Ухвала суду № 101789128, 10.12.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/7511/16-ц

№ провадження 6/495/189/2021

УХВАЛА

Про відмову в задовленні заяви

"10" грудня 2021 р. м. Білгород - Дністровський

Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово – судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря – Іванченко А.С.,

справа № 495/7511/16-ц,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», боржник: ОСОБА_1 про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2021 року до суду надійшла заява від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Так, вимоги заявника зводяться до того, що 11.05.2017 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/7511/16-ц стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредиті ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 183-60-01-15 від 28.08.2008 року у розмірі 71010,64 грн.

Заявник вказує, що 26.09.2016 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» було укладено Договір факторингу № 2016-3КІ/ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 183-60-01-15 від 28.08.2008 року перейшло до «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Заявник стверджує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Якщо виконавче провадження не відкрито – це не є підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача, оскільки після набрання законної сили змінився стягувач і не замінивши такого стягувача відсутні законні підстави для ініціювання відкриття виконавчого провадження в порядку ЗУ «Про виконавче провадження».

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора з заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512,514 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладених обставин, заявник звернувся до суду із відповідною заявою, оскільки виникла необхідність заміни сторони виконавчого провадження.

Представник ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» в судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини заяви просив розглянути справу без участі заявника.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, про день слухання справи повідомлялись належним чином, причину не явки суду не сповістили.

Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає вирішенню питання про заміну стягувача .

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши надану заявником заяву про заміну стягувача у його правонаступником, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2017 року у справі № 495/7511/16-ц, було задоволено позовні вимоги Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Кредитні ініціативи» кредитну заборгованість на загальну суму 51685, 18 грн., яка складається з наступного: 9963, 08 грн. - заборгованість за кредитом; 26366, 74 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 99, 86 грн. - заборгованість за комісією; 15255, 50 грн. – заборгованість за пенею.

За даними автоматизованої системи документообігу «Д-3» та документів, наявних у цивільній справі № 495/7511/16-ц виконавчий лист не видавався.

Між тим, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» /в чинній редакції / він міг бути пред`явлений до примусового виконання на протязі 3-х років, з наступного дня після набрання рішенням законної сили .

Згідно наданих заявником доказів, в обґрунтування його вимог вбачається, що 26.09.2016 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено Договір факторингу № 2016-ЗКІ/ДГ, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фактор/ ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» /зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта/ ТОВ «Кредитні ініціативи»/ за плату, а Клієнт зобов`язався відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, в т.ч. за договором № 183-60-01-15 від 28.08.2008 року /Згідно Додатку № 1-1/, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників № 1-2.

Далі, наступного дня, 27.09.2016 року сторони правочину факторингу склади Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 27 вересня 2016 року до Договору Факторингу № 2016-ЗКІ/ДГ.

Поміж з цим, заявник вказує, що рішення суду на поточну дату залишається невиконаним, а без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із ЗУ «Про виконавче провадження».

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

З аналізу наведеного можливо зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Як зазначив ВС у своєму рішенні від 16 червня 2021 року по справі № справа № 0417/7776/2012, провадження № 61-5419св21, на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Відповідно до відкриття виконавчого провадження можливою є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі.

Судом звертається увага, що виконавчі листи з виконання судового рішення у справі № 495/7511/16-ц судом не видавались .

Натомість, заявник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло прав грошової вимоги за договором факторингу ще у 2016 році, тобто до ухвалення рішення по справі, та не був позбавлений можливості реалізації своїх прав шляхом заміни сторони його правонаступником ще у ході розгляду справи, або після ухвалення рішення у строк, визначений чинним законодавством про пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Разом з тим, слід врахувати позицію ВС, викладену у Постанові від 11 березня 2021 року, Справа №?910/2954/17, де суд роз`яснює, що:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку.

Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 року у справі № 5/128, від 21.08.2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14 і суд касаційної інстанції у цій справі не вбачає підстав відступати від неї».

За таких підстав, враховуючи вищевказані обставини, виходячи з того, що в момент звернення до суду із відповідною заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений, адже виконавчий лист/ за вимогами діючого законодавства/ може бути пред`явлений до виконання протягом 3-х років після набрання рішенням законної сили - не пізніше червня 2020 року, при чому вимоги про поновлення такого за наявності поважних причин не заявлялось, за неможливості порушення принципу правової визначеності, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», боржник: ОСОБА_1 про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.1 п.17.4 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 258, 260, 261, 433 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», боржник: ОСОБА_1 про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складений 10 грудня 2021 року.

Суддя: