Ухвала суду № 101804932, 09.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

09 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6742/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3056 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини 3056 (далі – відповідач, ВЧ 3056), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ 3056 щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.10.2019 року по 21.10.2021 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.10.2019 року по 21.10.2021 року включно.

Позовні вимоги мотивує тим, що наказом командира ВЧ 3056 від 03.10.2019 №226 його звільнено з військової служби та з 06.10.2019 виключено із списків особового складу військової частини, але при звільненні з ним не здійснено повного розрахунку, оскільки не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №540/2335/21 відповідача зобов`язано нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням в якості базового місяця – січень 2008 року. На виконання цього судового рішення відповідачем 22.10.2021 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 84229,03 грн, а отже проведено з ним остаточний розрахунок. Позивач уважає, що період часу з 07.10.2019 року по 21.10.2021 року включно є затримкою розрахунку при звільненні, а тому відповідач повинен був у відповідності із статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України нарахувати і виплатити йому разом з індексацією також і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 08.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 01.12.2021 подав відзив, за змістом якого він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що на день звільнення військова частина здійснила з позивачем повний і остаточний розрахунок та виплатила усі належні йому за законодавством суми грошового та матеріального забезпечення. Також посилається на те, що спеціальним законодавством, яке регулює правовий статус військовослужбовців та проходження ними військової служби, не передбачено відповідальності військових частин за затримку розрахунку при звільненні, а норми трудового законодавства не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

В ході розгляду справи суду дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, оскільки наявні у справі докази не дають змоги вирішити позовні вимоги.

Верховним Судом неодноразово розглядались справи у спорах військовослужбовців з приводу стягнення на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, та зроблено в них правові висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). У разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19).

Верховний Суд наголошує, що у таких справа судам слід встановлювати такі обставини:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення законодавством;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, для вирішення даного спору слід установити обставини щодо здійсненого з позивачем розрахунку при звільненні, тобто, які виплати, в якому розмірі та коли саме були здійснені відповідачем при звільненні позивача, в тому числі, але не виключно на підставі наказу командира ВЧ 3056 від 03.10.2019 №226. Зокрема, із згаданого наказу вбачається, що позивачу мали бути виплачені грошове забезпечення, одноразова грошова допомога, премія за особистий внесок у загальні результати служби, грошова компенсація за неотримане речове майно.

На даний час у справі відсутні докази, які б могли підтвердити чи спростувати указані обставини.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, з метою повного і всебічного з`ясування всіх обставин в даній справі та ухвалення законного рішення, суд змушений вийти за межі встановлених строків розгляду даної справи та повторно зобов`язати відповідача надати докази.

Відповідно до частин 3-4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність покладення на відповідача обов`язку надати до суду докази.

Керуючись статтями 9, 77, 78, 80, 241-243, 248, 257-262 КАС України, суд

ухвалив:

Зобов`язати Військову частину 3056 Національної гвардії України (73074, м. Херсон, вул. Паровозна, 36, код ЄДРПОУ 23313931) у п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали (у тому числі засобами електронного зв`язку) подати до суду в якості доказів довідку про нараховане і виплачене ОСОБА_1 при звільненні грошове, матеріальне та інше забезпечення (основні, додаткові види грошового забезпечення, допомоги, компенсаційні виплати і таке інше), із зазначенням складових, їх розміру та дати виплати.

Вказані докази слід надати до суду шляхом їх подачі (надіслання) засобами поштового зв`язку, а також засобами електронного зв`язку на поштову скриню Херсонського окружного адміністративного суду inbox@adm.ks.court.gov.ua, з посиланням на номер справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає і є обов`язковою для виконання. Невиконання ухвали без поважних причин чи без повідомлення про такі причини тягне відповідальність, установлену законодавством.

Суддя А.С. Пекний