
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2021 р. Справа№200/10177/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
10 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача період його роботи з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та щодо не зарахування до заробітної плати при обчисленні пенсії період з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року на підставі довідок № 73 та № 74 від 27.02.2021;
- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії позивача та зарахувати до стажу його роботи період з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, за один рік та шість місяців, та зарахувати до заробітної плати при обчисленні пенсії період роботи з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року на підставі довідок № 73 та № 74 від 27.02.2021 з урахуванням проведених виплат, з часу перерахунку пенсії (з 24.04.2021 року);
- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не включення до стажу та заробітної плати позивача періоду його роботи з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ» ;
- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до стажу та заробітної плати позивача період роботи з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ» та здійснити перерахунок пенсії з дати перерахунку 24.04.2021 року.
Позов обґрунтований тим, що позивач є пенсіонером за віком з 07.08.2016 року.
24.04.2021 року позивач звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії.
З проведеним перерахунком позивач не згоден, оскільки відповідачем не було зараховано до його пільгового стажу періоди роботи з 18.10.1982 року по 07.05.1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а також не зараховано заробітну плату при обчисленні пенсії за період з 18.10.1982 року по 07.05.1992 року та не включено до стажу та заробітної плати періоду роботи з 01.09.2020 року по 10.03.2021 року у ТОВ «СРЗ».
У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 13 серпня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоду його роботи з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та доказами поважності причин його пропуску, а також нового тексту позовної заяви у двох примірниках, із зазначенням в ній інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, у двох примірниках, а також власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На виконання вимог ухвали суду від 13 серпня 2021 року про залишення позовної заяви без руху позивачем до суду надано уточнену позовну заяву, а також клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 01 вересня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та протиправними, зобов`язання вчинити певні дії прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10 вересня 2021 року суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Донецькій області у задоволенні клопотання про заміну відповідача по даній адміністративній справі.
Таким чином, з огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про заміну відповідача по справі, суд не приймає до уваги наданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області не є стороною по даній справі.
Ухвалою від 01 листопада 2021 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишив без руху та надав позивачеві строк в 5 (п`ять) днів з дня вручення йому копії цієї ухвали для надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від 01 листопада 2021 року позивачем до суду надано уточнену позовну заяву відповідно до якої позивач уточнив вимогу щодо перерахунку пенсії та зарахування до стажу роботи періоду з 18.10.1982 по 07.05.1992 в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, а саме: з часу звернення із заявою про перерахунок пенсії (24.04.2021 року).
Інші позовні вимоги позивач залишив незмінними.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий 16 серпня 1997 року (а.с. 11-13).
Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яка призначена йому з 07.08.2016 року на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 89-90).
22 березня 2021 року позивач, за допомогою Веб-порталу Пенсійного фонду України, звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до якої просив призначити йому пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 (а.с. 17).
29 березня 2021 року позивач, за допомогою Веб-порталу Пннсійного фонду України, звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до якої просив призначити йому пенсію у зв`язку зі зміною страхового стажу, що набутий ним до 01.01.2004 року.
01 квітня Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, розглянувши заяви позивача від 22 березня 2021 року та від 29 березня 2021 року, прийняло рішення № 2976 яким відмовило позивачу в перерахунку пенсії по заробітній платі відповідно до ст. 40, у зв`язку зі зменшенням розміру заробітку для перерахунку пенсії та за відсутністю акту перевірки довідки про заробіток та відмовило у перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю після попереднього перерахунку пенсії 24 місяців страхового стажу та недостовірними даними про факт роботи та прописки (а.с. 91-92).
Так вказаним рішенням відмовлено позивачу, який надав довідки по заробітній платі №№ 73,74 від 27 лютого 2021 року за період роботи з 01 жовтня 1982 року по 31 травня 1992 року з підприємства Російської Федерації АТОВ «Апатит», згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» за вище вказаний період заробітку, у зв`язку з відсутністю акту перевірки про достовірність сум, та у зв`язку зі зменшенням заробітку для перерахунку пенсії за оптимальний період з 01 жовтня 1985 року по 30 вересня 1990 року та даних персоніфікованого обліку за період з 01 липня 2000 року по 31 січня 2016 року, який складає 16 888, 74 грн.
24.04.2021 позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до якої просив призначити пенсію у зв`язку зі зміною періоду 60 місяців до 01.07.2000 (а.с. 15).
Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 травня 2021 року № 914120197798 проведено індивідуально (масовий) перерахунок пенсії позивача по стажу відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове Пенсійне страхування».
Так, вказаним рішенням взагалі не зараховано період роботи позивача з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року.
Крім того, як вбачається із розрахунку стажу позивача, при первинному призначенні йому пенсії, а саме з 07 серпня 2016 року, період його роботи з 02 серпня 1982 року по 23 серпня 1992 року та з 18 жовтня 1992 року по 07 травня 1992 року не було включено до пільгового стажу.
Згідно із записами у трудовій книжці, серія: НОМЕР_2 , виданій 23 лютого 1997 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 30-39), містяться записи про роботу позивача, зокрема у періоди:
- з 18.10.1982 по 01.10.1988 на ВО «Апатит» ім. С.М. Кірова м. Кировськ Мурманська область на посаді електрогазозварювальника 4 розряду;
- з 01.10.198 по 01.04.1991 на ВО «Апатит» ім. С.М. Кірова м. Кировськ Мурманська область на посаді електрогазозварювальника 4 розряду;
- з 01.04.1991 по 07.05.1992 на ВО «Апатит» ім. С.М. Кірова м. Кировськ Мурманська область на посаді електрогазозварювальника 5 розряду;
- з 19.10.2018 по 10.03.2020 на ТОВ «СРЗ» на посаді електрогазозварювальника 5 розряду.
Довідкою від 01.02.2021 № АП-КФ.273-32/1412, що видана АТ «Апатит» підтверджено період роботи позивача з 18.10.1982 року по 07.02.1992 року не менше 80% робочого часу на посаді електрогазозварювальника – дробильний комплекс (а.с. 26 – 29).
Довідкою № 73 від 27.02.2021, що видана АТ «Апатит» відображено заробіток позивача, який враховується при призначенні пенсії за період його роботи з жовтня 1982 року по грудень 1987 року (включно). Довідка видана на підставі особових рахунків позивача за 1982 року по 1987 рік (а.с. 24).
Довідкою № 74 від 27.02.2021, що видана АТ «Апатит» відображено заробіток позивача, який враховується при призначенні пенсії за період його роботи з січня 1988 року по травень 1992 року (включно). Довідка видана на підставі особових рахунків позивача за 1988 року по 1992 рік (а.с. 25).
В індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) інформація щодо сплати ТОВ «СРЗ» страхових внесків за період роботи позивача з вересня 2020 року відсутня (а.с. 45-50).
Отже спірним питанням даної адміністративної справи є не врахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 18.10.1982 року по 07.05.1992 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та не зарахування заробітку позивача при обчисленні йому пенсії за період його роботи з 18.10.1982 року по 07.05.1992 року, а також не зарахування при перерахунку пенсії до стажу та заробітку періоду роботи позивача з 01.09.2020 року по 10.03.2021 року.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною другою статті 114 Закону № 1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3. Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи у районах Крайньої Півночі з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року, суд зазначає про таке.
Однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах, передбачених частиною першої статті 114 Закону 1058-ІV, є наявність результатів атестації робочих місць.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій і посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. В даному випадку йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, шо визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці мас бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку № 637).
Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Суд зазначає, що позивачем на підтвердження пільгового стажу роботи були надані: довідка від 01.02.2021 № АП-КФ.273-32/1412, що видана АТ «Апатит» та яка підтверджує період роботи позивача з 18.10.1982 року по 07.02.1992 року не менше 80% робочого часу на посаді електрогазозварювальника – дробильний комплекс (а.с. 26 – 29), довідка № 73 від 27.02.2021, що видана АТ «Апатит», в якій відображено заробіток позивача, який враховується при призначенні пенсії за період його роботи з жовтня 1982 року по грудень 1987 року (включно) та довідка № 74 від 27.02.2021, що видана АТ «Апатит» та в якій відображено заробіток позивача, який враховується при призначенні пенсії за період його роботи з січня 1988 року по травень 1992 року (включно) (а.с. 25).
Вказані документи підтверджують зазначені періоди роботи позивача на підприємствах, що розташовані у районах Крайньої Півночі (відповідно до бланків довідок із зазначенням місця розташування підприємства та відповідних архівних довідок) підтверджують тільки нарахування заробітної плати за спірні періоди.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Проте, обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому у випадку її не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.
Суд зазначає, що особа, яка працює на посаді та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Крім цього, провести обчислення та зарахування пільгового стажу позивача можна на підставі довідки від 01.02.2021 № АП-КФ.273-32/1412, що видана АТ «Апатит», довідки № 73 від 27.02.2021, що видана АТ «Апатит» та довідки № 74 від 27.02.2021, що видана АТ «Апатит».
Суд зазначає, що до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, Постановою СРСР N 407/П-11 від 18.10.90, які діяли у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач у спірний період.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічні правові висновки міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а.
З вказаних вище довідок, за текстом чи з їх бланків видно, що підприємство, що їх видало, розташоване у районі Крайньої Півночі чи місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (м. Кіровськ, Мурманська область).
Дана правова позиція викладена постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі №200/419/20-а.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до заробітної плати при обчисленні пенсії період роботи з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року на підставі довідок № 73 та № 74 від 27.02.2021 з урахуванням проведених виплат, з часу перерахунку пенсії (з 24.04.2021 року) суд зазначає наступне.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.
Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи РФ відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства РФ.
Аналогічні положення закріплені і в частині третій статті 96 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15 травня 1990 року № 1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Таким чином, підстави для врахування розміру районного коефіцієнта в складі заробітку при обчислені пенсії позивача, якому призначено пенсію на території України, підстави відсутні.
Приписами статті 66 Закону № 1788-ХІІ, який введений в дію з 01 січня 1992 року, окреслено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 2 статті 41 Закону № 1058-IV, встановлено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01 квітня 2004 року), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01 липня 1998 року) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов`язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ.
Тобто, такий коефіцієнт пов`язаний саме із проживанням та роботою особи на території, у тому числі, районів Крайньої Півночі.
Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.
Так, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Наведена законодавча норма встановлює порядок зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а не розмір заробітної плати при розрахунку пенсії.
Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I (далі - Закон СРСР № 1480-I) «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.
Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до заробітної плати при обчисленні пенсії періоду роботи з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року на підставі довідок № 73 та № 74 від 27.02.2021 з урахуванням проведених виплат, з часу перерахунку пенсії (з 24.04.2021 року) є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.
Щодо не включення до стажу та заробітної плати позивача періоду його роботи з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або обрала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ст. 113 Закону №1058, держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону №1058).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Згідно із ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).
Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV, посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права особи, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання підприємством на якому працював позивач обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавляється соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а.
За наведених вище обставин суд зазначає про помилковість доводів відповідача, про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ».
Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи позивач 22 квітня 2021 року звернувся до відповідача, за допомогою веб-порталу ПФУ, із заявою про перерахунок його пенсії, проте доказів на предмет прийняття відповідачем рішення щодо заяви позивача від 22 квітня 2021 року матеріали справи не містять.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України та статтю 13 Конвенції суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту, який є необхідним для відновлення порушеного права позивача, а саме, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача на підставі його заяви від 22.04.2021 року та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача починаючи з 22.04.2021 року на підставі його заяви від 22.04.2021 року з зарахуванням до стажу періоду роботи з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також з зарахуванням до страхового стажу роботи періоду з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ».
Позовна вимога в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не включення до заробітної плати позивача періоду його роботи з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ» та зобов`язання відповідача зарахувати до заробітної плати позивача період роботи з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ» задоволенню не підлягають з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів на предмет того, що після врахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача відповідач буде ухилятись від зарахування його до заробітку за цей період а отже є таким, що заявлені суду наперед.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 10).
Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі – 600,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а; ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій неправомірними та протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 22.04.2021 року.
Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а; ЄДРПОУ: 42171861) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ), на підставі його заяви від 22.04.2021 року про перерахунок пенсії, з зарахуванням до стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 18 жовтня 1982 року по 07 травня 1992 року в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також з зарахуванням до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоду з 01 вересня 2020 року по 10 березня 2021 року у ТОВ «СРЗ» починаючи з 22.04.2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а; ЄДРПОУ: 42171861) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 600 (шістсот) грн.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 29 листопада 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров
Судове рішення № 101795907, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 29.11.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 200/10177/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: