Рішення № 101809659, 10.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 р. Справа № 400/6025/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020, про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 04.05.2016 року в розмірі 433 484,48 грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправну бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не присвоєння ОСОБА_1 з 01.05.2016 року 8 рангу державного службовця, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» та нарахування надбавки до посадового окладу за 8 ранг державного службовця в сумі 300 гривень на місяць, як одного з основних складових елементів заробітної плати державного службовця;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести повний розрахунок та виплату кінцевого розрахунку при звільнені ОСОБА_1 за новими умовами оплати праці державних службовців, які вступили в дію з 01.05.2016 року, згідно Додатка 1 та Додатка 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», спеціальних положень, встановлених абзацами 7 і 8 пункту 2 Порядку № 100 від 08.02.1995 року (в редакції постанови від 30.11.2005 року № 1132 (1132-2005-п), з дотриманням вимог стати 116 КЗпП України, в сумі 3886,21 грн.;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести повний розрахунок та виплату не виплаченої грошової компенсації за невикористані додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років державної служби ОСОБА_1 у 2016 році (15 календарних днів), згідно частини першої статті 58 Закону України «Про державну службу», абз. 2 пункту 9 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток (постанова КМУ від 06.04.2016 року № 270), спеціальних положень, встановлених абзацами 7 і 8 пункту 2 Порядку № 100 від 08.02.1995 року (в редакції постанови від 30.11.2005 року № 1132 (1132- 2005-п) з дотриманням вимог статті 116 КЗпП України, в сумі 2118,15 грн.;

- стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного кінцевого розрахунку при звільнені з 04.05.2016 року по день фактичного повного кінцевого розрахунку при звільнені, згідно статті 117 КЗпП України в сумі 433484,48 грн.

Свій позов мотивовано наступним:

Позивач перебував на державній службі в органі державної виконавчої влади, в Головному територіальному управлінні юстиції у Миколаївській області в період з 29.11.2004 року по 04.05.2016 року на посаді головного спеціаліста Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області.

04.05.2016 року наказом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 3058 / 06 від 04.05.2016 року, позивач був звільнений у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (ліквідації управління юстиції), пункт 1 етапі 40 КЗпП України, п. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.

В день звільнення, 04.05.2016 року, відповідач по справі виплатив позивачу кінцевий розрахунок при звільнені, згідно умов оплати праці державних службовців, що діяли до 01.05.2016 року.

У зв`язку з набранням чинності 01.05.2016 року нової редакції Закону України «Про державну службу» позивач вважає, що одноденну заробітну плату (за 1 робочий день – 04.05.2016 року), вихідну допомогу при звільнені, грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки (13 календарних днів) було розраховано з порушенням вимог чинного законодавства з питань оплати праці державних службовців, яке вступило в дію з 01.05.2016 року.

Позивач стверджує, що 04.05.2016 року відповідачем протиправно проігноровано факт того, що з 01.05.2016 року запроваджено в дію новий порядок щодо оплати праці державних службовців, відносно позивача повинна розраховуватися згідно нового законодавства застосована відповідна структура заробітної плати з відповідним грошовим забезпеченням згідно – Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» з урахуванням спеціальних положень встановлених абз. 7 і 8 и. 2 Порядку № 100 від 08.02.1995 року (в редакції Постанови від 30.11.2005 року № 1132 (1132-2005-11) та зміни в умовах оплати праці головного спеціаліста з 01.05.2016 року.

Отже, позивач вважає, що 04.05.2016 року відповідач повинен був розрахувати та виплатити кінцевий розрахунок при звільненні позивачу з дотриманням вимог чинного законодавства з питань оплати праці державних службовців на момент події (04.05.2016 року дата звільнення позивача, розрахунок та виплата кінцевого розрахунку при звільненні), що набрали чинності з 01.05.2016 року 8350,75 грн.

Ухвалою від 02.08.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

31 серпня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У своєму відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовано наступними доводами:

Відповідач, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» та Наказ Міністерства юстиції України від 01.03.2016 року № 572/5 «Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції», зазначає, що територіальні органи юстиції, у тому числі Березнегуватське районне управління юстиції Миколаївської області, де працював позивач, ліквідовувались без правонаступництва.

Також, відповідач стверджує, що умови оплати праці державних службовців, передбачені Законом України «Про державну службу», який набув чинності 01.05.2016 року, не застосовуються у державних органах, що перебувають у стадії ліквідації на момент набрання чинності цим Законом.

Таким чином, до працівників Березнегуватського районного управління юстиції (в тому числі і позивача) не застосовувались нові умови оплати праці, визначені цим Законом та відповідними підзаконними актами.

Відповідно розрахунок з працівниками, які підлягали звільненню, проводився за старими умовами оплати праці державних службовців, визначеними Законом України «Про державну службу» № 3723- XII та постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», а також іншими нормативно-правовими актами в цій сфері.

Таким чином, відповідач вважає, вимоги позивача щодо зобов`язання провести повний розрахунок та виплату кінцевого розрахунку при звільненні позивача за новими умовами оплати праці державних службовців, які вступили в дію 01.05.2016 ркоу в сумі 3886,21 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки до позивача не повинні були застосовуватись нові умови оплати праці державних службовців, визначені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач працював на державній службі у Березнегуватському районному управлінні юстиції Миколаївської області в період з 29.11.2004 року по 04.05.2016 року, з початку на посаді спеціаліста, а з 20.01.2012 року на посаді головного спеціаліста, що підтверджується копією трудової книжки позивача (у матеріалах справи) та не заперечується сторонами.

04.05.2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області було видано наказ № 3058/06 яким постановлено:

- звільнити ОСОБА_1 , головного спеціаліста Березнегуватського районного управління юстиції, 04.05.2016 року, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (ліквідацією управління юстиції), п. 1 ст. 40 КЗпП України, пункт 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»;

- виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України;

- відповідно до ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок з виплатою грошової компенсації за 13 (тринадцять) календарних днів невикористаної основної відпустки за період роботи з 29.11.2015 року по день звільнення.

Судом також досліджено Наказ Міністерства юстиції України від 01.03.2016 року № 572/5 «Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції, Довідку року Головного територіального управлінням юстиції у Миколаївській області від 04.05.2016 № 342 про нарахований кінцевий розрахунок, Довідку Головного територіального управлінням юстиції у Миколаївській області про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 04.05.2016 року № 332, кінцевий розрахунок при звільненні 04.05.2016 року ОСОБА_1 , Довідку відповідача щодо використаних днів щорічної додаткової відпустки ОСОБА_1 від 31.08.2021 року № 20600/04-46, копії наказів про надання відпусток позивачу.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році».

Відповідно до п. 14 Розділу XI прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, який набув чинності з 01.05.2016 року, умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються у державних органах, що перебувають у стадії ліквідації на момент набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача – 04.05.2016 року – Березнегуватське районне управління юстиції Миколаївської області перебувало у стані припинення з 01.03.2016 року.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що умови оплати праці передбачені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII не застосовуються до державних службовців Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області, тому не приймає до уваги доводи позивача, що кінцевий розрахунок при звільнені позивача був розрахований та виплачений з порушенням чинного законодавства з питань державної служби, оплати праці державних службовців соціально-трудових гарантій для держслужбовців, що вступило в дію з 01.05.2016 року.

Крім того, згідно з п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями», ця постанова набирає чинності одночасно із Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу». Отже зазначена Постанова є підзаконним актом, прийнятим на виконання вказаного Закону, тому висновується, що вона має застосовуватися з урахуванням вимог цього закону, у тому числі щодо умов оплати праці. Таким чином, дія Постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 року не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Із аналізу матеріалів справи встановлено, що сторонами не заперечується, що станом на 01.05.2016 року позивач мав стаж державної служби 21 рік 10 місяців та 25 днів, тому на момент набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ, стаж державної служби позивача давав йому право на отримання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років 15 календарних днів за законодавством, що діяло до та після 01.05.2016 року.

Разом з цим, з огляду на роз`яснення надані Мінекономіки у листі від 24.03.2021 року № 4711-06/18363-09 наданого позивачем, додаткова відпустка надається не за відпрацьований робочий рік, а виключно після настання дати обліку стажу державної служби (абз. 4 стор. 2 вказаного листа). Отже, визначальним є момент (дата) виникнення в позивача права на чергову додаткову оплачувану відпустку кожного року. Питання визначення цієї дати однаковим чином вирішувалось як Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (з відповідними підзаконними актами), так і Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (з відповідними підзаконними актами).

Так, обидва Закони та Порядки містять посилання, що перше надання додаткової оплачуваної відпустки відбувається після досягнення певного стажу, а в наступному, за кожен наступний рік державної служби ця відпустка збільшується на певну кількість днів.

Тобто, надання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років не пов`язане з фактично відпрацьованим часом (на відміну від щорічної основної відпустки). Така відпустка надається після досягнення відповідного стажу та за кожен наступний рік державної служби. Отже, для отримання права на додаткову оплачувану відпустку за вислугу років певної тривалості, державний службовець має відпрацювати необхідну кількість повних років державної служби.

Стаж державної служби позивача включає:

1) 10.11.1979 року – 14.11.1981 року (строкова служба в Збройних Силах СРСР, зараховується до стажу державної служби відповідно до норм абз. 5 п. З Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 30.05.1994 року № 283) – 2 роки 0 місяців 4 дні;

2) 21.12.1981 року – 10.06.1990 року (служба в органах внутрішніх справ, зараховується до стажу державної служби відповідно до норм абз. 22 п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 30.05.1994 року № 283) – 8 років 5 місяців 19 днів.

Таким чином, на момент зайняття посади спеціаліста Березнегуватського РУЮ 29.11.2004 року, яка є посадою державної служби, позивач мав загальний стаж державної служби 10 років 5 місяців 23 дні, а ні 10 років 6 місяців 10 днів як вказує позивач;

3) 29.11.2004 року – 04.05.2016 року (спеціаліст, головний спеціаліст Березнегуватського РУЮ Миколаївської області) – 11 років 5 місяців 5 днів.

Загальний стаж державної служби позивача на момент його звільнення 04.05.2016 року складав 21 рік 10 місяців 28 днів.

Із огляду відповідних наказів позивач неодноразово користувався своїм правом на отримання додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби в період роботи в Березнегуватському РУЮ. Так, відповідно до наказу ГТУЮ від 20.07.2015 року № 1025/03 позивач перебував у відпустці в період з 03.08.2015 року по 02.09.2015 року – 30 календарних днів, з них 15 днів щорічної основної відпустки та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років (21 рік вислуги на державній службі).

Оскільки на момент звільнення позивача 04.05.2016 року позивачем не було відпрацьовано повних 22 роки державної служби, права на отримання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років (22 роки вислуги на державній службі) він не набув. Вказане право мало виникнути в позивача лише з 06.06.2016 року (в цей день вислуга на державній службі становила повні 22 роки).

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що позовні вимоги щодо стягнення компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за вислугу років тривалістю 15 календарних днів є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки вказане право у 2016 році мало виникнути в позивача лише 06.06.2016 року, а його звільнення відбулось 04.05.2016 року.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 90, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 43315529) про: визнання протиправної бездіяльності Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не присвоєння ОСОБА_1 з 01.05.2016 року 8 рангу державного службовця, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» та нарахування надбавки до посадового окладу за 8 ранг державного службовця в сумі 300 гривень на місяць, як одного з основних складових елементів заробітної плати державного службовця; зобов`язання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести повний розрахунок та виплату кінцевого розрахунку при звільнені ОСОБА_1 за новими умовами оплати праці державних службовців, які вступили в дію з 01.05.2016 року, згідно Додатка 1 та Додатка 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», спеціальних положень, встановлених абзацами 7 і 8 пункту 2 Порядку № 100 від 08.02.1995 року (в редакції постанови від 30.11.2005 року № 1132 (1132-2005-п), з дотриманням вимог стати 116 КЗпП України, в сумі 3886,21 грн.; зобов`язання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести повний розрахунок та виплату не виплаченої грошової компенсації за невикористані додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років державної служби ОСОБА_1 у 2016 році (15 календарних днів), згідно частини першої статті 58 Закону України «Про державну службу», абз. 2 пункту 9 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток (постанова КМУ від 06.04.2016 року № 270), спеціальних положень, встановлених абзацами 7 і 8 пункту 2 Порядку № 100 від 08.02.1995 року (в редакції постанови від 30.11.2005 року № 1132 (1132- 2005-п) з дотриманням вимог статті 116 КЗпП України, в сумі 2118,15 грн.; стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного кінцевого розрахунку при звільнені з 04.05.2016 року по день фактичного повного кінцевого розрахунку при звільнені, згідно статті 117 КЗпП України в сумі 433484,48 грн. – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.12.2021 року.

Суддя О.В. Малих