Рішення № 101793473, 07.12.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11161/19

Провадження № 2/344/577/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Герлан Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 07/02/2008 ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 13500 гривень. 12/09/2013 позичальник помер. Відповідач проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняв спадщину, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість спадкодавця за кредитом в сумі 4851,62 гривень та зі сплати процентів 2061,72 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила позов та надала перед судом пояснення про те, що батько відповідача взяв кредит та згодом помер; на час отримання позики відповідач ще проживав з позичальником; ухвалою суду встановлено, що відповідач проживав за іншою адресою на час смерті позичальника; відповідач не є спадкоємцем і не вважає себе таким; за копіями паспортів видно, що відповідач не зареєстрований за адресою позичальника; в 2001 році позичальник виписався і до 2006 року не був зареєстрований; в 2006 році прописаний назад формально; 03/04/2009 виписався знову; позивач подав в нотаріальну контору заяву на суму 76800 гривень, а позов подав на 6913,34 гривень; 30/08/2016 позивач дізнався про смерть позичальника; позивач пропустив шести місячний строк звернення; відповідач не є спадкоємцем свого батька; відповідач не подавав заяву про прийняття спадщини; ОСОБА_2 є неналежним відповідачем; на час відкриття спадщини відповідач не проживав з позичальником; позичальник був зареєстрований в житлі на АДРЕСА_1 . Тому представник відповідача заперечила позов та просила суд в його задоволенні відмовити.

Відповідно до письмового відзиву на позов на час смерті позичальника відповідач не проживав з ним та не був зареєстрований; був зареєстрований по АДРЕСА_2 , що вказано в паспорті та будинковій книзі; спадкова справа після смерті позичальника не заведена.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так представник відповідача не заперечила обставину договірних відносин спадкодавця та позивача, не надала власного розрахунку на спростування розрахунку позивача.

Отже з урахуванням змісту ст. 81 ЦПК України та ст. 12 ЦПК України відповідні обставини сторонами не заперечено.

Спір виник між сторонами з приводу належності відповідача до кола спадкоємців боржника позивача.

30/08/2016 постановлено ухвалу про закриття провадження в справі за позовом позивача до ОСОБА_3 з підстави відсутності правонаступників та не заведення спадкової справи.

22/09/2017 позивача направив претензію відповідачу щодо виконання зобов?язань ОСОБА_3 .

Відповідно до будинкової книги ОСОБА_2 зареєстрований в житлі разом з ОСОБА_3 21/05/1997.

Відповідно до будинкової книги ОСОБА_3 знятий з реєстрації 03/04/09.

Відповідно до будинкової книги ОСОБА_3 прийнятий на реєстрацію 20/09/96, а знятий з реєстрації 11/02/2001.

Позовну заяву подано з підстави, що вказана в ч. 3 ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Однак відповідачем спростовано зазначену підставу позову та надано перед судом пояснення про те, що відповідач не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Крім цього відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Таким чином позивач не довів, що відповідач є спадкоємцем, який прийняв спадщину.

При цьому строк пред?явлення претензії спадкоємцю боржника обчислюється саме з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Отже право вимоги позивача пов?язане безпосередньо з фактом прийняття спадщини. Однак позивачем не доведено перед судом обставину прийняття спадщини спадкодавця.

Крім цього в ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже кредитор спадкодавця може пред?явити претензію спадкодавцю виключно в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином позивачем не доведено і обставину подання позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до зазначеного позов позбавлено будь-яких правових підстав.

Позивачем порушено як правові підстави подання позову, а також порядок пред?явлення відповідної претензії.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

19/03/2021 позивач подав суду заяву про зменшення позову та просив стягнути з відповідача 4922,51 гривень.

Разом з цим заява позивача від 19/03/2021 абсолютно позбавлена будь-якого обґрунтування про те, з яких правових підстав ним пред?явлено до відповідача позов на суму 6913,34, а в наступному не обґрунтовано за яких обставин зменшено до 4922,51 гривень.

Позбавлення дій позивача пояснень щодо правових підстав таких дій вказує на свавільність цих дій, що є порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця в сумі 4922,51 гривень відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.