Рішення № 101811276, 06.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2021Справа № 910/15501/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгласс"

про стягнення 198845,87 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" про стягнення заборгованості в сумі 198 845,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №63 від 21.08.2018 в частині оплати поставленого товару у обсязі та строки, що визначені умовами правочину.

Ухвалою від 22.09.2021 залишено без руху позовну заяву; надано позивачу строк для усунення недоліків.

01.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15501/21; визнано справу малозначною; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 07.10.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03058, м.Київ, вул.Польова (Солом`янський район), буд.73.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було повернуто до Господарського суду міста Києва з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" (покупець) було укладено договір поставки №63, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію - скло листове, дзеркала, скло візерунчате та іншу скляну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти вказану продукцію та сплатити її вартість у порядку та терміни, які визначені цим договором.

За умовами п.3.3 договору №63 від 21.08.2018 поставка продукції здійснюється в супроводженні рахунка-фактури, видаткової накладної, сертифіката якості, які постачальник передає представнику покупця.

Згідно п.п.3.5, 3.6 договору №63 від 21.08.2018 якщо сторони цього договору домовились, що відпуск продукції здійснюється без повної сплати вартості продукції, покупець приймає на себе зобов`язання здійснити повну сплату продукції та інших витрат протягом 3-х календарних днів з дати фактичного відвантаження продукції. Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом безготівкового переводу відповідних коштів з урахуванням податку на додану вартість на поточний рахунок продавця вказаний у розділі 10 цього договору. Всі розрахунки сторін здійснюються в гривні.

Цей договір діє до 31.12.2019 включно (п.9.4 договору №63 від 21.08.2018).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №63 від 21.08.2018 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №63 від 21.08.2018 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що на виконання договору №63 від 21.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" прийнято товар на загальну суму 198845,87 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №732 від 17.09.2019, №746 від 19.09.2019, №755 від 24.09.2019, №765 від 26.09.2019 та товарно-транспортними накладними №732 від 17.09.2019, №746 від 19.09.2019, №755 від 24.09.2019, №765 від 26.09.2019.

Проте, за поясненнями позивача, відповідачем не було здійснено оплати поставленого товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" на суму 198845,87 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Згідно п.п.3.5, 3.6 договору №63 від 21.08.2018 якщо сторони цього договору домовились, що відпуск продукції здійснюється без повної сплати вартості продукції, покупець приймає на себе зобов`язання здійснити повну сплату продукції та інших витрат протягом 3-х календарних днів з дати фактичного відвантаження продукції. Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом безготівкового переводу відповідних коштів з урахуванням податку на додану вартість на поточний рахунок продавця вказаний у розділі 10 цього договору. Всі розрахунки сторін здійснюються в гривні.

Як було встановлено вище, що на виконання договору №63 від 21.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" прийнято товар на загальну суму 198845,87 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №732 від 17.09.2019, №746 від 19.09.2019, №755 від 24.09.2019, №765 від 26.09.2019 та товарно-транспортними накладними №732 від 17.09.2019, №746 від 19.09.2019, №755 від 24.09.2019, №765 від 26.09.2019.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем у вересні 2019 товару, настав.

Проте, як вказувалось вище, за поясненнями позивача, відповідачем не було проведено розрахунки за отриманий товар, внаслідок чого у останнього станом на теперішній час утворилась заборгованість з оплати на суму 198 845,87 грн.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, вступереч наведеного, відповідачем обставин, які повідомлено позивачем, не спростовано, доказів відсутності заборгованості з оплати отриманого товару не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" про стягнення заборгованості в сумі 198 845,87 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" про стягнення заборгованості в сумі 198 845,87 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгласс" (03058, місто Київ, вул.Польова (Солом`янський р-н), буд.73, ЄДРПОУ 41306769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Скло" (85110, Донецька обл., місто Костянтинівка, вул..Леваневського, буд.18, ЄДРПОУ 33287485) основний борг в сумі 198 845 (сто дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 87 коп. та судовий збір в сумі 2982 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн 70 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 06.12.2021.

Суддя В.В. Князьков