Рішення № 101790878, 08.12.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/74/21

Провадження № 2/242/428/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 р. позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про поновлення на роботі.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що він 20.07.2009 р. був прийнятий на роботу провідним юрисконсультом юридичного відділу ДП «Селидіввугілля». 01.09.2011 р. переведений на посаду начальника сектору з юридичних питань. 01.02.2012 р. переведений на посаду начальника юридичного відділу. 14.03.2012 р. покладено виконання обов`язків помічника генерального директора з правових питань. 16.08.2012 р. призначений помічником генерального директора з правових питань. 10.02.2020 р. звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату. 03.09.2020 р. поновлений на посаді помічника генерального директора з правових питань відповідно до рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12.08.2020 р. 04.12.2020 р. звільнений з роботи за прогули без поважних причин. Вважає, що відповідач звільнив його без законних на те підстав та з порушенням встановленого порядку.

Просив скасувати наказ Державного підприємства «Селидіввугілля» від 04.12.2020 р. № 148-К, яким його було звільнено з посади помічника генерального директора з правових питань Державного підприємства «Селидіввугілля» за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Поновити з 05.12.2020 р. його на посаді помічника генерального директора з правових питань Державного підприємства «Селидіввугілля». Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2020 р. по день ухвалення судового рішення. Судові витрати покласти на відповідача.

Заперечення відповідача.

Відповідач 22.02.2021 р. надав відзив на позовну заяву,в якому зазначив, що 24.11.2020 р. помічник генерального директора Сорока С.С. був попереджений начальником відділу по роботі з персоналом та забезпеченню документообігу ОСОБА_2 про дату та час засідання комісії з приведення чисельності керівників, професіоналів, спеціалістів та службовців у відповідність до штатного розпису ДП «Селидіввугілля», про необхідність його прибуття на засідання для розгляду його персонального питання щодо майбутнього звільнення. Від підпису про факт ознайомлення останній відмовився. На засідання комісії не з`явився та покинув своє робоче місце та адміністративну будівлю ДП «Селидіввугілля» о 10.15 годині та до 17.00 години на робочому місці не з`явився, про що було складено акт. 24.11.2020 р. ОСОБА_1 були направлені повідомлення на його особисту електронну адресу та рекомендованим листом на домашню адресу про необхідність з`явитися до керівництва ДП «Селидіввугілля» для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці. В подальшому, 25-27 листопада та 01-02 грудня 2020 р. ОСОБА_1 на роботі не з`являвся. 30.11.2020 р. ОСОБА_1 з`явився у приміщення ДП «Селидіввугілля», де перебував незначний час. Станом на 02.12.2020 р. ОСОБА_1 до керівника підприємства не з`явився, будь-яких пояснень або документів щодо його відсутності на роботі з 24.11.2020 р. по 02.12.2020 р. не надав. Тобто факти порушення трудової дисципліни, а саме: відсутності ОСОБА_1 на роботі та не надання ним пояснень щодо його відсутності, встановлені та оформлені належним чином. Наказом ДП «Селидіввугілля» від 29.10.2020 р. № 245 в спеціальному апараті ДП «Селидіввугілля» був погоджений режим дистанційної роботи з 01.1.2020 р. до 31.12.2020 р. за згодою працівників. ОСОБА_1 не надав згоду на роботу у дистанційному режимі, про що зазначив при ознайомленні з наказом власноручно, обґрунтувавши своє волевиявлення. Фактично, протягом листопада 2020 р. ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов`язки, не отримував від керівника доручень, індивідуальних розпоряджень та не доповідав про виконання ним своїх обов`язків. Щодо не вказування у наказі про звільнення актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі 05.11.2020 р., 06.11.2020 р., 10.11.2020 р., 17.11.2020 р., 19.11.2020 р. то для звільнення працівника за п.4 ст.40 КЗпП України достатньо лише відсутність працівника на роботі три та більше години, що конкретно було зазначено у наказі. На підставі зазначеного ОСОБА_1 був звільнений 03.12.2020 р. за порушення трудової дисципліни, а саме: за прогули без поважних причин. Твердження позивача, що його звільнення має особистий характер є його особистим домислом, адже на підтвердження зазначеного не надано жодних доказів. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

06.01.2021 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 23.02.2021 р. здійснено перехід в розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 20.05.2021 р. задоволено клопотання про витребування доказів та виклик свідків.

14.04.2021 р. закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті.

Суд звертає увагу, що представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, позивачем неодноразово надавались клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з проведенням перемов щодо мирного врегулюваня спору. Ухвала суду щодо витребування доказів не виконана, врегулювання спору між сторонами не відбулося, а тому суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних доказів.

Заяви та клопотання сторін.

29.01.2021 р. відповідач надав клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку із оголошенням карантину.

22.02.2021 р. відповідач надав клопотання про перехід в розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

30.03.2021 р. позивач надав клопотання про витребування доказів та виклик свідків.

30.03.2021 р. відповідач надав заяву про проведення підготовчого засідання без участі представника, закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду.

24.06.2021 р. позивач надав заяву про призначення справи до судового розгляду та розгляд справи за його відсутності.

26.08.2021 р. позивач надав клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з проведенням перемов щодо мирного врегулюваня спору.

30.09.2021 р. позивач надав клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з проведенням перемов щодо мирного врегулюваня спору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді помічника генерального директора з правових питань ДП «Селидіввугілля», звільнений за прогул без поважних причин відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України 04.12.2020 р. на підтвердження чого надано копію трудової книжки, Висновку № 17-03/01 від 16.08.2012 р. та наказу від 04.12.2020 р. № 148 К.

Як вбачається з копії наказу від 26.10.2020 р. № 240, було вирішено запровадити, обов`язково, для всіх працівників спеціального апарату ДП «Селидіввугілля», крім посадових осіб дирекції з виробництва (диспетчер старший, диспетчер), дистанційну (надомну) роботу з 26.10.2020 р. до 31.10.2020 р., з обов`язковим дотриманням своїх посадових обов`язків із застосуванням електронних комунікацій і технологій, режиму робочого часу, з оплатою згідно штатного розпису.

Як вбачається з копії наказу від 29.10.2020 р. № 245, було вирішено продовжити запроваджений, обов`язково, для всіх працівників спеціального апарату ДП «Селидіввугілля», крім посадових осіб дирекції з виробництва (диспетчер старший, диспетчер), дистанційну (надомну) роботу з 01.11.2020 р. до 31.12.2020 р., з обов`язковим дотриманням своїх посадових обов`язків із застосуванням електронних комунікацій і технологій, режиму робочого часу, з оплатою згідно штатного розпису.

Як вбачається із супровідного листа, 10.12.2020 р. на адресу ДП «Селидіввугілля» було направлено листок непрацездатності від 04.12.2020 р. серії АДТ № 995904 для відома та проведення страхових виплат.

На підтвердження того, що його звільнення має особистий характер позивач надав копію рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12.08.2020 р., яким було частково задоволено його позов до ДП «Селидіввугілля» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлено на роботі.

Позивачем надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, на підтвердження якого надані розрахункові листки за вересень-жовтень 2020 р. Зазначено, що оскільки звільнення відбулося у грудні 2020 р., а в листопаді 2020 р. він не працював, перебував на лікарняному, то розрахунок необхідно проводити виходячи з виплат за вересень та жовтень 2020 р.

Суд бере до уваги зазначені розрахункові листки. Середній заробіток позивача становить 563,56 грн. (з врахуванням обов`язкових відрахувань) виходячи з наступного розрахунку: 7752,95 грн. + 675,33 грн. + 541,48 грн. + 47,17 грн. (без врахування суми оплати простою, відпускних та лікарняних) / 16 дні (15 робочих днів у вересні та 1 у жовтні).

Період, за який слід стягувати середній заробіток, - з 05.12.2020 року (наступний день після звільнення) по 08.12.2021 р. (день ухвалення рішення) включно.

Загалом, з 05.12.2020 р. по 08.12.2021 р. включно норма тривалості робочого часу в робочих днях за даний період становить 254 робочих дні. Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 254 днів х 563,56 грн. = 142890,24 грн.

Виведена сума, на переконання суду, відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок незаконного звільнення, і які розумно можна було б передбачити, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідачем на спростування викладеного у позові надано лист від 24.11.2020 р., яким ОСОБА_1 було запропоновано негайно з`явитися до в.о.генерального директора та надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці 24.11.2020 р. та узгодити режим роботи на період введення дистанційної роботи. В іншому випадку керівництво буде розцінювати відсутність на робочому місці як прогул.

Згідно Акту від 24.11.2020 р. о 10.30 годині ОСОБА_1 був відсутній на своєму робочому місці у кабінеті № 36. Згідно відомостей ОП «Охорона» ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_1 о 10.15 годині покинув будівлю ДП «Селидіввугілля» та більше не з`являвся.

Згідно Акту від 24.11.2020 р. о 16.30 годині ОСОБА_1 був відсутній на своєму робочому місці у кабінеті № 36.

Згідно Акту від 27.11.2020 р. з 08.00 години до 17.00 години ОСОБА_1 був відсутній на своєму робочому місці у кабінеті № 36. Згідно відомостей ОП «Охорона» ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_1 27.11.2020 р. на робочому місці не з`являвся.

Згідно Акту від 30.11.2020 р. з 08.00 години до 17.00 години ОСОБА_1 був відсутній на своєму робочому місці у кабінеті № 36.

Згідно Акту від 07.12.2020 р. ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись з наказом № 148-К від 04.12.2020 р.

Згідно Доповідної записки від 24.11.2020 р. в усній формі був попереджений помічник генерального директора ДП «Селидіввугілля» Сорока С.С. про необхідність його присутності на засіданні комісії з приведення чисельності керівників, професіоналів, спеціалістів та службовців у відповідність до штатного розпису, яке відбудеться 24.11.2020 р. о 10.30 годині. На засідання комісії ОСОБА_1 не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідав.

Згідно листа, ОСОБА_1 було запропоновано з`явитись на засідання комісії 27.11.2020 р. о 10.00 годині.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_3 , допитаного у судовому засіданні,з наказами про дистанційну (надомну) роботу був ознайомлений, згоди не давав. Робота юридичної служби у період встановлення дистанції проводилась, як дистанційно, так і в порядку чергування по одній-дві особи з 08.00 до 12.00 години. ОСОБА_1 також приходив та чергував у приміщенні ДП «Селидіввугілля». В період з жовтня до грудня в період свого чергування комісія у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до кабінету не заходила, йому про фіксування осіб на робочому місці нічого не відомо. Жихарева 04.12.2020 р. заходила до кабінету.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими і врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (скорочено - КЗпП України).

Частиною 5 ст.43 Конституції України та ст. 5-1 КЗпП України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Пунктом 4 ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено, що однією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Пунктом 4 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку (крім інших) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або вцілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

27.08.2020 р. у своєму рішенні по справі № 161/14225/19 Верховний Суд зробив правовий висновок, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і врахувати всі надані сторонами докази.

Між сторонами виникли правовідносини щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як було встановлено рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12.08.2020 р., в ДП «Селидіввугілля» діє Первинна Профспілкова організація ПВПУ виконавчого апарату Державного підприємства «Селидіввугілля» та Професійна спілка «Гарант» ДП «Селидіввугілля».

Позивач є членом Професійної спілки «Гарант» ДП «Селидіввугілля» з 25.11.2019 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про професійні спілки» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ст. 246 КЗпП України первинні профспілкові організації на підприємствах, установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки.

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: ліквідації підприємства, установи, організації; незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу; звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації; звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян; звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.

Доказів звернення до профспілки з поданням стосовно розірвання трудового договору відносно ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що відповідачем ДП «Селиддіввугілля» здійснено розірвання трудового договору з ОСОБА_1 без попередньої згоди профспілкового органу, чим порушені вимоги передбачені ст.43-1 КЗпП України.

Крім того, згідно ч. 7 п. 7.7. Статуту ДП «Селидіввугілля», затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля від 22.11.2019 р. № 436 та погодженого Головою Селидівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України від 12.11.2019 р., керівники юридичної служби Підприємтсва призначаються на посаду керівником Підприємтсва за погодженням з Уповноваженим органом управління. Керівники та спеціалісти підрозділів виконавчого апарату Підприємства, керівники, головні інженери, заступники директора з виробництва, головні механіки, головні бухгалтери відокремлених підрозділів призначаються на посаду і звільняються з посади керівником Підприємства відповідно до чинного законодавства.

Згідно до п. 1.5 Посадової інструкції помічника генерального директора з правових питань, зазначено, що помічник генерального директора призначається і звільняється з посади генеральним директором за погодженням керівником юридичної служби Уповноваженого органу управління.

Таким чином, звільнення помічника генерального директора потребує погодження з Уповноваженим органом управління, оскільки Статутом ДП «Селидіввугілля» та Посадовою інструкцією передбачено, що звільнення помічника генерального директора з правових питань відбувається за погодженням з Уповноваженим органом управління, тому суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 здійснено без погодження Уповноваженим органом управління, а саме Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, яке погоджувало кандидатуру останнього на посаду помічника генерального директора з правових питань ДП «Селидівугілля».

Також, як не заперечується і самим відповідачем, згідно наказів на підприємстві ДП «Селидіввугілля» з 26.10.2020 р. до 31.10.2020 р. та продовжено з 01.11.2020 р. до 31.12.2020 р. було вирішено запровадити, обов`язково, для всіх працівників спеціального апарату ДП «Селидіввугілля», крім посадових осіб дирекції з виробництва (диспетчер старший, диспетчер), дистанційну (надомну) роботу з обов`язковим дотриманням своїх посадових обов`язків із застосуванням електронних комунікацій і технологій, режиму робочого часу, з оплатою згідно штатного розпису.

Тобто, у період з 24.11.2020 р. по 04.12.2020 р. (як зазначено у наказі про звільнення) зазначені накази діяли, доказів того, що ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов`язки дистанційно (надомно) з обов`язковим дотриманням своїх посадових обов`язків із застосуванням електронних комунікацій і технологій, режиму робочого часу або відмовився від виконання своїх посадових обов`язків суду не надано.

Суд критично ставиться до наданих у якості доказів відсутності позивача на робочому місці Актів, оскільки, як зазначено раніше, по підприємству діяв наказ про дистанційну (надомну) роботу. Також, свідок ОСОБА_3 пояснив, що робітники, в тому числі й ОСОБА_1 іноді в порядку чергування виконували роботу у приміщенні ДП «Селидіввугілля». Інші свідки, в тому числі, й члени комісії, які підписали зазначені Акти, до суду за викликом не з`явились та не підтвердили обґрунтованість складених Актів.

Крім того, 04.12.2020 р. позивач перебував на лікарняному, про що стало відомо відповідачу.

КЗпП України забороняє звільняти працівника у період тимчасової непрацездатності та відпустки, якщо таке звільнення відбувається з ініціативи роботодавця (тобто на підставі статей 40, 41 КЗпП України). ... Водночас, сам факт звільнення працівника під час лікарняного не є достатньою підставою для його поновлення на роботі. Наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 4 листопада 2020 року у справі № 389/2004/16-ц.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а наказ № 148-К від 04.12.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , з посади помічника генерального директора з правових питань ДП «Селидіввугілля» за п. 4 ст. 40 КЗпП України є таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов`язання ДП «Селидіввугілля» поновити ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора з правових питань ДП «Селидіввугілля», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Тобто, день звільнення ОСОБА_1 це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Таким чином, враховуючи вищенаведений суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивача було незаконно звільнено з займаної посади 04.12.2020 року, тому належним способом захисту його порушеного права є поновлення позивача на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме - на посаді помічника генерального директора з правових питань ДП «Селидіввугілля», з 05.12.2020 року (з наступного дня після звільнення).

В даному випадку суд керується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 року, відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку №100 встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності з вимогами ст. 235 КЗпП з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908,00 грн. за вимогу немайнового характеру, та у розмірі 1428,90 грн. за вимогу майнового характеру.

Керуючись 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного підприємства «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33426253, розташоване за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул..К.Маркса, 41, про поновлення на роботі – задовольнити.

Скасувати наказ Державного підприємства «Селидіввугілля» від 04.12.2020 р. № 148-К, яким ОСОБА_1 звільнено з посади помічника генерального директора з правових питань Державного підприємства «Селидіввугілля» за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 з 05.12.2020 р. на посаді помічника генерального директора з правових питань Державного підприємства «Селидіввугілля».

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2020 р. по 08.12.2021 р. у розмірі 142890 (сто сорок дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 24 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» судовий збір в доход держави у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.. 00 коп. за вимогу немайнового характеру та у розмірі 1428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн.. 90 коп. за вимогу майнового характеру.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя