Рішення № 101797641, 10.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2021 р. справа № 300/5062/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення від 07.06.2021 про відмову у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та зобов`язання зарахувати з 01.06.2021 до стажу державної служби період військової служби в армії з 07.05.1978 по 22.05.1980, періоди з 02.07.1987 по 21.01.1994, з 24.01.1994 по 26.11.2018 та перевести на пенсію державного службовця згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків заробітної плати, відповідно до довідки №56 від 01.06.2021 та довідки №62 від 06.09.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу протиправно відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з підстав не віднесення посад голови виконкому Тисівської сільської ради, заступника голови виконкому, начальника загальним відділом міськвиконкому, керуючого справами міськвиконкому до посад державного службовця. Зазначив, що чинним законодавством передбачено зарахування до стажу державної служби час перебування на посадах в органам місцевого самоврядування, зокрема, на вказаних посадах, на яких позивач працював з 02.07.1987 по 21.01.1994, з 24.01.1994 по 17.07.1994, з 16.04.2002 по 19.04.2006, з 20.04.2006 по 26.11.2015 та з 27.11.2015 по 26.11.2020. Також зазначив про протиправність неврахування до стажу державної служби період проходження військової служби з 07.05.1978 по 22.05.1980. Тому просив визнати дії відповідача щодо неврахування вказаного стажу до стажу державної служби протиправними та зобов`язати зарахувати такий стаж до стажу державної служби та перевести на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження ( у письмовому провадженні).

Представник відповідача скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якого просила в задоволенні позову відмовити, вказавши на відсутність підстав для зарахування вказаних позивачем періодів роботи, оскільки займані позивачем посади є посадами органу місцевого самоврядування, а станом на 01.05.2016 року у позивача відсутній стаж державної служби 20 років. Щодо зарахування до стажу державної служби періоду служби в армії вказала, що Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за №283, яким було передбачено зарахування до державної служби такого стажу, втратив чинність. Просила у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.11.2021 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії рішення від 07.06.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та розрахунку стажу служби ОСОБА_1 , із зазначенням періодів, які зараховані (не зараховані) до стажу державної служби та обгрунтуванням причин не зарахування таких періодів.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки від 23.10.1976 серії НОМЕР_1 позивач:

з 02.07.1987 по 21.01.1994 року обраний на посаду голови виконкому Тисівської сільської ради;

21.01.2094 року звільнений з займаної посади по переводу в Болехівську міську раду народних депутатів;

24.01.1994 року прийняти на посаду заступника голови виконкому Болехівської міської ради;

18.07.1994 року переведений на посаду завідувача загальним відділом міськвиконкому;

03.05.1995 року прийняв Присягу державного службовця, присвоєно категорію – 4, ранг 7;

16.04.2002 року затверджений на посаду керуючого справами виконкому;

20.04.2006 року прийнятий на посаду начальника загального відділу міськвиконкому;

27.11.2015 року затверджено на посаду керуючого справами міськвиконкому;

26.11.2020 року звільнений у зв`язку із закінченням строку виконавчого комітету ради.

В червні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До вказаної заяви позивачем також додано довідку №56 від 01.06.2021 та довідку №62 від 06.09.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Згідно листа відповідача від 18.06.2021 позивача повідомлено, що 07.06.2021 пенсійним органом прийнято рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком у відповідності з Законом України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що посади на яких перебував позивач віднесені до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій державних службовців. Стаж в органах місцевого самоврядування становить 13 років 11 місяців 29 днів, а тому у позивача відсутній 20-річний стаж державної служби.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року за №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року за №3723-XII (далі - Закон №3723 - ХІІ).

Водночас, з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року за №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року за №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

В свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за №283 (далі - Порядок №283).

Так, абзацом 13 пункту 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно пункту 4 Порядку №283 обчислення стажу державної служби, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Посади, які обіймав позивач за час роботи в органі місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Необхідно врахувати, що пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Як встановлено судом, відповідно до записів трудової книжки від 23.10.1976 серії НОМЕР_1 , позивач з 02.07.1987 по 21.01.1994 року займав посаду голови виконкому Тисівської сільської ради, з 24.01.1994 року посаду заступника голови виконкому Болехівської міської ради, 18.07.1994 року переведений на посаду завідувача загальним відділом міськвиконкому, 16.04.2002 року затверджений на посаду керуючого справами виконкому, 20.04.2006 року прийнятий на посаду начальника загального відділу міськвиконкому, 27.11.2015 року затверджено на посаду керуючого справами міськвиконкому та 26.11.2020 року звільнений у зв`язку із закінченням строку виконавчого комітету ради.

Також суд зазначає, що позивач 03.05.1995 року прийняв Присягу державного службовця та йому присвоєно категорію – 4, ранг 7.

Суд зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

до п`ятої категорія посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;

до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Таким чином, посади заступника голови виконкому, завідувача загальним відділом міськвиконкому, керуючого справами виконкому, начальника загального відділу міськвиконкому, керуючого справами міськвиконкому Болехівської міської ради Івано-Франківської області відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 2 Порядку №283 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» №889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Судом також встановлено, що період державної служби ОСОБА_1 з 03.07.1987 року по 21.01.1994 року та з 24.01.1994 року по 04.07.2001 року врахований і пенсійним органом не заперечується, що підтверджується наданим суду розрахунком за пенсійною справою ОСОБА_1 №926150112314 (а.с.49).

Отже суд вважає, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, з 05.07.2001 року по 26.11.2020 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а тому зважаючи на зарахування пенсійним органом до стажу державної служби періоду роботи ОСОБА_1 з 03.07.1987 року по 21.01.1994 року та з 24.01.1994 року по 04.07.2001 року, вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Щодо відмови відповідача в зарахуванні позивачу до стажу державної служби періоду проходження строкової військової служби в рядах Радянської армії з 07.05.1978 по 22.05.1980, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 №2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Вищезазначеним Порядком №283, зокрема пунктом 3 передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі №686/8090/17.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 23.10.1976 серії НОМЕР_1 , позивач з 07.05.1978 по 22.05.1980 проходив службу в рядах Радянської армії (а.с.13).

Відтак, суд дійшов висновку, що період проходження позивачем строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 07.05.1978 по 22.05.1980 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Твердження представника відповідача про те, що до стажу державної служби не передбачено зарахування служби в рядах Радянської армії, а виключно час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, суд вважає помилковим трактуванням норми законодавства.

Отже, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом №889-VIII - 01.05.2016, становив більше 20 років, що дає позивачу право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Враховуючи викладене та наявний у позивача достатній стаж державної служби рішення пенсійного органу від 07.06.2021 №926150112314 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , слід визнати протиправним та скасувати.

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період служби в армії з 07.05.1978 по 22.05.1980 та період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001 по 26.11.2020 і перевести позивача з 01.06.2021 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про призначення пенсії виходячи із заробітної плати державного службовця, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно із довідками про складові заробітної плати за №56 від 01.06.2021 та №62 від 06.09.2021 суд зазначає що спору щодо врахування довідки за №56 від 01.06.2021 та №62 від 06.09.2021 на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Також, відповідач не відмовляв позивачу у врахуванні довідки за №56 від 01.06.2021 та №62 від 06.09.2021, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого нарахування будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання перевести на пенсію державного службовця в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати суд вважає вказану вимогу такою, що виходить за межі предмету спору в цій справі, а тому в задоволенні позовної заяви в цій частині слід відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення відповідача від 07.06.2021 №926150112314, зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача період проходження строкової військової служби з 07.05.1978 по 22.05.1980 та період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001 по 26.11.2020 та перевести позивача з 01.06.2021 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII згідно заяви від 01.06.2021.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.22567894771 від 07.09.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 908 грн (а.с.1).

З огляду на підтвердження сплати судового збору за подання даної позовної заяви та часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у частині задоволених позовних вимог в розмірі 681,00 грн.

Доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи матеріали справи не містять, відтак, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Івано-Франківській області лише частина понесених ним судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 07.06.2021 №926150112314 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до стажу державної служби період проходження строкової військової служби з 07.05.1978 по 22.05.1980 та період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001 по 26.11.2020 та перевести позивача з 01.06.2021 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII згідно його заяви від 01.06.2021.

У задоволенні решти вимог позовної заяви, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.