Рішення № 101809297, 30.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 р. Справа№200/6285/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку у загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу як учаснику бойових дій разової грошової допомоги у 2021 році та відмови в перерахунку грошової допомоги за 2020 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- стягнути з відповідача за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, розрахованої виходячи із розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням раніше виплачених сум, - в розмірі 6 800,00 грн;

- стягнути з відповідача за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, розраховану виходячи із розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 8 845,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що має статус учасника бойових дій та згідно ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня кожного року у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року по справі № 3-р/2020.

В квітні 2020 року позивачем отримано від відповідача грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі 1 390,00 грн. Розмір допомоги визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату допомоги у повному розмірі, але отримав відмову.

У 2021 році відповідач мав нарахувати та сплатити позивачу грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі 8 845,00 грн, але не сплатив взагалі.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у повному обсязі та щодо не нарахування та не сплати такої допомоги у 2021 році - протиправною та такою, що порушує його конституційні права (а.с. 1-4).

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року позов залишено без руху (а.с. 16-17).

Ухвалою суду від 15 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової допомоги за 2020 рік та в частині стягнення з відповідача частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік; відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 26-28).

У відзиві на позов, який надійшов до суду 14 липня 2021 року, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши наступне.

Позивач перебуває в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Разова грошова допомога у 2020 році була призначена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально захисту” і “Про жертви нацистський переслідувань”.

Зазначено, що 16 квітня 2020 року департаментом були перераховані кошти у розмірі 1 390,00 грн на спеціальний рахунок Військової частини 3057 для подальшого зарахування на особистий рахунок позивача.

Разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році розмірі здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 року № 325 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально захисту” і “Про жертви нацистський переслідувань”.

Військовою частиною 3057 до департаменту були надані списки ветеранів війни від 20 квітня 2021 року для виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, у яких ОСОБА_1 був зазначений з розміром допомоги 1 491,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Рішення департаменту від 5 липня 2021 року № 02.3.18-2929 та від 5 липня 2021 року № 02.3.18-2930 було здійснено нарахування щорічної разової грошової допомоги за 2020 та 2021 роки з урахуванням розміру раніше виплаченої допомоги в розмірі 6 800,00 та 7 354,00 грн відповідно та направлено до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертв нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною».

Відповідач зазначає, що після надходження бюджетних асигнувань на рахунок відповідача департаментом буде здійснено доплату щорічної разової грошової допомоги позивачу.

Наполягає, що департаментом приймались рішення та вчинялись дії на підставі та в межах повноважень, наданих відповідними нормативно-правовими актами (а.с. 33-34).

Ухвалою суду від 15 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Департамента соціального захисту населення Маріупольської міської ради про залучення до участі у справі як співвідповідачів Міністерства соціальної політики України; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням сторін; призначено судове засідання у справі на 11 серпня 2021 року (а.с. 41-43).

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 8 вересня 2021 року; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради надати суду до 7 вересня 2021 року належним чином засвідчену копію списку осіб (вих. № 40/57/22-1286 від 20 квітня 2021 року), який був отриманий відповідачем від Військової частини 3057 та до якого включено позивача (або витяг з цього списку); докази на підтвердження перерахування відповідачем на рахунок Військової частини 3057 допомоги до 5 травня за 2021 рік, в тому числі допомоги для ОСОБА_1 у розмірі 1 491,00 грн (а.с. 59-60).

Відповідачем вимоги ухвали суду від 11 серпня 2021 року станом на 8 вересня 2021 року не виконані - зокрема, докази на підтвердження на рахунок Військової частини 3057 допомоги до 5 травня за 2021 рік, в тому числі допомоги для ОСОБА_1 у розмірі 1 491,00 грн - суду не надані.

Ухвалою суду від 8 вересня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 6 жовтня 2021 року (а.с. 72).

У період з 4 по 29 жовтня 2021 року суддя перебувала на лікарняному, у зв`язку із чим судове засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 1 листопада 2021 року призначено судове засідання на 9 листопада 2021 року (а.с. 83).

Ухвалою суду від 9 листопада 2021 року судове засідання відкладено на 30 листопада 2021 року о 9-00 год та зобов`язати відповідача надати суду до 29 листопада 2021 року:

- докази на підтвердження отримання від Військової частини № 3057 у квітні 2021 року списку осіб, що мають право на грошову допомогу до 5 травня (засвідчену копію списку осіб, який був отриманий відповідачем від Військової частини 3057 та до якого включено позивача (або н а л е ж н и м чином оформлений витяг з цього списку);

- докази на підтвердження перерахування відповідачем на рахунок Військової частини 3057 допомоги до 5 травня за 2021 рік, в тому числі допомоги для позивача у розмірі 1 491,00 грн. (а.с. 88-89).

Станом на 30 листопада 2021 року суду не надані докази на підтвердження перерахування відповідачем на рахунок Військової частини 3057 допомоги до 5 травня за 2021 рік, в тому числі допомоги для ОСОБА_1 у розмірі 1 491,00 грн.

30 листопада 2021 року сторони у судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 цієї ж статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні без участі сторін.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії: НОМЕР_2 від 7 червня 2016 року (а.с. 5-10).

Відповідач, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Миру, буд. 70, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 38-39)

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, в тому числі письмових пояснень сторін, позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій (а.с. 33).

Військовою частиною 3057 до департаменту були надані списки ветеранів війни для нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, у яких позивач був зазначений з розміром разової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 1390,00 грн (а.с. 33-34).

У квітні 2020 року департаментом були перераховані кошти на спеціальний рахунок Військової частини 3057 для подальшого зарахування на особистий рахунок позивача в якості разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 - у розмірі 1 390,00 грн (а.с. 33).

У квітні 2020 року Військовою частиною 3057 позивача була сплачена разова грошова допомога до 5 травня в зазначеному розмірі - 1 390,00 грн (а.с. 1-4).

Військовою частиною 3057 до департаменту були надані списки ветеранів війни для нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році, у яких позивач був зазначений з розміром разової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 1 491,00 грн (а.с. 33-34, 68-69).

Доказів перерахування на спеціальний рахунок Військової частини 3057 коштів для подальшого зарахування на особистий рахунок позивача в якості разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, - суду не надані.

Отже, відповідачем не доведено перерахування для наступної сплати позивачу грошової допомоги до 5 равня за 2021 рік.

У лютому 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги до 5 травня за 2019 - 2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком (а.с. 11).

Листом № С-1032-11-1.1.2/ від 1 березня 2021 року департамент повідомив позивачу, що учасникам бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачена виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет. У 2019 році постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 20 березня 2019 року встановлено розмір такої допомоги 1 295,00 грн, у 2020 році постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року встановлено розмір такої допомоги 1 390,00 грн. Кошти були перераховані департаментом на спеціальний рахунок військової частини 3057 для подальшого зарахування на особистий рахунок позивача (а.с. 12-13).

У червні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги до 5 травня за 2016 та 2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком (а.с. 57).

Листом від 24 червня 2021 року № С-4707-11-1.1.2 департамент повідомив позивачу, що на підставі списків, наданих військовою частиною 3057, із зазначенням сум нарахування: у 2018 році відповідно постанові Кабінету Міністрів України № 170 від 14 березня 2018 року у розмірі 1 265,00 грн; у 2019 році відповідно постанові Кабінету Міністрів України № 237 від 20 березня 2019 року у розмірі 1 295,00 грн; у 2020 році відповідно постанові Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року у розмірі 1 265,00 грн; у 2021 році відповідно постанові Кабінету Міністрів України № 325 від 8 квітня 2021 року у розмірі 1 491,00 грн. Вказано також, що кошти у 2018, 2019 та 2020 рока були перераховані на спеціальний рахунок військової частини 3057 для подальшого зарахування на особистий рахунок позивача; кошти для виплати допомоги за 2021 рік будуть перераховані на спеціальний рахунок військової частини після надходження відповідного фінансування (а.с. 57-58).

Рішення відповідача № 02.3.18-2929 від 5 липня 2021 року та рішенням № 02.3.18-2930 від 5 липня 2021 року позивачу донараховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік та за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум, - в розмірі 6 800,00 грн (за 2020 рік) та в розмірі 7 354,00 грн (за 2021 рік); підставою для прийняття цих рішень зазначено ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року № 200/6285/21 (а.с. 36).

За поясненням відповідача до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації було направлено заявки на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертв нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною».

Доказів направлення до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації зазначених заявок суду не надано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у 2020 та 2021 роках позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, на момент нарахування і виплати позивачу у квітні 2020 та 2021 років одноразової грошової допомоги діяла ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року, яка передбачала розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових п`ять мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 1 січня 2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"", пунктом першим якої передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 390 гривень.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 8 квітня 2021 року № 352 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», додатком до якої передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 491,00 грн.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, установленому статтею 8 Конституції України.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у 2020 та 2021 році позивач мав право на грошову допомогу до 5 травня в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір цієї допомоги - п`ять мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон № 1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 січня 2021 року (справа № 440/2722/20).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1 638,00 грн.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8 190,00 грн (1 638,00 грн х 5).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року – 1 769,00 грн.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8 845,00 грн (1 769,00 грн х 5).

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно було сплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій у 2020 році в розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сумі 6 800 грн; також неправомірно не було сплачено грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у сумі 8 845,00 грн.

Як встановлено судом сума не сплаченої позивачу допомоги до 5 травня за 2020 становить 6 800,00 грн, за 2021 рік - 8 845,00 грн.

Разом із цим судом встановлено, що відповідачем донараховано позивачу допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки в належному розмірі (а.с. 36).

Як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не перерахунку йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком – задоволенню не підлягають

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки в розмірі 6 800,00 грн та 8 845,00 грн (відповідно), суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (п. 3); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Враховуючи приписи ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо протиправної не виплати позивачу в повному розмірі допомоги до 5 травня у 2021 році, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідача донарахованої суми допомоги.

Стосовно посилання відповідача на те, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 та 2021 рік провадиться відповідачем в межах доведених планових асигнувань, які фінансуються в межах бюджетних призначень, суд зазначає наявність певних умов для виплати такої допомоги (зокрема, отримання відповідного фінансування) не звільняє районні органи соціального захисту населення від виконання обов`язків по сплаті нарахованої допомоги, а лише зобов`язує своєчасно вчиняти дії, спрямовані на виконання покладених на них законодавством обов`язків (в тому числі обов`язків по нарахуванню та сплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня у визначеному законодавством розмірі) зокрема, шляхом своєчасного направлення відповідних запитів щодо такого фінансування.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/272/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, якою дане рішення залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача стягнення з відповідача на користь позивача, як учасника бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 6 800,00 грн та за 2021 рік в сумі 8 845,00 грн – підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільненим від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Миру, буд. 70) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь,пр.-т Миру, буд. 70) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, розрахованої виходячи із розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплачених сум - в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот ) грн 00 коп.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь,пр.-т Миру, буд. 70) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) разову грошову допомоги до 5 травня за 2021 рік, розраховану виходячи із розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - в розмірі 8 845 (вісім тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна