Вирок № 101792441, 10.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12216/21

Провадження № 1-кп/201/997/2021

ВИРОК

Іменем України

10 грудня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Батуєва О.В., при секретарі судового засідання Вітушкіної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12021041650000783, внесеного у ЄРДР 13.09.2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює адміністратором, не одруженого, на утриманні має малолітню дитину 2010 р.н., не судимого в силу ст. 89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Білень А.І.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Волок Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

07.09.2021 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , належної на праві власності ОСОБА_2 та в якій тимчасово мешкає потерпілий ОСОБА_3 , де останній зберігає власне майно, визначив майно, яке на праві приватної власності належить потерпілому як об`єкт свого злочинного посягання і в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло.

Далі ОСОБА_1 , перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, за допомогою невстановленим під час досудового розслідування предметом відчинив вхідні двері до кв. АДРЕСА_4 , таким чином проникнувши до вказаної квартири.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 знайшов в квартирі АДРЕСА_4 грошові кошти у розмірі 7000 грн., купюри номіналом по 200 грн. та ноутбук марки НР модель «255 Gb», чорного кольору, serial No – CND84458PV, Product No-4QW26ES#ACB, вартістю 5333,33 грн.

Далі, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 залишив місце скоєння кримінального правопорушення, утримуючи при собі викрадене майно, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму у розмірі 12333,33 грн..

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, перебуваючи у вказаний час у вказаній квартирі, ОСОБА_1 побачив в кімнаті на тумбочці банківську карту «Bank Polski» № НОМЕР_1 , яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є електронним носієм інформації, який ініціює переказ грошей з відповідного рахунку та засобом доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом), яка належить потерпілому ОСОБА_3 та зареєстрована на ім`я останнього.

Далі у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення офіційного документа з корисливих мотивів, а саме вказаної банківської карти з метою подальшого зняття з неї грошових коштів, належних потерпілому ОСОБА_3 .

Після цього, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що в приміщенні кв. АДРЕСА_4 нікого немає, тому за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, умисно викрав вищезазначену банківську картку «Bank Polski» № НОМЕР_1 .

В подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник разом з викраденим документом, розпорядившись банківською карткою «Bank Polski» № НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_3 , на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, кваліфіковані за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 та кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло та викрадення та привласнення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.

2. Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд його суворо не карати.

3.Позиція потерпілого

Потерпілий ОСОБА_3 через канцелярію суду надав заяву, в якій просив провести судовий розгляд без його участі, претензій не має, покарання призначити на розсуд суду. Зазначив про повне відшкодування обвинуваченим шкоди.

4. Докази, які були досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений і його захисник не заперечували.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого та документи, які підтверджують процесуальні витрати.

5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вірно.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, кваліфіковані за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, вірно.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Так, виходячи з положень ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, є тяжким злочином. Виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, є кримінальним проступком.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання - не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, визначаючи вид та міру покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, наслідків вчинення, соціальне та матеріальне становище обвинуваченого, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, наявність на утриманні малолітньої дитини, офіційне працевлаштування, повне відшкодування шкоди потерпілому, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання:

За ч. 3 ст. 185 КК України - у вигляді позбавлення волі.

За ч. 1 ст. 357 КК України – у вигляді штрафу.

Разом з тим, згідно ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання щодо застосування обвинуваченому положень ст. 75 КК України, суд також враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, наслідків вчинення, соціальне та матеріальне становище обвинуваченого, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, наявність на утриманні малолітньої дитини, офіційне працевлаштування, повне відшкодування шкоди потерпілому.

Виходячи з усіх обставин справи, а також думки прокурора, який в судових дебатах просив призначити покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, та думки потерпілого, який в поданій заяві просив призначити покарання на розсуд суду, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

7.Вирішення питання щодо цивільного позову

У даному кримінальному провадженні цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, пред`явлено не було.

8.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

20.10.2021 року обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, вказаний запобіжний захід слід скасувати.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати в розмірі 1866,20 грн, у зв`язку із проведенням судових експертиз, які слід стягнути із обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень).

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, призначені основні покарання у вигляді позбавлення волі та штрафу виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 1866,20 грн.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді від 20.10.2021 року, строком дії по 12.12.2021 року - скасувати.

Цивільний позов не пред`явлений.

Речові докази:

-DVD-R диск – залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.п. 24);

-автомобіль Тойота Камрі НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , - залишити у останнього (а.п. 57);

-банківська карта, червоного кольору, № НОМЕР_1 ; банківська карта «ПриватБанк», № НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 ; жорсткий диск Hikvision, model: DS – 71Q4HQHI-K1, serial: C81737524; мобільний телефон (кнопочний), сірого кольору; металевий ключ, з зубчиками-щіткою; рушниця Cobalt, P-20 Action – 12 # 14-B-2761, чорного кольору у чорному чохлі; 4 набої з маркуванням Rio Mao 12 Gb, червоного та синього кольорів; грошові кошти у сумі 700 грн., купюри номіналом по 100 грн.; наручний годинник Breitling; наручний годинник Qrent; дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_4 ; колонка JBL, зеленого кольору; чоловіча кофта синього кольору на блискавці; джинси синього кольору з дирками; 2 кепки чорного кольору, - повернути ОСОБА_1 ;

-флеш накопичувач із відеозаписом обшуку від 12.10.2021 року - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.п. 74);

-1 слід папілярних ліній, 2 сліди на 2 л/с - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.п. 148-152);

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя О.В. Батуєв