Ухвала суду № 10178859, 19.01.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 р.справа № 9/263/08-АП-3/399/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Баранник Н.П.

при секретарі судового засідання:Булана Л.О.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- Радова С.О. дов від 11.01.10 № 1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Армпромсервіс»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2008 року

у справі № 9/263/08-АП-3/399-АП

за позовом Приватного підприємства «Армпромсервіс», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 10.08.2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Армпромсервіс»звернулося до суду з позовом про скасування рішення субєкта владних повноважень податкового повідомлення-рішення № 0000962301/0, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 10.08.07.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків відповідача стосовно порушення підприємством пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». ПП «Армпромсервіс»не порушено жодної із перелічених вище статей, а саме: фінансово-господарські операції з ТОВ «Рінго-Трейд», ПП «Конгрес-Груп»та ПП «Практик»проведені, коли підприємства знаходились на обліку та були зареєстровані як юридичні особи, розрахунки за придбані товари здійснені в повному обсязі, підтверджені податковими накладними та виписками банку, податок на додану вартість, сплачений у вартості товару, відображений у податкових деклараціях. Позивач не може нести відповідальність за порушення третіх осіб без наявності його власних винних дій.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.08 в задоволенні адміністративного відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, ПП «Армпромсервіс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, скасувати у повному обсязі як протиправне податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 10.08.07. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції у повному обсязі не зясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи, не надано належної оцінки наданим позивачем доказам, зокрема, на те, що сума податку на додану вартість підтверджена податковими накладними, виданими підприємствами, що на момент проведення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача, вважає оскаржувану постанову суду законною та обґрунтованою, просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду від 20.10.08 без змін.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 10.08.07 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0, яким визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 306051,00 грн., із яких 204034,00 грн. основний платіж, 102017,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Означене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків, зроблених відповідачем під час планової виїзної документальної перевірки ПП «Армпромсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.04 по 31.03.07 (акт перевірки № 77/23-1/25487486 від 03.08.07).

В ході перевірки та в результаті розгляду поданих позивачем заперечень до акту перевірки (лист відповідача від 10.08.07 № 19720/10/23-114) відповідачем встановлено порушення з боку позивача пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з операцій по придбанню товарів у ТОВ «Рінго-Трейд», ПП «Конгрес-Груп»та ПП «Практик»за періоди серпень 2004 року, грудень 2005 року, квітень-липень 2006 року, січень 2007 року в загальному розмірі 204034,00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 204034,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що контрагент позивача - ТОВ «Рінго-Трейд»в період, коли на адресу позивача ним здійснювалась поставка товару в межах договору купівлі-продажу № 03/05/06 від 03.05.06 (травень, червень, липень 2006 року), звітував до податкового органу з показниками, які не відповідали обсягам реалізації, при проведенні заходів щодо встановлення місцезнаходження ТОВ «Рінго-Трейд»встановлено, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

По взаємовідносинах позивача з ПП «Конгрес-Груп»встановлено, що поставка товару на адресу позивача від вказаного постачальника, видача податкових накладних здійснено у грудні 2005 року, квітні 2006 року, тоді як на підставі заочного рішення Соломянського районного суду м. Києва від 26.10.06 у справі № 2а-723 визнано недійсними з моменту підписання нотаріального посвідчення заяви про внесення змін до установчих документів, тобто з 01.12.04, Статут ПП «Конгрес-Груп», свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Виходячи з дати визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідачем зазначено, що податкові накладні, видані після вказаної дати, є недійсними.

Згідно акту № 247 від 16.11.06 ДПІ у Соломянському районі м. Києва свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Конгрес-Груп»№ 36087006 анульовано з 01.12.04 на підставі заочного рішення Соломянського районного суду м. Києва від 26.10.06 у справі № 2а-723.

По взаємовідносинам позивача з ПП «Практик»встановлено, що поставка товару на адресу позивача від вказаного постачальника, видача податкових накладних здійснено у серпні 2004 року, тоді як на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.05 у справі № 2-3918 статутні документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Практик»визнані недійсними з моменту видачі 31.12.03, внаслідок чого податкові накладні, видані ПП «Практик»на адресу позивача є недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.07 у справі № 2-3918/05 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.05 змінено, визнано Статут ПП «Практик», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Практик»недійсними з дати постановлення рішення з 14.07.05.

Згідно акту № 651 від 21.10.05 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Практик»№ 38821240 анульовано з 31.12.03 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва № 2-3918 від 14.07.05.

Стосовно встановлених обставин позивач не заперечує, спірні питання з цього приводу у сторін відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наведених вище фактичних обставин та норм законодавства, якими встановлені правила формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Факт невиконання контрагентами позивача як платниками податку на додану вартість законодавчо встановленого зобовязання перед бюджетом судом першої інстанції обґрунтований судовими рішеннями, прийнятими відносно ПП «Конгрес-Груп»та ПП «Практик», - Соломянського районного суду м. Києва від 26.10.06 у справі № 2а-723, Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.05 у справі № 2-3918/05.

Стосовно ТОВ «Рінго-Трейд»з урахуванням листів ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 17.07.07, 29.10.07, пояснень громадянина ОСОБА_2, який працює реалізатором на ринку і повідомив, що лише від співробітників податкової міліції дізнався про те, що він є директором ТОВ «Рінго-Трейд», фактично до діяльності підприємства відношення немає, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові накладні від імені ТОВ «Рінго-Трейд»видані позивачеві невідомою особою, отже не можуть бути підставою для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення з боку контрагентів позивача - ТОВ «Рінго-Трейд», ПП «Конгрес-Груп»та ПП «Практик»вимог податкового законодавств, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що належала до сплати позивачем і до приховування відповідних сум податку.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких в редакції станом на момент здійснення спірних господарських операцій податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами, встановленими Законом України «Про податок на додану вартість»(пп.7.2.3 -7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Виходячи з фактичних обставин, встановлених стосовно перелічених вище контрагентів позивача, аналізу наведених вище правових норм, приймаючи до уваги, що Законом України «Про податок на додану вартість»встановлений певний порядок включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, який передбачає особливі вимоги до таких операцій, наявність певних умов для виникнення у платника податку права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виписані вказаними підприємствами податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту відповідних податкових (звітних) періодів у загальному розмірі 204034,00 грн., не є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, внаслідок чого вони не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Укладаючи угоди з переліченими вище особами, вступаючи з ними в господарські відносини, позивач діяв на власний ризик, що не є обставиною, яка звільняє позивача від відповідальності за порушення ним податкового законодавства.

Згідно ст.11 Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть виключно платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

При цьому дії третіх осіб, які спричинили порушення платником податку вимог податкового законодавства, не є обставинами, які виключають відповідальність платника податку за такі порушення.

У звязку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Армпромсервіс»залишити без задоволення..

Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.10.08 у справі № 9/263/08-АП-3/399/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: І. Ю. Добродняк Судді:Н. А. Бишевська Н.П. Баранник