Рішення № 101791234, 24.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13158/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

представника позивача – адвоката Йосипчука О.В.,

представника відповідача – адвоката Дрюченка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехман Олександра Анатолійовича, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Комерційний Інвестиційний Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промисловий центр», про визнання незаконними дії нотаріуса, скасування записів та відновлення права іпотекодержателя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехман Олександра Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Комерційний Інвестиційний Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промисловий центр», про визнання незаконними дії нотаріуса, скасування записів та відновлення права іпотекодержателя.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19.03.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено договір позики на суму 57500 дол. США, що еквівалентно 460000,00 грн. В забезпечення виконання ОСОБА_3 вказаного зобов`язання 19.03.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, де остання виступила іпотекодавцем - майновим поручителем. Предметом договору іпотеки є земельна ділянка площею 0,0685 га та об`єкт незавершеного будівництва – житловий будинок готовністю 62%, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ужгородського р-ну.

При посвідчені договору іпотеки, нотаріусом Єгер Н.Д. накладено заборону на відчуження вказаного нерухомого майна до виконання, припинення чи розірвання договору іпотеки.

У подальшому, в зв`язку із невиконанням ОСОБА_3 взятого на себе зобов`язання, ОСОБА_1 , звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення боргу за договором позики від 19.03.2012 року. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року (справа №308/4172/14-ц) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 57500 доларів США, що еквівалентно 911375 грн., та судові витрати.

21.04.2015 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист №308/4172/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 , суму в розмірі 57500 доларів США, що еквівалентно 911375 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3654 грн.

Вказаний виконавчий лист стягувачем було пред`явлено МВ ДВС м.Ужгорода Ужгородського міськрайонного управління юстиції до виконання і постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження за №47456986.

29.11.2017 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плискою А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №47456986, відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним в повному обсязі виконання рішення згідно виконавчим документом.

Зазначає, що вказана постанова державного виконавця винесене незаконно, а тому така була оскаржена до суду. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2018 року у справі №308/1811/18, яка постановою Закарпатського апеляційного суду від 30.01.2019 року та постановою Верховного суду від 01.07.2020 року залишена без змін, скаргу задоволено, визнано незаконною та скасовано вищевказану постанову державного виконавця від 29.11.2017 року, а виконавчий лист №308/4172/14-ц від 21.04.2015 року повернуто Ужгородському MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській обл. для подальшого виконання.

Пояснює, що на сьогоднішній день вищевказане рішення суду №308/4172/14-ц від 23.12.2014 року і надалі залишається не виконаним. Згідно довідки, у виконавчому провадженні по виконанню вищевказаного виконавчого листа №308/4172/14-ц, станом на 22.09.2020 року заборгованість ОСОБА_3 складає 21784,62 долари СІЛА, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.09.2020 року становить 614374,21 грн., та 3654 грн. Враховуючи його права, як іпотекодержателя згідно вищевказаного договору іпотеки, така заборгованість може бути погашена за рахунок предмета іпотеки.

У грудні 2016 року він звернувся в суд з позовом до майнового поручителя - ОСОБА_2 , третя особа : ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на належні майновому поручителю ОСОБА_2 на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0685 га (кадастровий номер 2124886301:02:015:0243) та об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 62%, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 19.03.2012 року (справа №308/13526/16-ц). Ухвалою суду від 20.02.2017 року відкрито провадження в даній справі і на сьогоднішній день вказана справа ще не розглянута.

Вказує, 04.12.2020 року, отримавши інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо вищевказаного нерухомого майна йому стало відомо про те, що іпотека та обтяження за вищевказаним договором іпотеки припинені ще 07.12.2017 року за рішеннями приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. на підставі заяви майнового поручителя - ОСОБА_2 , серія та номер: 2429 від 07.12.2017 року, про що нотаріусом зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, зокрема: - рішенням приватного нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. індексний номер рішення 38612941 від 07.12.2017 року припинено іпотеку (номер запису про іпотеку 23825301 від 19.03.2012 року) відносно земельної ділянки кадастровий номер 2124886301:02:015:0243 за адресою: АДРЕСА_2 , а також припинено іпотеку (номер запису про іпотеку 23825068 від 19.03.2012 року) відносно незавершеного будівництва, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

-рішенням приватного нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. індексний номер рішення 38613885 від 07.12.2017 року припинено обтяження (номер запису про обтяження 23825976 від 19.03.2012 року) відносно земельної ділянки кадастровий номер 2124886301:02:015:0243 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-рішенням приватного нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. індексний номер рішення 38614940 від 07.12.2017 року припинено обтяження (номер запису про обтяження 23826672 від 19.03.2012 року) відносно незавершеного будівництва, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертає увагу суду на те, що до цього часу йому не було відомо про припинення іпотеки та обтяження на майно, що є предметом укладеного 19.03.2020 року між ним та ОСОБА_2 договору іпотеки.

Вважає, такі дії приватного нотаріуса Селехман О.А. про припинення іпотеки та обтяження щодо майна, яке є предметом іпотеки згідно укладеного між ним та ОСОБА_2 договору іпотеки, є незаконними, а тому записи про припинення іпотеки та обтяження підлягають скасуванню. В той же час його права іпотекодержателя за Договором іпотеки від 19.03.2012 року підлягають відновленню з моменту внесення (19.03.2012 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно первинних записів про іпотеку.

Пояснює, як станом на 07.12.2017 року, так і на сьогоднішній день вищевказаний договір іпотеки укладений між мною та ОСОБА_2 від 19.03.2012 року є дійсним. Зобов`язання ОСОБА_3 перед ним за договором позики, яке забезпечено вищевказаним договором іпотеки, до цього часу не виконано. Рішення Ужгородського міськрайонного суду №308/4172/14-ц від 23.12.2014 року й на сьогоднішній день залишається не виконаним. ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем за зобов`язанням ОСОБА_3 згідно договору іпотеки від 19.03.2012 року, звертаючись 07.12.2017 року до нотаріуса із заявою номер 2429 про вилучення запису про обтяження та іпотеку на майно, достовірно була обізнана в тому, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться справа №308/13526/16-ц про звернення стягнення на цей предмет іпотеки, де остання є відповідачем. У постанові державного виконавця від 29.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 308/4172/14-ц від 21.04.2015 року вказано, що постанова може бути оскаржена. Однак, приймаючи рішення про припинення іпотеки та обтяження відповідач порушив вищевказані норми закону, а саме не перевірив належним чином його обізнаність, як іпотекодержателя, про закінчення вищевказаного виконавчого провадження. Крім цього, достовірно знаючи про те, що строк оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження становить як мінімум 10-ть днів, нотаріусом були прийняті вищевказані рішення №38612941, №38613885, №38614940 лише на 8-й день після винесення державним виконавцем такої постанови та без повідомлення його, як іпотекодержателя, про надходження від іпотекодавця - ОСОБА_2 заяви щодо вилучення запису про обтяження та іпотеку на майно.

На підставі наведеного просив :

1.Визнати незаконною дію приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 23825301 від 19.03.2012 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, відносно земельної ділянки кадастровий номер 2124886301:02:015:0243 за адресою: АДРЕСА_2 , а також дію про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 23825068 від 19.03.2012 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, відносно незавершеного будівництва, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати такий запис про припинення (індексний номер рішення 38612941 від 07.12.2017 року).

2.Визнати незаконною дію приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. про припинення обтяження (номер запису про обтяження 23825976 від 19.03.2012 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, відносно земельної ділянки кадастровий номер 2124886301:02:015:0243 за адресою: АДРЕСА_2 , та скасувати такий запис про припинення (індексний номер рішення 38613885 від 07.12.2017 року).

3.Визнати незаконною дію приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. про припинення обтяження (номер запису про обтяження 23826672 від 19.03.2012 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, відносно незавершеного будівництва, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати такий запис про припинення (індексний номер рішення 38614940 від 07.12.2017 року).

4.Відновити право іпотекодержателя за Договором іпотеки від 19.03.2012 року, серія та номер: 838, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_1 ), з моменту внесення 19.03.2012 року в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно первинних записів про іпотеку (номер 23825301 та номер 23825068 від 19.03.2012 року) та обтяження нерухомого майна іпотекою (номер 23825976 та номер 23826672 від 19.03.2012 року).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що станом на 07.12.2017 року, постанова ДВС від 29.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду була чинною, а отже визнавалась Державою, і була обов`язковою до виконання державним реєстратором – приватним нотаріусом Селехманом О.А. Під час вчинення реєстраційних дій ОСОБА_4 діяв у межах і спосіб визначений законами України. Важає, що позивач не довів неправомірності вчинення реєстраційних дій нотаріусом, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Йосипчук О.В., позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Дрюченко О.С., в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Треті особи, в судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, будучи належними чином повідомленими про дату та час судового засідання.

У зв`язку із наведеним, суд розглядає у справу у відсутності учасників справи, що не з`явилися, за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, 19.03.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 57500 дол. США, що еквівалентно 460000,00 грн.

В забезпечення виконання ОСОБА_3 вказаного зобов`язання 19.03.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі №838, згідно якого ОСОБА_2 виступила іпотекодавцем - майновим поручителем. Предметом договору іпотеки є земельна ділянка площею 0,0685 га та об`єкт незавершеного будівництва – житловий будинок готовністю 62%, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ОСОБА_2

19.03.2012 при посвідчені договору іпотеки, приватним нотаріусом Єгер Н.Д. накладено заборону на нерухоме майно (підстава обтяження договір іпотеки, 838, 19.03.2012).

Судом встановлено, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_3 взятого на себе зобов`язання, ОСОБА_1 , звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення боргу за договором позики від 19.03.2012 року.

23 грудня 2014 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (справа №308/4172/14-ц) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 57500 доларів США, що еквівалентно 911375 грн., а також судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

21.04.2015 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист №308/4172/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , суму в розмірі 57500 доларів США, що еквівалентно 911375 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3654 грн.

Вказаний виконавчий лист стягувачем було пред`явлено МВ ДВС м.Ужгорода Ужгородського міськрайонного управління юстиції до виконання і постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження за №47456986.

29.11.2017 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плискою А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №47456986, відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним в повному обсязі виконання рішення згідно виконавчим документом.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що 07.12.2017 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Селехмана О.А. із заявою про вилучення запису про обтяження та іпотеку на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передане в іпотеку на підставі договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. від 19.03.2012 року за реєстровим номером 838, за яким ОСОБА_2 була майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 згідно договору іпотеки.

Підставою подання заяви, зазначила повне фактичне виконання основного зобов`язання - виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року справа №308/4172/14-ц, на підтвердження чого подала постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №47456986 від 29.11.2017 року МВ ДВС Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_2 , відповідач приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., припинив відповідні записи про іпотеку та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ст.3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт.

Відповідно до п.4.2.1. Договору іпотеки від 19.03.2012 року іпотекодавець має право володіти, користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення впродовж строку дії договору.

Сторони договору від 19.03.2012 року погодили, що іпотека виникає з моменту нотаріального посвідчення договору і діє до виконання, припинення чи розірвання договору іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки відносно вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації обтяжень нерухомого майна, зазначеного в п.1.2. цього договору, іпотекою в державному реєстрі іпотек в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки вбачається, що приватним нотаріусом Єгер Н.Д. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження у виді заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна.

Згідно із абзацом першим статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Правові засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

За змістом ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинні на 07.12.2017 року) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача.

За змістом ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Отже, законом встановлено відповідальність за подання недостовірних даних на реєстрацію, за невідповідність документів вимогам, що встановлені законом.

Згідно п.19 Постанови КМ України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 599, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Для зняття заборони необхідно подати до нотаріуса відповідну заяву, до якої додаються необхідні підтверджуючі документи. До нотаріуса може звертатись з заявою про зняття заборони як іпотекодержатель, так і іпотекодавець, за умови подання безспірних доказів виконання зобов`язання.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 4.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву у журналі реєстрації вхідних документів, та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в Алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Така заява, разом з доданими до неї документами, та копіями документів, на підставі яких встановлено особу заявника та перевірено його повноваження, підлягає зберіганню у справі типової номенклатури, яка має строк зберігання 75 років.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема:

кредитора про погашення позики;

про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

за рішенням суду;

в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

ОСОБА_1 , реалізуючи звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частин 1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що порушила право позивача - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Селехмана О.А. як до відповідача про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Одночасно, позивач у своїй позовній заяві вказує, що саме ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем за зобов`язанням ОСОБА_3 згідного договору іпотеки від 19.03.2012 року, звертаючись 07.12.2017 року до нотаріуса із заявою №2429 про вилучення запису про обтяження на іпотеку на майно, достовірно була обізнана в тому, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться справа №308/13526/16-ц про звернення стягнення на цей предмет іпотеки, де остання є відповідачем.

Отже, позивачу було відомо, що саме ОСОБА_2 повинна відповідати за пред`явленим позовом, тобто є належним відповідачем.

Позивач у справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічний висновок щодо суб`єктного складу учасників справи зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 14-233цс18.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 705/3876/18 наголосив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У іншій постанові від 17 квітня 2018р. у справі № 523/9076/16-ц ВП ВС підкреслила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про визнання незаконними дій та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Селехмана О.А. про внесення до Реєстру відомостей про припинення іпотеки та про припинення обтяження. Підставами ж позову слугували обставини, які були встановлені рішенням суду за спливом двох років після вчинення відповідної реєстраційної дії.

Судом перевірено письмовими доказами та встановлено, що станом на 07.12.2017 року, постанова ДВС від 29.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду була чинною, і була обов`язковою до виконання державним реєстратором – приватним нотаріусом Селехманом О.А.

Судом встановлено та перевірено доказами, що ОСОБА_2 , була і є власником нерухомого майна обтяженого іпотекою, а тому в силу ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинні на 07.12.2017 року) вона є належним суб`єктом звернення до державного реєстратора із відповідною заявою про внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідач разом із відзивом подав копії документів, які йому були подані ОСОБА_2 , що відповідають ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Оскільки, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам, у приватного нотаріуса Селехмана О.А. не було підстав для відмови в чиненні реєстраційної дії.

Виходячи з системного аналізу положень ЦК та ЦПК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права; порушення (невизнання або оспорювання) такого права з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права з боку відповідача встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У Постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №910/16461/16 вказано на те, що оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. А тому, припинення основного зобов`язання – є підставою для припинення іпотеки та зняття заборони.

При цьому, суд зазначає, що із припиненням зобов`язання сторони перестають бути кредитором та боржником. Отже, станом на 07.12.2017 року основне зобов`язання було повністю виконано, що підтверджувалося відповідною постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №47456986, відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним в повному обсязі виконання рішення згідно виконавчим документом, у державного реєстратора- приватного нотаріуса Селехмана О.А. не було обов`язку перевіряти обізнаність ОСОБА_1 про закінчення вказаного виконавчого провадження та повідомляти останнього про надходження від іпотекодавця ОСОБА_2 заяви щодо вилучення запису про обтяження та іпотеку на належне їй майно.

Наявність судового спору №308/13526/16-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, не може бути підставою для визнання дій державного реєстратора – приватного нотаріуса Селехман О.А. незаконними, з огляду на те, що він не є учасником даного судового спору, із відзиву вбачається, що про існування даного спору йому невідомо.

Посилання позивача на ту обставину, що приватний нотаріус прийняв оскаржувані рішення лише на восьмий день після винесення державним виконавцем постанови, не може бути взята судом до уваги, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням набирає чинності з моменту її винесення.

Під час вчинення реєстраційних дій ОСОБА_4 діяв у межах і спосіб визначений законами України, наданими суду доказами позивач не довів неправомірності вчинення реєстраційних дій нотаріусом, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 15,16, 204, 509, 526, 598-601, 604- 609 ЦК України, ЗУ «Про Іпотеку», ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 5, 12, 11, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехман Олександра Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Комерційний Інвестиційний Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промисловий центр», про визнання незаконними дії нотаріуса, скасування записів та відновлення права іпотекодержателя - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення – 03 грудня 2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Лемак