Рішення № 101790361, 08.12.2021, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1102/19

Провадження № 2/222/317/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представники позивача - Гребенюк О.С., Меркулова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

04.07.2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Володарського районного суду Донецької області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначив, що 19.07.2011 року відповідачка отримала кредит у розмірі 3100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, згідно укладеного між сторонами договору № б/н від 19.07.2011 року. Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом в заяві. Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Відповідачка зобов`язалася повертати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом, однак нею не виконуються належним чином зобов`язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання. Станом на 31.05.2019 року відповідачка має заборгованість в сумі 263444,18 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 2944,22 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 254649,96 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 5850,00 грн. Позивач, користуючись своїм правом, просить стягнути з відповідачки частину заборгованості за кредитом, яка становить 125710,88 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 2944,22 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом з 19.07.2011 року по 30.07.2018 року в

сумі 122766,66 грн. В зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 125710,88 грн. за кредитним договором № б/н від 19.07.2011 року та судові витрати у виді судового збору в розмірі 1921,00 грн.

29.11.2019 року Володарським районним судом Донецької області було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» були задоволені.

19.08.2021 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення Володарського районного суду Донецької області.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 03.09.2021 року заочне рішення Володарського районного суду Донецької області від 29.11.2019 року було скасовано та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Крім цього, відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

06.10.2021 року відповідачкою надано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що позовні вимоги вважає незаконними, безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного. Так, їй не зрозуміло з яких підстав банк залишив за собою право за власним бажанням змінювати кредитний ліміт. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Також, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім цього, їй не зрозуміло яким чином банком нарахована заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19.07.2011 року по 30.07.2018 року в розмірі 122766,66 грн. Між тим, зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також до відзиву додано копії письмових доказів (документів) та фіскальний чек Укрпошта про направлення кореспонденції стороні позивача.

Крім цього, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 08.11.2021 року витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо всіх кредитних карток, що були надані АТ КБ «Приватбанк» позичальнику ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 19.07.2011 року із зазначенням їх строку дії.

Інших клопотань учасниками справи не заявлялося

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяви про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність нез`явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, заяви по суті справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також відповідно до правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що 19.07.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Крім цього, 19.07.2011 року відповідачка ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно умов якої базова % ставка щомісяця (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік) становить 3,0 %, тобто 36 % на рік, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місця, наступного за звітним.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачці ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 19.07.2011 року було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 19.07.2011 року з терміном дії до 02/15.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачки перед АТ КБ «Приватбанк» за договором № б/н від 19.07.2011 року, станом на 31.05.2019 року становить 263444,18 грн., з яких: 2944,22 грн. – заборгованість за кредитом, 254649,96 грн. - заборгованість за відсотками, 5850,00 грн. – нарахована комісія.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення суми заборгованості за договором № б/н від 19.07.2011 року в розмірі 125710,88 грн., з яких: 2944,22 грн. – заборгованість за кредитом, 122766,66 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 19.07.2011 року по 30.07.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалося вище, строк дії картки наданій відповідачці ОСОБА_1 становить до 02/15 року.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після

спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За межами строку дії кредитної карти позивачем відповідачці продовжувались нараховуватись проценти за користування кредитними коштами. Відповідачкою у період після закінчення строку дії картки не здійснювались погашення заборгованості за кредитним договором.

Тобто позивач, нараховуючи після граничного терміну дії картки проценти за користування кредитними коштами, діяв поза межами чинного законодавства.

В зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 нарахованих процентів за період з 01.03.2015 року до 30.07.2018 року, є необґрунтованою.

Таким чином, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом за період з 19.07.2011 року по 28.02.2015 року становить 3378,31 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

В судовому засіданні підтвердився факт порушення ОСОБА_1 грошового зобов`язання за кредитним договором № б/н від 19.07.2011 року, результаті чого у неї виникла заборгованість в загальному розмірі 6322,53 грн., з яких: 2944,22 грн. – заборгованість за кредитом та 3378,31 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом з 19.07.2011 року по 28.02.2015 року.

Таким чином, суд вважає, що цивільне право позивача порушено, оскільки відповідачка отримала надані кошти, але не виконала взяті на себе договірні зобов`язання.

Проте, стороною відповідачки зроблена заява про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Крім цього, ч.1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки сторонами вимоги ч.1 ст. 259 ЦК України не дотримані, суд вважає, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у 3 роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За умовами ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачці ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 19.07.2011 року надано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 02/15 року.

Таким чином дія кредитної картки, отриманої відповідачкою за договором № б/н від 19.07.2011 року, закінчилась в останній день лютого 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява разом з додатками здана до підприємства поштового відправлення Meest Express 26.06.2019 року, тому, враховуючи положення ч.6 ст.70 ЦПК України, суд саме з цієї дати обраховує строк позовної давності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова ВСУ від 19.03.2014 по справі № 6-14цс14) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі

спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, враховуючи, що строк дії кредитної картки закінчився в останній день лютого 2015 року, а позов подано позивачем до суду 26.06.2019 року, тобто після спливу трирічного строку загальної позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявлено, в той час як відповідачка наполягає на застосуванні позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачу в задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що сплачені ним при зверненні до суду і документально підтвердженні судові витрати у виді суми судового збору в розмірі 1921,00 грн. відшкодуванню на його користь з боку відповідачки не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 141, 247, 253, 256-258, 259, 261, 263, 265, 268, 354, пп.15.5, п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 253, 256, 257, 259, 264, 267, 526, 530, 610, 628, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Судові витрати у виді судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня відшкодуванню на користь позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відповідачкою ОСОБА_1 не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.12.2021 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець