Ухвала суду № 101810300, 09.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2396

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 грудня 2021 року м. Київ № 640/32046/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1

до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві

Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича про стягнення виконавчого збору від 28 липня 2021 року ВП № 29734293;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича про відкриття виконавчого провадження від 30 липня 2021 року ВП № 66328720.

Підставою позову вказано порушення прав позивачу у зв`язку з прийняттям виконавчим органом протиправних постанов у межах виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити інші поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку; оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру у розмірі 7 591,65 грн.

В свою чергу, на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем було подано квитанцію про сплату судового збору від 02 грудня 2021 року № 44751.

Крім того, на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку, в обґрунтування якої позивач посилається на аналогічні обставини, які були викладені останнім в позовній заяві та зазначає, що оскаржувані постанови отримано позивачем - 03 серпня 2021 року в органі ДВС, що підтверджується відповідною відміткою наявної в матеріалах виконавчого провадження. Не погоджуючись з оскаржуваними постановами, позивач вперше в серпні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано позовну заяву про скасування оскаржуваних постанов.

Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року по справі № 640/22614/21 позовну заяву ОСОБА_1 до управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов було повернуто позивачу. Причинами повернення позову було зазначено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, однак позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви.

В обґрунтування щодо не усунення таких недоліків позивач зазначає, що останнім не були усунуті недоліки позову з тих причин, що ухвалу суду про залишення позову без руху позивачем не було отримано (поштою чи особисто нарочно), а тому вона не була обізнана про необхідність здійснення дій щодо усунення недоліків.

А тому, у зв`язку з викладеними вище обставинами, про свій процесуальний обов`язок щодо необхідності усунення недоліків позову позивач дізнавалась лише після отримання поштою ухвали суду про повернення позовної заяви, а саме - 28 жовтня 2021 року, у зв`язку з чим, за твердженнями позивача, отримавши ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року про повернення позовної заяви по справі № 640/22614/21 - 28 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку, позивачем оперативно подано (переподано) позовну заяву - 03 листопада 2021 року, тобто в строк, що не перевищує 10 (десяти) днів з моменту отримання ухвали про повернення позову.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, на переконання позивача, існують реальні непереборні обставини та причини поважності пропущення останнім процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, на підставі чого позивач просив суд поновити йому процесуальний строк та відкрити провадження у даній справі за його позовною заявою.

Розглянувши подану позивачем до суду заяву про поновлення пропущеного строку, перевіривши доводи та аргументи зазначені позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

При цьому, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у відповідності до приписів статті 287 Кодексу адміністративна судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тобто, статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

В той же час, згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Зі змісту позовної заяви та поданої позивачем на виконання вимог суду заяви про поновлення строку вбачається, що позивач обґрунтував підстави пропущення процесуального строку аналогічними підставами, а саме позивач зазначає наступне.

Так, позивач зазначає, що оскаржувані постанови позивачем отримано - 03 серпня 2021 року безпосередньо в органі ДВС, що підтверджується відміткою наявної в матеріалах виконавчого провадження, після чого до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було подано позовну заяву про скасування оскаржуваних постанов.

Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, проте позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви.

Позивач зазначає, що недоліки не були усунуті ніби-то з тих причин, що ухвалу суду про залишення позову без руху позивачем не було отримано, а тому вона не була обізнанана про необхідність здійснення дій щодо усунення недоліків. Про свій процесуальний обов`язок щодо необхідності усунення недоліків позову позивач ніби-то дізналась лише після отримання поштою ухвали суду про повернення позовної заяви, а саме - 28 жовтня 2021 року.

Надалі, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року по справі № 640/22614/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - повернуто позивачу.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, та як вже зазначалось судом в ухвалі про залишення без руху, вказана категорія справ передбачає спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, у зв`язку з чим, доводи позивача про те, що ним було пропущено строк оскарження постанови державного виконавця з поважних причин, не беруться судом до уваги, оскільки обставини того, що при першому зверненні до суду позовна заява позивача була повернута у зв`язку з не усуненням недоліків які були зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не можуть вважатись поважними.

Крім того, позивачем не було спростовано того факту, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року про залишення позовної заяви без руху № 640/22614/21 була доступна позивачеві в загальному доступі, оскільки остання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 серпня 2021 року, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року про повернення позовної заяви № 640/22614/21 оприлюднена Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 жовтня 2021 року, що не перешкоджало позивачу самостійно дізнатись інформацію про рух своєї позовної заяви.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Спеціалізованої програми діловодство спеціалізованого суду вбачається, що відповідно до документів матеріалів справи № 640/22614/21 вбачається, що 29 серпня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва було вчинено спробу повідомити про наявність ухвали без руху від 13 серпня 2021 року в адміністративній справі № 640/22614/21 за номером мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , вказаний телефон співпадає з вказаним у матеріалах справи № 640/32046/21 позивачем номером телефону.

Крім того, суд зауважує, що позивач не погоджуючись з висновками викладеними в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року мав передбачену Кодексом адміністративного судочинства України можливість скористуватись правом на апеляційне оскарження, однак, як вбачається з наявної інформації Діловодства спеціалізованого суду, останнім апеляційну скаргу на вказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва подано не було, що на переконання суду не може вважатись обґрунтованими підставами пропуску встановленого законодавством спеціального строку.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що дана категорія справ має встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, обставини того, що при першому зверненні до суду позовна заява позивача була повернута у зв`язку з не усуненням недоліків які були зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не можуть вважатись поважними.

Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків, а також положень пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що вказаною нормою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено десятиденний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який не ставить під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідує легітимну мету щодо поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом десяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вже було зазначено судом вище, згідно із частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).

Отже, суд звертає увагу на тривалу відсутність інтересу з боку позивача про рух своєї позовної заяви, що свідчить про її небажання захищати свої процесуальні права.

Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.

Таким чином, не може суд визначити поважними причини пропуску строку звернення до суду, вказані позивачем, оскільки, по-перше, позивач повинна була подати первісний позов без недоліків, в результаті чого було б відкрито провадження у справі. Подання первісного позову з недоліками є помилкою з боку позивача. По-друге, позивач самостійно не вчинили жодних дій для отримання поштової кореспонденції від суду. Так, ухвала про залишення позовної заяви без руху, яка направилась судом у встановленому порядку не була отримана самостійно позивачем у відділенні поштового зв`язку з невідомих суду причин та повернулась до суду не врученою, оскільки позивач була відсутня за вказаною нею самостійно адресою. Крім того, суд вчинив дії щодо повідомлення позивача про наявність в провадженні справи та ухвали про залишення позовної заяви без руху. По-третє, у позивача була наявна можливість ознайомитись зі змістом всіх ухвал на сайті ЄДРСР відповідно з 19 серпня 2021 року та з 04 жовтня 2021 року, що позивачем зроблено не було з невідомих суду причин. Тобто, позивач із серпня 2021 року до кінця жовтня 2021 року не вживала заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. По-четверте, позивач не була позбавлена можливості оскаржити до суду апеляційної інстанції ухвалу про повернення, натомість обрала спосіб - подати новий позов із суттєвим пропуском строку звернення до суду без поважних причин, оскільки заявлені позивачем причини такими визнані не можуть бути.

З аналізу поданої позивачем заяви про поновлення пропущеного строку, судом встановлено, що останній не вказує жодного належного та допустимого доказу на підтвердження викладених в заяві тез щодо поважності причин пропуску строку на оскарження.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставини та наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, статтями 122, 123, 133 керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова