Ухвала суду № 101811033, 10.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

10.12.2021р. №905/2316/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір 2020», м.Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій», м.Маріуполь

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Левшина Г.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір 2020», м.Київ позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій», м.Маріуполь, про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір 2020», м.Київ на нежитлову будівлю трансформаторної підстанції літ.Т загальною площею 38,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, просп.Богоявленський (колишня назва – проспект Жовтневий), буд.21Т, та складає цілу ідеальну частку, загальною вартістю 39699,63 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що спірне нерухоме майно відповідачем було передано згідно акту прийому-передачі в якості вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір 2020», однак при спробі зареєструвати право власності на нерухоме майно позивачем було виявлено розбіжності щодо адреси майна, яке передається в якості вкладу до статутного капіталу. З огляду на зазначене, позивачем заявлено про визнання право власності на нерухоме майно.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

При цьому, територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна. Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Одночасно, згідно з вимогами ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Таким чином, виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019р. у справі №916/142/19.

У постанові Верховного Суду від 17.10.2019р. у справі №905/1732/18 викладено правову позицію про те, що до позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 Цивільного кодексу України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2019р. у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту позовної заяви, спір у справі щодо визнання права власності на нерухоме майно виник не у зв`язку з врегулюванням корпоративних відносин між сторонами, а саме внаслідок неможливості реєстрації права власності позивача на нерухоме майно внаслідок припущення помилки в адресі об`єкта.

Таким чином, оскільки спір у даній справі пов`язаний саме з визнанням права власності позивача на нерухоме майно, суд дійшов висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду Миколаївської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір 2020», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій», м.Маріуполь про визнання права власності на нерухоме майно з доданими до неї документами передати за територіальною підсудністю до господарського суду Миколаївської області (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22 )

Ухвалу складено та підписано 10.12.2021р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина