Рішення № 101810840, 30.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021м. ДніпроСправа № 904/4895/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: Пясецький Д.В. - адвокат; від відповідача: Астраханцева Л.Т. - адвокат; Кузьміна І.С. - адвокат; від третьої особи: Васільєв В.О. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

про визнання недійсним одностороннього правочину.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якому просить визнати недійсним правочин про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформлений Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 24.03.2021 №490007.1-Сл-5215-0321.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.03.2021 № 490007.1-Сл-5215-0321 вчинена з порушенням положень статей 203, 601 Цивільного кодексу України, що відповідно до статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання її недійсною.

При цьому позивач наголошує на безпідставності зарахування відповідачем як новим кредитором вимог до АТ НАК «Нафтогаз України» на суму 382 457 448,59 грн згідно з укладеним із ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (первісний кредитор) договором про відступлення права вимоги № 02-05/19 від 02.05.2019 та грошових зобов`язань відповідача перед АТ НАК «Нафтогаз України» на суму 362 159 166,57 грн, які виникли на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постанови Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16.

Позивач стверджує, що вимоги відповідача на суму 382 457 448,59 грн є спірними, оскільки грунтуються на помилковій позиції відповідача про те, що ця сума є переплатою, яка виникла начебто через невиконання АТ НАК «Нафтогаз України» постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143 в рамках договорів, укладених між АТ НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н.

Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 не встановлено та не визначено можливості корегування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу, про що АТ НАК «Нафтогаз України» неодноразово своїми листами інформувало ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»; доводи відповідача про існування зобов`язання АТ НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у вигляді переплати, здійсненої ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року включно на підставі договорів купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н, основані на припущеннях в результаті довільного тлумачення постанов уряду.

Ухвалою суду від 21.05.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.06.2021; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".

Підготовче засідання відкладалося до 13.07.2021, 22.07.2021 у межах строку підготовчого провадження, продовженого до 19.08.2021 протокольною ухвалою від 13.07.2021.

Під час підготовчого провадження учасники справи скористалися своїми процесуальними правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Зокрема, 07.06.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заперечення відповідача обґрунтовано тим, що доводи позивача щодо безспірності вимог взагалі не передбачені статтями 601, 602 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України. Відповідач зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується з прийняттям такого зарахування іншою стороною. Більше того, наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони (постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17).

Відповідач зауважує, що його вимоги є безспірними, оскільки виникли на підставі договору від 02.05.2019 № 02-05/19 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Дніпропетровськгаз", який є діючим та не оскаржений.

Посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, відповідач зазначає, що для визнання недійсним правочину про припинення зобов`язання зарахуванням однорідних зустрічних вимог недостатньо лише факту незгоди сторони з проведеним зарахуванням; заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами й перевіряється судом.

Відповідач стверджує, що підтвердження розміру переплати у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" міститься у долученому ним до матеріалів справи звіті незалежного аудитора від 10.06.2019. Крім того, на підтвердження законності та обґрунтованості проведеного заліку відповідач посилається на постанову слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.10.2020 про закриття кримінального провадження № 12019040000000534, в рамках якого було призначено судову економічну експертизу. Відповідно до висновків експерта № 5124/20-21, викладених у постанові слідчого, документально підтверджується розрахунок умовного активу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за період з 2015 по 2019 р.р. станом на 31.12.2019 в загальній сумі 1756256 тис. грн.

07.06.2021 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах:

- Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який розглядає касаційну скаргу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі Господарського суду міста Києва № 910/9617/20 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними дій та стягнення 1 790 026 385,63 грн;

- Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/3438/21 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним і нечинним абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу".

07.06.2021 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях, що надійшли до суду 17.06.2021, позивач висловив незгоду із зупиненням провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №640/3438/21.

Також 18.06.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якій доводи відповідача вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братися судом до уваги. На думку позивача дії ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" щодо здійснення корегування заборгованості за придбаний та повністю оплачений відповідно до умов договорів купівлі-продажу газ не є такими, що вчинені у законний спосіб. Як наслідок відповідні дії ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не змінюють характеру правовідносин між сторонами вказаних договорів купівлі-продажу газу, а тому посилання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на існування у АТ НАК "Нафтогаз України" обов`язку повернути переплату в розмірі 1756256489,16 грн є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

13.07.2021 відповідач подав чергове клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5109/21 за позовом АТ "Дніпропетровськгаз" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання припиненим зобов`язання АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" в сумі 294 293 380,98 грн на підставі заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.03.2021 № 490007.1-Сл-5215-0321.

Під час обговорення заявлених клопотань представник позивача заперечив проти їх задоволення з підстав необґрунтованості та відсутності для цього правових підстав.

У підготовче засідання 22.07.2021 представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлявся під розписку у засіданні суду 13.07.2021, під час якого він надав письмові пояснення та підтримав правову позицію відповідача у справі.

У підготовчому засіданні 22.07.2021, за результатом розгляду клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями в інших справах, судом було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні зазначених клопотань.

Під час підготовчого засідання представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з необхідністю надати додаткові докази в обґрунтування заперечень проти позову, а саме висновки експерта в межах кримінального провадження з досліджуваного ним питання щодо того, чи підтверджується документально право вимоги боргу, переданого ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "Дніпропетровськгаз" у сумі 382457448,59 грн.

Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що цей доказ підтверджує безспірність вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" на зазначену суму, покладену відповідачем в основу оспорюваного позивачем правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог - заяви відповідача від 24.03.2021 № 490007.1-Сл-5215-0321.

Необхідність відкладення підготовчого засідання представник відповідача обґрунтував також необхідністю з`ясування думки представника третьої особи щодо можливості закриття підготовчого провадження.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання, посилаючись на вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо подання учасниками справи доказів разом із заявами по суті справи; зазначив, що заявлене представником відповідача клопотання є проявом зловживання ним процесуальними правами; наголосив на закритті провадження у справі з призначенням її розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

При цьому суд врахував нормативні положення частин третьої, восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Заявлене представником відповідача клопотання не підтверджено доказами попереднього вчинення заходів, направлених на отримання зазначеного експертного висновку й неможливості його надання на час проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2021.

28.08.2021 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме висновку експерта № 5124/20-21 у межах кримінального провадження №12019040000000534.

31.08.2021 під час судового засідання та обговорення заявленого клопотання представник відповідача заявив усне клопотання про надання йому додаткового часу для подання якісної копії зазначеного доказу.

Представник позивача проти цього клопотання заперечив з огляду на відсутність для його задоволення правових підстав.

Ухвалою суду від 31.08.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.09.2021.

13.09.2021 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9617/20, в рамках якої досліджується, зокрема, дійсність зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у сумі 1 756 256 489,16 грн за договорами від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н, право вимоги за якими ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" відступило АТ "Дніпропетровськгаз", яке, в свою чергу, повідомило АТ "НАК "Нафтогаз України" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 11 988 369,84 грн, що є предметом спору у справі.

Тож відповідач вважає, що під час розгляду справи № 910/9617/20 господарським судом будуть встановлені істотні для розгляду справи № 904/4895/21 обставини, які не можуть бути встановлені у цій справі, оскільки питання наявності обов`язку позивача виконати умови постанови КМУ № 143, проведення корегувань АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості за період дії нечинних постанов КМУ № 203 та № 237 розглядається судом в іншій справі та не входить до предмету доказування у справі №904/4895/21, проте має вирішальне значення для правильного вирішення справи, що розглядається.

14.09.2021 представник відповідача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 14.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.09.2021.

24.09.2021 відповідач подав до суду додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі; після чого було оголошено перерви протокольними ухвалами від 27.09.2021 до 21.10.2021 та від 21.10.2021 до 16.11.2021.

У судовому засіданні 27.09.2021 судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі №910/9617/20 та відмовлено в його задоволенні з огляду на невідповідність заявленого клопотання приписам частини третьої статті 195 Господарського процесуального Кодексу України. Рішення з цього питання постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та зафіксовано під час судового засідання 27.09.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 16.11.2021 розгляд справи відкладено до 30.11.2021.

У судовому засіданні 30.11.2021 закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами; представники учасників справи виступили зі своїми промовами (заключними словами).

За наслідком судового засідання 30.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №904/4470/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості за договором № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 купівлі-продажу природного газу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги АТ НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та постановлено стягнути з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ НАК "Нафтогаз України" 348222726,62 грн заборгованості за природний газ, 3583 797,82 грн 3% річних, 9 972 484,42 грн інфляційних втрат, 181 027,48 грн витрат зі сплати судового збору та 199 130, 23 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 Господарським судом Дніпропетровської області 07.10.2016 видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі №904/4470/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі.

Також між позивачем як продавцем та третьою особою як покупцем були укладені договори купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015, № 16-106-Н від 30.12.2015, № 16-405-Н від 28.10.2016, № 17-204-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, № 18-504-Н від 05.11.2018 та додаткові угоди до них (а.с. 58 - 138 т. 1), за умовами яких продавець зобов`язався передати у 2015 - 2020 р.р. у власність покупця природний газ для використання ним виключно для подальшої реалізації населенню (постачання побутовим споживачам), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах цих договорів.

На виконання умов указаних договорів купівлі-продажу природного газу позивач передав, а третя особа прийняла й оплатила протягом липня 2015 року - січня 2019 року природний газ на загальну суму 18 491 405 367,83 грн, що не оспорюється сторонами та підтверджується актами приймання-передачі газу та оплатою, відображеними у зведеному обліку операцій з поставки й оплати по підприємству - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (а.с. 140 - 242 т. 1).

Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 були встановлені норми споживання газу населенню у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 були змінені норми споживання природного газу, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №826/16447/15, залишеною без змін поставною Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 затверджено нові норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 18.08.2017 були внесені зміни до постанови №203 від 23.03.2016 в частині норм споживання природного газу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №826/2507/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016.

08.02.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 63 від 31.01.2019 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами", пунктом 1 якої затверджено норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу згідно з додатком.

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що:

- застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року;

- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст.58);

- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 (ЗП України, 1996 р., № 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

З огляду на те, що постанови Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 та № 203 від 23.03.2016 визнані нечинними, третя особа, вважаючи, що розрахунки за придбаний нею природний газ протягом 2015 - 2019 р.р. на підставі договорів від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 28.10.2016 № 17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н та від 05.11.2018 № 18-504-Н повинні були здійснюватися за нормами споживання, встановленими постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996, звернулася до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з вимогою від 28.02.2019 № 49703-Сл-3292-0219 щодо необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019. У цій вимозі третя особа просила здійснити відповідні корегування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договорів від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 28.10.2016 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 №18-504-Н). До листа додано корегуючі акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них, які підписані ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та не підписані ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (а.с. 19 - 46 т. 1).

У відповідь на вимогу третьої особи позивач направив листа від 28.03.2019 № 26-2940/1.17-19 в якому повідомив, що пункти 1 - 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143. У зв`язку з цим позивач повернув надані третьою особою указані корегуючі документи без розгляду (а.с. 22 т. 1).

Так, 27.02.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 143 "Питання споживання природного газу", якою встановлено заборону нараховувати заборгованість та штрафні санкції на різницю між нормами споживання за постановою Кабінету Міністрів України № 619 та постановами Кабінету Міністрів України № 237 та № 203.

Зокрема, згідно з пунктом 2 цієї урядової постанови:

- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 р. №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників";

- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ у межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 р. № 619, в редакції, що діяла до 01 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 вирішено визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; пункти 1 - 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 р. № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та додаток до неї.

Постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 була офіційно опублікована 07.03.2019 в газеті "Урядовий кур`єр", а тому в силу норм абзацу першого частини першої статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII вважається такою, що набрала чинності з 07.03.2019.

Вважаючи наявною переплату на суму 1 756 256 489,16 грн за придбаний у АТ НАК "Нафтогаз України" для потреб населення без лічильників природний газ за договорами від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 28.10.2016 №17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 № 18-504-Н, третя особа вдруге звернулася до позивача з вимогою щодо необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 та № 143 від 27.02.2019 (лист від 11.04.2019 № 49703-Сл-5589-0419), в якій просила здійснити відповідні корегування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі цих договорів) (а.с. 23 - 25 т. 1).

У відповіді від 25.04.2019 № 26-3525/1.17-19 на повторну вимогу третьої особи позивач зазначив, що пункти 1 - 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, а тому реалізація їх на практиці є неможливою. Крім того, позивач зауважив, що зазначеними постановами Кабінету Міністрів України не встановлено та не визначено механізму корегування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу. Обсяги природного газу, передані АТ "НАК "Нафтогаз України" третій особі для потреб побутових споживачів, були оформлені на підставі наданих ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" актів приймання-передачі природного газу, у яких зазначено обсяги, ціни та вартість використаного природного газу. При цьому АТ "НАК "Нафтогаз України" були виписані податкові накладні та сплачені податки до державного бюджету України на всі суми та обсяги газу, наведені в зазначених актах приймання-передачі природного газу. Тому позивач, наголосивши на неможливості корегування лише вартості (заборгованості, штрафних санкцій) без корегування ціни або обсягу природного газу, повідомив третю особу про відсутність підстав для корегування заборгованості та штрафних санкцій і повернув надані нею разом з листом від 11.04.2019 № 49703-Сл-5589-0419 документи без підписання.

02.05.2019 між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" як первісним кредитором та ПАТ "Дніпропетровськгаз", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги №02-05/19, за умовами якого первісний кредитор (третя особа) відступає, а новий кредитор (відповідач) набуває право вимоги на суму 382 457 448,59 грн за зобов`язанням, яке виникло у АТ "НАК "Нафтогаз Україна" в частині вартості отриманого природного газу та розподіленого населенню ПАТ "Дніпропетровськгаз" за договорами, за якими заборгованість АТ "НАК "Нафтогаз Україна" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" становить: 70010 998,41 грн (договір від 30.06.2015 № 15-709-Н); 166 307 009,31 грн (договір від 30.12.2015 № 16-106-Н); 58 524 863,92 грн (договір від 28.10.2016 № 16-405-Н); 36 649 003,97 грн (договір від 12.04.2017 № 17-204-Н); 42915085,12 грн (договір від 29.09.2017 № 17-404-Н); 8 050 487,87 грн (договір від 05.11.2018 №18-504-Н) (а.с. 154-155 т. 2).

Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до пункту 1.3 договору право вимоги, що відступається за цим договором, переходить до нового кредитора з моменту укладення цього договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідне право вимоги.

На адресу АТ НАК "Нафтогаз України" 03.05.2019 від АТ "Дніпропетровськгаз" надійшли повідомлення від 02.05.2019 № 497007.2 Сл-6463-0518 про заміну первісного кредитора та вимога від 02.05.2019 № 490007.1-Сл-7677-0519 про виконання грошового зобов`язання (а.с. 47-53 т. 1).

Вимогу АТ "Дніпропетровськгаз" обґрунтувало тим, що між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (первісний кредитор) та АТ "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) укладено договір від 02.05.2019 № 02-05/19 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до АТ НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 382 457 448,59 грн, яке є переплатою і виникло у зв`язку з невиконанням АТ НАК "Нафтогаз України" постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143 в рамках договорів, укладених між АТ НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 28.10.2016 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 №18-504-Н.

11.05.2019 АТ "Дніпропетровськгаз" направило на адресу АТ НАК "Нафтогаз України" заяву № 490007-Сл-7969-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с. 54-55 т. 1). За змістом заяви відповідач повідомив, що має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання в сумі 362 159 166,57 грн, яке складається з: 348222 726,62 грн - заборгованість за природний газ; 3 583 797,82 грн - 3% річних; 9972484,42 грн - інфляційні втрати; 181 027,48 грн - витрати зі сплати судового збору, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постановою Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 за позовом АТ НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ. Одночасно АТ НАК "Нафтогаз України" має перед АТ "Дніпропетровськгаз" непогашене грошове зобов`язання у сумі 382 457 448,59 грн, яке виникло у зв`язку з невиконанням АТ НАК "Нафтогаз України" вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" від 02.05.2019 № 490007.1-Сл-7677-0519. Строк виконання даного зобов`язання настав 11.05.2019. Посилаючись на положення статті 601 ЦК України, відповідач заявив про припинення зобов`язання, яке виникло на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постанови Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 у сумі 362 159 166,57 грн шляхом його зарахування.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та постановою Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19 позов АТ НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" задоволено у повному обсязі; визнано недійсним правочин, оформлений АТ "Дніпропетровськгаз" заявою від 11.05.2019 року № 490007-Сл-7969-0519.

26.03.2021 до АТ НАК "Нафтогаз України" знову надійшла заява АТ "Дніпропетровськгаз" від 24.03.2021 № 490007.1-Сл5215-0321 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі того ж договору відступлення права вимоги від 02.05.2019 № 02-05/19, в якій відповідач зазначає про наявність у позивача перед АТ "Дніпропетровськгаз" заборгованості, що утворилась у зв`язку з невиконанням АТ НАК "Нафтогаз України" тієї ж вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" від 02.05.2019 № 49007.1-Сл-7677-0519 (а.с. 56-57 т. 1).

За змістом заяви відповідача від 24.03.2021 № 490007.1-Сл5215-0321 АТ "Дніпропетровськгаз" має перед АТ НАК "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов`язання в сумі 294 293 380,98 грн, яке складається із сум підтверджених постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постановою Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 за позовом АТ НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ. Одночасно АТ НАК "Нафтогаз України" має перед АТ "Дніпропетровськгаз" непогашене зобов`язання у сумі 382 457 448,59 грн, яке виникло у зв`язку з невиконанням АТ НАК "Нафтогаз України" вимоги "Дніпропетровськгаз" від 02.05.2019 № 49007.1-Сл-7677-0519 та строк виконання якого настав 11.05.2019.

АТ "Дніпропетровськгаз" у заяві про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.03.2021 № 490007.1-Сл5215-0321 заявило про припинення зобов`язання в сумі 294 293 380,98 грн, що виникло на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постанови Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/4470/16. Таким чином, заборгованість АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ НАК "Нафтогаз України" на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та постанови Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 відсутня.

АТ НАК "Нафтогаз України" не визнає своєї заборгованості у сумі 382 457 448,59 грн. Відтак, між сторонами існує неузгодженість щодо цього.

З огляду на відсутність безспірності вимог, зарахування яких оформлене заявою відповідача від 24.03.2021 № 490007.1-Сл5215-0321 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач вважає порушеним своє право на грошові кошти, які є предметом зарахування, що і є причиню виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.03.2021 № 490007.1-Сл5215-0321 (далі - оспорюваний правочин).

За своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін згідно з вимогами статті 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Отже, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 зазначено, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 24.06.2019 у справі № 910/12026/18, від 23.07.2019 у справі № 904/1299/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, від 25.08.2020 у справі № б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив наведені висновки наступним чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (п. 47).

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (п. 48).

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 49).

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (п. 50).

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (п. 51).

Аналіз наведених правових позицій Верховного Суду з урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, дає підстави стверджувати, що для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог необхідним є встановлення наявності таких умов як: зустрічність вимог; однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог. Тобто, відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Сторони мають різне розуміння/тлумачення змісту постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу".

За твердженням третьої особи протягом 2015 - 2019 р.р. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" закуповувало природний газ для потреб населення, у тому числі для споживачів без газових лічильників, виключно в АТ "НАК "Нафтогаз України". Тому, з прийняттям зазначених постанов Кабінету Міністрів України виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, за якими не допускається заборгованість згідно з постановами від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143. На думку ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у нього виникла переплата перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договорами поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу.

Наведене стало підставою для направлення на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" вимог від 28.02.2019 вих. № 49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 № 49703-Сл-5589-0419, в яких ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", посилаючись на положення постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143, наполягало на здійсненні АТ "НАК "Нафтогаз України" корегування заборгованості та штрафних санкцій і повідомленні ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" суми його переплати за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01.02.2019 року (у розрізі договорів від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 28.10.2016 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 № 18-504-Н).

Зазначені вимоги третьої особи відхилені АТ НАК "Нафтогаз України" листами від 28.03.2019 № 26-2940/1.17-19 та від 25.04.2019 № 26-3525/1.17-19, в яких повідомлялося про відсутність підстав для корегування заборгованості та штрафних санкцій, оскільки вказаними постановами Кабінету Міністрів України не встановлено та не визначено механізму корегування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу.

Відповідач та третя особа вважають, що внаслідок проведення корегування (на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143) ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" набуло право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 382 457 448,59 грн з підстав, передбачених частиною третьою статті 11 та частиною четвертою статті 4 Цивільного кодексу України (цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України).

АТ НАК "Нафтогаз України", у свою чергу, зазначає про те, що розрахунки з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 28.10.2016 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 № 18-504-Н закриті згідно з підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу, які в повному обсязі оплачені третьою особою, що нею не заперечується. Наявність переплати за цими договорами за період поставки з липня 2015 року по січень 2019 року АТ НАК "Нафтогаз України" не визнає, вказуючи, що пункти 1 - 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та додаток до неї втратили чинність, а передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу" положення, на які посилаються третя особа та відповідач, не містять обов`язку АТ НАК "Нафтогаз України" з корегування вартості газу чи зміни прав за договорами постачання газу за періоди до набрання ними (постановами) чинності, у зв`язку з чим доводи відповідача та третьої особи про зобов`язання позивача вчинити дії щодо зміни вартості газу, у тому числі, шляхом підписання корегуючих актів, не відповідають змісту цієї постанови.

Тобто, позивач не визнає зобов`язань, які, за твердженням відповідача, виникли у нього на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного відповідачем з третьою особою.

Зі змісту постанов Кабінету Міністрів України № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу" не вбачається покладення на АТ НАК "Нафтогаз України" зобов`язання повернути ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ НАК "Нафтогаз України".

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тож, посилання відповідача на те, що в нього виникло право вимоги до АТ НАК "Нафтогаз України" з приводу повернення грошових коштів за відповідним договором із третьою особою внаслідок проведеного нею на підставі законодавчого акта одностороннього корегування господарських зобов`язань є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає їх дійсному змісту.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19.

Згідно з пунктом 4.1 договору купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015 кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою КМУ від 08.06.1996 № 619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників (а.с. 58-63 т. 1).

За змістом пунктів 4.1 договорів купівлі-продажу природного газу № 16-106-Н від 30.12.2015 (а.с. 68-79 т. 1), № 16-405-Н від 28.10.2016 (а.с. 80-85 т. 1), № 17-204-Н від 12.04.2017 (а.с. 86-92 т. 1), № 17-404-Н від 29.09.2017 (а.с. 93-103 т. 1), № 18-504-Н від 05.11.2018 (а.с. 104-108 т. 1), кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою від 30.09.2015 № 2493.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення) визначений главою 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем. За змістом пунктів 1, 3 глави 4 розділу IX цього Кодексу визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу сприймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Визначені об`єми споживання природного газу за нормами споживання у розрізі календарних місяців мають бути зазначені Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання до договору розподілу природного газу. При цьому місячні об`єми споживання мають бути зазначені за величиною об`єму природного газу (м куб.) та величиною обсягу енергії за трьома одиницями виміру (кВТ*год, ГКал, МДж), що визначаються згідно з вимогами цього Кодексу.

Учасниками справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу газу, який був використаний населенням за відсутності газових лічильників із застосуванням норм споживання природного газу протягом спірного періоду відповідно до умов договору, Кодексів газорозподільних систем та газотранспортної системи.

У зв`язку з цим неможливо зробити висновок про виконання сторонами пункту 4.1 договорів купівлі-продажу природного газу в частині застосування сторонами цих договорів норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 № 619.

Станом на час складання третьою особою корегуючих актів та актів-розрахунків (а.с. 30 - 46 т. 1) розрахунки за договорами купівлі-продажу природного газу № 16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016; № 17-204-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, 18-504-Н від 05.11.2018 були проведені, заборгованість була відсутня. Розрахунки проведені за договорами без зауважень, у той час, як згідно з пунктами 3.4 ,3.5, 3.6 договорів корегування планових обсягів газу оформлюється покупцем у вигляді заявки, чого на час чинності правовідносин зроблено не було.

Отже, матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, складених за участю позивача, які б підтверджували визнання ним зустрічного зобов`язання, що є необхідною умовою правомірності правочину з припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

На підтвердження переплати, право вимоги якої набуто відповідачем за договором про відступлення права вимоги № 02-05/19 від 02.05.2019, укладеним із третьою особою, відповідач посилається також на звіт з надання впевненості незалежного аудитора від 10.06.2019, виконаний Аудиторською фірмою "Аудит-96" Товариство з обмеженою відповідальністю за завданням надання аудиторських послуг щодо діяльності Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (а.с. 94 - 99 т. 2) та на висновок експерта № 5124/20-21 від 23.09.2020 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019040000000534 (а.с. 99 - 197 т. 3), яке було закрито постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Лисуненка М.В. від 05.10.2020 (а.с. 100 - 150 т. 2).

У звіті з надання впевненості незалежного аудитора від 10.06.2019 зазначено, зокрема, наступне:

"Усього за період з липня 2015 року до січня 2019 року ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" було придбано природного газу у НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 18491405367,83 грн.

За умовами вказаних договорів купівлі-продажу, природний газ придбавається покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

27.02.2019 р. урядом було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 143 від 27 лютого 2019 р. "Питання споживання природного газу" (якою визнано такими, що втратили чинність пункти 1 - 3 Постанови 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами"), проте, яка, повністю відтворює зміст пунктів 2 та 3 Постанови КМУ № 63 від 30.01.2019…

Наведені норми законодавства не втратили чинність та є обов`язковими до виконання усіма суб`єктами господарювання, на яких поширюють свою дію.

На підставі абз. 4 п. 2 постанови КМУ № 143 від 27 лютого 2019 р. можливо зробити висновок, що постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів не нараховується заборгованість за природний газ, як наслідок постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів необхідно зменшити заборгованість перед контрагентами у яких закуповувався такий газ по відповідним договорам на відповідну суму.

Так, із наданих документів вбачається, що вартість природного газу, придбаного ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" у НАК "Нафтогаз України" для потреб населення без лічильників газу склала 2 695 872 831,11 грн. (вартість природного газу, спожитого населенням за нормами постанови КМУ № 619 від 08.06.1996.) та була повністю сплачена по договорам купівлі-продажу № 15-709-Н від 30.06.2015 року, № 16-106-Н від 30.12.2015 року, № 16-405-Н від 28.10.2016 року, № 17-2О4-Н від 12.04.2017 року, № 17-404-Н від 29.09.2017, № 18-504-Н від 05.11.2018 року.

Водночас, вартість природного газу, спожитого населенням за нормами, по яким не допускається заборгованість згідно постанови № 143 від 27 лютого 2019 р. складає 939616341,96 грн, у зв`язку з чим, враховуючи імперативні положення вказаних постанов Уряду, у ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" виникла переплата перед НАК "Нафтогаз України" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до січня 2019 року у розмірі 1 756 256 489,15 грн (додаток № 2 до цього Звіту).

З огляду на проведені коригування, зважаючи на відсутність рішень судів (про яку було сказано вище), які б визнавали не чинною постанови КМУ № 143 від 27.02.2019 (повністю або в якійсь частині), є підстави вважати, що ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" мало право вимагати від НАК "Нафтогаз України" перерахунок заборгованості (а саме повернення вказаної суми переплати), а НАК "Нафтогаз України" має зустрічне зобов`язання зазначену суму коштів врахувати у зменшення суми заборгованості (збільшення передоплата).

За таких обставин, у НАК "Нафтогаз України" виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у вигляді повернення грошових коштів (переплати), підстава набуття яких відпала, в силу прийняття КМУ відповідних постанов.

Також, право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року включно за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-7О9-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н у загальному розмірі 134 523 511,54 грн. відступлене ПАТ "Київоблгаз" згідно договору від 13.05.2019 № 56S810-12448-19".

У звіті з надання впевненості незалежного аудитора від 10.06.2019 зазначено, що аудитор надає обґрунтовану впевненість користувачам щодо наведеної інформації та вважає, що ним отримано достатні та відповідні докази для висловлення своєї думки.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина перша статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписом частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи наданий відповідачем звіт з надання впевненості незалежного аудитора від 10.06.2019, який не являється висновком експерта, судом до уваги взято положення Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".

Статтею 1 цього Закону визначено:

- аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону (пункт 6);

- аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам (пункт 1);

- аудиторські послуги - аудит, огляд фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, виконання завдань з іншого надання впевненості та інші професійні послуги, що надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту (пункт 7).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Зі змісту звіту з надання впевненості незалежного аудитора від 10.06.2019 вбачається, що цей документ не є результатом аудиту фінансової звітності, тобто аудиторським звітом, а являється оформленням результату надання аудиторської послуги з надання впевненості щодо наявності заборгованості (грошового зобов`язання) шляхом висловлення аудитором його незалежної думки з вказаного питання.

При цьому висновки щодо наявності заборгованості (грошового зобов`язання), зокрема щодо переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед АТ НАК "Нафтогаз України" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до січня 2019 року у розмірі 1 756 256 489,15 грн, зроблені аудитором на підставі самостійного тлумачення ним абзацу 4 пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019, згідно з яким не нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ розуміється як необхідність зменшення цим постачальникам заборгованості перед контрагентами, в яких такий газ закуповувався по відповідним договорам на відповідну суму.

Тож висновки, викладені у звіті з надання впевненості незалежного аудитора від 10.06.2019, є лише суб`єктивною думкою аудитора, якого не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок з питань, щодо яких замовлено надання аудиторських послуг. Тому звіт з надання впевненості незалежного аудитора від 10.06.2019 не може вважатися допустимим доказом відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком експерта від 23.09.2020 № 5124/20-21 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12019040000000534, на вирішення якої було поставлено, зокрема, питання щодо документального підтвердження розрахунку умовного активу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за період з 2015 року по 2019 рік станом на 31.12.2019 у загальній сумі 1 756 256 тис. грн (7), експертом зроблено висновок, що за результатом дослідження коригувальних актів ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" розрахунок умовного активу АТ "Дніпропетровськгаз" за період з 2015 року по 2019 рік станом на 31.12.2019 підтверджується в загальній сумі 1 756 256 тис. грн, але питання в частині документального підтвердження права вимоги боргу, переданого ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "Дніпропетровськгаз", виходить за межі компетенції експерта економіста та експертом не вирішується (а.с. 188, 190 т. 3).

Згідно з принципом змагальності, який закріплений у статтях 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, тягар доказування покладається на сторін у справі. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наданими відповідачем доказами не підтверджуються безспірність його зустрічної вимоги щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, зарахування якого передбачено оспорюваним правочином, оформленим заявою АТ "Дніпропетровськгаз" від 24.03.2021 №490007.1-Сл5215-0321 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

З огляду на наведене заява АТ "Дніпропетровськгаз" від 24.03.2021 № 490007.1-Сл5215-0321 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, що, у свою чергу, є підставою для визнання її недійсною, як такої, що вчинена із порушенням вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання недійсним правочину, оформленого Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 24.03.2021 № 490007.1-Сл-5215-0321 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог - задовольнити повністю.

Визнати недійсним правочин, оформлений Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 24.03.2021 № 490007.1-Сл-5215-0321 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (ідентифікаційний код 03340920; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6) судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.12.2021.

Суддя І.І. Колісник