Рішення № 101809404, 09.12.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/6884/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Дмитрівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області (27424, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Дмитрівка, вул. Перемоги, 4, код ЄДРПОУ 04365267)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Новікова О.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (надалі - Дмитрівська сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що на наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.10.2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. На підставі цього наказу у листопаді 2020 року сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки, якій 14.05.2021 року присвоєно кадастровий номер 3522288500:02:000:0193. У червні 2021 року цей проект землеустрою був поданий позивачем на затвердження до Дмитрівської сільської ради разом з відповідним клопотанням. Однак рішенням Дмитрівської сільської ради №812 від 27.08.2021 року "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" позивачу відмовлено у його затвердженні з посиланням на те, що відповідно до реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників кваліфікаційний сертифікат ОСОБА_2 анульовано. Представник позивача стверджує, що сертифікат ОСОБА_2 анульовано 28.05.2021 року, тобто після складення нею проекту землеустрою, його погодження та державної реєстрації земельної ділянки, а тому відповідач протиправно відмовив у затвердженні цього проекту землеустрою. Позивач стверджує, що у спірних правовідносинах Дмитрівська сільська рада повинна була затвердити поданий проект землеустрою, з огляду на те, що він був погоджений у встановленому порядку позитивним висновком експерта землевпорядної експертизи. З цих підстав представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дмитрівської сільської ради №812 від 27.08.2021 року "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати позивачу у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за кадастровим номером 3522288500:02:000:0193, яка знаходиться на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.

Ухвалою судді від 08.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що рішенням Дмитрівської сільської ради №812 від 27.08.2021 року правомірно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3522288500:02:000:0193, оскільки відповідно до реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників кваліфікаційний сертифікат ОСОБА_2 , яка була виконавцем проекту, анульовано за наказом Держгеокадастру №265 від 28.05.2021 року. Згідно з нормами частини 8 статті 68 Закону України "Про землеустрій" вказаний проект землеустрою вважається недійсним. Доводячи законність спірного рішення, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у березні 2020 року подав до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву від 12.03.2020 року, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. (а.с. 12)

У зв`язку з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні такого дозволу, позивач у травні 2020 року звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №340/1688/20 від 24.06.2020 року зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка знаходиться на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання цього рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області видало наказ №11-14143/14-20-СГ від 13.10.2020 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 11зв.)

На підставі цього наказу ФОП ОСОБА_2 як сертифікований інженер-землевпорядник за завданням позивача від 23.11.2020 року виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.03) за адресою: Кіровоградська область, Знам`янський район, Цибулівська сільська рада, за межами населеного пункту.

Вказаний проект землеустрою поданий на погодження до органів Держгеокадастру та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про що складено висновок №5395/82-21 від 22.03.2021 року. (а.с. 28)

За цим проектом землеустрою була сформована земельна ділянка, яка 14.05.2021 року зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 3522288500:02:000:0193. (а.с. 29)

У червні 2021 року позивач подав проект землеустрою на затвердження до Дмитрівської сільської ради разом із заявою від 30.06.2021 року, в якій просив передати йому у власність земельну ділянку за кадастровим номером 3522288500:02:000:0193. (а.с. 54)

За наслідками розгляду цього питання на пленарному засіданні Дмитрівської сільської ради прийнято рішення №812 від 27.08.2021 року "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким відмовлено у затвердженні поданого проекту землеустрою. (а.с. 32)

Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України)

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент надання позивачу дозволу на отримання проекту землеустрою) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. (частина 8 статті 118 ЗК України)

З 27.05.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-IX від 28.04.2021 року (надалі – Закон №1423-IX від 28.04.2021 року).

Цим Законом частину 7 статті 118 Земельного кодексу України викладено у такій редакції:

"7. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин".

Частину 8 статті 118 ЗК України виключено.

Частиною 9 статті 118 ЗК України (у редакції Закону №1423-IX від 28.04.2021 року) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частинами 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 ЗК України (у редакції Закону №1423-IX від 28.04.2021 року) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 8 статті 186 ЗК України (у редакції Закону №1423-IX від 28.04.2021 року) підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За правилами абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції Закону №1423-IX від 28.04.2021 року) рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Статтею 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель; е) розроблення комплексного плану території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Законом №1423-IX від 28.04.2021 року розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

"24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради….".

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Воднораз, частиною 4 статті 83 ЗК України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів; є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Суд установив, що позивач, бажаючи отримати у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку державної власності на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області в межах норм безоплатної приватизації, у жовтні 2020 року отримав у ГУ Держеокадстру у Кіровоградській області – органі виконавчої влади, який на той час був розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Кіровоградської області, – відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з метою формування її як об`єкту цивільних прав.

Виготовлений на підставі цього дозволу проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, якій в процесі формування присвоєно кадастровий номер 3522288500:02:000:0193, позивач у червні 2021 року подав на затвердження до Дмитрівської сільської ради, до якої у 2019-2020 рр. у зв`язку добровільним об`єднанням територіальних громад та реформою місцевого самоврядування приєдналася Цибулівська сільська рада, яка була припинена як юридична особа 18.03.2020 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №716-р від 12.06.2020 року "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" на території Кіровоградської області затверджено 49 громад, зокрема Дмитрівську сільську територіальну громаду, до складу території якої увійшла територія Цибулівської сільської територіальної громади.

Підпунктом 11 пункту 1 постанови Верховної Ради України №807-IX від 17.07.2020 року "Про утворення та ліквідацію районів" постановлено утворити у Кіровоградській області, зокрема, Кропивницький район, до складу якого увійшла територія Дмитрівської сільської територіальної громади, а підпунктом 11 пункту 3 цієї постанови постановлено ліквідувати у Кіровоградській області зокрема Знам`янський район.

Тож відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України з 27.05.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 3522288500:02:000:0193 вважається комунальною власністю Дмитрівської сільської територіальної громади, а розпорядження нею здійснює Дмитрівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області.

Оскаржуваним рішенням Дмитрівської сільської ради №812 від 27.08.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність з посиланням на норму абзацу 14 статті 68 Закону України "Про землеустрій" та факт анулювання кваліфікаційного сертифікату ОСОБА_2 , яка була розробником цього проекту, і недійсність документації із землеустрою, підписаної цією особою. (а.с. 57 - 58)

Перевіряючи правомірність таких мотивів, наведених у спірному рішенні, суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є:

- юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;

- фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з частинами 4, 5 статті 26 Закону України "Про землеустрій" взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про землеустрій" замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.

Статтею 28 Закону України "Про землеустрій" передбачені права та обов`язки розробників документації із землеустрою.

Відповідно до частин 2 – 6 статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору; ґ) страхувати свою професійну відповідальність перед замовниками документації із землеустрою та третіми особами.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Виконавці робіт із землеустрою не мають права складати документацію із землеустрою у разі, якщо:

- об`єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать виконавцю робіт із землеустрою або особам, які працюють у його складі;

- особи, які працюють у складі виконавця робіт із землеустрою, мають родинні зв`язки із замовником робіт із землеустрою, або у юридичній особі, керівництво якої має родинні зв`язки із замовником;

- об`єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать засновникам або учасникам виконавця робіт із землеустрою;

- замовником робіт із землеустрою є засновник або учасник виконавця робіт із землеустрою.

Документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена.

Згідно з частинами 3, 4, 11 статті 66 Закону України "Про землеустрій" відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.

Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Інженеру-землевпоряднику, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним вимогам та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.

Відповідно до частин 2, 3 статті 68 Закону України "Про землеустрій" кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:

- встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

- рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;

- наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;

- з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Згідно з частиною 8 статті 68 Закону України "Про землеустрій" складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Як свідчать матеріали справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства виготовлений суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_2 , якій Кваліфікаційною комісією Львівського Національного аграрного університету 10.02.2020 року видано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №014437 та яку було зареєстровано у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників. (а.с. 27)

Між тим, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на підставі подання Кваліфікаційної комісії №21/343 від 26.05.2021 року, складеного за результатами розгляду звернення Дмитрівської сільської ради про порушення ОСОБА_2 законодавства у сфері землеустрою, видано наказ №265 від 28.05.2021 року "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника", яким анульовано кваліфікаційний сертифікат №014437 від 10.02.2020 року, виданий ОСОБА_2 (а.с. 59)

Суд вважає, що позбавлення ОСОБА_2 кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника не може бути підставою для відмови у затвердженні розробленого нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, оскільки цей проект землеустрою був виготовлений до того як 28.05.2021 року кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_2 було анульовано.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 року у справі №820/3013/17, від 29.03.2021 року у справі №820/1993/17.

Відповідачем не доведено, що інженер-землевпорядник ОСОБА_2 допустила порушення законодавства у сфері землеустрою, які стали підставою для позбавлення її кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника відповідно до статті 68 Закону України "Про землеустрій", саме при виконанні робіт із землеустрою та розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Тож оскільки відповідачем не доведено законність підстави для відмови у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наведеної у рішенні Дмитрівської сільської ради №812 від 27.08.2021 року, тому суд прийшов до висновку, що вказане рішення як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Вирішуючи похідну позовну вимогу про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність позивачу, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За правилами частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що оскільки у зв`язку з набранням чинності Законом №1423-IX від 28.04.2021 року процедура безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам за проектами землеустрою не передбачає погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Держгеокадастру, тому у спірних правовідносинах наявність позитивного висновку (погодження) експерта землевпорядної експертизи, на що вказує позивач, не є безумовною підставою для затвердження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування та не виключає його обов`язок при розгляді поданого на затвердження проекту землеустрою перевірити його положення на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. (частина 9 статті 118, частина 8 статті 186 ЗК України)

У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем такої перевірки, як умови затвердження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування – розпорядником земель комунальної власності - та безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача прийняти таке рішення слід відмовити.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправним та скасування рішення Дмитрівської сільської ради №812 від 27.08.2021 року, належним способом захисту та відновлення прав позивача у даній справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду. При повторному розгляді цього питання відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, скасоване судом.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

У позовній заяві представник позивача просив суд стягнути на користь позивача судові витрати на сплату судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).

Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Представник позивача на підтвердження розміру витрат Пруцького Р.Є. на правничу допомогу адвоката надав копії таких документів: договір про надання правової допомоги №136 від 28.09.2021 року, укладений між адвокатом Новіковим О.М. та Пруцьким Р.Є., додаток до нього, акт приймання-передачі правової допомоги до цього договору від 01.10.2021 року, квитанцію від 01.10.2021 року про отримання адвокатом Новіковим О.М. від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 7000 грн. (а.с. 33 - 36)

В акті приймання-передачі правової допомоги від 01.10.2021 року наведений такий опис робіт (наданих послуг) та їх вартість: дослідження законодавства в частині правовідносин про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (6 годин) - 3000 грн., підготовка позовної заяви з додатками (вивчення судової практики та правових позицій Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, підготовка і збір документів) (4 години) - 4000 грн.

Суд вважає, що така послуга адвоката як дослідження законодавства щодо питання затвердження проекту землеустрою про відведення земельних ділянок у власність охоплюються послугою щодо підготовки та подання позовної заяви. З огляду на складність та обсяг робіт, проведених адвокатом щодо підготовки позовної заяви, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає, що розумний та справедливий розмір винагороди для цілей включення її до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, становить 2500 грн.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №812 від 27.08.2021 року "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Дмитрівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області не пізніше 14 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3522288500:02:000:0193 та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш