Рішення № 101811939, 24.11.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2021м. СумиСправа № 920/1006/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1006/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Акціонерного товариства "Сумиобленерго" (40035, м. Суми, вул. І.Сірка, 7, код ЄДРПОУ 23293513),

до відповідача Фізичної особи-підприємця Редьки Миколи Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ),

про стягнення 3101,13 грн.

Встановив:

15.09.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи у сумі 2989,52 грн, інфляційні витрати - 69,22 грн, 3% річних - 42,39 грн, а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1006/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслані на адреси учасників справи, зазначені позивачем у позовній заяві.

Ухвалою від 24.09.2021 виправлено описку, допущенну в ухвалі від 20.09.2021 у справі 3920/1006/21.

Відповідно до поштових повідомлень про вручення поштового відправлення учасники справи належним чином повідомленні про розгляд справи судом.

11.10.2021 відповідач подав відзив на позов (вх № 8656/21), в якому зазначив, що позивач в підтвердження позовних вимог не надав договору, водночас відповідач підтверджує факт підписання акту про пломбування комутаційного обладнання №49 від 15.02.2021, але вважає, що даний акт підтверджує лише факт пломбування, та не містить інформації про виконавця послуг щодо заміни автоматичного вимикача за адресою: м.Суми, зупинка громадського транспорту «Автовокзал», а тому, на думку відповідача, не може бути доказом наявності підстав у позивача щодо будь-яких фінансових вимог до відповідача. Таким чином, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

23.10.2021 позивач надав відповідь на відзив (вх№8928/21), в якій позовні вимоги підтримав, обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов вважає необґрунтованими та просить позовну заяву задовольнити.

Відзив на позовну заяву (вх№8656/21 від 11.10.2021) та відповідь на відзив (вх№8928/21 від 23.10.2021) долучені до матеріалів справи.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи за договорами, укладеним у спрощеній формі.

07.02.2021 на адресу Акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - позивач, AT "Сумиобленерго") надійшла заява фізичної особи - підприємця Редьки Миколи Вікторовича (далі - відповідач, ФОП Редька М.В. ), в якій останній просив замінити ввідний автоматичний вимикач у шафі обліку в зв`язку з його поломкою. Згідно поданої заяви Відповідач гарантував оплату вартості виконаних робіт по заміні ввідного автоматичного вимикача.

07.02.2021, як зазначає позивач, AT "Сумиобленерго" були виконані роботи по заміні ввідного автоматичного вимикача, який знаходився у шафі обліку. Вказаний ввідний автоматичний вимикач був опломбований за участю Відповідача згідно Акту про пломбування комутаційного обладнання №43 від 07.02.2021.

15.03.2021 позивач направив відповідачу акт №272 прийняття-передачі виконаних робіт від 07.02.2021 та рахунок №233 від 16.02.2021 на суму 1494,76 грн.

Водночас, акт №272 прийняття-передачі виконаних робіт від 07.02.2021 зі сторони відповідача не підписаний та рахунок №233 від 16.02.2021 на суму 1494,76 грн не сплачений.

15.02.2021 на адресу AT "Сумиобленерго" від відповідача надійшов гарантійний лист, що фактично є заявою, в якій відповідач просив замінити ввідний автоматичний вимикач у шафі обліку та гарантував оплату.

15.02.2021 AT "Сумиобленерго" були виконані роботи по заміні ввідного автоматичного вимикача, який знаходився в шафі обліку. Вказаний ввідний автоматичний вимикач був опломбований за участю відповідача згідно Акту про пломбування комутаційного обладнання №49 від 15.02.2021.

15.03.2021 позивач направив відповідачу акт №298 прийняття-передачі виконаних робіт від 15.02.2021 та рахунок №241 від 19.02.2021 на суму 1494,76 грн.

Зазначені акти від 07.02.2021 та від 15.02.2021 та рахунки №233, 241 були отримані відповідачем у поштовому відділенні 18.03.2021, проте не були підписані та оплачені.

Вартість виконаних робіт визначалась згідно наказу AT "Сумиобленерго" №1/99 від 26.03.2020 "Про введення розцінок на виконання додаткових робіт (надання послуг) (далі-наказ №1/99), яким введені в дію розцінки та норми часу для розрахунку вартості виконання додаткових робіт (надання послуг) працівниками AT "Сумиобленерго" на замовлення (додаток 1); вартість однієї людино-години робочого часу спеціалістів та робітників для розрахунку проїзду виконавців при виконанні додаткових робіт (надання послуг) працівниками AT "Сумиобленерго" на замовлення (додаток 2); вартість однієї машино-години використання транспортних засобів для проїзду виконавців робіт (роботи спец механізмів) при виконанні додаткових робіт (наданні послуг) працівниками AT "Сумиобленерго" на замовлення (додаток 3)

Пунктом 1.38 додатку 1 наказу №1/99 визначена вартість роботи по заміні автоматичного вимикача до 25А, яка становить 640,68 грн. з ПДВ, а час виконання даної послуги становить 2,57 год.

Відповідно до п. 53 додатку 2 наказу №1/99 вартість однієї години робочого часу електромонтера з експлуатації електричного лічильника для розрахунку проїзду виконавців при виконанні додаткових робіт становить 207,74 грн./год. без ПДВ (з ПДВ 249,29 грн.). У даному випадку було використано 0,25 год., що становить 62,33 грн. (249,29*0,25).

Пунктом 4.1 додатку 3 наказу №1/99 встановлена вартість однієї машино-години при використанні транспортних засобів для проїзду виконавців робіт (у даному випадку електромонтера) при виконанні додаткових робіт, яка складає 221,09 грн./год. без ПДВ (з ПДВ 265,31 грн.) при нормі використання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) у зимовий час 19,2 л/100км. У примітці 1 додатку 3 наказу №1/99 зазначено, що до вартості людино-години роботи водія додавати вартість ПММ, визначену, виходячи з вищенаведених норм. У даному випадку загальна кількість людино-годин, що було використано при виконанні замовлених позивачем робіт становить 2,82 год. (2,57+0,25), а вартість становить 748,16 грн. (2,82 год. * 265,31). Вартість ПММ витрачених на дорогу, становить 43,58 грн.

Таким чином, вартість виконаних робіт по заміні одного автоматичного вимикача згідно поданої однієї заяви, становить 1494,76 грн. (640,68 грн. + 62,33 грн. + 748,16грн.+43,58 грн.). Загальна вартість виконаних AT "Сумиобленерго" робіт по заміні автоматичних вимикачів згідно поданих ФОП Редька М.В. заяви від 07.02.2021 та гарантійного листа від 15.02.2021 за розрахунком позивача склала 2989,52 грн.

20.04.2021 АT "Сумиобленерго" на адресу відповідача було направлено Претензію від 19.04.2021 №59-15/1309 про сплату заборгованості за виконані ремонтно-будівельні роботи на суму 2989,52 грн. Відповідач отримав претензію 23.04.2021 у поштовому відділенні, однак відповіді не надав та заборгованість не сплатив. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Водночас, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач заперечує факт підписання заяви від 07.02.2021 та акту №43 від 07.02.2021 про опломбування комутаційного обладнання, оскільки на вказаних документах міститься не його підпис, що не було спростовано позивачем у поданій відповіді на відзив. У зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 1 ст. 74 ГПК України, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, судом встановлено, що матеріали справи №920/1006/21 не містять доказів укладення договору у спрощеній формі від 07.02.2021 позивача з відповідачем, а тому вимоги позивача щодо стягнення 1494,76 грн за надані послуги 07.02.2021 не задовольняються судом у даній справі за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Разом з тим, у відзиві на позов позивач підтвердив факт підписання акту опломбування №49 від 15.02.2021, в якому було зазначено, що підставою опломбування стала заміна ввідного вимикача , що є доказом виконання позивачем підрядних робіт з заміни ввідного автомату відповідно до поданого відповідачем гарантійного листа від 15.02.2021, що фактично є заявою про проведення заміни ввідного автомату та гарантування оплати робіт.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 15.02.2021 між сторонами укладено договір про виконання підрядних робіт у спрощеній формі на підставі наступного:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, а згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За положеннями ч.1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для даного виду договорів не вимагається.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (ч.1 ст.208 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частинами 1 та 2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із гарантійного листа відповідача від 15.02.2021, останній звернувся із пропозицією до позивача виконати підрядні роботи із заміни ввідного автомату, а позивач за актом №298 від 15.02.2021 здійснив зазначені роботи, відповідач же в свою чергу такі роботи прийняв, підписавши акт про пломбування № 49 від 15.02.2021, факт підписання якого підтвердив у відзиві на позов.

Отже, вищенаведене свідчить про наявність домовленості сторін щодо виконання підрядних робіт із заміни ввідного автомату за договором, що укладений між сторонами спору 15.02.2021 у спрощеній формі.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.

У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з виконання підрядних робіт, які врегульовані § 1 Глави 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Оскільки матеріалами справи підтверджується виконання позивачем підрядних робіт лише за договором підряду від 15.02.2021, що укладений у спрощений спосіб, позовні вимогти вимоги позивача задовольняються частково - в сумі 1494,76 грн.

За несвоєчасну оплату вартості виконаних підрядних робіт позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 42,39 грн та інфляційні втрати в сумі 69,22 грн, нараховані за загальний період з 26.03.2021 по 14.09.2021.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог щодо стягнення вартості виконаних підрядних робіт судом, відповідно, здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків.

Таким чином, на підставі положень статті 625 ЦК України, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42,39 грн 3 % річних та 69,22 грн інфляційних втрат задовольняються частково в сумі 21,25 грн 3% річних і 31,55 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання підрядних робіт 15.02.2021, а тому вимоги в частині сплати вартості цих робіт судом задовольняються та стягується з відповідача 1494,376 грн вартості таких робіт, 21,25 грн 3% річних та 31,55 грн інфляційних втрат, в іншому - суд відмовляє за недоведеністю матеріалами справи та необґрунтованістю позовних вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в межах мінімального розміру ставки судового збору, передбаченої чинним законодавством в сумі 2270,00 грн, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Редьки Миколи Вікторовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Сумиобленерго" (40035, м. Суми, вул. І.Сірка, 7, код ЄДРПОУ 23293513) 1494,76 грн (одна тисяча чотириста дев`яносто чотири грн 76 коп.) вартості виконаних підрядних робіт, 21,25 грн (двадцять одна грн 25 коп.) 3% річних та 31,55 грн (тридцять одна грн 55 коп.) інфляційних втрат, а також 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2021.

Суддя В.Л. Котельницька