Рішення № 101792477, 06.12.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9792/21

2/212/4537/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,-

встановив:

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю. звернувся до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтуванні позовних вимог зазначили, що 09 лютого 2021 року з позивачем, який працював прохідником дільниці № 4 шахти “Родіна” Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (далі – АТ “Кривбасзалізрудком”), стався нещасний випадок, який відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 18 березня 2021 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. У зв`язку із травмуванням відповідно до виписки медичної картки № У-2741 позивачу було встановлено діагноз: CТ, ВЧМТ, струс головного мозку, забійна рана голови, закритий перелом правої променевої кістки у ср зі зміщенням. Згідно довідок МСЕК серії 12 ААА № 059240 та 12 ААВ № 137291 позивачу 06.10.2021 року встановлено 35 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності за трудовим каліцтвом з наступним переоглядом через рік. Позивач зазнає страждань у психологічному плані, оскільки через отриману травму не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, а також приділяти увагу фізичному розвитку неповнолітнього сина. На голові позивача залишилися рубці та шрами, які повсякчас нагадують про пережиту травму і викликають побоювання у малознайомих людей. Внаслідок нещасного випадку він отримав виробничу травму і тому позбавлений можливості вільно рухатися, що в свою чергу призвело до негативних змін у його житті, потреби у додаткових зусиллях для організації свого життя, постійного медикаментозного лікування у зв`язку із чим зазнає моральної шкоди. І тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 180 000 грн.

Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .

Представник відповідача – ОСОБА_2 скористався правом надання відзиву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що у Акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09 лютого 2021 року комісією встановлено, що у настанні нещасного випадку винен сам позивач ОСОБА_1 , який не подбав про особисту безпеку, періодично не здійснював перевірку стану забою ніші скреперної лебідки оту 92 осі горизонту 1380 м, чим порушив п. 1.1.6, 2.3 Інструкції з охорони праці № 157-2018 для прохідника. Також, іншою особою, що допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є майстер гірничий дільниці № 4 ш. ОСОБА_4 , який є винною особою у заподіянні шкоди позивачу. При цьому, в діях роботодавця не було виявлено порушень або недоліків в організації роботи, стан об`єкту відповідає нормативним вимогам. Роботодавець забезпечує працівників спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, у позовній заяві в якості доказів заподіяння моральної шкоди, позивач посилається на виписки з медичної картки стаціонарного хворого, однак перебування позивача на стаціонарному лікуванні не пов`язано з наслідками нещасного випадку на виробництві, оскільки листок непрацездатності виданий по загальному захворюванню. Позивач своїми діями не сприяв лікуванню та одужанню, оскільки перебуваючи на амбулаторному лікуванні порушив режим лікування та брав участь у засіданнях постійних комісій та пленарних засіданнях Покровської районної у місті ради, про що свідчать відповідні листи. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди в розмірі 180 000 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципу розумності, справедливості та співмірності. Крім того, посилаючись на норми Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, просили визначити в рішенні суду про необхідність утримання податків і зборів за рахунок позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 09 вересня 2010 року працює на ПАТ «Кривбасзалізрудком» прохідником 4го розряду на дільниці № 4 шахти “Родіна”, що підтверджується копією трудової книжки.

09 лютого 2021 року під час виконання трудових обов`язків з позивачем, стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується Актом спеціального розслідування нещасного випадку від 18 березня 2021 року за формою Н-1/П.

Пункт 4 акту Н-1/П вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: згідно наряду у першу зміну, виданого в.о. заступника начальника дільниці № 4 шахти “Родіна” Костевим А.Г. через майстра гірничого дільниці № 4 ОСОБА_3 робітники у складі позивача ОСОБА_1 повинні були виконувати роботи з доставки лісоматеріалів в нішу скреперної лебідки 92 осі горизонту 1380 м та викладку котрового кріплення над постійним кріпленням УПК 22-7,7 ніші скреперної лебідки, футерування лісоматеріалом по металокріпленню 3 п.м. бурового штреку в осях 94-92а горизонту 1370 м. Після того, як ОСОБА_1 зайшов у руд стійкою в нішу лебідки поставив її вертикально, оперши її на постійне кріплення, він відчував з боку забою удар шматком породи і сильний біль, впав до підошви виробки та почав кликати на допомогу.

Пункт 8 акту Н-1/П вказує на осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_3 – гірничий майстер дільниці № 4 шахти “Родіна”, що не організував та не забезпечив у зміні безпечне ведення робіт підвищеної небезпеки та не здійснив контроль за додержанням робітниками правил та норм з охорони праці у зміні; ОСОБА_1 – прохідник дільниці № 4 шахти “Родіна”, який періодично не здійснював перевірку стану забою ніші скреперної лебідки орта 92 осі горизонту 1380 м.

Згідно довідок МСЕК від 06.10.2021 року серії 12 ААА № 059240 та серії 12 ААВ № 137291 позивачу первинно встановлено 35 % втрати працездатності та третю групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом з 06.10.2021 року по 01.11.2021 року (а.с.23-24).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідача внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди саме за рахунок відповідача.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності доказів вини підприємства, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав трудове каліцтво.

Таким чином, судом встановлено, що у зв`язку із нещасним випадком, який стався на підприємстві відповідача, позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності та третю групу інвалідності, а отже внаслідок отриманого ним каліцтва при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості вільно рухатися, приділяти увагу розвитку неповнолітнього сину, він потребує медикаментозного та санітарно-курортного лікування.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`і позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, характер страждань, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності – 35 %, ІІІ групу інвалідності, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 80 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 180 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Питання щодо порядку стягнення з відповідача суми моральної шкоди, а саме щодо необхідності вказівки про стягнення податків за рахунок позивача, судом не вирішується, оскільки вказане питання виходить за межі предмету спору та має вирішуватись на стадії виконання судового рішення.

Суд також відхиляє посилання відповідача на необхідність вказівки у судовому рішенні про оподаткування суми моральної шкоди, оскільки в даній справі стягуються суми відшкодування збитків, завданих платнику податків ушкодженням здоров`я, а отже вказані відповідачем зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1000 гривень.

Керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст.3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство “Криворізький залізорудний комбінат”, код ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1-А.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 10 грудня 2021 року.

Суддя: М.Д. Власенко