Вирок № 101800593, 10.12.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

10.12.2021

Справа № 639/5345/19

Провадження № 1-кп/639/91/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П., за участю: секретаря судових засідань - Крбеян К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/5345/19 (в ЄРДР №12019220500001055 від 21.06.2019 року) за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Максаки Менського району Чернігівської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, працюючого водієм ТОВ «СХІДУКРТРАНС», в силу ст. 89 КК України не маючого судимості, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори - Ачкасова С.І., Сєряк К.В., Бєляєв О.І., Караченцев Д.Ю.,

обвинувачений - ОСОБА_2 ,

захисник - Кундіус Є.В.,

потерпілий - ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 13.06.2019р.. приблизно о 07 годині ранку, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, належним його знайомому ОСОБА_3 , а саме: легковим автомобілем «DAEWOO NUBIRA», 2003 року виробництва, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 62781,90 гривень,звернувся до останнього під час бесіди у телефонному режимі зі свого телефону з проханням передати йому у тимчасове користування вказаний транспортний засіб, гарантувавши при цьому його обов`язкове повернення. У свою чергу ОСОБА_3 , нічого не підозрюючи про злочинний намір ОСОБА_2 , погодився з йою проханням щодо передачі у тимчасове користування належного йому вищезазначеного автомобіля.

Того ж дня о 08 годині ОСОБА_2 , бажаючи досягти своєї злочинної мети, пов`язанної із заволодінням чужого автотранспортного засобу, прибув до ОСОБА_3 за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_3 .

Ревізуючи свій протиправний, злочинний умисел, ОСОБА_2 , діючи умисно, спочатку отримав від дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ключі і свідоцтво НОМЕР_2 від 08.05.2003 про реєстрацію транспортного засобу, а потім з дозволу ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля «DAEWOO NUBIRA» 2003 року виробництва, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та поїхав до м. Сватове Луганської області. Таким чином, ОСОБА_3 , повіривши у правдивість слів ОСОБА_2 , добровільно через свою дружину здійснив передачу ОСОБА_2 свого автомобіля, ключів і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Надалі ОСОБА_2 , отримавши у своє володіння від введеного ним в оману ОСОБА_3 легковий автомобіль «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. « НОМЕР_1 », в цілях його привласнення шляхом обману та зловживання довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, та, передбачаючи його наслідки, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконної наживи, заволодів автотранспортним засобом потерпілого, який став зберігати на території свого подвір`я за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому ОСОБА_2 , не маючи наміру повертати автомобіль «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. « НОМЕР_1 » його власнику, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення 16.06.2019 намагався здійснити продаж зазначеного автотранспортного засобу ОСОБА_5 , але останній відмовився від його придбання.

Після цього ОСОБА_2 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення здійснив продаж зазначеного автотранспортного засобу раніше йому незнайомому ОСОБА_6 за 1200 доларів США.

Таким чином ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав за необхідне щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, належним ОСОБА_3 , та розпорядився ним на власний розсуд.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_2 , передбачена ч. 1 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час виконання судом дій, передбачених ч. 1 ст. 348 КПК України, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю.

Водночас, будучи допитаним в судовому засіданні 11.03.2020р., ОСОБА_2 показав суду, що з потерпілим ОСОБА_3 знайомий, працював у нього з 01.04.2019р. офіційно водієм вантажного автомобіля, на підприємстві, що здійснює свою діяльність в смт. Циркуни. У ОСОБА_3 є легковий автомобіль «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. НОМЕР_1 , який він декілька разів брав у потерпілого для використання у власних потребах, але повертав його. 13.06.2019р. йому треба було з`їздити в Луганську область по особистих справах, та він знов вирішив взяти вказаний автомобіль у ОСОБА_3 . З цією метою він зателефонував потерпілому зі свого мобільного телефону та звернувся з відповідним проханням. ОСОБА_3 надав свою згоду та повідомив, що його жінка дасть ключі від автомобіля. Після цього він поїхав до місця проживання ОСОБА_3 , яке розташоване по АДРЕСА_4 , де дружина потерпілого передала йому ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та сам автомобіль, на якому він разом зі своєю дружиною поїхали до м. Сватове. Коли вони повертались з Луганської області, то він знов зателефонував ОСОБА_3 та попрохав залишити автомобіль у себе на вихідні, на що потерпілий погодився і вони домовились, що він приїде на ньому в понеділок на роботу, що він і планував зробити. Проте, в суботу він вживав горілку у великій кількості, та в неділю вирішив продати вказаний автомобіль. З цією метою він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_7 , який займається перепродажем автомобілів. Останній повідомив, що у нього є знайомий ОСОБА_5 , який можливо придбає автомобіль, та вони поїхали до нього в м. Харків. Оглянувши автомобіль, ОСОБА_5 відмовився купувати його, але знайшов іншу особу - ОСОБА_6 , який купив автомобіль, віддавши за нього ОСОБА_2 суму грошових коштів у розмірі 1200 доларів США. ОСОБА_6 разом з іншими особами оглядав автомобіль на автозаправці «ОККО» біля аеродрому с. Коротич, де і передав ОСОБА_2 грошові кошти, а той, в свою чергу, віддав йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі та сам автомобіль. Після цього він знайшов в інтернеті оголошення, та в районі станції метро «Холодна Гора» купив автомобіль «Ваз-2107» за 850 доларів США в такий же спосіб - не реєструючи його на себе, та поїхав до матері в Чернігівську область, де вимкнув мобільний телефон та витратив решту коштів. У матері він був приблизно 3 тижні. Через декілька днів після приїзду до матері в Чернігівську область до нього приїхав ОСОБА_6 з іншими особами, та повідомив, що автомобіль «DAEWOO» в нього забрав його власник, а тому в рахунок компенсації вони забрали у нього придбаний ним автомобіль «ВАЗ-2107». Про те, що автомобіль «DAEWOO» повернули ОСОБА_3 йому також телефоном повідомила його дружина, ОСОБА_8 . Потім він зв`язався телефоном з ОСОБА_3 , той теж підтвердив, що автомобіль повернули, та сказав, щоб він вертався працювати. Він повернувся та деякий час ще працював у потерпілого, приблизно 3 місяці, заробітну плату протягом цього часу ОСОБА_3 платив йому мінімальну, а тому він перейшов на іншу роботу і з цього часу у потерпілого виникли претензії.

Отже, обвинувачений вказував, що намір не повертати автомобіль потерпілому ОСОБА_3 та продати його в нього виник не 13.06.2019р., а через декілька днів після цього - на вихідних, після вживання спиртного.

Проте, в судовому засіданні 24.05.2021р. обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину в повному обсязі, зазначивши, що вже на момент отримання відповідного автомобіля не мав намір його повертати.

Під час допиту в суді цивільний позов ОСОБА_2 визнав частково, оцінивши спричинену ним моральну шкоду потерпілому у 5000,00 грн., але зазначив, що має намір надати ці кошти після рішення суду.

08.12.2021р. обвинувачений повідомив, що мав намір перед судовим засіданням передати ОСОБА_3 в якості компенсації спричиненої шкоди грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., проте той відмовився.

Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_2 , з урахуванням їх зміни у судовому засіданні 24.05.2021р., його вина у скоєнні відповідного кримінального правопорушення за обставин наведених вище знайшла своє підтвердження наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що з обвинуваченим знайомий по роботі. ОСОБА_2 прийшов працевлаштовуватися на підприємство, на якому він є засновником, працював водієм вантажного автомобіля, у них були робочі стосунки. За обвинуваченим було закріплено вантажний автомобіль. Перший рейс він здійснював 01.04.2019р., їхав в сторону м. Сватове, де на блок посту він був зупинений та з`ясувалось, що у нього підробне водійське посвідчення, про що ОСОБА_2 повідомив йому телефоном. Після цього він разом з ОСОБА_2 їздив до м. Сватове у відділок поліції, де було порушено кримінальну справу, проведено експертизу, за результатами чого ОСОБА_2 було засуджено - укладено угоду. Проте він довіряв ОСОБА_2 ..

13.06.2019р. ОСОБА_2 треба було їхати до м. Сватове на засідання суду. У зв`язку з цим він зателефонував йому та попросив належний йому автомобіль «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на його матір, ОСОБА_9 , але знаходиться у його фактичному володінні. Він погодився, зателефонував дружині, ОСОБА_4 , та сказав, щоб вона передала ОСОБА_2 автомобіль, ключі та свідоцтво, що та і зробила.

Також 13.06.2019р. у вечорі ОСОБА_2 знов зателефонував, та сказав, що повертається в с. Просяне Нововодолазького району, де він проживає, вже пізно, а тому попросив залишити автомобіль у себе на вихідні. Оскільки потреби у вказаному автомобілі на вихідних не було, то він надав дозвіл на це. ОСОБА_2 мав приїхати на роботу в понеділок на автомобілі.

Через декілька днів, в неділю, коли він знаходився у батьків в смт. Циркуни Харківської області, приблизно о 17:00год, їм зателефонував невідомий та попросив дати довіреність на автомобіль, який він передав ОСОБА_2 . Він почав телефонувати обвинуваченому, але його телефони були вимкнені. Тоді він зателефонував абоненту, який дзвонив його батькові, та дізнався, що той придбав його автомобіль. Він повідомив йому, що дозвіл на продаж автомобіля не надавався, та разом з батьком направився в с. Просяне шукати ОСОБА_2 , але там його не знайшли. Після цього вони звернулися до поліції. Через деякий час в телефонній бесіді від дружини ОСОБА_2 він дізнався, що той знаходиться в Чернігівській області у матері та боїться повертатися. В подальшому, все ж таки вдалось зв`язатися з обвинуваченим телефоном, і він сказав йому, щоб той повертався. Коли ОСОБА_2 повернувся, то обіцяв компенсувати витрати на його пошуки, а також вартість майна, яке зникло з автомобіля - запаска, чохли, дроти. Деякий час він пропрацював, приблизно 3 місяці, йому платилась заробітна плата.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що оскільки у ОСОБА_2 було вилучено водійське посвідчення, він допоміг йому влаштуватися на курси водія, які він, ОСОБА_3 , і оплачував, щоб обвинувачений отримав необхідну категорію та міг працювати на його підприємстві, але ОСОБА_2 , попрацювавши не тривалий проміжок часу, в один день просто не вийшов на роботу, навіть не написав заяву про звільнення, внаслідок чого його звільнили за прогул. Також потерпілий вказував, що надавав кошти на кодування обвинуваченого від алкоголізму, а також на потреби навчання його дитини. Крім того автомобіль повернули йому лише майже через місяць, через що він також зазнав значних незручностей. Внаслідок вказаних подій в нього піднявся тиск, погіршилось самопочуття, він неодноразово знаходився на лікуванні.

Потерпілий наполягав на призначенні ОСОБА_2 реального покаранні у виді позбавлення волі.

08.12.2021р. потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що обвинувачений перед судовим засіданням запропонував надати йому кошти у розмірі 10000,00 грн., але за умови, щоб той звернувся до суду з проханням суворо не карати ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 надала суду показання, що проживає однією сім`єю з потерпілим ОСОБА_3 .. В середині червня 2019р. їй зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що до них додому приїде ОСОБА_2 , і візьме їх автомобіль «DAEWOO NUBIRA», щоб з`їздити кудись у справах. Коли ОСОБА_2 приїхав, машина стояла у них у дворі. Вона віддала ОСОБА_2 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. ОСОБА_2 завів машину та поїхав. Через декілька днів вони були на дні народження у батьків ОСОБА_3 , і його батько сказав, що йому зателефонував якийсь чоловік і попросив надати довіреність на автомобіль, повідомивши, що купив його. Вони були збентежені цим. ОСОБА_3 не зміг зв`язатися телефоном з ОСОБА_2 та разом з батьком поїхав шукати обвинуваченого та автомобіль. Також свідок показала, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу його власником є мати ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , проте фактичним його власником є саме її чоловік. Автомобіль повернули працівники поліції приблизно через місяць.

Свідок ОСОБА_10 надав покази, згідно яких у нього з дружиною був автомобіль «DAEWOO NUBIRA», який був оформлений на дружину, ОСОБА_9 . Вказаний автомобіль вони подарували синові, ОСОБА_3 , але не переоформлювали, оскільки у них добрі стосунки і в цьому не було потреби. Вказаний автомобіль знаходився в постійному фактичному володіння та користування саме ОСОБА_3 . Білоконь працював у сина на підприємстві водієм. В літку 2019р. у вихідний вони святкували день народження його дружини. Йому зателефонував невідомий чоловік та сказав, що купив їх автомобіль, хоче його переоформити, поцікавився де вони можуть зустрітися. Він подумав, що син продав автомобіль, та не придав цьому значення, але потім повідомив про це ОСОБА_3 , на що той сказав, що автомобіль він не продавав. Потім вони поїхали зустрічатися з особою, яка зателефонувала, щоб з`ясувати при яких обставинах він купив їх автомобіль. Коли вони зустрілись, то чоловік повідомив, що йому продав автомобіль ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_9 надала суду показання, що на неї оформлений автомобіль «DAEWOO NUBIRA», вони з чоловіком подарували його сину - ОСОБА_3 , адже у них в ньому не було потреби, але при цьому не перереєстрували. Влітку 2019р. її чоловіку зателефонував якийсь невідомий та сказав, що купив їх автомобіль «DAEWOO NUBIRA», попросив оформити на нього довіреність. Вони подумали, що син продав автомобіль і нічого їм не сказав, а коли той приїхав до них в гості, то сказав, що автомобіль він нікому не продавав і він знаходиться у ОСОБА_2 , який працює у нього на підприємстві водієм. Після цього ОСОБА_3 намагався зателефонувати ОСОБА_2 , але у останнього був вимкнений телефон. Тоді він зателефонував на номер телефону, з якого дзвонив невідомий з проханням надати довіреність та повідомив, що автомобіль не продавали, запропонував зустрітися, щоб розібратися в ситуації. Потім ОСОБА_3 разом зі своїм батьком поїхав шукати автомобіль.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що її чоловік, ОСОБА_2 працював на підприємстві потерпілого ОСОБА_3 . Влітку 2019р. її чоловік ОСОБА_11 взяв у потерпілого машину, вона зустрілась з ним в м. Харкові. На вказаному автомобілі вони поїхали в Луганську область на судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у використанні підробних документів. У вечорі на вказаному автомобілі вони повернулись додому в с. Просяне Нововодолазького району. Перед цим ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 та попросив залишити автомобіль у себе до понеділка, на що той дав згоду. Наступного дня було свято, вони на автомобілі ОСОБА_3 їздили на ставок, святкували. Ще через день ОСОБА_2 взяв автомобіль та сказав, що поїде у смт. Нова Водолага, не пояснюючи при цьому з якою метою. В цей день він додому не повернувся. На другий день від матері ОСОБА_2 вона дізналась, що він приїхав до неї в Чернігівську область. Через деякий час їй зателефонував потерпілий ОСОБА_3 та сказав, щоб вона зв`язалась з ОСОБА_2 та повідомила йому щоб він повертався та відпрацьовував за спричинену шкоду. Коли ОСОБА_2 повернувся, то певний час ще працював у ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 надав суду показання, згідно яких він проживає на одній вулиці з обвинуваченим ОСОБА_2 , вони були знайомі. В один з днів влітку 2019р. він був у смт. Нова Водолага, йому зателефонував ОСОБА_2 та вони домовились про зустріч. Потім ОСОБА_2 під`їхав, та сказав, що декілька днів тому придбав автомобіль «DAEWOO NUBIRA», сріблястого кольору та хоче його продати. Він зателефонував знайомому - ОСОБА_5 , який займається перепродажем автомобілів, та домовився зустрітися з ним. Він сів за кермо, оскільки ОСОБА_2 напередодні вживав спиртне та вони разом поїхали в напрямку м. Харкова.

Зустрілися з ОСОБА_5 у м. Харкові в районі станції метро «Наукова», він подивився, йому щось не сподобалось у VIN-коді автомобіля, адже була відсутня одна з металевих табличок, і він відмовився його придбавати.

Вони сіли в автомобіль та поїхали в напрямку смт. Ново Водолага. В цей момент, коли вони рухалися по швидкісній трасі, йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що інший хлопець, який також займається перепродажем автомобілів, хоче подивитися його.

Вони розвернулися та поїхали в напрямку АЗС біля с. Коротич, де зустрілись з ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , останні, подивившись автомобіль, вирішили його придбати, передали гроші ОСОБА_2 через ОСОБА_5 у розмірі 1250 доларів США, а ОСОБА_2 , в свою чергу, віддав ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Після цього ОСОБА_2 знайшов в інтернеті оголошення про продаж автомобіля «ВАЗ-2107» та придбав його. На вказаному автомобілі вони повернулись до смт. Нова Водолага.

В той же день у вечорі йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що щось не так з документами на автомобіль, а потім він, ОСОБА_5 , приїхав до смт. Нова Водолага разом з ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_3 , від якого він дізнався, що вказаний автомобіль належить йому та він не давав ОСОБА_2 дозволу його продавати, та, що про продаж вказаного автомобіля він дізнався в телефонній розмові від чоловіка, який його купив, коли той зателефонував, щоб оформити довіреність на автомобіль.

Свідок ОСОБА_5 показав, що з ОСОБА_2 знайомий, раніше купував в нього автомобіль. В літку 2019р. йому зателефонував їх спільний знайомий ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_11 знов хоче продати автомобіль. Білоконь разом ОСОБА_7 приїхали до нього в м. Харків, щоб він подивився авто. Виявилось, що ОСОБА_2 хоче продати автомобіль «DAEWOO NUBIRA», 2003 року, сріблястого кольору. За кермом автомобіля був ОСОБА_7 .. ОСОБА_2 повідомив, що він купив автомобіль, але власниця зараз знаходиться за кордоном та не може переоформити його, запевнив, що коли вона повернеться, вони зможуть зробити генеральну довіреність. ОСОБА_2 пропонував купити автомобіль за 1200 доларів США. Йому, ОСОБА_5 , не сподобався автомобіль через відсутність дублюючої таблички VIN-кода, а тому він відмовився. Вже потім, зателефонувавши знайомому, він дізнався, що в залежності від країни зборки вказаного автомобіля відповідної таблички може не бути, зокрема така табличка відсутня на автомобілях української зборки. Тоді він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_12 та повідомив, що продається вказаний автомобіль, може він його зацікавить. ОСОБА_12 виявив бажання подивитись автомобіль. Після цього він зателефонував ОСОБА_7 , та вони домовились про зустріч біля с. Коротич. Там ОСОБА_12 разом з іншим молодим чоловіком подивились автомобіль, передали ОСОБА_2 грошові кошти, а той віддав ключі від автомобіля, свідоцтво про реєстрацію та страхові поліси на автомобіль. Після того як відбулась передача автомобіля, він відвіз ОСОБА_7 та ОСОБА_11 до станції метро «Холодна гора» в м. Харкові. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що він знайшов в страхових полюсах номер телефона власника автомобіля, подзвонив йому щоб оформити довіреність та з`ясувалось, що ОСОБА_2 відповідний автомобіль був наданий в користування, дозволу на його продаж власник не надавав. Вони разом з ОСОБА_12 поїхали в Нову Водолагу шукати ОСОБА_2 , який вимкнув свій телефон, через що вони не могли з ним зв`язатися. Також туди приїхав потерпілий ОСОБА_3 разом з батьком, вони звернулись до поліції. ОСОБА_2 в той день вони не знайшли. Зі слів ОСОБА_12 йому відомо, що автомобіль через деякий час був повернутий власнику.

Свідок ОСОБА_12 , будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що влітку 2019р. йому зателефонував ОСОБА_5 , який займається перепродажем автомобілів та повідомив, що продається автомобіль «DAEWOO NUBIRA», 2003 року, сріблястого кольору, приблизно за 1400 доларів США. Саме в цей час його кум - ОСОБА_6 шукав автомобіль приблизно у вказаному ціновому діапазоні. ОСОБА_5 заїхав за ним та ОСОБА_6 в м. Дергачі, забрав та вони поїхали до с. Коротич, куди сказав приїхати обвинувачений ОСОБА_2 . Зустрілись біля АЗС, неподалік аеродрому. Біля автомобіля знаходився ОСОБА_2 та ще якийсь невідомий чоловік, як потім з`ясувалось, теж перекупщик, знайомий обвинуваченого. Вони сказали, що автомобіль належить ОСОБА_2 , він його продає тому що терміново потрібні гроші. Вони з ОСОБА_6 перевірили через інтернет, що автомобіль не знаходиться у розшуку. На запитання: «де особа, на яку зареєстровано автомобіль?», ОСОБА_2 відповів, що той знаходиться за кордоном , приїде пізніше. ОСОБА_6 передав ОСОБА_2 через ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі приблизно 1400 доларів США, а обвинувачений передав автомобіль, свідоцтво, ключі та страхові полюси.

ОСОБА_6 сів за кермо та вони поїхали. В процесі слідування він відчинив бардачок, там лежали документи, серед яких і страховий поліс, в якому був зазначений мобільний телефон власника. Він зателефонував за вказаним номером телефону. Відповіла жінка. Він сказав, що придбали її автомобіль, хотіли б зробити довіреність, вона відповіла що не має проблем. Через приблизно годину зателефонував син вказаної жінки та повідомив, що автомобіль був викрадений його водієм, який працював на вантажному автомобілі, вказаний автомобіль йому не належить.

Потім вони разом з цим чоловіком, яким виявився ОСОБА_3 , поїхали шукати ОСОБА_2 до смт. Нова Водолага, але не знайшли. Як потім з`ясувалось, він поїхав до Чернігівської області.

Свідок ОСОБА_6 надав показання, що влітку 2019 року йому зателефонував ОСОБА_12 та сказав, що з ним зв`язався їх спільний знайомий, ОСОБА_5 , та повідомив, що продається автомобіль «DAEWOO NUBIRA», чоловіку потрібні терміново гроші. Вони вирішили поїхати, подивитися. За ними заїхав ОСОБА_5 коли приїхали на обумовлене місце зустрічі, там був автомобіль «DAEWOO NUBIRA», сірого кольору. Продавав його ОСОБА_2 , який казав, що автомобіль належить йому, продається за техпаспортом. Вони подивились автомобіль, перевірили його через мобільний застосунок, що він не знаходиться у розшуку. Після огляду автомобіля вони домовились про ціну, приблизно 1300 доларів США. Він передав кошти, розписку ОСОБА_2 тоді не писав. Коли вони забрали автомобіль, то рушили в напрямку дому. При цьому він був за кермом, а ОСОБА_12 на передньому пасажирському сидінні. Останній відчинив бардачок, дістав один зі страхових полісів, в якому дані співпадали з власником автомобіля за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, та в якому містився номер телефону власника. ОСОБА_12 зателефонував вказаному власнику, повідомив, що вони придбали відповідний автомобіль, та хочуть зробити довіреність, на що власник спочатку погодився, а потім ОСОБА_12 перетелефонували та повідомили, що машина в угоні і вона не належала ОСОБА_2 .. Автомобіль він залишив зберігати у себе в гаражі в с. Черкаська Лозова. Через певний час приїхав слідчий та вилучив автомобіль.

Крім вищезазначених показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, вина ОСОБА_2 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення також підтверджується іншими доказами, наданими суду, а саме:

-заявою ОСОБА_9 про скоєне кримінальне правопорушення від 16.06.2019р., в якій вона просила органи національної поліції вжити заходи щодо розшуку належного їй автомобіля «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску (а.с. 6 матеріалів досудового розслідування);

-змістом протоколу огляду місця події від 24.06.2019р., безпосереднім об`єктом якого був належний ОСОБА_6 гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_5 . В ході проведення огляду було виявлено та вилучено автомобіль «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 , які постановою слідчого від 24.06.2019р. визнано речовими доказами по кримінальному провадженню (а.с. 9-13, 58-59 матеріалів досудового розслідування);

-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 (а.с. 13 матеріалів досудового розслідування);

-висновком автотоварознавчої експертизи №15384 від 17.07.2019р., відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. НОМЕР_1 на момент скоєння злочину становить 62781,90 грн. (а.с. 74-78 матеріалів досудового розслідування)

Належність, допустимість та достовірність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

Щодо наданого стороною обвинувачення протоколу проведення слідчого експерименту від 27.07.2019р., то він не кладеться в основу висновків суду, оскільки не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення, а тому, з урахуванням висновків, викладених в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року по справі №740/3597/17, його належить розцінювати як допит, що не має

в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.

Водночас, решта наведених вище доказів є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.

Аналізуючи фактичні дані, встановлені на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України - незаконному заволодінні транспортним засобом.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не має судимості; одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; працює водієм ТОВ «СХІДУКРТРАНС», за місцем роботи характеризується добре; має місце реєстрації та постійне місце проживання; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст. 66 КК України, не встановлено.

Судом не вбачається наявність щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_2 в розумінні, наведеному в п.1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Так, як зазначив Верховний Суд в постанові від 10.02.2020р. по справі № 643/13256/17, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

При цьому суд відзначає, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу в ході судового розгляду не в повній мірі визнавав вину у вчиненні кримінального правопорушення, зробив це лише після допиту всіх свідків; частково визнавши цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди, більш ніж за 2 роки судового розгляду не відшкодував навіть ту суму, яку визнав; висловив готовність частково відшкодувати спричинену шкоду лише перед останнім судовим засіданням, за умови, що потерпілий звернеться до суду з проханням суворо не карати його.

Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність щирого каяття з боку обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст. 67 КК України, також не встановлено.

Щодо посилань сторони обвинувачення на наявність такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України), то суд вважає її наявність недоведеною.

Так, відповідно до примітки 1 статті 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 23.12.2005 N 14«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», злочин, передбачений ст. 289 КК України, визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

При цьому судовим розглядом не встановлено, що на момент протиправного вилучення ОСОБА_2 13.06.2019р. належного потерпілому автомобіля «DAEWOO NUBIRA» д.н.з. НОМЕР_1 обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, сам зміст обвинувачення, сформованого в обвинувальному акті, не містить посилання на скоєння ОСОБА_2 відповідного кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, а зазначено це лише як обтяжуючи покарання обставину.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є умисним нетяжким злочином; вік обвинуваченого; відношення обвинуваченого до скоєного злочину, його конкретні обставини; особу винного; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також судом враховується, що, хоча ОСОБА_2 в силу ст. 89 КК України не має судимості, проте він притягувався до кримінальної відповідальності, визнавався винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - використанні завідомо підробленого документа (водійського посвідчення), тобто кримінального правопорушення, пов`язаного з веденням в оману особи щодо наявності у ОСОБА_2 певних прав. Отже, ОСОБА_2 має стійку настанову на вчинення кримінальних правопорушень відповідним способом - шляхом обману.

При цьому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому є неможливе без реального відбування покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України, яке буде достатнім та необхідним.

Щодо цивільного позову ОСОБА_3 , то останній просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь 50000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що своїми діями ОСОБА_2 завдав йому моральних та душевних страждань, зокрема:

-порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя. Внаслідок незаконного заволодіння належного йому транспортного засобу, він не міг вчасно виконувати взяті на себе обов`язки як підприємця;

-дії ОСОБА_2 є предметом насмішок знайомих потерпілого, що викликає у нього негативне психічне ставлення до даної ситуації, негативно впливає на стосунки зі знайомими;

-протягом тривалого часу з моменту вчинення протиправних дій ОСОБА_2 потерпілий не міг нормально харчуватися, оскільки переніс сильне душевне хвилювання. Зазначена обставина вплинула на загальне самопочуття та його душевний стан;

-душевні травми, які були заподіяні обвинуваченим не дають до теперішнього часу можливості потерпілому виконувати на належному рівні його роботу. При цьому, маючи інвалідність, після дії обвинуваченого стан здоров`я потерпілого значно погіршився, постійно виникає запаморочення, піднявся кров`яний тиск, посилися головні болі. Зазначене впливає на моральний стан потерпілого, викликає великі душевні страждання, оскільки фактично спонукає до постійного лікування та унеможливлює виконання робочих функцій. Той факт, що він не може за таких обставин працювати та забезпечувати сім`ю, зокрема малолітніх дітей, викликає в нього відчай.

Також потерпілий зазначав, що у момент, коли він дізнався про вчинення відносно нього злочину, він переніс значний душевний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжується почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я та подальше існування його дітей. Він був змушений проходити амбулаторне лікування, почувається незручно, дискомфортно, змушений пристосовуватися до негативних умов існування.

Надаючи оцінку законності та обґрунтованості вимогам потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 статті 129 КПК України встановлено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у: душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За змістом роз`яснень, наведених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обвинуваченим ОСОБА_2 було частково визнано цивільний позов потерпілого - спричинена ним ОСОБА_3 моральна шкода оцінена ним у 5000,00 грн.

Суд вважає доведеним, що потерпілий ОСОБА_3 зазнав моральних переживань та душевних страждань через скоєння щодо нього злочину, обмеження внаслідок протиправних дій обвинуваченого можливості протягом певного часу користуватися належним йому майном, що потягло порушення звичайних умов життя, а тому суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_2 потерпілому спричинено моральну шкоду.

Водночас, надаючи оцінку щодо розміру відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди, суд відзначає, що потерпілим не доведено причинного зв`язку між фактом перебування ним на стаціонарному лікуванні у період з 02.10.2019р. по 22.10.2019р. та діями обвинуваченого, адже, як вбачається з копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2548, наданої ОСОБА_3 , відповідне лікування обумовлене віддаленими наслідками перенесеної у 2007 році важкої черпно мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдальним крововиливом (у 2007 році лікувався в КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І.Мещанінова», потім неодноразово в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17», постійно лікується в неврологічному відділенні КНП «Міська лікарня №3»).

При цьому, виходячи з принципів розумності, справедливості та виваженості (ст. 3, ч. 3 ст. 23 ЦК України), суд вважає, що вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме суд оцінює її у розмірі 20 000,00 грн.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.06.2019 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

Початок строку відбування ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі рахувати з моменту прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль «DAEWOO NUBIRA», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 - залишити в розпорядженні фактичного володільця (вважати повернутими) ОСОБА_3 (а.с. 58-59 матеріалів досудового розслідування)

Процесуальні витрати в сумі 3140,00 грн. (три тисячі сто сорок грн. 00 коп.) на залучення експерта стягнути з ОСОБА_2 на користь Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса». (а.с. 73 матеріалів досудового розслідування)

Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.06.2019 року на автомобіль «DAEWOO NUBIRA», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . (а.с. 63-65 матеріалів досудового розслідування)

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та не пізніше наступного дня направити потерпілому.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Д.П. Кісь