Рішення № 101795214, 10.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10830/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пільгової пенсії із зменшенням віку на умовах, передбачених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання призначити пільгову пенсію із зменшенням віку на умовах, передбачених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту набуття права на призначення пенсії, тобто з 13.06.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та народився у селі Прилісне Маневицького району Волинської області, у якому він постійно проживав у періоди від народження до 10.11.1988, з грудня 1990 по даний час, що підтверджується довідкою Прилісненської сільської ради від 13.05.2021 № 823. При цьому, село Прилісне Маневицького району Волинської області за переліком населених пунктів Волинської області, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради УРСР про порядок введення в дію Законів УРСР «Про Правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, а з 01.01.2006 вказаний населений пункт віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач вказує, що 17.05.2021 він звернувся до ГУ ПФУ Волинської області з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, що передбачено статтею 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), до якої долучив необхідні документи, що стосуються підтвердження факту свого проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення. Однак у відповідь на вказану заяву позивач отримав від відповідача-1 повідомлення від 24.05.2021 за № 0300-0211-8/22548 та рішення від 21.05.2021 №032950005162 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю пенсійного віку.

Позивач не погоджується із такими діями органу пенсійного фонду, вважає їх протиправними, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 56 Закону №796-XII для чоловіків становить 20 років. Вказує, що його страховий стаж на момент звернення становив 33 роки 5 місяців 20 днів, відтак ним виконана початкова умова статті 55 Закону №796-XII, тому має право на пенсію із зниженням пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожен рік проживання, роботи, але не більше 9 років. Умова застосування зниження пенсійного віку, а саме умова наявності строку проживання у вказаній зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 2 років виконана позивачем до вступу в дію внесених відповідно до Закону України № 1411-IV від 03.02.2004 «Про віднесення деяких населених пунктів Волинської та Рівненської областей до зони гарантованого добровільного відселення» змін, згідно яких з 01.06.2006 село Прилісне Маневицького району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, позивач має право виходу на пенсію у зниженому на 9 років віці, який передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) (60 років), а саме у віці 51 рік.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-2) та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.

01.11.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, в якій останній просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.05.2021 №032950005162 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-XII за заявою від 17.05.2021 та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити пільгову пенсію із зменшенням віку на умовах, передбачених статтею 55 Закону №796-XII з моменту набуття права на призначення пенсії, тобто з 13.06.2021.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 постановлено судовий розгляд даної справи продовжити проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України.

У відзивах на позовну заяву представники відповідача-1 заперечують проти даного позову. Вказують, що 17.05.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону №796-XII. За принципом екстериторіальності (з 01.04.2021) визначено орган, який повинен розглянути заяву позивача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення № 032950005292 від 05.07.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на момент звернення до органу ПФУ за призначенням пенсії. Вказує, що ГУ ПФУ у Волинській області не є належним відповідачем по справі у розумінні статті 19 КАС України, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу приймало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Просили у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-2 позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що позивач 17.05.2021 звернувся територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №032950005162 від 21.05.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку відсутністю необхідного віку. Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік зменшується на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Згідно примітки до зазначеної статті початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Вказує, що позивачем було надано довідку № 823 від 13.06.2021, видану виконавчим комітетом Прилісненської сільської ради Манівецького району Волинської області, згідно якої з 01.01.2006 відповідно до Закону України № 1411-IV від 03.02.2004 «Про відселення деяких населених пунктів Волинської та Рівенської області до зони гарантованого добровільного відселення» село Прилісне Маневицького району Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, тобто на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем-2 діяв вказаний Закон. Таким чином, пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, при досягненні якого ОСОБА_1 матиме право на даний вид пенсії, становить 54 роки, тобто із зменшенням пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону №1058-IV на 6 років. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 29.01.1993 Волинською обласною державною адміністрацією.

17.05.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.05.2021 №032950005162 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII для чоловіків становить 20 років, страховий стаж заявника 33 роки 5 місяців 20 днів. Водночас пенсійний вік, визначений пунктом 2 статті 55 Закону №796-XII, становить 54 роки, оскільки ОСОБА_1 проживав в зоні гарантованого добровільного відселення (село Прилісне Маневицького району Волинської області) і має право на зменшення пенсійного віку не більше 6 років, однак вік заявника становить 51 рік. Враховуючи викладені обставини, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пенсійного віку.

Листом від 24.05.2021 № 0300-0211-8/22548 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про прийняте відповідачем-2 рішення від 21.05.2021 №032950005162.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно із абзацом першим частини першої 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом четвертим пункту другого статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, мають право на зниження пенсійного віку на 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Водночас абзацом п`ятим пункту другого статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

За змістом примітки до статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Таким чином, умови і кількість років зменшення пенсійного віку для осіб, які проживали чи працювали у зонах безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення є різними, а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, мають право на зниження пенсійного віку на 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років, водночас особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу, частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі – Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали, зокрема, у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року не менше двох років. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення від 29.01.1993 серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає чи працює, або проживав чи працював у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 – 1993 роках (категорія 3).

З урахуванням приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII такий документ є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі йому відповідного посвідчення.

Отже, наявність цих посвідчень дає позивачу право на зменшення пенсійного віку з урахуванням норм Закону №796-XII.

За змістом довідки виконавчого комітету Прилісненської сільської ради від 13.05.2021 №823, яка надавалась позивачем разом із заявою про призначення пенсії, ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживав/проживає у селі Прилісне Маневицького району Волинської області з 26.04.1986 до 10.11.1988, з грудня 1990 по даний час. Довідка видана на підставі погосподарських книг села Прилісне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Прилісне Маневицького району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧAEC, і віднесено до зони безумовного обов`язкового відселення.

Законом України від 03.02.2004 №1411-ІV «Про віднесення деяких населених пунктів Волинської та Рівненської областей до зони гарантованого добровільного відселення» з 01.01.2006 село Прилісне Маневицького району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, довідкою виконавчого комітету Прилісненської сільської ради від 13.05.2021 №823 підтверджено факт постійного проживання позивачем у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії (26.04.1986 по 10.11.1988), відтак позивач набув право для застосування початкової величини зниження пенсійного віку, тобто на 4 роки.

Наведені обставини у сукупності свідчать, що станом на 01.01.2006 (дата, з якої село Прилісне Маневицького району Волинської області було віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) позивач проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення понад 9 років (з них не менше 2 років станом на 01.01.1993), що призводить до виникнення у нього права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, та зменшення пенсійного віку на 9 років (максимальна кількість років зменшення пенсійного віку згідно з абзацом четвертим пункту другого статті 55 Закону №796-ХІІ).

Водночас доводи відповідача-2 про те, що пенсійний вік ОСОБА_2 , визначений пунктом 2 статті 55 Закону №796-XII, становить 54 роки, оскільки останній проживав у селі Прилісне Маневицького району Волинської області, яке з 01.01.2006 відповідно до Закону України № 1411-IV від 03.02.2004 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, відтак має право на зменшення пенсійного віку не більше 6 років, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, суд звертає увагу на те, що визначальним для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 9 років (максимальний) відповідно до абзацу четвертого пункту другого статті 55 Закону №796-ХІІ є саме факт проживання/роботи особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, з них не менше 2 років станом на 01.01.1993.

Таким чином, оскільки станом на 01.01.2006 позивач проживав саме у зоні безумовного (обов`язкового) відселення понад 9 років (з них не менше 2 років станом на 01.01.1993), відтак останній має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років.

Щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, то у спірному рішенні вказано про наявність у нього 33 років 05 місяців 20 днів страхового стажу (тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу виконується).

Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У заяві від 01.11.2021 про зміну позовних вимог позивач просить зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити йому пенсію із зменшенням віку на умовах, передбачених статтею 55 Закону №796-XII, з 13.06.2021.

Однак враховуючи досягнення позивачем віку 51 рік 13.06.2021 та його звернення із заявою про призначення пенсії 17.05.2021, суд вважає, що право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ та приписів статті 45 Закону №1058-IV у позивача виникло саме з 14.06.2021 (тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не довів правомірність свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому, виходячи з наданих статтею 245 КАС повноважень, з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.05.2021 №032950005162 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону з 14.06.2021.

Як визначено статтею 244 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 25.09.2021.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 травня 2021 року №032950005162 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за його заявою від 17 травня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 червня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко