Рішення № 101811142, 08.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/31/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021 Справа № 908/312/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/312/21

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 489 391,94 грн.

за участю представників:

від позивача: Нинюк Л.О., довіреність № 2803 від 02.09.2019, адвокат

від відповідача: Макаренко А.М., довіреність № 642 від 24.12.2020

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №28-22/1970 від 27.01.2021 до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 484218,12 грн. за рахунком за листопад 2020 року № 947 від 30.11.2020, пені в сумі 4139,06 грн., трьох процентів річних в сумі 1034,76 грн. за договором № 12-7 від 01.01.2013/37-121-SD-15-02621 від 08.12.2015 про спільне використання технологічних електричних мереж, що разом складає 489 391,94 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/312/21, присвоєно справі номер провадження 12/31/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 17.03.2021 о 14:15.

11.03.2021 на адресу суд від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступне:

- вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за листопад 2020 є безпідставними з огляду на таке;

- керуючись ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, відповідачем було вчинено односторонні правочини, згідно яких було часткового погашено заборгованість за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у листопаді 2020 р., яка є предметом розгляду даної справи, а саме: заява № 38 від 27.01.2021 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, даним правочином відповідачем, зокрема, було частково припинено зобов`язання відповідача перед позивачем у розмірі 343 082,15 грн., які виникли на підставі договору про використання технологічних електричних мереж №12-7 від 01.01.2013 р. (далі Договір) за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у листопаді 2020 шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог;

- заява № 39 від 24.02.2021 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, даним правочином відповідачем зокрема, було частково припинено зобов`язання відповідача перед позивачем у розмірі 22 768,76 грн., які виникли на підставі Договору в листопаді 2020 шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог;

- у зв`язку з чим, зобов`язання відповідача перед позивачем за наданні послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у листопаді 2020 р. за Договором залишаються непогашеними в розмірі 118 367,21 грн.;

- згідно пункту 7 Заяви №38 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.01.2021 передбачено, що дана заява підписана відповідачем і набирає чинності з моменту її підписання відповідачем, заява вважається вчиненою, а взаємні зобов`язання на суму 343082,15 грн. припиненими з 27.01.2021;

- крім того, пунктом 7 Заяви №39 про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних вимог від 24.02.2021 передбачено, що дана заява підписана відповідачем і набирає чинності з моменту її підписання відповідачем, заява вважається вчиненою, а взаємні зобов`язання на суму 22 768,76 грн. припиненими з 24.02.2021;

- заявлені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 365 850,91 грн. за листопад 2020 р. є безпідставними, необґрунтованими, оскільки є погашеними на підставі односторонніх правочинів (заяви № 38, 39), вчинених відповідачем, а тому, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 365 850,91 грн.

17.03.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- заперечення, наведені відповідачем у відзиві №007-33/1358 від 10.03.2021, відхиляються позивачем повністю в зв`язку з наступним;

- вимоги, за якими припинені зобов`язання зарахуванням за заявою відповідача №38 від 27.01.2021 на суму 343 082,15 грн. не є безспірними, оскільки: зобов`язання за договором №42 за рахунками за грудень 2019 року - листопад 2020 року в загальному розмірі: 319 598,46 грн, станом на 27.01.2021 - не існували, в зв`язку з їх припиненням зарахуванням зустрічних однорідних вимог раніше: 11.12.2020 та 31.12.2020 за заявами позивача №42-30/26789, №42-30/26788, №42-30/26786, №42-30/28333, №42-30/28278, які відповідач отримав: 14.12.2020 і 05.01.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень: №7150305469901 та №7150305521512, зобов`язання за договором №42 за рахунками за серпень та грудень 2020 року в загальному розмірі 23 483,69 грн., були припинені зарахуванням 04.02.2021 за заявою позивача №42-30/2738, за іншим зустрічним зобов`язанням за договором №12-7 (позивач - кредитор, відповідач - боржник), а саме за рахунком за листопад 2018 року №852 від 30.11.2018 на суму 262 080,38 грн. (в частині), заборгованість за яким підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.05.20219 у справі №908/529/19;

- зважаючи на те, що моментом припинення зобов`язання зарахуванням є момент вчинення відповідної заяви, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою №28-22/4223 від 22.02.2021 про визнання одностороннього правочину щодо припинення зобов`язання (343 082,15 грн.) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою відповідача №38 від 27.01.2021, недійсним з моменту його вчинення;

- 09.03.2021 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі №908/533/21 за вищевказаним позовом, справа № 908/533/21 розглядається за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 06.04.2021. Просить суд не враховувати заперечення, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Також 17.03.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання за вих. №28-22/6042 від 16.03.2021 про зупинення провадження у справі. Вказане клопотання мотивовано тим, що 27.01.2021 (дата позову №28-22/1970) за заявою відповідача №38 зобов`язання за договором №12-7, за яким позивач (кредитор), а відповідач (боржник), за рахунком за листопад 2020 року №947 від 30.11.2020 частково в сумі 343 082,15 грн. - було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог. В обґрунтування наявності підстав для зупинення провадження у справі № 908/312/21 позивач посилається на те, що моментом припинення зобов`язання зарахуванням є момент вчинення відповідної заяви. Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою №28-22/4223 від 22.02.2021 про визнання одностороннього правочину щодо припинення зобов`язання (343 082,15 грн.) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою відповідача №38 від 27.01.2021, недійсним з моменту його вчинення. Вважає, що розгляд справи № 908/312/21 об`єктивно неможливий до вирішення іншої справи № 908/533/21, оскільки у справі № 908/312/21 розглядається позов № 28-22/1970 від 27.01.2021, однією з вимог якого є стягнення заборгованості за договором № 12-7 за рахунком за листопад 2020, у справі № 908/533/21 розглядається позов № 28-22/4223 від 22.02.2021 з вимогою про визнання одностороннього правочину про припинення зобов`язань, у тому числі за договором № 12-7 за рахунком за листопад 2020 року, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою № 38 від 27.01.2021 недійсним з моменту його вчинення, оскільки цей односторонній правочин не є безспірним: частково в сумі 319598,46 грн. вимоги, які зараховані за заявою № 38 від 27.01.2021 – не існували, станом на 27.01.2021; частково в розмірі 23483,69 грн. вимоги, які зараховані за заявою № 38 від 27.01.2021 – зараховані 04.02.2021 за заявою позивача № 42-28/2738 за іншим зобов`язанням. Просить суд зупинити провадження у справі № 908/312/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/533/21.

В судовому засіданні 17.03.2021 оголошено перерву до 25.03.2021 об 11:00 без винесення процесуального документу суду про що був складений протокол.

24.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначає, що твердження позивача про те, що заява № 38 від 27.01.2021 на суму 343082,15 грн. не є безспірною є хибним, оскільки ця заява на сьогоднішній день є дійсною, безспірною та не визнана недійсною. Тобто зобов`язання відповідача перед позивачем за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у листопаді 2020 за договором залишаються непогашеними в розмірі 118367,21 грн. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 365 850,91 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2021 зупинено провадження у справі № 908/312/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/533/21 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання одностороннього правочину, оформленого заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" № 38 від 27.01.2021 про припинення зобов`язань на суму 343082,15 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, недійсним з моменту його вчинення, а саме – з 27.01.2021.

Ухвалою суду від 06.10.2021 поновлено провадження у справі № 908/312/21, судове засідання призначено на 25.10.2021 о 14:15.

12.10.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить поновити провадження у справі № 908/312/21.

12.10.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/24696 від 07.10.2021, в якій останній просить:

- поновити строк для подачі у справі № 908/312/21 заяви про зміну предмета позову та про зменшення розміру позовних вимог;

- прийняти до розгляду у справі № 908/312/21 цю заяву про зміну предмета позову та про зменшення розміру позовних вимог;

- стягнути з відповідача 343 082,15 грн. - залишку заборгованості за договором №12-7 від 01.01.2013/37-121-SD-15-02621 від 08.12.2015 про спільне використання технологічних електричних мереж за рахунком за листопад 2020 року № 947 від 30.11.2020, 42 978,40 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 9 105,39 грн. - три проценти річних, 22 075,74 грн. - інфляційних втрат, 6 258,63 грн. - судового збору;

- постановити у справі № 908/312/21 ухвалу про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 1 082,25 грн. Вказана заява мотивована тим, що зобов`язання за рахунком № 947 від 30.11.2020 частково було припинено виконанням, проведеним належним: 21.04.2021 на суму 87300,00 грн. (відповідно до платіжного доручення № 8645), 25.05.2021 на суму 25 945,61 грн (згідно платіжного доручення №12243_5Р01Q/283), 16.06.2021 на суму 5 121,60 грн. (відповідно. до №14780_6G01U/235). Разом з тим рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 у справі № 908/533/21 односторонній правочин, оформлений за заявою відповідача № 38 від 27.01.2021 на суму 343082,15 грн., визнаний недійсним з моменту його укладення, а саме з 27.01.2021.

До вказаної заяви додані докази її надіслання на адресу відповідача у справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.10.2021 вищевказану заяву позивача передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

В судових засіданнях 25.10.2021 та 02.11.2021 оголошувались перерви до 02.11.2021 та до 08.11.2021 без винесення процесуальних документів суду про що складені відповідні протоколи.

01.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначає наступне:

- відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір належних до сплати боржником штрафних санкцій;

- згідно ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- на цей час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду по даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому відповідач просить суд врахувати тяжкий фінансовий стан ПАТ "Запоріжжяобленерго" та зменшити заявлений розмір пені й розстрочити виконання рішення на підставі наступного;

- неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором спричинене не зловживанням відповідачем своїми правами, а об`єктивними обставинами, які унеможливили своєчасну оплату боргу, що полягали у несвоєчасному розрахунку споживачів із відповідачем, та, як наслідок, стали причиною збитковості товариства;

- до позовної заяви позивачем не додані докази про будь-які об`єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань позивач зазнав збитків;

- на даний час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані у зв`язку з наявною багатомільйонною заборгованістю з податкового боргу, станом на 01.09.2021 у відповідача податковий борг становить 1119,1 млн.грн., що підтверджується довідкою від 21.09.2021 № 003-46/182;

- просить суд звернути увагу на наступні обставини: окрім першочергової виплати податкового боргу товариство має щомісячно проводити виплату інших обов`язкових платежів, зокрема таких як оплата за: сировину та матеріали; паливо для автотранспорту та його утримання; закупівлю лічильників, оренду приміщень, охорону праці; витрати на зв`язок тощо, сума мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго» (лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів з 01.01.2021 року складає 292 062 тис. три. на місяць;

- станом на 01.09.2021 кредиторська заборгованість ПАТ "Запоріжжяобленерго" за роботи, послуги, ТМЦ (без врахування заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій ДП "Енергоринок") становить 186 824,26 тис. грн.;

- станом на 01.09.2021 р. дебіторська заборгованість становить: 1 359,0 млн. грн. - споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019 р., у тому числі найбільші боржники: ТОВ "ЗТМК" - 778,2 млн. грн., ПАТ "ЗЗФ" - 2195,4 млн. грн., ДП "Кремнійполімер" - 172,0 млн. грн., ТОВ "Завод напівпровідників" - 10,8 млн. грн.; 634,1 млн. грн. покупців послуг з розподілу електричної енергії, у тому числі найбільші боржники: ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" - 538,0 млн. грн., ДПЗД "Укрінтеренерго" - 39,5 млн. грн.;

- недостатність обігових коштів виникла внаслідок несвоєчасної та неповної сплати зобов`язань з послуг розподілу електричної енергії ТОВ "Запоріжжяенергопостачання" (далі ПУП) та ДПЗД "Укрінтеренерго" (далі ПОН);

- станом на 01.09.2021 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок становить 412,4 млн. грн.;

- ступінь виконання зобов`язання відповідача перед ДП «Енергоринок» знаходиться в прямій залежності від ступеню виконання зобов`язання споживачів перед відповідачем;

- таким чином, наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами;

- критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження №123/124-20 від 07.09.2020;

- крім того, у зв`язку з тяжким фінансовим станом споживачів - юридичних осіб ПАТ «Запоріжжяобленерго» змушене укладати договори про реструктуризацію заборгованості, що по суті є перенесенням термінів оплати за спожиту електричну енергію;

- прийняття рішення про стягнення з відповідача боргу без врахування обставин, що ускладнюють його виконання, ставить під сумнів стабільність фінансового стану ПАТ «Запоріжжяобленерго», та як наслідок може відобразитись на безпеці експлуатації об`єктів електроенергетики, на безперервність передачі енергії, на екологічній безпеці об`єктів електроенергетики, на збережені цілісності та забезпеченні надійного і ефективного функціонування ОЕС України тощо;

- вважає, що відповідачем у встановлений законом спосіб, належними та допустимими доказами доведено факт критичної неплатоспроможності свого фінансового стану та потенційної загрози банкрутства;

- вважає, що відповідачем були наведені об`єктивні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду в разі задоволення позову та є підстави для зменшення пені, зокрема: скрутний фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго», наявність великого податкового боргу, відсутність коштів на поточних рахунках відповідача, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство), значна кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок». Просить зменшити розмір пені до 50%, розстрочити виконання рішення в частині основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних та судовий збір на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

В протоколі судового засідання від 02.11.2021 зазначено, що суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

08.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/27048 від 05.11.2021, в якій останній просить:

- поновити строк для подачі у справі № 908/312/21 заяви про зміну предмета позову та про зменшення розміру позовних вимог;

- прийняти до розгляду у справі №9 08/312/21 цю заяву про зміну предмета позову та про зменшення розміру позовних вимог;

- стягнути з відповідача 45215,49 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 9500,17 грн. трьох процентів річних, 30506,56 грн. інфляційних витрат, 2270,00 грн. судового збору;

- постановити у справі № 908/312/21 ухвалу про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 5070,88 грн. Вказана заява мотивована тим, що зобов`язання за рахунком № 947 від 30.11.2020 було припинено виконанням, а саме 23.10.2021 на суму 343082,15 грн.

До вказаної заяви додані докази її надіслання на адресу відповідача у справі.

08.11.2021 на адресу суду від позивача надійшли заперечення, в яких останній зазначає наступне:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України;

- ні договором, ні нормами діючого законодавства України не передбачені підстави звільнення від відповідальності, перелічені відповідачем у запереченні №33-33/466 від 29.10.2021;

- і договором (пп. 9.2.1 п. 9.2), і законом (ст.ст. 549, 550 ЦК України та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань») встановлені, відповідно, правові наслідки порушення особою свого грошового зобов`язання та її відповідальність за несвоєчасне виконання такого зобов`язання без умови настання цих правових наслідків і відповідальності, лише за наявності вини особи, яка порушила грошове зобов`язання;

- сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 9 500,17 грн. не є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, які завдані в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за договором, за яким рахунок за листопад 2020 року № 947 від 30.11.2020 на суму 484 218,12 грн. не був оплачений своєчасно;

- до того ж, відповідач свідомо 27.01.2021 за своєю заявою № 38 на суму 343 082,15 грн. припиняв за цим рахунком (№ 947 від 30.11.2020) зобов`язання зарахуванням, які на дату припинення (27.01.2020) не існували в зв`язку з їх припиненням зарахуванням зустрічних однорідних вимог раніше;

- викладене вище призвело до зупинення провадження у справі №908/312/21 (на строк 6 місяців) до розгляду іншої справи №908/533/21, в якій позивач оскаржував односторонній правочин припинення зобов`язання зарахуванням, оформлений заявою відповідача №38 від 27.01.2021 на суму 343 082,15 грн., і набранням відповідним рішенням у справі № 908/533/21 законної сили;

- відповідно, справа № 908/312/21 не була розглянута у строк її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (ст. 248 ГПК України), тобто не більше 60-ти днів з дня відкриття провадження у цій справі (15.02.2021);

- позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язання лише за одним рахунком;

- відповідно, розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/312/21 на 12 місяців подовжить період відновлення порушеного права позивача та призведе до довготривалого невиконання рішення суду і порушення права на справедливий судовий розгляд. Просить відмовити повністю відповідачу у задоволенні клопотань про зменшення розміру пені до 50% та про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/312/21 до 12-ти місяців.

В судове засідання 08.11.2021 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2021 підтримав вимоги поданої заяви про зміну предмета позову та про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/27048 від 05.11.2021. Разом з тим заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та про розстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2021 підтримав вимоги клопотання про зменшення пені та про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши подані позивачем заяви про зміну предмету позову та про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/24696 від 07.10.2021 та за вих. № 28-22/27048 від 05.11.2021 суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх прийняття до розгляду в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

В пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Дослідивши зміст позовної заяви та вимоги, заявлені в поданих 12.10.2021 та 08.11.2021 позивачем суду заяв про зміну предмету позову та про зменшення розміру позовних вимог, суд відмовляє в прийнятті їх до розгляду в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат, оскільки викладені в них вимоги про стягнення інфляційних витрат в поданій до суду первісно позовній заяві позивачем не заявлялись, та фактично є поданням іншого позову.

Вказані вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат, зазначені позивачем у вищевказаних заявах, можуть бути заявлені шляхом подання окремого позову до Господарського суду Запорізької області.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Справа № 908/312/21 розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відтак позивач повинен був подати заяву про зменшення розміру позовних вимог до початку першого судового засідання, тобто до 17.03.2021.

Позивач в заявах просить поновити строк для подачі заяви зміну предмету позову та про зменшення розміру позовних вимог, зазначаючи підстави для поновлення процесуального строку: необізнаність позивача про припинення зобов`язання зарахуванням за заявою відповідача № 38 від 27.01.2021, яка не була безспірною, оскарження правочину припинення зобов`язання зарахуванням, оформленого заявою відповідача № 38 від 27.01.2021 в судовому порядку, розгляд справи № 908/312/21 поза межами строку розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши викладені позивачем в заявах підстави для поновлення процесуального строку, враховуючи зупинення провадження в даній справі, оскарження в рамках справи № 908/533/21 одностороннього правочину, з метою справедливого вирішення судом спору в у справі № 908/312/21 суд на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити йому строк для подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Оскільки заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог подані позивачем з наданням доказів їх направлення з додатками на адресу відповідача, відтак суд приймає їх до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги, викладені позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/27048 від 05.11.2021, а саме вимоги про стягнення з відповідача 45215,49 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 9500,17 грн. трьох процентів річних.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги позицію позивача та відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 01.01.2013 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, далі Власник мереж, в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”, далі Користувач, укладений договір № 12-7/37-121-SD-15-02621 про спільне використання технологічних електричних мереж, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами були укладені та підписані додаткові угоди № 1 від 01.10.2013, № 2 від 01.01.2014, № 3 від 01.11.2014, № 4 від 01.01.2015, № 5 від 01.11.2015, № 6 від 01.11.2016, № 7 від 06.02.2017, № 8 від 01.03.2017, № 9 від 01.12.2017, № 10 від 01.10.2018, № 11 від 20.09.2019, № 12 від 01.10.2019, № 13 від 01.10.2020, якими, в тому числі, були внесені зміни щодо місцезнаходження, банківських реквізитів і найменування його сторін, а також викладені в новій редакції його Додатки: №2 «Перелік точок приєднання електроустановок Користувача та Субспоживачів до технологічних електричних мереж Власника мереж»; №3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж»; №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»; № 6 «Довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період», №7 «Розрахунок втрат електричної енергії в технологічних мережах Власника мереж».

Додатковою угодою № 7 від 06.02.2017 замінено в преамбулі та додатках до Договору найменування ВАТ «Запоріжжяобленерго» на ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до п. 1.1. Договору Власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі - Субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за рахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Умовами п. 7.1. Договору визначено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Згідно із п. 7.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.2016) за підсумками розрахункового періоду Власник мереж:

- у термін до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим, направляє Користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»;

- у терміни, передбачені законодавством зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 7.4., 7.5. Договору оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж. Користувач у термін, що не перевищує 2 дні з дня отримання зобов`язаний повернути Власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5).

Згідно із п. 11.5. Договору цей Договір набирає чинності з 1 січня 2013 і укладається на термін до 31 грудня 2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей Договір втрачає чинність.

Докази відмови сторін від укладеного договору або його розірвання в матеріалах справи відсутні, відтак в силу умов п. 11.5. вказаний договір є чинним станом на дату розгляду судом даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного Договору листом № 75-53/25926 від 01.12.2020 позивач направив відповідачу для оформлення акт прийому-здачі наданих послуг № 11-20 від 30.11.2020 за листопад 2020 на суму 484 218,12 грн. і рахунок-фактуру № 947 від 30.11.2020 за листопад 2020 на суму 484 218,12 грн. У вказаному листі позивач просив відповідача оформити акти прийому-здачі наданих послуг та 2 примірники направити на адресу ВП ЗАЕС.

Матеріали справи свідчать, що акт прийому-здачі наданих послуг № 11-20 від 30.11.2020 за листопад 2020 був підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого погоджено відшкодування за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за листопад 2020 на суму 484218,12 грн.

Позивач в позовній заяві вказує, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати рахунка за листопад 2020 року № 947 від 30.11.2020 на суму 484 218,12 грн.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж за листопад 2020 в сумі 461449,36 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 8645 від 21.04.2021 на суму 87300,00 грн.;

- платіжним дорученням № 12243_5РО1Q/283 від 25.05.2021 на суму 25945,61 грн.;

- платіжним дорученням № 14780_6GO1U/235 від 16.06.2021 на суму 5121,60 грн.;

- платіжним дорученням № 25371_AN01E/143 від 23.10.2021 на суму 343082,15 грн.

Разом з тим в матеріалах справи містяться заяви відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме:

1) заява № 38 від 27.01.2021, відповідно до п. 4 якої СТОРОНА-1 (ПАТ «Запоріжжяобленерго»), керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, цією заявою припиняє наступні зобов`язання (грошові вимоги) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог СТОРОНИ-1 та СТОРОНИ-2 (ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК» «Енергоатом») один до одного, а саме:

- зобов`язання СТОРОНИ-1 перед СТОРОНОЮ-2 частково в розмірі 343 082,15 грн., які виникли на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013р. №12-7 (частково грошові вимоги за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у листопаді 2020 р.);

- зобов`язання СТОРОНИ-2 перед СТОРОНОЮ-1 повністю в розмірі 343 082,15 грн., які виникли на підставі Договору від 31.08.2011 р. № 42. В заяві також вказано, що дана заява підписана СТОРОНОЮ-1 і набирає чинності з моменту її підписання СТОРОНОЮ-1. Заява вважається вчиненою, а взаємні зобов`язання на суму 343 082,15 грн., припиненими з 27.01.2021р.

2) заява № 39 від 24.02.2021, відповідно до п. 4 якої СТОРОНА-1, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, цією заявою припиняє наступні зобов`язання (грошові вимоги) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог СТОРОНИ- 1 та СТОРОНИ - 2 один до одного, а саме:

- зобов`язання СТОРОНИ-1 перед СТОРОНОЮ-2 частково в розмірі 22768,76 грн., які виникли на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013р. № 12-7 (частково грошові вимоги за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у листопаді 2020 р.);

- зобов`язання СТОРОНИ-2 перед СТОРОНОЮ-1 повністю в розмірі 22 768,76 грн., які виникли на підставі Договору від 31.08.2011р. № 42. В заяві також вказано, що дана заява підписана СТОРОНОЮ-1 і набирає чинності з моменту її підписання СТОРОНОЮ-1. Заява вважається вчиненою, а взаємні зобов`язання на суму 22768,76 грн., припиненими з 24.02.2021р.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” з вимогами про визнання одностороннього правочину, оформленого заявою Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” № 38 від 27.01.2021 про припинення зобов`язань на суму 343082,15 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, недійсним з моменту його вчинення, а саме – з 27.01.2021.

Вищевказані позовні вимоги розглядались господарським судом в рамках справи № 908/533/21.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 у справі № 908/533/21 позов задоволено, а саме: визнано односторонній правочин, оформлений заявою Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” № 38 від 27.01.2021 про припинення зобов`язань на суму 343082,15 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, недійсним з моменту його вчинення, а саме – з 27.01.2021. Вказане рішення суду не оскаржене та набрало законної сили.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 31.12.2020 по 22.10.2021 в сумі 45215,49 грн. на підставі п.п. 9.2.1. п. 9.2. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачена відповідальність Користувача: за внесення платежів, передбачених п. 4.1., Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

З посиланням на приписи ч. 2 статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 31.12.2020 по 22.10.2021 в сумі 9500,17 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Спір в даній праві виник саме у зв`язку з виконанням умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7/37-121-SD-15-02621 від 01.01.2013. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами пунктів 5.15., 5.16. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 910 від 17.10.2005 (які були чинними станом на дату укладення Договору між сторонами) передбачено, що відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. У разі передачі електричної енергії послідовно мережами декількох суб`єктів господарювання договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забезпечення електропостачання) укладаються безпосередньо між суб`єктами, які мають спільну межу балансової належності і мають враховувати обсяги передачі електричної енергії наступному суб`єкту господарювання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного Договору позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 947 від 30.11.2020 на оплату витрат за спільне використання технологічних електричних мереж за листопад 2020 на суму 484218,12 грн. та оформив акт прийому-здачі наданих послуг № 11-20 від 30.11.2020 за листопад 2020, які супровідним листом за вих. № 75-53/25926 від 01.12.2020 надіслав на адресу відповідача.

Матеріали справи свідчать, що акт прийому-здачі наданих послуг № 11-20 від 30.11.2020 за листопад 2020 був підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого погоджено відшкодування за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за листопад 2020 на суму 484218,12 грн.

Строк оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж визначений в сторонами в розділі 7 Договору, а саме в п. 7.4. Вказаним пунктом Договору встановлено, що оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж.

Таким чином, з урахуванням п. 7.4. Договору строк оплати рахунка-фактури № 947 від 30.11.2020 настав 30.12.2020, прострочка виникла з 31.12.2020.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж за листопад 2020 в сумі 461449,36 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 8645 від 21.04.2021 на суму 87300,00 грн.;

- платіжним дорученням № 12243_5РО1Q/283 від 25.05.2021 на суму 25945,61 грн.;

- платіжним дорученням № 14780_6GO1U/235 від 16.06.2021 на суму 5121,60 грн.;

- платіжним дорученням № 25371_AN01E/143 від 23.10.2021 на суму 343082,15 грн.

Разом з тим на підставі заяви відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 39 від 24.02.2021 припинені наступні зобов`язання (грошові вимоги) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог СТОРОНИ-1 (ПАТ «Запоріжжяобленерго») та СТОРОНИ – 2 (ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом») один до одного, зокрема:

- зобов`язання СТОРОНИ-1 перед СТОРОНОЮ-2 частково в розмірі 22768,76 грн., які виникли на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013р. № 12-7 (частково грошові вимоги за надання послуг з утримання

технологічних електричних мереж спільного використання у листопаді 2020 р.).

Так, з урахуванням викладеного відповідач здійснив в повному обсязі оплату вартості послуг за листопад 2020 за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7/37-121-SD-15-02621 від 01.01.2013.

Подану відповідачем заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 38 від 27.01.2021 суд не приймає в якості доказу оплати боргу в рамках справи № 908/312/21, у зв`язку з визнанням вказаного одностороннього правочину недійсним згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 у справі № 908/533/21, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що оплати боргу за надані послуги за листопад 2020 були здійснені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду у справі № 908/312/21 та після відкриття провадження у даній справі.

Як вказано вище, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/24696 від 07.10.2021, що вказано в протоколі судового засідання від 02.11.2021.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/24696 від 07.10.2021 позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 343082,15 грн.

Станом на дату подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/24696 від 07.10.2021 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат розмір боргу за надані послуги за листопад 2020 складав 343082,15 грн.

Однак, 08.11.2021 позивач надав суду копію платіжного доручення № 25371_AN01E/143 від 23.10.2021, відповідно до якого відповідач сплатив на користь позивача 343082,15 грн. за послуги з утримання електромереж за листопад 2020 року за Договором.

Таким чином, оплата відповідачем боргу в сумі 343082,15 грн. була здійснена в процесі розгляду господарським судом справи № 908/312/21.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем погашено суму заборгованості за вказаним Договором на суму 343082,15 грн., провадження у справі № 908/312/21 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 343082,15 грн. слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що зобов`язання відповідача з оплати вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за листопад 2020 виконані з порушенням строку, встановленого умовами Договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, позивач намагається стягнути з відповідача за порушення строку оплати наданих послуг пеню за загальний період з 31.12.2020 по 22.10.2021 в сумі 45215,49 грн. на підставі п.п. 9.2.1 п. 9.2. Договору.

Вказаним пунктом договору передбачена відповідальність Користувача: за внесення платежів, передбачених п. 4.1., Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку про її перерахунок, у зв`язку з тим, що позивачем за період з 31.12.2020 по 23.02.2021 розраховано пеню в більшому розмірі.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за період з 31.12.2020 по 23.02.2021.

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком-фактурою № 947 від 30.11.2020, строк оплати якої настав 30.12.2020, прострочка виникла з 31.12.2020, враховуючи погашення боргу за заявою відповідача № 39 від 24.02.2021 на суму 22768,76 грн.

- за період з 31.12.2020 по 23.02.2021 (55 днів прострочення) від суми боргу 484218,12 грн. пеня (подвійна облікова ставка НБУ) складає 8755,29 грн.

Розрахунок пені в іншій частині виконаний позивачем у відповідності до умов Договору.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду загальна сума пені складає 45215,06 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 45215,06 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 … вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить складний фінансовий стан підприємства, збитковість підприємства.

Проте слід зазначити, що сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень ст. 233 ГК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку з оплати наданих послуг за Договором, оскільки виконав його у повному обсязі лише 23.10.2021, а строк виконання обов`язку з оплати послуг за рахунком-фактурою № 947 від 30.11.2020 за умовами Договору настав 30.12.2020.

В свою чергу, нарахована позивачем пеня в розмірі 45215,49 грн. базується на умовах договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7/37-121-SD-15-02621 від 01.01.2013, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Отже, оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, із розміром завданих позивачу збитків, врахувавши інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення пені, оскільки її розмір не є значним порівняно з сумою збитків, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити як безпідставного та необґрунтовано заявленого.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

Відповідності до ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 625 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за порушення строку виконання грошового зобов`язання намагається стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 31.12.2020 по 22.10.2021 в сумі 9500,17 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, у зв`язку з допущенням позивачем помилки, а саме позивач не врахував, що у 2020 році було 366 днів, а не 365 днів.

Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за період з 31.12.2020 по 23.02.2021.

Три проценти річних розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком-фактурою № 947 від 30.11.2020, строк оплати якої настав 30.12.2020, прострочка виникла з 31.12.2020, враховуючи погашення боргу за заявою відповідача № 39 від 24.02.2021 на суму 22768,76 грн.

- за період з 31.12.2020 по 23.02.2021 (55 днів прострочення) від суми боргу 484218,12 грн. три проценти річних складають 2188,82 грн.

Розрахунок трьох процентів річних в іншій частині виконаний позивачем у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду загальна сума трьох процентів річних складає 9500,06 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 9500,06 грн.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2269,98 грн. покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" згідно із п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Стосовно клопотання відповідача про надання розстрочки, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судом враховано, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно із п. 7.2. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання про надання розстрочки відповідач посилається на скрутний фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго», наявність великого податкового боргу, відсутність коштів на поточних рахунках, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство), значну кредиторську заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок».

Вказані обставини, відповідач вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав суду наступні документи: довідка щодо податкового боргу, довідка про кредиторську заборгованість, довідка про дебіторську заборгованість, довідка щодо дефіциту обігових коштів, довідка щодо мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго», довідка про кредиторську заборгованість перед ДП «Енергоринок», довідки про залишки коштів на поточних рахунках, висновок експерта № 123/124-20 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.09.2020.

Надані відповідачем довідки про кредиторську заборгованість перед ДП «Енергоринок», щодо податкового боргу, про дебіторську заборгованість, щодо дефіциту обігових коштів, про залишки коштів на поточних рахунках є документами, складеними в односторонньому порядку відповідачем, оскільки оформлені за підписом директора з економіки та фінансів Галета О.Л. та заступника директора з економіки та фінансів Кривоблоцької О.Г.

Відповідач, звертаючись до суду з клопотанням про надання розстрочки, не надав суду докази на підтвердження актуального фінансового стану, а саме звіт про фінансові результати та баланс за 2021 рік, звітність про фінансовий стан за 2021 рік, в тому числі відомості про наявне у нього рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо провести стягнення.

При цьому відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців.

Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Поряд з цим, надання розстрочки та відстрочки, у т. ч. зміну способу та порядку виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб`єкту господарювання.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Звертаючись із клопотанням про надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців, відповідач не надав жодних гарантій, що протягом зазначеного часу рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. При цьому, суд бере також до уваги категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Щодо клопотання про повернення суми судового збору слід зазначити наступне.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При поданні позову у даній справі позивачем був сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 1771 від 02.02.2021 в розмірі 7340,88 грн. за розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача в коштів в загальній сумі 489391,94 грн.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 28-22/27048 від 05.11.2021. Вказана заява прийнята судом до розгляду в частині вимог про стягнення пені в сумі 45215,49 грн. та трьох процентів річних в сумі 9500,17 грн., що разом складає 54715,66 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" позивач за розгляд позовних вимог в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Таким чином, переплата позивачем судового збору на користь державного бюджету складає 5070,88 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 5070,88 грн., сплачений Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" згідно платіжного доручення № 1771 від 02.02.2021 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.11.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

В И Р І Ш И В

1. Провадження у справі № 908/312/21 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 343082,15 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь:

- Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) пеню в сумі 45215 (сорок п`ять тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 06 коп., три проценти річних в сумі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 06 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 98 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" відмовити.

5. Повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 5070 (п`ять тисяч сімдесят) грн. 88 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 1771 від 02.02.2021, про що винести відповідну ухвалу.

Повне рішення складено – 08.12.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.