Рішення № 101797381, 10.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2021 року Справа № 335/5689/20 ЗП/280/90/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУ ПФУ в Запорізькій області) про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 112 546,87 грн і три проценти річних у розмірі 15 270,00 грн, нарахованих на суму заборгованості у зв`язку з невиконанням постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2011 року у справі №2-а-1431/2011 за період з 06 листопада 2012 року по 31 травня 2020 року, а всього стягнуто 127 816,87 грн.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь держави судовий збір у розмірі 1 278,17 грн.

Постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 року касаційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – Пасічник О. М. задоволено.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 березня 2021 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних закрито. Роз`яснено позивачці, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за її заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією, в якій просить суд направити справу № 335/5689/20 за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2021 справу № 335/5689/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних передано для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

19.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного надійшла адміністративна справа №335/5689/20 за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач).

На підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №335/5689/20 передано на розгляд судді Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 25.10.2021 прийнято до провадження справу №335/5689/20. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2011 року у справі № 2а-1431/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 та зобов`язано Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 пенсію у розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 23 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Управлінням ПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснено перерахунок основної і додаткової пенсії та нараховано грошові кошти до виплати у розмірі 72 527,68 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2019 року замінено стягувача у справі № 2а-1431/11 ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 та боржника з Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя на ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Вказані грошові кошти ГУ ПФУ в Запорізькій області виплачені не були.

Позивач у позові просить на підставі статті 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 06.11.2012 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2011 у справі № 2а-1431/11 у загальній сумі 137871,70 грн.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Суд зазначає, що право на отримання коштів належить тим членам сім`ї пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, якщо відповідні кошти підлягали виплаті самому пенсіонеру, але за життя він їх не отримав незалежно від причин.

Суд вказує, що в даній справі позивач не ставить питання про виплату йому нарахованої на користь ОСОБА_2 пенсії, а ставить питання про виплату йому 3-х відсотків річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за життя ОСОБА_2 такі виплати не нараховувались та за ним не обліковувались.

Відповідно до ч.4 ст.24 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Право пенсію та інші соціальні виплати має на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав була участь такої особи у соціальних та трудових відносинах.

Суд зазначає, що позивач не є та не може бути правонаступником у правовідносинах позивача з органом Пенсійного фонду щодо виплати пенсійних виплат, оскільки такі правовідносини нерозривно пов`язані з особою померлого пенсіонера.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, у разі документального підтвердження того, що він спадкоємцем має право на отримання за ОСОБА_3 грошових коштів, які були йому нараховані за життя, проте, не отримані. Проте, не наділений правом звертатися до суду з приводу продовження правовідносин, які припинились із смертю особи, яка мала право на пенсію.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом норми права наведеної у ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Проте, у позивача не виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2011 року у справі № 2а-1431/11 не визначено грошового зобов`язання до стягнення, таке рішення має зобов`язальний характер, а тому у справі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, питання розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 10.12.2021.

Суддя О.В. Конишева