровані, договір про виділення частки у спільному майні подружжя за життя не укладався, свідоцтво про право на частку у спільному майні подружжя не видавались. А відтак нотаріус не уповноважений самостійно визнавати розмір такої частки. Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення частки померлого у спільному майні. Крім того, позивач після виділу частки у спільному майні подружжя, буде набувати право власності на відповідні частки спірної квартири на різних правових підставах – на майно набуте за час шлюбу на підставі цивільно-правової угоди та на успадковане майно.

Таким чином, державний нотаріус вважає, що представником позивача не вірно вибрано спосіб захисту прав позивача, а саме позивач може звернутись до суду в рамках позовного провадження, зокрема за позовом про визнання права власності в порядку спадкування, а не визнання недійсною постанови державного нотаріуса по відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Присутній в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача Першої Криворізької державної нотаріальної контори, в особі її завідуючої Шабліян Є.М., правом на участь в судовому засіданні не скористалася, заперечувала з приводу задоволення уточнених позовних вимог з підстав наведених у відзиві на уточнену позовну заяву. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник третьої особи – Стельмах І.В., будучи присутнім в судовому засіданні, заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог.

Інших заяв, клопотань від учасників процесу не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись. Заходи забезпечення позову / доказів, зупинення / поновлення провадження не застосовувались.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України, крім іншого, обов`язком суду є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 23 листопада 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_8 ) укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Саксаганського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №894, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

Від шлюбних стосунків вони мають доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 31 жовтня 2006 року (а.с 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 03 липня 2012 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Уколовою Н.М. 24 липня 2012 року за заявою ОСОБА_7 відкрито спадкову справу №622-2012, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, зокрема відповідним витягом від 24 липня 2012 року № 31154524 (а.с. 158).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №622-2012 до Першої криворізької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися ОСОБА_7 – мати померлої, ОСОБА_6 - батько, ОСОБА_1 – чоловік, який також звернувся від імені його малолітньої дочки ОСОБА_5

16 листопада 2012 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожен окремо, подали до державного нотаріуса заяви про відмову від належного їм спадкового майна, яке залишилось після смерті їхньої дочки – ОСОБА_4 , на користь малолітньої дочки спадкодавця – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.161,162).

У подальшому, 17 травня 2013 року позивач звернувся до Першої криворізької державної нотаріальної контори від свого імені та від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 із заявою про видачу їм, як спадкоємцям першої черги, свідоцтва про право на спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Як слідує з довідки ПрАТ АСК «Інго Україна», на момент смерті ОСОБА_4 лишилось спадкове майно, яке складається із страхової виплати відповідно до договору страхування №231003525.1./PMU/11-194 від 21 грудня 2011 року у розмірі 66 353 грн. 30 коп.

Таким чином, 17 травня 2013 року державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Уколовою Н.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на ј частку спадкового майна, що складається зі страхової виплати, яка належала померлій ОСОБА_4 в розмірі 66 353 грн. 30 коп., відповідно до Договору стархування №231003525.1./PMU/11-194 від 21 грудня 2011 року, також вищезазначеним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 на ѕ частку спадкового майна, що складається зі страхової виплати, яка належала померлій ОСОБА_4 в розмірі 66 353 грн. 30 коп., відповідно до Договору стархування №231003525.1./PMU/11-194 від 21 грудня 2011 року.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за законом або заповітом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, за місцем останнього проживання спадкодавця.

Положеннями ч. 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1271 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини упродовж шести місяців з часу її відкриття.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, крім іншого, зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно із п.п. 4.12 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі – Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Положеннями ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено випадки за наявності яких нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право відмовити у вчиненні нотаріальної дії, однак їх перелік не є вичерпним.

При цьому, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

За змістом ч. 1 ст. 66, ч.ч. 1, 11 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», п.п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку передбачено, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо, видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат», п.п. 4.14 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, крім іншого, перевіряє склад спадкового майна.

Так, відповідно до змісту п. 4 п.п. 4.14, 4.15, 4.18, 4.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальної дії (видача свідоцтва про право на спадщину) при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на - Ѕ частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

Зі змісту постанови державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки не визначено право власноті в спільному майні подружжя на спадкове майно.

Крім того, з вищезазначеної постанови нотаріуса від 20 серпня 2019 року слідує, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадщину прийняли чоловік - ОСОБА_1 та малолітння дочка - ОСОБА_5 , так як вони були зареєстровані разом з померлою за однією адресою на момент її смерті.

На правах сіпльної сумісної власноті померлій з чоловіком належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 квітня 2005 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської обалсті Кузнецовою О.С. за р. №1730, що зареєстровано в Криворізькому бюро інвентаризації за №68П-419-419.

На момент видачі вищевказаного правовстановлюючого документа померла перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 23.11.2002 відділом РАЦС Саксаганського районнного управління юстиції міста Кривий Ріг Дніпропетровської області. ОСОБА_4 мала право на Ѕ частку вищевказаного майна, відповідно до ст.ст. 60, 63 СК України, яку набули вони на час шлюбу, але його частка юридично не оформлялася. Виділити частку у спільному майні подружжя нотаріус не має права.

Зазначені вище обставини також підтверджуються договором купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської обалсті Кузнецовою О.С. за р. №1730, що зареєстровано в Криворізькому бюро інвентаризації за №68П-419-419 (а.с. 7).

В свою чергу, положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 СК України передбачено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 (право спільної сумісної власності подружжя) цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За таких обставин, суд вважає, що виходячи з вимог п. 4 п.п. 4.14, 4.15, 4.18, 4.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальної дії (видача свідоцтва про право на спадщину), нотаріус був позбавлений можливості визначити склад спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яке повинно видаватися свідоцтво про право на спадщину, осікльки, виходячи з вимог ст.ст. 60, 63 СК України, хоча остання де-юре і мала право за життя на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак не формила таке право шляхом виділу своєї частки із спільної сумісної власноті та державної реєстрації її відповідно вимог ч.4 ст.334 ЦК України, як наслідок, не набула права на вищезазначену частку нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вважає, що рішення відповідача, оформлене постановою від 20 серпня 2019 року, про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правомірним, оскільки нотаріальна діяльність в якості свого предмета має безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, як наслідок, нотаріус за вказаних вище обставин був позбавлений можливості самостійно встановити розмір (склад) спадкового майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови фактичної відсутності права останньої на частку нерухомого майна.

За таких обставин позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, а саме: про виділення його частки та частки, ща належала за життя ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (частки спадкового майна), які розглядаються у порядку цивільного судочинства, з подальшим вчиненням процесуальних дії спрямованих на реалізацію свого повного права на спадщину померлої ОСОБА_4 .

Аналогічний висновок з приводу спірних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 489/3438/18.

При цьому, суд вважає, що відмова у задоволенні позовних вимог, як і оскаржувана постанова відповідача, не порушує спадкових прав позивача, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України) та видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена (ч. 11 ст. 67 Закону України «Про нотаріат»), а лише свідчить про законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , сплаченого судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки у задоволені її позовних вимог судом відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354-355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 , в особі його представника – ОСОБА_2 до Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Перша Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 02891018, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5.

Південно-Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Дніпро), ЄДРПОУ 34984907, юридична адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 21-А.

Повне рішення суду складено та підписано 22 листопада 2021 року.

Суддя О.І. Євтушенко