Рішення № 101804923, 10.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6046/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі – відповідач, ГУ Держпраці) від 01.09.2021 № 2428/21/22/РРО/1645404559/ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в сумі 60 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача, що полягала у неприйняті до уваги надіслані 16.08.2021 на виконання листа ГУ Держпраці від 20.07.2021 № 01-09/1/1812 наказ від 20.06.2021 № 10 про прийняття працівника на роботу на спростування зазначений висновків в акті перевірки. ОСОБА_1 зауважив, що працівники ГУ Держпраці під час перевірки не перевіряли факт працевлаштування його працівника, вважає недостовірною інформацію зазначену в акті перевірки, оскільки позивач офіційно уклав трудовий договір з працівником, видав наказ про прийняття його на роботу та сплачує податки встановлені Законами України. Позивач зауважив, що під час винесення спірної постанови відповідачем порушено положення п. 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, а саме не взяли до уваги факт офіційного працевлаштування працівника, та накладено штраф за ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», що стосується суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні, видом діяльності яким позивач не займається, вважає, що ним не допущено порушення ст. 265 КЗпП України.

12.10.2021, ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви 22.10.2021 позивачем усунуто.

22.10.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.11.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки за наслідками проведеної представниками ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі фактичної перевірку позивача на предмет дотримання законодавства про працю щодо належного оформлення трудових правовідносин було складено акт від 29.06.2021 № 2428/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , який надісланий до ГУ Держпраці разом із листом від 05.07.2021 № 5861/5/21-22-07-06-ІІ та проінформовано щодо встановлено правопорушення в частині трудового законодавства, а саме виявлено не оформлення найманих працівників. Згідно акту фактичної перевірки від 29.06.2021 № 2428/21/22/РРО/ НОМЕР_1 вбачається виявлення порушення вимог п.4 ст.24 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ОСОБА_1 допустив до роботи в своєму магазині ОСОБА_2 без укладання трудового договору та даного договору не надано до органу ДПС. ГУ Держпраці зазначає, що ним не порушено положення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 під час розгляду справи про накладення штрафу та посилаючись на норми ст.ст. 21, 23, 24 КЗпП України представник зазначає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленим КМУ. Відповідно до абз. 2 постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» передбачено, що повідомлення про прийняття на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника з укладеним трудовим договором. Представник відповідача зауважив, що на момент фактичної передвіки, яка розпочалась 25.06.2021 та час закінчилась 26.06.2021 о 14:10, ОСОБА_1 не надав жодних документів які б свідчили про працевлаштування та повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 та згідно інформаційного порталу Пенсійного фонду України позивач прийняв ОСОБА_2 на підставі наказу № 10 від 02.07.2021, в якому вказано стати до роботи з 03.07.2021, крім того належного повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС у період з 01.07.2021 не надіслано. Відповідач вважає, що спірна постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №509, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

06.12.2021 судом отримано заперечення на відзив позивача ОСОБА_1 , в яких він зазначає про необґрунтованість позиції відповідача, зазначає про відсутність факту проведення перевірки 29.06.2021 працівника ГУ ДПС у його продмаркеті «Даффі» ні в його присутності, ні в присутності його працівника, ким складено акт не відомо, на якій підставі та яким пристроєм здійснено фото фіксацію трудових функцій ОСОБА_2 , та наполягає на викладених в позові обґрунтуваннях щодо спірної постанови, просить суд відзив відповідача залишити без задоволення.

08.12.2021 до суду надійшла відповідь на заперечення від відповідача, яка містить аналогічні обґрунтування правової позиції щодо спірної постанови, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок винесення ГУ Держпраці постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 01.09.2021 № 2428/21/22/РРО/1645404559/ДПС/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 керуючись ст. 265 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 60 000,00 грн.

Вказана постанова ГУ Держпраці була винесена на підставі висновків акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 29.06.2021 № 2428/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, що виявилось у фактичному допущенні одного працівника до роботи без укладання трудового договору та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.

Позивач вважає, що відповідачем порушені положення Порядку №509 щодо прийняття постанови про накладення штрафу без урахуванням надісланого до ГУ Держпраці наказу № 10 від 20.06.2021 на підтвердження прийняття на посаду продавця робітника ОСОБА_2 , наполягає відповідно на відсутності обставин порушення ним ст. 265 КЗпП України, зазначає про неправомірне застосування відповідачем положення ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» під час застосування штрафу, спірна постанова підлягає скасуванню.

В свою чергу відповідач зазначає, що ГУ Держпраці діяло в межах норм діючого законодавства, з дотриманням повноважень щодо розгляду акту фактичної перевірки та прийняття рішення про накладення штрафу на позивача, враховуючи відсутність доказів належного працевлаштування особи в місці здійснення підприємницької діяльності позивачем, та обставини фактичної перевірки відповідають дійсності, накладений штраф є належною санкцією за порушення норм КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015 №413, відсутні підстави для скасування спірної постанови.

Таким чином предметом позовних вимог є законність чи протиправність винесеної ГУ Держпраці постанови від 01.09.2021 № 2428/21/22/РРО/1645404559/ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення трудового законодавства роботодавцем, у зв`язку з чим, враховуючи позиції сторін, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність порушень норм діючого законодавства щодо обставин встановленого порушення та дотримання порядку та підстав щодо розгляду встановлених порушень та винесення спірної постанови про накладення штрафу.

Відповідно суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення №96, зі змінами) визначено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення №96).

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (п. 4 Положення №96).

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює своє повноваження безпосередньо та через утворені в уставленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпрацi може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно, одним із територіальних органів центрального органу виконавчої влади є Головне управління Держпраці у Херсонській області, яке діє на підставі Положення про Головне управління Держпраці у Херсонській області затвердженого наказом Державної служби України з питань працi від 03.09.2018 року № 84 (далі – Положення №84), за яким Головне управління Держпраці у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ГУ Держпраці у Херсонській області як територіальний орган Державної служби України з питань праці, а саме Державне управління загального характеру зареєстровано 09.09.2021 (за №1004991070011018163) код ЄДРПОУ 39792699.

Згідно пп. 9 п. 4 Положення № 84 ГУ Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотримання вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

За пп. 47 п. 4 Положення № 84 ГУ Держпраці відповідно до покладених на нього завдань складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про такі правопорушення i накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗпП України).

Встановлені, та перевірені судом повноваження ГУ Держпраці у Херсонській області, зокрема щодо винесення спірної постанови, позивачем по справі не оскаржуються.

Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно, механiзм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених зазначеною вище ч. 2 ст. 265 КЗпП, визначена та затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок № 509, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За нормами Податкового кодексу України контролюючому органу, зокрема ДПС у Херсонській області надано право проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Щодо підстави проведення фактичної перевірки продмаркету «Дафі», що належить ФОП ОСОБА_1 , здійсненої працівниками ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на підставі наказу «Про проведення фактичних перевірок» від 24.05.2021 № 555 ш1, направлення на фактичну перевірку від 25.06.2021 №1232 та №1233 суд зазначає, що відповідно до наданих відповідачем документів щодо фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , вбачається, що для проведення фактичної перевірки позивача, на вимогу ст.ст. 80 ПК України, були видані 25.06.2021 зазначені направлення № 1232, №1333, наказ № 555 ш1 від 24.05.2021, які перевіряючі особи вручали продавцю в продмаркеті ОСОБА_3 , але остання відмовилась від їх отримання під підпис, про що було складено акт (відмови) від 29.06.2021 № 394-21-37-07-06.

Відповідно, представниками контролюючого органу була проведена фактична перевірка з 24.06.2021 по 26.06.2021, результати та встановлені обставини та порушення якої викладені в акті 29.06.2021 № 2428/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .

Зокрема, перевіряючими особами в день проведення фактичної перевірки 26.06.2021 за місцем ведення підприємницької діяльності позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , продмаркет « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було зафіксовано серед іншого порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, що виявилось у допущенні одного працівника ОСОБА_3 до роботи без укладання трудового договору та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу, яка на момент проведення фактичної перевірки виконувала обов`язки продавця, про що записано в акті перевірки «зі слів».

В акті фактичної перевірки в п. 4.1 продавцем зазначено, що з порушеннями вказаними в акті не згодна, поставлено підпис та дату проведеної перевірки 26.06.2021.

Серед додатків до акту перевірки зазначено чек РРО, х-звіт, фотофіксація, що позивач по справі не спростовує, ОСОБА_1 не заперечує факту наявності на робочому місці продавця ОСОБА_2 , але наполягає, що на момент проведення перевірки дана особа була оформлена у нього по трудовому договору, наказ № 10 від 20.06.2021 був направлений ним до ГУ Держпраці для спростування висновків акту перевірки та врахування даного наказу під час розгляду питання про накладення на нього штрафу за порушення трудового законодавства.

Відповідно щодо встановлених обставин по перевірці суд вважає спростованими твердження позивача у поданих до суд запереченнях на відзив.

Також, в даному акті фактичної перевірки зафіксовано про порушення п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Та дане правопорушення суд не розглядає, оскільки в даній справі предметом розгляду є постанова ГУ Держпраці від 01.09.2021 № 2428/21/22/РРО/1645404559/ДПС/ТД-ФС, яка уповноважена на розгляд встановленого та зафіксованого порушення саме законодавства з питань охорони праці, щодо належного оформлення трудових правовідносин роботодавцем із працівником.

Також суд зазначає, що в акті перевірки вказано про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не складався за відсутності паспорта.

Відповідно до наданого до справи листа ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополi вiд 05.07.2021 № 5861/5/21-22-07-06-ІІ, отриманого відповідачем 15.07.2021, проінформовано про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлення порушення в частині трудового законодавства - виявлено не оформлених найманих працівників, зазначено про те, що звіти про суми нарахованоп заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкових розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого них податку за формою 1ДФ до контролюючого органу не подавалися, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, в частині повідомлення про прийняття працівника на роботу. Надано копію зазначеного вище акту для врахування в роботі.

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу, що узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 28.01.2021 в справі № 380/1116/20, від 21.04.2021 в справі № 260/586/20.

Відповідно, відповідачем по справі було прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу від 20.07.2021 № 2428/21/22/РРО/1645404559/ДПС/ТД призначеної на 01.09.2021 з 09:00 до 12:00 год. та повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 20.07.2021 №01-09/1/1812, в якому зазначено відповідну дату та час розгляду справи та запропоновано в строк до 25.08.2021 надати оригінали або належним чином завірені копії матеріалів, документів та інших доказів, що спростовують порушення законодавства про працю, а також зазначено по те, що за результатами буде складена постанова про накладення штрафу або письмове повідомлення про відсутність підстав для складення такої постанови.

Вказані вище повідомлення та рішення отримані позивачем 23.07.2021, що не оспорюється ФОП ОСОБА_1 в даній справі.

Як наслідок, позивачем були надіслані на адресу відповідача документи на спростування порушення законодавства про працю листом, що отриманого ГУ Держпраці 18.08.2021.

Зокрема, позивач на спростування зафіксованих в акті фактичної перевірки порушень трудового законодавства надіслано наказ № 10 від 20.06.2021, в якому зазначено про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду продавця з 20.06.2021 року, до роботи приступити 21.06.2021.

Та, дослідивши зазначені вище документи, судом не встановлено належних обставин, які підтверджені належними доказами, що спростовують викладені в акті фактичної перевірки порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 виходячи з наступного.

На момент проведення фактичної перевірки 26.06.2021, в місці ведення позивачем підприємницької діяльності в продмаркеті «Дафі» в м. Генічеську знаходилась особа, яка зі слів пояснила, що є продавцем в даному магазині. Факт присутності даної особи за робочим місцем відповідач підтвердив також наданою до справи фотокопією.

Дані обставини позивач у справі не оскаржує, та надіславши до ГУ Держпраці документи щодо оформлення трудових відносин із даною особою не спростував встановлені факти порушення трудового законодавства, надавши наказ № 10 від 20.06.2021, після того, як вже відбулась фактична перевірка.

Суд зауважує для позивача, що докази на підтвердження наявності трудових відносин із найманим працівником мають бути належним чином оформлені, подані до територіального органу ДПС своєчасно та для контролю, тобто чинне законодавство передбачає певні вимоги до роботодавця під час оформлення трудових взаємовідносин за місцем ведення підприємницької діяльності, оскільки такі взаємовідносини мають також насідок подання до контролюючого органу звітів про суми нарахованоп заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкових розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого них податку за формою 1ДФ.

Надана до справи копія квитанції № 200 від 19.07.2021 про сплату єдиного внеску, нарахованого роботодавцем у сумі 220 грн. не є належним доказом своєчасного та належного оформлення трудових взаємовідносин із працівником, доказом на спростування наявності таких взаємовідносин саме на момент проведення перевірки 26.06.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Суд зазначає, що згідно п. 6 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно, за ч.4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд також зазначає, що відповідно до наданих до справи представником відповідача доказів, а саме листа Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 02.12.2021 № 2100-0604-8/59037, яким повідомлено, що відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація щодо трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2021 по 01.08.2021 по наступним особам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вбачається, що на момент проведення перевірки позивач не мав офіційно укладених трудових взаємовідносин з ОСОБА_2 .

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно, за даною постановою КМУ № 413 установлено для роботодавців вимоги щодо виконання до ч. 3 ст. 24 КЗпП України шляхом повідомлення відповідного органу про укладення трудових взаємовідносин між робітником та роботодавцем.

Виходячи з обставин даної справи позивачем не надано до суду жодного доказу на виконання вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України з дотриманням положень постанови КМУ № 413, а саме не надано до суду доказів надіслання одним із вище перелічених способів до територіального органу ДПС повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу саме з 20.06.2021, до початку проведення перевірки та під час її проведення 26.06.2021.

Також, з наданої до справи відповіді ГУ ДПС у Херсонській області від 09.12.2021 № 10713/5/21-22-24-03 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 14.07.2021 за № 9192088922 було подано повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) з 21.06.2021 відповідно до наказу від 20.06.2021 № 10, що відповідно підтверджує відсутність на момент перевірки обставин та належних доказів виконання позивачем положень постанови КМУ від 17.04.2015 № 413.

На спростування вище встановлених обставин позивачем додаткових заперечень на відзив та належних і допустимих доказів до суду не надано.

Відповідно суд фіксує не доведення позивачем належними та достатніми доказами оформлення трудових взаємовідносин із ОСОБА_2 за місцем здійснення підприємницької діяльності на момент проведення перевіряючими особами ГУ ДПС фактичної перевірки, до суду не надано укладеного трудового договору, належного оформленого наказу про прийняття на роботу до продмаркету «Дафа», належного виконання положень постанови КМУ від 17.04.2015 № 413, у зв`язку з чим вбачається, що ФОП ОСОБА_1 порушено ч. 4 ст. 24 КЗпП України, постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, дії ГУ Держпраці щодо винесення спірної постанови від 01.09.2021 № 2428/21/22/РРО/1645404559/ДПС/ТД-ФС є правомірними, підстави для її скасування відсутні.

ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем, відповідно, під час ведення підприємницької діяльності має дотримуватись положень діючого законодавства не лише щодо застосування РРО, але й дотримання трудового законодавства, тим паче, коли наймає за місцем ведення своєї діяльності осіб, зокрема, незважаючи чи це є ОСОБА_3 як зазначено в акті перевірки чи як сам зазначає позивач ОСОБА_2 .. Роботодавець покладає на даних осіб певні обов`язки та відповідно несе перед ними відповідальність як роботодавець в частині сплати заробітної плати, надання відпустки та інше, а також безпосередньо має обов`язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За ч. 1 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України зокрема, фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

За ч. 3 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

За частинами 4 та 5 даної статті штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.

Згідно частин 9 та 10 даної статті виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби та сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Частина 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

В даній справі суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення спірної постанови від 01.09.2021 №2428/21/22/РРО/1645404559/ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в сумі 60 000,00 грн. діяв в межах наданих законодавством повноважень, об`єктивно, з дотриманням принципу доведення правопорушником відсутності порушення трудового законодавства та постанови КМУ № 413, позивач належних та достатніх доказів в обґрунтування своєї позиції не надав, інші посилання в позові на формальні загалом підстави для скасування постанови ГУ Держпраці без належного обраного способу доведення відсутності правопорушень зафіксованих фактичною перевіркою не дають підстави для суду щодо скасування спірної постанови.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати згідно положень ст. 139 КАС України не підлягають поверненню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 112040000