Рішення № 101794151, 30.11.2021, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/800/20

Провадження № 2/391/44/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2021р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

головуюча – суддя Мумига І.М.

за участю секретаря судового засідання – Качинської О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду селища Компаніївка Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки «Простір» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Простір» про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Представник кредитної спілки «Простір» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором № 14 від 28.07.2011 року в сумі 16 911,45 грн., з якийх 2 920,72 грн. – основний борг, 13 990,73 грн. проценти за користування кредитом та судові витрати по справі у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до позовної заяви між кредитною спілкою «Простір» та членом спілки ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 14 від 28.07.2011 року, за умовами якого вона отримала кредит в розмірі 10 002,35 грн. строком на 12 місяців, зі сплатою процентів за його користування в розмірі 60 % річних. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_3 , що виникають з договору, було укладено договір поруки № 14/1-П від 28.07.2011 року за яким ОСОБА_4 виступив поручителем ОСОБА_3 . Станом на 23.12.2020 року загальна заборгованість ОСОБА_3 і ОСОБА_4 становить 16 911,45 грн.

29.01.2021 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідачів борг в сумі 101 775,77 грн. (Т. 1 а.с. 26-27).

23.02.2021 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду зустрічну позовну заяву, в якій вона просить визнати недійсним кредитний договір № 14 від 28.07.2011 року між кредитною спілкою «Простір» та нею, та про визнання недійсним договору поруки № 14/1-П від 28.07.2011 року між кредитною спілкою «Простір» та ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 62-70).

Зустрічну позовну заяву мотивувала тим, що вона не є членом кредитної спілки «Простір», особистої заяви про прийняття її у члени кредитної спілки не подавала, депозитні рахунки на її ім`я не відкривалися. Вона не є засновником чи учасником, а також співвласником кредитної спілки «Простір», тому вона не мала права користуватися фінансовими послугами спілки, відповідно спілка їй фінансову послугу не повинна була надавати. Кредитний договір № 14 від 28.07.2011 року укладений на умовах платності та строковості, він відповідає усім критеріям фінансового кредиту. Кредитка спілка «Простір» не має статусу фінансової установи, відсутня у реєстрі фінансових установ, а тому не мала права укладати з нею договір фінансового кредиту, названий «кредитним» договором.

Позивач у первісному позові вказує, що розмір такого боргу складає 2920,72 грн. та підтверджується особовою карткою позичальника. 21.01.2015 року за № 27/1 їй направлено повідомлення про відступлення права вимоги, за яким кредитна спілка «Простір» повідомила її про передання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 права вимоги за кредитним договором № 14 від 28.07.2011 року. На підставі цього повідомлення у січні – березні 2015 року нею передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 1800 грн., що підтверджується розпискою від 24.03.2015 року. Відтак нею ОСОБА_3 сплачено на погашення основного боргу (тіла кредиту) суму 1800 грн, що не підтверджується особовою карткою позичальника. Тому загальна сума основного боргу (тіла кредиту), яка є неповернутою кредитній спілці «Простір» нею, позичальником ОСОБА_3 , становить різницю між сумою 2920,72 грн. та 1800 грн. і складає 1120,72 грн.

05.03.2021 року ОСОБА_3 подано уточнення до зустрічної позовної заяви в якій вона прохала визнати недійсним кредитний договір № 14 від 28.07.2011 року між кредитною спілкою «Простір» та нею. (Т.1 а.с. 84-91).

27.04.2021 року представником позивача по первісному позову подано відзив на зустрічний позов, в якому він пояснив, що ОСОБА_3 з 02.06.2007 року являється членом кредитної спілки «Простір», що підтверджується заявою ОСОБА_3 від 02.06.2007 року та сплатою нею вступного та пайового внесків, а також протоколом правління кредитної спілки «Простір № 86 від 02.06.2007 року про прийняття ОСОБА_3 в члени кредитної спілки «Простір». На дату видачі кредиту, 28.07.2011 року, кредитна спілка «Простір» діяла на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг 05.04.2006 року і лише 01.12.2016 року, на підставі Розпорядження № 3000 Національної комісії, виключено з Державного реєстру фінансових установ та анульовано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. При підготовці розрахунку заборгованості ОСОБА_3 була допущена помилка та не врахована проплата ОСОБА_3 24.03.2015 року в розмірі 1800 грн., тому в подальшому позивач здійснить перерахунок з врахуванням даної проплати та відповідно зменшить позовні вимоги.

03.06.2021 року представником позивача по первісному позову подано додаткові пояснення, в яких він пояснив, що чинним законодавством не передбачено внесення всіх фактично наявних членів кредитної спілки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб –підприємців та громадських формувань. На підставі ст. ст. 10, 16 Закону України «Про кредитні спілки» ОСОБА_3 набула членства у кредитній спілці «Простір» 02.02.2007 року. Крім того, ОСОБА_3 з моменту вступу в члени спілки, крім спірного договору № 14 від 28.07.2011 року, неодноразово укладала інші договори на підставі поданих заяв на отримання кредиту, а саме 02.06.2007 року, 10.07.2008 року та 06.05.2010 року. Зобов`язання по вищевказаним договорам виконувалися у встановлені договором строки. Отже, твердження ОСОБА_3 про несплату нею членських внесків та не подання заяви про вступ в члени, слід розцінювати, як намагання уникнути відповідальності за невиконання зобов`язання.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст. 265 Цивільного процесуального Кодексу України суд зазначає заяви та клопотання, що подавалися під час судового розгляду справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.12. 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року прийнято уточнену позовну заяву

Ухвалою суду від 24.02.2021 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним залишена без руху у зв`язку з несплатою позивачами за зустрічним позовом судового збору.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Простір» про визнання кредитного договору № 14 від 28.07.2011 між КС «Простір» та ОСОБА_3 недійсним з первісним позовом кредитної спілки «Простір» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та витребувано з Міської ради міста Кропивницького письмові докази у справі.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.09.2021 року судові розгляди справи призначено в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення в Ленінському районному суді м. Кіровограда.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити з підстав зазначених в відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_3 зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі, надала пояснення згідно зустрічної позовної заяви, позов КС «Простір» до ОСОБА_3 визнала в сумі стягнення на погашення основного боргу (тіла кредиту) 1120,72 грн , в іншій частині просила відмовити КС «Простір» у задоволенні первісного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що первісний позов кредитної спілки «Простір» підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Судом встановлені такі фактичні обставини з посиланням на докази, на підставі яких вони встановлені.

Кредитна спілка «Простір», скорочене найменування - КС «Простір», код ЄДРПОУ 23903029, була фінансовою установою з 11.03.2004 року, виключена з Державного реєстру фінансових установ на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.12.2016 № 3000 з анулюванням свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії КС № 31 від 11.03.2004 року.

28 липня 2011 року між КС «Простір» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 14. 28 липня 2011 року між КС «Простір» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 14/1-П.

Відповідно до справи № 144400194502 том № 1 Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького:

- 06.03.2006 року державним реєстратором Т.В. Білоусовою проведена державна реєстрація змін до установчих документів Кредитної спілки «Простір» (т.2 а.с. 9) на підставі протоколу № 1 загальних зборів членів кредитної спілки «Простір» від 28 січня 2006 року (т.2 а.с. 22-28);

- Статутом Кредитної спілки «Простір» в редакції від 28.01.2006 року передбачено, що «14.1. Прийняття до кредитної спілки провадиться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, якщо таке право не делеговане спостережною радою правлінню кредитної спілки.

14.2. Особа стає членом кредитної спілки за умови:

1) відповідності ознаці членства;

2) подання заяви про вступ до кредитної спілки;

3) рішення спостережної ради або правління (у разі делегування йому цього повноваження) про прийом особи до спілки;

4) сплати вступного та обов`язкового пайового внеску, що підтверджується відповідними документами.»(т.2 а.с. 15),

п.16.1. Члени кредитної спілки зобов`язані:

3) дотримуватись умов укладених між ним та кредитною спілкою договорів, в тому числі, сплачувати кредити, отримані в кредитній спілці на умовах, передбачених кредитними договорами.» (т.2 а.с. 16)

- Статутом Кредитної спілки «Простір» в редакції від 30.05.2009 року та в редакції від 08.07.2011 року пункти 14.1., 14.2, 16.1 підпункт 3) залишені без змін (т.2 а.с. 50, 51, 105, 106, 194)

- загальними зборами членів кредитної спілки «Простір» від 28 січня 2006 року визначено з 1 лютого 2006 року суму обов`язкового вступного внеску в розмірі 10 (десять) грн. та суму обов`язкового пайового внеску в розмірі 5 (п`ять) грн.. (т 2 а.с.25); зі складу спостережної ради КС «Простір`виведено ОСОБА_6 у зв`язку з призначенням його головою правління КС «Простір» (т.2. а.с.26)

- Згідно Реєстру членів Кредитної спілки «Простір», присутніх на чергових загальних зборах членів кредитної спілки особисто та членів кредитної спілки, представлених на загальних зборах членів кредитної спілки за дорученням (довіреностями) 8 липня 2011 року (т.2 а.с.112-170) під номером 1061 Реєстру членів Кредитної спілки «Простір» зазначено ОСОБА_3 (т.2. а.с. 164), як особа, яка уповноважила ОСОБА_6 бути її представником на загальних зборах згідно довіреності від 02.06.2007 року, однак належно завірена копія довіреності від імені ОСОБА_3 до даного Реєстру не долучена.

Згідно заяви від 02 червня 2007 року на ім`я голови правління КС «Простір» Постного О.О. ОСОБА_3 просить прийняти її в члени обласної Кредитної спілки «Простір» та зобов`язується сплатити вступний внесок 10 грн. Текст заяви та відмітка про зразок підпису на заяві скріплені підписом від імені ОСОБА_3 , виконаним у вигляді написання повного прізвища « ОСОБА_7 ».

До заяви долучені копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 15.08.2003 р. та картки фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_3 , на яких маються відмітки «Хом`як 2.06.2007 р.» та «2.06.2007 р Хом`як»

Відповідно до протоколу № 86 засідання Правління Кредитної спілки «Простір» від 02 червня 2007 р. ОСОБА_3 прийнята в члени кредитної спілки «Простір».

Із оборотно-сальдової відомості по рахунку: 411 (Обов`язковий пайовий внесок) члена кредитної спілки за 02.06.07-14.04.21 КС «Простір» та картки рахунку: 431 (Обов`язковий вступний внесок члена кредитної спілки: ОСОБА_3 за 02.06.07-14.04.21 КС «Простір» вбачається здійснення бухгалтерської облікової операції по оприбуткуванню грошових коштів у розмірі 5 грн. обов`язкового пайового внеску та у розмірі 10 грн. обов`язкового вступного внеску від імені ОСОБА_3 . Однак із додаткових письмових пояснень представника позивача вих.. № 41 від 28.05.2021 р. встановлено, що первинні касові документи, якими підтверджується прийняття від ОСОБА_3 вступного та пайового внеску, не збереглися, що робить неможливим спростування пояснення відповідача ОСОБА_3 про те, що такі внески нею не сплачувалися.

Позивачем за первісним позовом надано протокол № 7 засідання Спостережної ради Кредитної спілки «Простір» від 30.0.2006 року, яким вирішено «Делегувати частину повноважень Спостережної ради до Правління кредитної спілки саме в частині вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки та про припинення членства у кредитній спілці». Позивачем не надано доказів на підтвердження складу спостережної ради станом на 30.01.2006 року – дату складання протоколу. Дана обставина унеможливлює встановлення відповідності рішення правління про прийом у члени спілки відповідача ОСОБА_3 вимогам п. 14.2 Статуту КС «Простір», зазначене у протоколі № 86 засідання Правління Кредитної спілки «Простір» від 02 червня 2007 року.

Позивачем за первісним позовом не надано довіреності чи її належно завіреної копії від імені ОСОБА_3 від 02.06.2007 року для того, щоб підтвердити достовірність вчинення запису до Реєстру членів Кредитної спілки «Простір» від 08.07.2011 року.

Позивачем надано додаткові письмові пояснення вих.. № 57 від 13.10.2021 – до яких долучено Витяг з реєстру членів кредитної спілки за вих. № 56 від 13.10.2021, в якому зазначено відповідача ОСОБА_3 членом кредитної спілки «Простір» з 02.06.2007 р. за реєстраційним номером 1001. Даний Витяг не завірений позивачем, достовірність копії оригіналу не доведена. Надати Реєстр членів кредитної спілки «Простір» на огляд суду позивач відмовився.

Відтак, встановити дійсні обставини справи – а саме, обставини прийняття ОСОБА_3 у члени КС «Простір» та отримання нею кредиту саме як членом КС «Простір» не представляється можливим.

Тому в силу ст. 79 ЦПК України докази набуття членства у КС «Простір» відповідачем ОСОБА_3 , подані позивачем за первісним позовом, – подання заяви особою, прийняття рішення правлінням, сплата вступного та пайового внесків, видача довіреності – не підтверджується достовірними доказами.

20.01.2015 року КС «Простір» вручила боржнику ОСОБА_3 повідомлення за вих.. № 26/1 від 20.01.2015 року про розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 10127,23 грн та про нарахування штрафних санкцій в розмірі 51795,58 грн.

21 січня 2015 року Кредитна спілка «Простір» уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір № 3 про відступлення права вимоги, за яким КС «Простір» виступає Первісним кредитором, а фізична особа-підприємець ОСОБА_5 виступає Новим кредитором. Згідно пункту 1 «Предмет договору» « 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові, і стає кредитором за: 1) Договором № 14 від «28» липня 2011 р. між Первісним кредитором і ОСОБА_3 (далі – «Боржник») (далі по тексту – Основний Договір); 1.2.

З цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору». Згідно п.5.1 договору № 3 про відступлення права вимоги від 21 січня 2015 року «Даний Договір набирає чинності з моменту передачі всих необхідних документів, які засвідчують права, що передаються, згідно акта прийому-передачі і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором». Згідно п. 6.1. Договору № 3 про відступлення права вимоги від 21 січня 2015 року «6.1. Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов`язковим складанням письмового документу».

На підтвердження чинності договору № 3 про відступлення права вимоги від 21 січня 2015 року, цього ж дня ОСОБА_3 кредитною спілкою «Простір» за вихідним № 27/1 направлено Повідомлення про відступлення права вимоги.

Представник позивача у відзиві на позов вих.. № 39 від 21.04.2021 р. у п.6 вказує, що « 21 січня 2015 року між кредитною спілкою «Простір» та ФОП ОСОБА_5 був укладений договір № 3 про відступлення права вимоги, про що і була повідомлена позивач. Проте, в подальшому договір був розірваний і документи, що підтверджують право вимоги згідно кредитного договору № 14 від 28.07.2011 року були повернуті КС «Простір», про що, позивача було повідомлено»

Позивач надав суду додаткову угоду № 1 до Договору № 3 про відступлення права вимоги від 21.01.2015 року, згідно якої Договір № 3 про відступлення права вимоги від 21.01.2015 року розірваний за згодою сторін.

20.05.2015 року за актом приймання-передачі ФОП ОСОБА_5 повернув КС «Простір» кредитний договір № 14 від 28.07.2011 року, видатковий касовий ордер № 1954 від 28.07.2011 року, договір поруки № 14/1-П від 28.07.2011 року, договір застави № 14-З від 28.07.2011 р., особову картку позичальника ОСОБА_3 , особову справу ОСОБА_3 .

Суд констатує, що позивач КС «Простір» не надав суду розрахунку боргу позичальника ОСОБА_3 , розрахунку нарахування боргу за відсотками та пені станом на 28.07.2012 року, станом на час закінчення строку дії договору.

Суд критично сприймає пояснення представника позивача про те, що зазначені розрахунки наведені в особовій картці позичальника ОСОБА_3 , сама особова картка не є розрахунком, яким визначено розмір позовних вимог КС «Простір».

Також суд звертає увагу, що така особова картка не містить відповідних записів станом на 20.01.2015, 21.01.2015, 20.05.2015 року, що унеможливлює встановлення судом обставин справи на час укладання договору про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього.

Первісна позовна заява КС «Простір» з подальшими її змінами у наступних редакціях (заяви про збільшення позовних вимог, заяви про зменшення позовних вимог) не містять зазначення періоду нарахування відсотків за кредитним договором та календарного періоду нарахування пені. Тому ці вимоги не підлягають задоволенню.

Представником позивача у судовому засіданні підтверджено, що відповідач ОСОБА_3 після закінчення строку дії кредитного договору внесла ФОП ОСОБА_5 1800 грн., які позивач у заяві про зменшення позовних вимог відніс до погашення відсотків.

Відповідач ОСОБА_3 у зустрічному позові зазначила, що сплата нею фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 24.03.2015 року 1800 грн. є погашенням боргу за тілом кредиту, а тому її борг за кредитним договором на час розгляду справи судом становить 1120,72 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позову КС «Простір» до ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1120,72 грн. в якості боргу за тілом кредиту.

Обґрунтовуючи висновок про неможливість задоволення первісного позову про стягнення відсотків за кредитом та пені, суд керується такими приписами чинного законодавства та застосовує такі правові позиції Верховного Суду.

У постанові від 27.05.2020 року у справі № 592/7590/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного Суду зазначає: Відповідно до частин першої і другої статті 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, його сторони погодили усі умови, у тому числі й умови про сплату збільшених процентів за користування кредитними коштами у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором до повного її погашення

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.».

Приймаючи до уваги, що позивач за первісним позовом не зазначив у тексті позову та у відповідних розрахунках період нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також те, що у різних заявах позивача сума процентів за користування кредитом є різною, суд позбавлений можливості визначити суму відсотків за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 за час дії кредитного договору. Тому у задоволенні позову про стягнення відсотків суд відмовляє.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення пені суд виходить з такого.

Кредитний договір № 14 від 28.07.2011 року є строковим договором. Строк його дії визначений п. 1.6 договору – 12 місяців 0 днів. Розділ 8 «Відповідальність сторін» Договору не містить умов нарахування пені у строк після закінчення строку дії договору , тобто у строк після 28.07.2012 року. Позивач не надав жодного доказу та розрахунку, з яких би вбачалося нарахування пені згідно розділу 8 кредитного договору станом на 28.07.2012 року, тобто у межах дії кредитного договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України .1.Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що ні нормами параграфу 2глави 49 ЦК України, ні умовами кредитного договору № 14 від 28.07.2011 року не передбачено підстав нарахування неустойки після закінчення строку дії договору.

Відтак, позовна вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню.

При вирішенні позову КС «Простір» в частині стягнення коштів з відповідача ОСОБА_4 суд виходить з такого.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями ч.4 ст.559 ЦК України необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16. Підстав відступити від такого правового висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах також не встановив Верховний Суд у постанові №2-1283/11 від 21 березня 2018 року.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Умовами договору поруки № 14/1-П від 28.07.2011 року, за яким поручитель ОСОБА_4 зобов`язався відповідати перед КС «Простір» за належне виконання позичальником ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань, що витікають із цього договору, не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється (п.4.1.). Тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові №2-1283/11 від 21 березня 2018 року.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 1.6. Кредитного договору № 14 від 28.07.2011 кінцевим терміном повернення кредиту є 28 липня 2012 року.

Тобто, строком виконання основного зобов`язання є 28 липня 2012 року, тому позивач мав право протягом шести місяців (ч.4 ст. 559 ЦК України) від дати настання строку виконання основного зобов`язання звернутись у передбачений процесуальним законом спосіб з вимогами до поручителя про стягнення заборгованості, а саме, до 28 січня 2013 розу звернутися до суду з позовом до поручителя ОСОБА_4 ..

Однак з таким позовом КС «Простір» звернулася до суду лише 31.12.2020 року, тобто з пропуском строку звернення з позовною заявою до поручителя.

Із урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку що порука ОСОБА_4 за договором припинена внаслідок пропуску кредитором строку звернення з позовною заявою до поручителя, оскільки порука припинилась через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову КС «Простір» до відповідача ОСОБА_4 за безпідставністю вимог.

При вирішенні зустрічного позову, суд зазначає, що підстав для визнання кредитного договору № 14 від 28.07.2011 року недійсним, судом не встановлено.

Правову оцінку кредитному договору № 14 від 28.07.2011 року між Кредитною спілкою «Простір» та ОСОБА_3 , правам та обов`язкам сторін договору, наслідкам невиконання сторонами його умов, суд надав при вирішенні первісного позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача за первісним позовом, які складаються із судового збору визначеному пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 25,22 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 280-263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Кредитної спілки «Простір» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Простір» 1120,72 грн. суми основного боргу (тіло кредиту) на підставі кредитного договору № 14 від 28.07.2011 року (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , в Кіровоградьке РУ АТ КБ «Приватбанк» Кіровоградський філіал, МФО 323583.

В задоволенні інших позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення 1800 грн. основного боргу – (тіло кредиту), 17166 грн. – проценти за користування кредитом та 73 318,51 грн. пені-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Простір» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 25,22 грн. (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , в Кіровоградьке РУ АТ КБ «Приватбанк» Кіровоградський філіал, МФО 323583.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Простір» про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградскої області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: кредитна спілка «Простір», місцезнаходження вул. В`ячеслава Чорновола, 2 В, м. Кропивницький Кіровоградська область, 25015.

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4

Повний текст рішення складено 10.12.12.2021 року.

Суддя Мумига І.М.