Рішення № 101811279, 06.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2021Справа № 910/15740/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Лоджик", м. Київ

про стягнення 3401,47 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Лоджик" про стягнення основного боргу в сумі 21 000 грн, 3% річних в розмірі 729,34 грн, інфляційних втрат в сумі 2102,60 грн та пені в розмірі 243,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем договору №38-32/3 від 19.06.2020 про розміщення реклами в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15740/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

23.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 13 343,20 грн, 3% річних в розмірі 760,08 грн, інфляційні втрати в сумі 2102,60 грн та пеню в розмірі 252,78 грн.

Вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог та прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

26.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 766,66 грн, інфляційні втрати в сумі 2379,83 грн та пеню в розмірі 254,98 грн.

Означена заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог та прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 07.10.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0105481330846.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2020 між Публічним акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Лоджик" (замовник) було укладено договір №38-32/3 про розміщення реклами, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати йому послуги з розміщення реклами, а замовник зобов`язується повністю сплачувати вартість послуг згідно умов договору та додатків.

Обсяг, черговість і строки розміщення реклами узгоджується сторонами у відповідних додатках (п.1.2 договору №38-32/3 від 19.06.2020).

Згідно п.п.4.1-4.3 договору №38-32/3 від 19.06.2020 вартість послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках. Замовник оплачує послуги за цим договором шляхом внесення попередньої оплати послуг у розмірі, що узгоджена сторонами у відповідному додатку та згідно якого виконавець здійснює розміщення реклами. Терміни внесення попередньої оплати послуг визначаються сторонами у відповідних додатках.

У п.4.4 договору №38-32/3 від 19.06.2020 вказано, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідних рахунків, що виставляє виконавець.

Згідно п.9.4 договору №38-32/3 від 19.06.2020 у випадку невиконання замовником грошових зобов`язань за цим договором, останній зобов`язується сплачувати виконавцю пеню в розмірі 1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов`язання до його виконання замовником.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором (п.10.1 договору №38-32/3 від 19.06.2020).

У додатку №1 від 19.06.2020 до договору №38-32/3 від 19.06.2020 контрагентами погоджено, що вартість рекламних послуг становить 21 000 грн з урахуванням податку та додану вартість.

Сторони узгодили наступний порядок розрахунків за цим додатком: замовник сплачує виконавцю вартість послуг шляхом внесення попередньої оплати в сумі загальної вартості послуг, яка визначена в п.1 підпункті 1.7 цього додатку на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №38-32/3 від 19.06.2020 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №38-32/3 від 19.06.2020 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, на попередню оплату послуг згідно додатку №1 від 19.06.2020 до договору №38-32/3 від 19.06.2020 виконавцем було виставлено замовнику рахунок №НТК000000023 від 20.07.2020 на суму 21 000 грн.

За наслідками надання послуг згідно додатку №1 від 19.06.2020 до договору №38-32/3 від 19.06.2020 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі послуг на суму 21 000 грн.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, замовником у порядку, що визначений у додатку №1 від 19.06.2020 до договору №38-32/3 від 19.06.2020 попередньої оплати за послуги в сумі 21 000 грн внесено не було, а сплачено грошові кошти лише 30.09.2021 в сумі 7656,80 грн. та 12.10.2021 - 13343,20 грн. Обставини прострочення виконання замовником своїх грошових зобов`язань за договором №38-32/3 від 19.06.2020 і стали підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат й звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вказувалось, що у додатку №1 від 19.06.2020 до договору №38-32/3 від 19.06.2020 контрагентами погоджено, що вартість рекламних послуг становить 21 000 грн з урахуванням податку та додану вартість.

Сторони узгодили наступний порядок розрахунків за цим додатком: замовник сплачує виконавцю вартість послуг шляхом внесення попередньої оплати в сумі загальної вартості послуг, яка визначена в п.1 підпункті 1.7 цього додатку на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

На попередню оплату послуг згідно додатку №1 від 19.06.2020 до договору №38-32/3 від 19.06.2020 виконавцем було виставлено замовнику рахунок №НТК000000023 від 20.07.2020 на суму 21 000 грн.

Отже, строк внесення попередньої оплати послуг за додатком №1 від 19.06.2020 до договору №38-32/3 від 19.06.2020 настав.

Проте, як свідчать представлені суду докази, а саме виписки з банківського рахунку Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", відповідачем сплачено грошові кошти лише 30.09.2021 в сумі 7656,80 грн. та 12.10.2021 - 13343,20 грн, що свідчить про порушення замовником строків виконання своїх грошових зобов`язань за договором №38-32/3 від 19.06.2020.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом було встановлено, що згідно п.9.4 договору №38-32/3 від 19.06.2020 у випадку невиконання замовником грошових зобов`язань за цим договором, останній зобов`язується сплачувати виконавцю пеню в розмірі 1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов`язання до його виконання замовником.

З огляду на порушення замовником строків внесення оплати за договором №38-32/3 від 19.06.2020 позивачем за загальний період 21.07.2021 по 11.10.2021 (з урахуванням дат внесення часткових оплат) було нараховано пеню на загальну суму 254,98 грн.

Щодо визначеного позивачем періоду нарахування суд зазначає таке.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до положень статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 цього Кодексу передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За змістом частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 по справі №916/1777/19.

Таким чином, нарахування пені за період прострочення грошового зобов`язання, кінцевою датою якого визначено 11.10.2021, тобто, до моменту здійснення повної оплати за надані послуги, відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України та принципу свободи договору, який визначено ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку неустойки, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Лоджик" в частині стягнення пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати послуг за договором №38-32/3 від 19.06.2020, позивачем за період з 20.07.2021 по 11.10.2021 (враховуючи дати внесення часткових оплат) було нараховано 3% річних на суму 766, 66 грн та інфляційні втрати в сумі 2379,83 грн.

Проте, вказаний період нарахування 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим, оскільки право на застосування наслідків порушення грошових зобов`язань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, виникає у кредитора з наступного дня за днем, коли зобов`язання повинно було бути виконаним.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 764,93 грн.

Одночасно, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 2262,72 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Лоджик" про стягнення 3% річних в розмірі 766,66 грн, інфляційних втрат в сумі 2379,83 грн та пені в розмірі 254,98 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Лоджик" (03190, місто Київ, вул.Толбухіна, буд. 43, ЄДРПОУ 38689259) на користь Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м.Київ, вул.Іллєнка Юрія, буд.42, ЄДРПОУ 23152907) пеню в сумі 254 (двісті п`ятдесят чотири) грн 98 коп., 3% річних в розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн 93 коп., інфляційні втрати в сумі 2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн 72 коп. та судовий збір в сумі 2190 (дві тисячі сто дев`яносто) грн 69 коп.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 1,73 грн та інфляційних втрат в розмірі 117,11 грн відмовити.

4. Судовий збір в сумі 79,31 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 06.12.2021.

Суддя В.В. Князьков