Рішення № 101797731, 30.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Київ № 320/8202/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Касаткіної Ю.О.,

представника позивача: Лисенка Ю.М.,

представника відповідача: Пояркової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «МХП» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «МХП» (далі – позивач, ПрАТ «МХП») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач, контролюючий орган), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 11334000706 від 23.06.2021, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 137 527 909, 20 грн., у тому числі 125 025 372, 00 грн. основний платіж та 12 502 537, 20 грн. штрафні (фінансові санкції) та № 14/34-00-07-06 від 26.03.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 122 713 507, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, оскільки порушень вимог податкового законодавства ним вчинено не було. Стверджував, що оскаржувані рішення є протиправними з підстав помилкових висновків контролюючого органу про те, що у межах здійснення господарських взаємовідносин між ПрАТ «МХП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» згідно з договором поставки від 03.01.2019 № 15034-Г слід застосовувати вимоги податкового законодавства, які визначають правове регулювання надання поворотної фінансової допомоги, а не вимоги щодо поставки товарів. Таким чином, контролюючим органом при здійсненні перевірки самостійно визначено (змінено) предмет договору та правове регулювання договірних відносин між ПрАТ «МХП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор». У той же час відповідачем не враховано, що надання поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення об`єкту оподаткування відповідно до статті 185 Податкового кодексу України.

Крім того, контролюючий орган залишив поза увагою той факт, що в межах виконання договору поставки від 03.01.2019 № 15034-Г у зв`язку з надходженням коштів на розрахунковий рахунок ПрАТ «МХП» було складено та зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні, які відображені сторонами договору поставки від 03.01.2019 № 15034-Г при декларуванні ПДВ у відповідних податкових періодах.

Контролюючим органом також не враховано вимоги пункту 192.1 статі 192 Податкового кодексу України щодо встановлення обов`язку для платників податків при здійсненні повернення сум попередньої оплати коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Тобто, необхідною умовою для здійснення відповідного коригування раніше відображених податкових зобов`язань/податкового кредиту з ПДВ є саме відповідні розрахунки коригувань, які були складені ПрАТ «МХП».

При цьому, висновком щодо протиправності складення розрахунків коригувань до раніше складених та відображених у податковому обліку при декларуванні ПДВ податкових накладних контролюючий орган фактично обмежує ПрАТ «МХП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» на виконання зобов`язань, визначених пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а саме щодо здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та покупця.

Позивач зазначив, що контролюючим органом, вказуючи на допущення податкового правопорушення при виконанні договору поставки від 03.01.2019 № 15034-Г, фактично самостійно визначено (змінено) предмет договору та правове регулювання договірних відносин між ПрАТ «МХП» і ТОВ «Катеринопільський елеватор» та надано оцінку господарським взаємовідносинам без урахування первинних бухгалтерських документів, у тому числі зроблено висновок, що спірні господарські взаємовідносини підпадають під визначення «поворотної фінансової допомоги».

Суд ухвалою від 19.07.2021 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 17.09.2021 судом продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі – третя особа, контрагент, ТОВ «Катеринопільський елеватор»).

Ухвалою суду від 25.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого встановлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Зазначено про необґрунтованість і безпідставність заявлених позовних вимог та наголошено, що взаємовідносини позивача з його контрагентом були направлені не на виконання умов договору поставки від 03.01.2019 № 15034-Г щодо постачання товару, а на надання фінансової допомоги, оскільки 19.11.2020 позивач провів повернення передоплати та склав до податкових накладних розрахунки коригування, у той час як третьою особою не виставлялось вимог позивачу щодо сплати штрафної санкції за затримку поставки, відсотки за передоплату не нараховувались. Отже, на думку контролюючого органу, позивач та його контрагент фіктивно уклали правочин для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Крім того зазначено, що позивачем неправомірно складено коригування до податкових накладних 19.11.2020, у зв`язку з тим, що ці грошові кошти не є поверненням коштів у зв`язку із зміною суми компенсації їх вартості, включаючи наступним за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, та не вважається, на думку контролюючого органу, поверненням постачальником суми попередньої оплати товарів, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на 247 138 879, 00 грн.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позову та відзиву на позовну заяву, відповідно до яких ТОВ «Катеринопільський елеватор» просило суд позов задовольнити та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення відповідача. Крім того, третьою особою подано додаткові докази, а саме первинні бухгалтерські документи в межах договору поставки від 03.01.2019 № 15034-Г та акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Катеринопільській елеватор" від 23.07.2021 № 226/34-00-07-06/32580463.

Від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство «МХП» зареєстроване в якості юридичної особи 27.03.2006, дата запису: 27.03.2006, номер запису: 13411230000000256, за адресою: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, що підтверджено наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 25412361 станом на день розгляду справи.

Видами діяльності позивача є, зокрема серед іншого: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Керівником позивача значиться ОСОБА_1 з 23.01.2015.

Контрагент позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», зареєстроване в якості юридичної особи 30.06.2004, дата запису: 16.08.2004, номер запису: 10081200000000004, за адресою: 20505, Черкаська обл., Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Героїв Майдану, буд. 47, що підтверджено наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 32580463 станом на день розгляду справи.

Видами діяльності контрагента позивача є: 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Керівником контрагента позивача значиться ОСОБА_2 з 01.09.2010. Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) з непрямим вирішальним впливом є ОСОБА_1 .

З матеріалів справи слідує, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі направлень від 22.01.2021 №№ 5, 11, 16, від 12.02.2021 № 49, наказу від 19.01.2021 № 3, виданого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (з 02.02.2021 змінено назву на Приватне акціонерне товариство «МХП»), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з ПДВ від 21.12.2020 № 9340408675 з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків (№ 9352675241 від 31.12.2020) та періодів декларування від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки контролюючим органом складно акт від 18.02.2021 № 30/34-00-07-01-02/ НОМЕР_1 , яким установлено порушення позивачем вимог статті 185, статті 192, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 125 025 372, 00 грн., а також завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 122 713 507, 00 грн.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, у відповіді від 24.03.2021 № 835/6/34-00-07-02 на які відповідач висновки акта перевірки залишив без змін.

На підставі акта перевірки від 18.02.2021 № 30/34-00-07-01-02/25412361, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 14/34-00-07-06 від 26.03.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 122 713 507, 00 грн.

Позивач зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 17.06.2021 № 13735/6/99-00-06-01-02-06 скасувала податкове повідомлення-рішення № 14/34-00-07-06 від 26.03.2021 у частині застосування штрафних санкцій, які перевищують розмір визначений пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Крім того, на підставі акта перевірки від 18.02.2021 № 30/34-00-07-01-02/25412361 та відповіді про результати розгляду заперечень від 24.03.2021 № 835/6/34-00-07-02, з урахуванням рішення ДПС про результати розгляду скарги від 17.06.2021 № 13735/6/99-00-06-01-02-06, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 11334000706 від 23.06.2021, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 137 527 909, 20 грн., у тому числі 125 025 372, 00 грн. основний платіж та 12 502 537, 20 грн. штрафні (фінансові санкції).

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З акта перевірки слідує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що позивачем при декларуванні взаємовідносин із ТОВ «Катеринопілький елеватор» за договором поставки від 03.01.2019 № 15034-Г було порушено вимоги статей 185, 192 ПК України, шляхом заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 247 738 897, 00 грн., так як ПрАТ «МХП» користувалося грошовими коштами, які були надані за договором поставки від 03.01.2019 № 15034-Г, при цьому процентів та штрафних санкцій не сплачувало. Отже, надання грошових коштів підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги. Таким чином, відносини позивача та його контрагента за договором поставки від 03.01.2019 № 15034-Г регулюються правилами щодо надання поворотної фінансової допомоги. Надання поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення об`єкту оподаткування ПДВ відповідно до статті 185 ПК України.

На думку контролюючого органу зазначені порушення призвели до завищення показників рядка 19 на 247 738 879, 00 грн. та рядка 21 на 122 713 507, 00 грн. декларації з ПДВ за листопад 2020 року.

Крім того, за результатами перевірки визначення податкового кредиту (розділ ІІ декларації), перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації суми податкового кредиту (рядок 17, колонка Б) декларації не встановлено порушень податкового законодавства.

За результатами перевірки достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації) встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду всього на 247 738 879, 00 грн. внаслідок заниження показника рядку 9 (колонка Б) декларації.

Частиною першою статті 3 Господарського кодексу України (далі – ГП України) передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону № 996-ХІV – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо її закінчення.

В силу вимог статті 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV передбачено, що господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

З наведеного випливає, що для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Катеринопільський елеватор» було укладено договір поставки від 03.01.2019 № 15034-Г (далі – договір), згідно з пунктом 1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні, що погоджені сторонами у підписаних видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 4.1 договору, його вартість остаточно визначається шляхом підсумку вартості поставленого товару за цим договором відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних та не може перевищувати 600 000 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 100 000 000, 00 грн.).

Покупець зобов`язаний здійснювати платежі по договору на підставі частини другої статті 530 Цивільного кодексу України протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання вимоги про оплату (у вигляді рахунку-фактури, листа, в т.ч. засобами електронного зв`язку, факсом тощо) від постачальника (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору, покупець зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити товар, за умова його відповідності вимогам цього договору і нормативним документам, в яких встановлені вимоги до якості такого роду товару.

27.02.2019 сторонами договору було укладено додаткову угоду до договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019, відповідно до змісту якої пункт 4.1 договору викладено в такій редакції: «Вартість даного договору остаточно визначається шляхом підсумку вартості поставленого товару за цим договором відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних та не може перевищувати 2 000 000 000, 00 (два мільярди) гривень, в т.ч. ПДВ 333 333 333, 33 грн.». Інші умови договору, не змінені даною угодою, залишаються чинними у тій же редакції, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання (пункт 4 додаткової угоди).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 від 28.01.2019 до договору № 15034-Г від 03.01.2019, постачальник бере на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити, в порядку визначеному договором № 15034-Г від 03.01.2019 та даним додатком до договору сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу на кормові потреби, 3 класу, 2018 року у кількості 107 722 тон, ціною з урахуванням ПДВ – 4 488/т, на суму з урахуванням ПДВ – 483 456 336, 00 грн., з допустимим відхиленням від кількості/ціни – 1 (один) %.

З урахуванням пункту 4.2 договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019 покупець зобов`язується оплатити узгоджену вартість партії сільськогосподарської продукції, узгодженої сторонами у пункті 1 даного додатку, протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання даного додатку до договору (пункт 3 додатку № 1).

Згідно з пунктом 1 додатку № 2 від 25.02.2019 до договору № 15034-Г від 03.01.2019, постачальник бере на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити, в порядку визначеному договором № 15034-Г від 03.01.2019 та даним додатком до договору сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу на кормові потреби, 3 класу, 2018 року у кількості 26 738 тон, ціною з урахуванням ПДВ – 4 488/т, на суму з урахуванням ПДВ – 120 000 144, 00 грн., з допустимим відхиленням від кількості/ціни – 1 (один) %.

З урахуванням пункту 4.2 договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019 покупець зобов`язується оплатити узгоджену вартість партії сільськогосподарської продукції, узгодженої сторонами у пункті 1 даного додатку, протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання даного додатку до договору (пункт 3 додатку № 2).

Згідно з пунктом 1 додатку № 3 від 27.08.2019 до договору № 15034-Г від 03.01.2019, постачальник бере на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити, в порядку визначеному договором № 15034-Г від 03.01.2019 та даним додатком до договору сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу на кормові потреби, 3 класу, 2019 року у кількості 204 247 тон, ціною з урахуванням ПДВ – 4 575/т, на суму з урахуванням ПДВ – 934 430 025, 00 грн., з допустимим відхиленням від кількості/ціни – 1 (один) %.

З урахуванням пункту 4.2 договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019 покупець зобов`язується оплатити узгоджену вартість партії сільськогосподарської продукції, узгодженої сторонами у пункті 1 даного додатку, протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання даного додатку до договору (пункт 3 додатку № 3).

Судом установлено, що на виконання узгодженого між сторонами договору № 15034-Г від 03.01.2019, третьою особою на користь позивача було перераховано грошові кошти в рахунок оплати за узгоджену партію товару на підставі таких платіжних доручень із призначенням платежу – передоплата за кукурудзу згідно з договором 15034-Г від 03.01.2019, а саме: № 9674000001 від 31.01.2019 на суму 48 000 000, 00 грн.; № 9696000003 від 31.01.2019 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 9696000002 від 31.01.2019 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 9696000001 від 31.01.2019 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 9674000003 від 31.01.2019 на суму 60 000 000, 00 грн.; № 9674000002 від 31.01.2019 на суму 60 000 000, 00 грн.; № 1787300001 від 27.02.2019 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1787300002 від 27.02.2019 на суму 20 000 000, 00 грн.; № 7113700004 від 29.08.2019 на суму 150 000 000, 00 грн.; № 7113700006 від 29.08.2019 на суму 90 000 000, 00 грн.; № 7113700007 від 29.08.2019 на суму 60 000 000, 00 грн.; № 7113700003 від 29.08.2019 на суму 150 000 000, 00 грн.; № 7113700002 від 29.08.2019 на суму 150 000 000, 00 грн.; № 7111200002 від 29.08.2019 на суму 48 572 262, 12 грн.; № 7111200001 від 29.08.2019 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 7111800001 від 29.08.2019 на суму 36 000 000, 00 грн.; № 7113700001 від 29.08.2019 на суму 150 000 000, 00 грн.

Позивачем з урахуванням статей 187, 201 ПК України, у зв`язку із надходженням коштів на розрахунковий рахунок, було складено та зареєстровано такі податкові накладні: від 31.01.2019 № 4602697 на суму 48 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 8 000 000, 00 грн.; від 31.01.2019 № 9000322 на суму 100 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 16 666 666, 67 грн.; від 31.01.2019 № 9000321 на суму 100 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 16 666 666, 67 грн.; від 31.01.2019 № 9000320 на суму 100 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 16 666 666, 67 грн.; від 31.01.2019 № 9000318 на суму 60 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 10 000 000, 00 грн.; від 31.01.2019 № 9000319 на суму 60 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 10 000 000, 00 грн.; від 27.02.2019 № 9000339 на суму 100 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 16 666 666, 67 грн.; від 27.02.2019 № 9000340 на суму 20 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 3 333 333, 33 грн.; від 29.08.2019 № 4200008 на суму 150 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 25 000 000, 00 грн.; від 29.08.2019 № 9000170 на суму 90 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 15 000 000, 00 грн.; від 29.08.2019 № 9000169 на суму 60 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 10 000 000, 00 грн.; від 29.08.2019 № 5010569 на суму 150 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 25 000 000, 00 грн.; від 29.08.2019 № 5010567 на суму 150 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 25 000 000, 00 грн.; від 29.08.2019 № 9000168 на суму 48 572 262, 12 грн., у т.ч. ПДВ – 8 095 377, 02 грн.; від 29.08.2019 № 5010565 на суму 100 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 16 666 666, 67 грн.; від 29.08.2019 № 5010552 на суму 36 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 6 000 000, 00 грн.; від 29.08.2019 № 5010568 на суму 150 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 25 000 000, 00 грн.

Отже, позивачем у січні, лютому та серпні 2019 року на виконання вимог статей 187 та 201 ПК України, у зв`язку з отримання коштів в рахунок попередньої оплати правомірно виписані відповідні податкові накладні.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Таким чином, необхідною умовою для здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань/податкового кредиту з податку на додану вартість є зміна суми компенсації вартості товарів/послуг, зокрема, повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

02.11.2020 позивач листом № 202/1 просив третю особу у найкоротшій термін розглянути пропозицію щодо збільшення вартості та повідомити про прийняття пропозиції щодо збільшення вартості з метою подальшого документального оформлення відповідних змін до раніше узгоджених істотних умов поставки.

05.11.2020 директор ТОВ «Катеринопільський елеватор» листом № 937 повідомив позивача про відмову від поставки кукурудзи згідно з договором поставки № 15034-Г від 03.01.2019 та просив підписати відповідну угоду про припинення договору. Така відмова була мотивована неприйнятністю здійснення закупівлі кукурудзи на кормові цілі по середньоринковій ціні.

05.11.2020 сторонами договору було укладено додаткову угоду до договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019, відповідно до змісту якої за взаємною згодою, сторони домовились, у зв`язку з наявністю станом на 31.10.2020 залишку передоплати за договором в сумі 1 486 433 272, 53 грн. та не можливістю постачання кукурудзи урожаю 2019 року, повернути дану передоплату. Повернення вищезазначених коштів здійснюється протягом 30 днів з моменту підписання угоди. З моменту повернення передоплати вважати зобов`язання сторін за договором виконаними.

На виконання укладеної угоди про припинення договору та виконання зобов`язань щодо повернення отриманої попередньої оплати позивачем 19.11.2020 здійснено повернення отриманої передоплати згідно такими з платіжними дорученнями: № 1941670015 від 19.11.2020 на суму 88 433 372, 53 грн.; № 1941670012 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670014 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670009 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670013 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670001 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670010 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670011 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670007 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670003 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670002 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670004 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670005 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.; № 1941670001 від 19.11.2020 на суму 72 000 000, 00 грн.; № 1941670006 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн. та № 1941670008 від 19.11.2020 на суму 100 000 000, 00 грн.

У відповідності до вимог пункту 192.1 статті 192 ПК України, у зв`язку із поверненням раніше сплачених сум попередньої оплати за кукурудзу на кормові потреби, з метою зменшення податкових зобов`язань постачальника та податкового кредиту покупця складено та зареєстровано в ЄРПН відповідні розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних, а саме: від 19.11.2020 № 2403890 до ПН № 4602697 від 31.01.2019; від 19.11.2020 № 8601718 до ПН № 9000332 від 31.01.2019; від 19.11.2020 № 3210680 до ПН № 9000321 від 31.01.2019; від 19.11.2020 № 2802827 до ПН № 9000320 від 31.01.2019; від 19.11.2020 № 2403891 до ПН № 9000318 від 31.01.2019; від 19.11.2020 № 2403892 до ПН № 9000319 від 31.01.2019; від 19.11.2020 № 2802829 до ПН № 9000339 від 27.02.2019; від 19.11.2020 № 1 до ПН № 9000340 від 27.02.2019; від 19.11.2020 № 1607745 до ПН № 420008 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 8601825 до ПН № 9000170 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 8601824 до ПН № 9000169 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 5006785 до ПН № 5010569 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 1607756 до ПН № 5010567 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 8601823 до ПН № 9000168 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 8601826 до ПН № 5010565 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 7003652 до ПН № 5010552 від 29.08.2019; від 19.11.2020 № 2802996 до ПН № 5010568 від 29.08.2019.

Таким чином позивач діяв у спосіб, визначений нормами податкового законодавства, зокрема, пункту 192.1 статті 192 ПК України.

При цьому, контролюючим органом вказано що позивачем безпідставно здійснено коригування раніше відображених податкових зобов`язань та зазначено, що у межах здійснення господарських взаємовідносин між ПрАТ «МХП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» при виконанні договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019 слід застосовувати вимоги податкового законодавства, які визначають правове регулювання надання поворотної фінансової допомоги, а не вимоги щодо поставки товарів, обґрунтовуючи це тим, що у межах виконання вказаного договору поставки не було сплачено «процентів» та «штрафних санкцій».

Тобто, контролюючим органом при проведені перевірки самостійно визначено (змінено) предмет договору та правове регулювання договірних відносин між ПрАТ «МХП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор».

У той же час контролюючим органом не враховано, що надання поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Також контролюючим органом не враховано, що при виконанні умов договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019 у зв`язку з отримання попередньої оплати ПрАТ «МХП» складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: від 31.01.2019 № 4602697; від 31.01.2019 № 9000322; від 31.01.2019 № 9000321; від 31.01.2019 № 9000320; від 31.01.2019 № 9000318; від 31.01.2019 № 9000319; від 27.02.2019 № 9000339; від 27.02.2019 № 9000340; від 29.08.2019 № 4200008; від 29.08.2019 № 9000170; від 29.08.2019 № 9000169; від 29.08.2019 № 5010569; від 29.08.2019 № 5010567; від 29.08.2019 № 9000168; від 29.08.2019 № 5010565; від 29.08.2019 № 5010552 та від 29.08.2019 № 5010568, які у свою чергу відображені сторонами договору при декларуванні ПДВ у відповідних податкових періодах.

Суд звертає увагу, що вимоги статті 192 ПК України встановлюють обов`язок для платників податків при здійсненні повернення сум попередньої оплати – обов`язкове коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Тобто, необхідною умовою для здійснення відповідного коригування раніше відображених податкових зобов`язань/податкового кредиту з ПДВ є відповідні розрахунки коригувань, які і були складені позивачем.

Виходячи з викладеного, зазначаючи про протиправність складення спірних розрахунків коригувань до раніше складених та відображених у податковому обліку при декларуванні ПДВ податкових накладних контролюючий орган фактично обмежує ПрАТ «МХП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» на виконання зобов`язань, визначених пунктом 192.1 статті 192 ПК України, а саме щодо здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та покупця.

Крім того, із матеріалів справи слідує, що контролюючим органом на власний розсуд оцінено предмет правовідносин між ПрАТ «МХП» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» та надано оцінку господарським взаємовідносинам без урахування наданих первинних бухгалтерських документів, у тому числі зроблено висновок, що спірні господарські взаємовідносини підпадають під визначення «поворотної фінансової допомоги».

Верховний Суд у постанові від 21.05.2019 у справі № 826/11026/15 виклав правовий висновок, що в рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність господарських операцій, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності таких господарських операцій, її ефективності, впливу змістового наповнення на результат діяльності платника.

Отже, контролюючий орган має право виключно перевіряти фактично складені документи та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. Проте, контролюючий орган не має права на надання оцінки доцільності відображення таких документів та/або змісту таких господарських взаємовідносин.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 № 826/11825/18 дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідком для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкових зобов`язань із ПДВ, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Таким чином, ПрАТ «МХП» діяло у спосіб, визначений статтями 187, 192 та 201 ПК України, відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, здійснених при виконанні договору № 15034-Г від 03.01.2019, відповідають первинним бухгалтерським документам та правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.04.2021 у справі № 826/11825/18, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України врахована судом у спірних правовідносинах.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 23.07.2021 № 226/34-00-07-06/32580463.

У період перевірки увійшов період здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ПрАТ «МХП» щодо виконання договору поставки від № 15034-Г від 03.01.2019.

За результатами проведеної перевірки відповідачем не встановлено порушень з боку ТОВ «Катеринопільський елеватор» щодо відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених на підставі податкових накладних: від 31.01.2019 № 4602697; від 31.01.2019 № 9000322; від 31.01.2019 № 9000321; від 31.01.2019 № 9000320; від 31.01.2019 № 9000318; від 31.01.2019 № 9000319; від 27.02.2019 № 9000339; від 27.02.2019 № 9000340; від 29.08.2019 № 4200008; від 29.08.2019 № 9000170; від 29.08.2019 № 9000169; від 29.08.2019 № 5010569; від 29.08.2019 № 5010567; від 29.08.2019 № 9000168; від 29.08.2019 № 5010565; від 29.08.2019 № 5010552 та від 29.08.2019 № 5010568, складених ПрАТ «МХП», у зв`язку з отриманням попередньої оплати згідно з платіжними дорученнями: № 9674000001 від 31.01.2019; № 9696000003 від 31.01.2019; № 9696000002 від 31.01.2019; № 9696000001 від 31.01.2019; № 9674000003 від 31.01.2019; № 9674000002 від 31.01.2019; № 1787300001 від 27.02.2019; № 1787300002 від 27.02.2019; № 7113700004 від 29.08.2019; № 7113700006 від 29.08.2019; № 7113700007 від 29.08.2019; № 7113700003 від 29.08.2019; № 7113700002 від 29.08.2019; № 7111200002 від 29.08.2019; № 7111200001 від 29.08.2019; № 7111800001 від 29.08.2019 та № 7113700001 від 29.08.2019.

Також не було встановлено порушень щодо відображення у податковому обліку розрахунків коригувань у листопаді 2020 року за наслідками складення спірних розрахунків коригувань до податкових накладних.

Акт планової документальної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор» від 23.07.2021 № 226/34-00-07-06/32580463 не містить висновків, що господарські взаємовідносини в межах виконання договору поставки № 15034-Г від 03.01.2019 регулюються правилами щодо надання поворотної фінансової допомоги.

Щодо доводів відповідача, що в силу підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України позивач та третя особа є пов`язаними особами, а отже при укладенні договору волевиявлення таких учасників не вільним, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається зі змісту акта перевірки позивача вказана обставина не досліджувалась відповідачем під час проведення перевірки і у висновках не відображалась.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивач та третя особа є пов`язаними особами не є достатньою підставою для висновку про відсутність наміру одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності та реальності господарських операцій.

Також, при вирішенні даного спору суд враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що договір поставки товарів не був обумовлений економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу.

На думку суду, факт того, що товар не був поставлений, а раніше отримані суми попередньої оплати були повернуті, не є підставою для визнання нереальними таких операцій, висновків щодо недосягнення ділової мети, віднесення таких операцій до поворотної фінансової допомоги, та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення з ПДВ при декларуванні за листопад 2020 року.

Суд також критично оцінює і вважає неналежними надані відповідачем докази (роздруківки скриншотів з Єдиного реєстру податкових накладних) щодо аналізу відображення позивачем у податковому обліку операцій з придбання та реалізації кукурудзи на кормові потреби 3 класу 2018 року. Так, відповідач стверджує, що позивач у 2018 році придбав кукурудзу на кормові потреби у меншому розмірі, ніж реалізував. Суд звертає увагу, що такий факт під час проведення перевірки не досліджувався і не був підставою для донарахування податкових зобов`язань.

Таким чином, за результатами розгляду справи, відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність (нереальність) вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його рішень.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (абзац 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача, а відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 22 270, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 2536420001 від 25.06.2021.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 22 270, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Приватного акціонерного товариства «МХП» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 11334000706 від 23.06.2021 та № 14/34-00-07-06 від 26.03.2021.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» (код ЄДРПОУ: 25412361; місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) судовий збір у розмірі 22 700, 00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП: 44104032; місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 15/1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 грудня 2021 р.