Рішення № 101795580, 06.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Справа № 160/9465/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2021р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося з адміністративним позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.07.2021р., просить:

- накласти арешт на кошти та інші цінності Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 02.06.2021р. відповідач має податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями у загальній сумі 31 428 971,98 грн. по податку на додану вартість, які відповідачем не сплачені, а саме: по податковій декларації по ПДВ №9054196754 від 16.03.2021р. податковий борг становить 7 679226,98 грн. (дана сума зменшена за рахунок часткової сплати); по податковій декларації з ПДВ №9089805659 від 19.04.2021р. податковий борг становить 11658094,00 грн.; по податковій декларації з ПДВ №9129373015 від 17.05.2021р. борг становить 12091141,00 грн.; по податковому повідомленню-рішенню (форми «Н») 0041181813 від 01.04.2021р. податковий борг становить 510,00 грн. У відповідності до вимог п.59.1 ст.59 ПК України контролюючим органом були вжиті заходи по сплаті відповідачем податкового боргу шляхом надіслання на адресу відповідача податкової вимоги за №807-50 від 09.12.2020р., яка була отримана відповідачем, однак, залишилася без відповідного реагування. Також, з урахуванням того, що відповідач розпоряджається майном, яке перебуває у його користуванні на праві господарського відання, власником якого є територіальна громада міста Кривого Рогу згідно до п.п.5.2 п.5 Статуту відповідача, контролюючий орган звернувся до Криворізької міської ради в порядку, встановленому п.73.3 ст.73 та ст.ст.86-96 ПК України з проханням надати згоду на реєстрацію обтяження – податкової застави, проте, у відповідь на вказане звернення 01.06.2021р. листом за №6/6/3646 Криворізька міська рада вказала на те, що підстави для надання згоди на реєстрацію обтяження майна відсутні, у зв`язку з чим позивач вважає, що, за таких обставин, контролюючий орган не має можливості використовувати майно відповідача як джерело погашення податкового боргу, тому, на думку позивача, є всі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у відповідності до вимог п.94.1, п.94.4, п.94.6 ст.94, п.95.1, п.95.2, п.95.3 та п.95.4 ст.95, п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Ухвалою суду від 02.09.2021р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, призначено розгляд справи на 01.10.2021р., при цьому, зобов`язано позивача надати суду докази в обґрунтування позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, зокрема, і доказів звернення до органу місцевого самоврядування у відповідності до вимог ст.96 ПК України, доказів вжиття заходів, визначених ст.94 ПК України та доказів, які свідчать про відсутність майна або доказів того, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, відповідачу – надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.78).

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем - 23.09.2021р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями (а.с.81).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 24.09.2021р. від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що сума податкового боргу у загальній сумі 31428971,98 грн. по податковому повідомленню №0017565641 є спірною у справі №160/2906/21 та у справі №160/3069/19 за якою відповідачем подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення у вказаних вище справах не набрало законної сили, підприємство звернулося до Президента України з питання зобов`язання контролюючий орган виконати п.73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень (розділ 2) ПК України щодо здійснення перерахунку суми штрафних санкцій згідно п.120.1.1 та п.120.1.2 ПК України та вищенаведене рішення вважати скасованим (відкликаним) з урахуванням положень ст.58 Конституції України виходячи з того, що на момент набрання чинності Законом №466-ІХ (23.05.2020р.) податкове повідомлення-рішення №0017505641 від 29.12.2018р. було неузгодженим, оскільки перебувало у процедурі судового оскарження у Верховному Суді, тому має бути скасованим самим податковим органом відповідно до наведеного п.73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (а.с.82-84).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.11.2021р. строк розгляду даної справи було продовжено на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 05.12.2021р., що підтверджується змістом наведеної ухвали (а.с.113).

Таким чином, з урахуванням наведеного та виходячи з того, що 05.12.2021р. є вихідним днем (неділя), рішення у даній справі приймається 06.12.2021р.

Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» зареєстроване як юридична особа 08.02.2000р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9, перебуває на обліку як платник податків та зборів до бюджету в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ станом на 02.09.2021р., наявних у справі (а.с.75-77).

Як видно зі змісту матеріалів адміністративної справи, станом на 01.06.2021р. відповідач має податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість у загальній сумі 31 428 971,98 грн., а саме:

- у розмірі 7 679 226,98р. з урахуванням зменшення суми за рахунок часткової сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість №9054196754 від 16.03.2021р., що підтверджується копією наведеної декларації (а.с.15);

- у розмірі 11 658 094,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість №9089805659 від 19.04.2021р., що підтверджується копією наведеної декларації (а.с.17);

- у розмірі 12 091 141,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість №9129373015 від 17.05.2021р., що підтверджується копією наведеної декларації (а.с.18);

- у розмірі 510,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2021р. №0041181813, що підтверджується його копією, наявною у справі (а.с.16).

Наявність у відповідача вищенаведеного податкового боргу підтверджується і витягом з ІКП, наявного у справі (а.с.10-13).

З метою вжиття заходів щодо погашення відповідачем вищезгаданого податкового боргу, контролюючим органом на адресу відповідача була скерована податкова вимога за №807-50 від 09.12.2020р., що підтверджується змістом корінця відповідної податкової вимоги та копією фіскального чеку від 09.12.2020р., наявних у справі (а.с.9).

Надалі, зі змісту копії листа контролюючого органу від 29.04.2021р. за №471/5/32-00-13-11 вбачається, що останній звернувся до міського голови Криворізької міської ради, у якому просив надати згоду на реєстрацію обтяження – податкової застави згідно до вимог п.73.3 та ст.ст.87-96 ПК України, що підтверджується змістом його копії, наявної у справі (а.с.22).

У відповідь на вказане звернення, виконавчим комітетом Криворізької міської ради на адресу контролюючого органу було направлено лист від 20.05.2021р. за вих. №6/6/3646 у якому було зазначено, що підстави для надання згоди на реєстрацію обтяження відсутні (а.с.23).

З урахуванням наведених обставин та, вважаючи, що через не надання згоди на реєстрацію обтяження майна, контролюючий орган не має можливості використовувати майно відповідача як джерело погашення податкового боргу, тому звернувся з даним позовом, у якому просить накласти арешт на кошти та всі цінності відповідача на підставі та виходячи з вимог п.94.1, п.94.4, п.94.6 ст.94, п.95.1, п.95.2, п.95.3 та п.95.4 ст.95, п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За приписами п.89.5 ст.89 ПК України визначено, що у разі якщо на момент складання акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підставами для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна із обставин, визначених у п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

За приписами п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути повним або умовним.

А у відповідності до вимог п.94.6 ст.94 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду – п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту коштів, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час, має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування – або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв`язку з цим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносин.

Частиною 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно з випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналіз вказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що податковим законодавством України встановлено одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації цього повноваження, а саме: 1) відсутність майна за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, правовими підставами (умовами) є саме наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, вищенаведеними правовими нормами податкового законодавства визначені вичерпні підстави для звернення податкового органу до суду із заявою про накладення (застосування) адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можливе лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

З огляду на аналіз наведених норм податкового законодавства, можна дійти висновку, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого податкового боргу.

Відповідна правова позиція суду також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 28.07.2021р. у справі №825/2351/18, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом у подібних правовідносинах виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, як свідчить зміст позову та додані до нього копії документів, позивач як на підставу для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, посилається на те, що Криворізькою міською радою як власником майна, яке перебуває у розпорядженні відповідача як комунального підприємства, на звернення контролюючого органу не надано згоду на реєстрацію обтяження – податкової застави, що підтверджується відповідними копіями листів, наявних у справі (а.с.22-23,34-36).

Разом з тим, наведені підстави - не надання згоди власником майна на реєстрацію обтяження майна, не визначено підставами для накладення арешту коштів та інших цінностей платника податку згідно змісту проаналізованих приписів ст.94 та п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України, встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.179 ЦК України). Речі у свою чергу поділяються на рухомі та нерухомі (стаття 181 ЦК України).

Проте, у даному випадку у ході судового розгляду даної справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, зокрема, не з`ясовано (не надано доказів) питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), тому, суд приходить до висновку, що наведені вище підстави та докази, обрані контролюючим органом для звернення до суду з цим позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача (не надання згоди Криворізькою міською радою на реєстрацію обтяження майна) не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, роблячи такий висновок, судом враховується і те, що у відповідності до ст.96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу, зокрема, комунальних підприємств, яким у даному випадку є відповідач.

Так, у відповідності до вимог п.96.1 ст.96 ПК України передбачено, що у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про, а саме:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Проте, позивачем, як контролюючим органом жодних належних доказів, які б свідчили про звернення до органу місцевого самоврядування із відповідним поданням з метою прийняття рішення у відповідності до вимог п.96.1 ст.96 ПК України, суду не надано.

Також, позивачем не було надано суду жодних доказів прийняття контролюючим органом рішення про застосування арешту майна відповідача та доказів, які б свідчили про перевірку його обґрунтованості протягом 96 годин судом у відповідності до вимог п.94.10 ст.94 ПК України.

За викладеного та з урахуванням того, що із наданих суду вище досліджених копій документів не підтверджено відсутність майна у відповідача, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а позивачем таких доказів суду не надано, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача саме на підставі ст.94, п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Проте, позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено відсутність/недостатність у відповідача майна, не доведено і того, яке саме майно не може бути джерелом погашення боргу, таких доказів суду не надано.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом аргументи позивача про те, що доказами того, що майно, наявне у господарському віданні відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу через те, що Криворізькою міською радою не надано згоди на реєстрацію обтяження такого майна згідно листа від 01.06.2021р. (а.с.23), з огляду на те, що зазначені обставини не можуть бути обрані належними доказами саме для звернення з позовом до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача виходячи з аналізу вичерпних підстав, визначених статтею 94 та п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, а також з урахуванням того, що контролюючий орган не звертався з відповідним поданням до органу самоврядування з метою погашення податкового боргу комунального підприємства як того вимагає п.96.1 ст.96 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що не надання згоди на реєстрацію обтяження майна Криворізькою міською радою не є належним доказом відсутності/недостатності майна у відповідача або доказом того, що таке майно не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, таких відомостей лист від 01.06.2021р. №2482/5 не містить (а.с.23).

За таких обставин, наявність у відповідача лише податкового боргу, проте відсутність доказів у позивача, які свідчать про відсутність/недостатність майна, балансова вартість майна є меншою суми податкового боргу, відсутність доказів того, що майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу, не може бути визнані судом достатніми підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача згідно до вимог п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем не доведено наявності підстав для звернення до адміністративного суду з даним позовом та не надано доказів на підтвердження наявності підстав для накладення арешту саме на кошти та інші цінності, не дотримання контролюючим органом вимог процедури такого звернення, встановленої вищенаведеними нормами податкового законодавства, зокрема, і процедури погашення податкового боргу комунального підприємства, встановленої п.96.1 ст.96 ПК України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню та виходячи з того, що процесуальні норми не передбачають стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору суб`єкта владних повноважень навіть і при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень, розподіл судових витрат по сплаті судового збору позивача не здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про накладення арешту на кошти та інші цінності – відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва