Рішення № 101809214, 19.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Справа № 160/15178/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить: - визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6213-50/67У від 21.05.2019 р. та №Ф-6213-50/67У від 17.02.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають приписам встановленим Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 та критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказує, що будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, позивач одночасно виконувала і виконує роботу за трудовим договором, тобто була та є працівником у розумінні Податкового кодексу України.

З 02.02.2015 р. ОСОБА_1 працевлаштована до Приватного закладу освіти «Баіт Лебанім» для єврейських дітей та молоді на посаду вихователя. Закладом, де вона працює, систематично сплачується єдиний соціальний внесок з її заробітної плати, як з найнятого працівника. Фактично вона не здійснює та не веде господарської діяльності та доходи від неї не отримує.

Однак, покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірними вимогами є надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ одного й того самого доходу, оскільки єдиним доходом є заробітна плата.

Отже, позивач є найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові вимоги, діяв у порушення вимог ст. 19 Конституції України щодо обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

На думку позивача, оскаржувані вимоги є протиправними, сформованими без встановлених законом підстав та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року відкрито провадження у справі №160/15178/21 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 03.11.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Зазначено, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи “Податковий блок” позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ з 18.09.2007 по 26.08.2021. ОСОБА_1 26 серпня 2021 року було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” була платником єдиного внеску з 01.01.2011 по 26.08.2021.

Враховуючи вищевикладене в ІКП ФОП ОСОБА_1 згідно алгоритму відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску в автоматичному режимі нараховано зобов`язань.

За період 2017 року по строку 09 лютого 2018 року нараховано 8448,00 грн., за І квартал 2018 року по строку 19 квітня 2018 року нараховано 2457,18 грн., за II квартал 2018 року по строку 19 липня 2018 року нараховано 2457,18 грн., за IIІ квартал 2018 року по строку 19 жовтня 2018 року нараховано 2457,18 грн., за IV квартал 2018 року по строку 21 січня 2019 року нараховано 2457,18 грн., за I квартал 2019 року по строку 19 квітня 2019 року нараховано 2754,18 грн., за ІI квартал 2019 року по строку 19 липня 2019 року нараховано 2754,18 грн., за IІІ квартал 2019 року по строку 21 жовтня 2019 року нараховано 2457,18 грн., за IV квартал 2019 року по строку 20 січня 2020 року нараховано 2754,18 грн., за I квартал 2020 року по строку 21 квітня 2020 року нараховано 2078,12 грн., за IІ квартал 2020 року по строку 20 липня 2020 року нараховано 1039,06 грн., за IІІ квартал 2020 року по строку 19 жовтня 2020 року нараховано 3178,12 грн., за IV квартал 2020 року по строку 19 січня 2021 року нараховано 2200,00 грн.

Згідно ІКП платника податків Новокайдацьким відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в межах виконавчого проваджень №60790512 та №62828400 були стягнуті кошти 08.09.2021 на загальну суму 29293,44 грн. (21030,90 грн. та 8262,54 грн.) які зараховані на рахунок контролюючого органу в рахунок погашення боргу.

Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вказує, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

У інформаційній системі органу доходів і зборів лише відображаються відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені Законом.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відзиві на позов відповідач заявив клопотання в якому податковий орган просить суд здійснити заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснити заміну первісного відповідача по справі №160/7840/21, а саме з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошене повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З 17.09.2007 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису: 22240000000048347.

З 01.01.2012 року по теперішній час позивач працює у комунальному підприємстві “Центральйа міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області” на посаді лікаря-офтальмолога, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки НОМЕР_1 , копіями довідкок про доходи № 38, 39, 40 від 15.07.2021 р., виданих КП Центральйа міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області”.

Відповідно до довідки б/н б/д, виданою Приватним закладом освіти Оздоровчий центр «Баіт Лебанім», ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Приватного закладу освіти Оздоровчий центр “Баіт Лебанім” для єврейських дітей та молоді із малозабезпечених сімей (Код ЄДРПОУ: 33383629) за юридичною адресою: Україна м. Дніпро, вул. Європейська, 9 за основним місцем роботи на посаду вихователя з 02.02.2015 р. на підставі наказу №2-к/тр від 02.02.2015р. Звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 30.11.17р. на підставі наказу №10-к/тр від 16.11.17p.

Згідно з довідкою Приватного закладу освіти Оздоровчий центр «Баіт Лебанім» б/н б/д ОСОБА_1 дійсно працює у Привтному закладі освіти Оздоровчий центр “Баіт Лебанім” для єврейських дітей та молоді із малозабезпечених сімей (Код ЄДРПОУ: 33383629) за юридичною адресою: Україна м. Дніпро, вул. Європейська, 9 за основним місцем роботи на посаді вихователя з 01.10.2019р. на підставі наказу №8-к/тр 27.09.2019р.

21.05.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6213-50/67У зі сплати єдиного внеску станом на 15.11.2019 на суму 21030,90 грн.

17.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6213-50/67У зі сплати єдиного внеску станом на 13.07.2020 на суму 8262,54 грн.

Зі змісту даних вимог про сплату боргу вбачається, що останні сформовані на підставі даних інформаційної системи податкових органів.

Правомірність та обґрунтованість вказаних вимог є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щ передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до підпункту 14.1.195 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) працівник – це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 6 Закону №2464-VI, вказані обов`язки поширюються на фізичних осіб-підприємців.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено того факту, що позивач є платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець, факту здійснення позивачем підприємницької діяльності та одержання від неї доходу, як фізичною особою – підприємцем.

Натомість, матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач є застрахованою особою, зокрема, починаючи з 02.02.2015 року, відповідні соціальні внески за яку, нараховуються та сплачуються страхувальником – роботодавцем.

Верховним Судом за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19, 04.12.2019 року сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Отже, як встановлено судом, позивач є найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує його роботодавець.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі “Рисовський проти України” підкреслено особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа “Серков проти України”, заява № 39766/05, параграф 43).

Оскільки встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що позивач з 01.01.2012 року по дату ухвалення рішення у справі перебуває у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано доказів здійснення позивачкою підприємницької діяльності, у цей періоді, суд робить висновок про неправомірність нарахування відповідачем єдиного внеску на соціальне страхування згідно оскаржуваної вимоги.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, і, як наслідок, виключається правомірне нарахування позивачу будь-яких сум недоїмок зі сплати єдиного внеску за вказаний період.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області безпідставно нарахувало позивачу єдиний внесок, а тому вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6213-50/67У від 21.05.2019 р. та №Ф-6213-50/67У від 17.02.2020 р. про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним суму судового збору у розмірі 1816,00грн.

Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а,м. Дніпро,49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21 травня 2019 року № Ф-6213-50/67У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 21030,90 грн., винесену відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 лютого 2020 року № Ф-6213-50/67У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 8262,54 грн., винесену відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а,м. Дніпро,49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а,м. Дніпро,49005, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1816,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова