Вирок № 101787682, 10.12.2021, Зміївський районний суд Харківської області

621/3392/21

1-кп/621/281/21

В И Р О К

іменем України

10 грудня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі: судді - Бібіка О.В.

за участю: секретаря судового засідання - Гридасової М.Я.,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора - Колот Н.М.

з боку захисту: обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Буняєва О.В.,

учасників кримінального провадження:

потерпілої - ОСОБА_2 ,

перекладача - Мірошниченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження №12021221260000313 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скрипаї Зміївського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:

- 04.07.2007 вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України;

- 16.08.2011 вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 02.08.2012 вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, 02.06.2015 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 1 місяць 21 день,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року, ОСОБА_1 , знаходячись у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 , яким користувався на підставі договору оренди, укладеного між його дружиною ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно, протиправно, впевнившись, що його дії ніким помічені не будуть, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав батарею чавунну на 7 секцій, бувшу у вжитку, радянського виробництва, батарею чавунну на 10 секцій, бувшу у вжитку, радянського виробництва, котел твердопаливний ТМ "ТЕМП" модель КСТО-12(ч), новий, які знаходились у літній кухні, розташованій на території домоволодіння, радіатор опалювання ТМ "Каld", розміром 300х400 мм, бувший у вжитку, який знаходився у житловому будинку, рейку металеву дорожню довжиною 2 м., яка знаходилась на території домоволодіння, що належать ОСОБА_2 .

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №47 від 03.09.2021, на загальну суму 8782 грн 00 коп.

Сторони кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставинам справи, які ними не оспорюються. З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, пояснив, що кримінальне правопорушення вчинене ним при вищевикладених обставинах.

Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення, що ОСОБА_1 , маючи не зняті та непогашені судимості за корисливі злочини, у тому числі проти власності, у грудні 2020 року викрав батарею чавунну на 7 секцій, бувшу у вжитку, радянського виробництва, батарею чавунну на 10 секцій, бувшу у вжитку, радянського виробництва, котел твердопаливний ТМ "ТЕМП" модель КСТО-12(ч), новий, які знаходились у літній кухні, розташованій на території домоволодіння, радіатор опалювання ТМ "Каld", розміром 300х400 мм, бувший у вжитку, який знаходився у житловому будинку, рейку металеву дорожню довжиною 2 м., яка знаходилась на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що належать ОСОБА_2 ,на загальну суму 8782,00 грн. Правова кваліфікація вказаного діяння ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за якою суд визнає ОСОБА_1 винуватим.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Щодо активного сприяння розкриттю злочину, то воно, як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів по справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду № 152/919/19 від 15.12.2020.

Щодо відсутності в поведінці ОСОБА_1 такої обставини, що пом`якшує покарання, як щире каяття, слід зазначити таке.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові ВПВС № 629/847/15 від 27.11.2019.

У суду відсутні дані про повідомлення обвинуваченим ОСОБА_1 органам досудового розслідування про вчинення ним кримінального правопорушення, вчинення якого встановлено органом досудового розсліудвання на підставі показань потерпілої та інших доказів.

Крім того, суд не враховує як обставину добровільного відшкодування матеріальної шкоди потерпілій обвинуваченим факту вилучення та повернення працівниками поліції викраденого майна.

Відтак, під час призначення ОСОБА_1 покарання, активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття, у розумінні пункту першого частини першої статті 66 КК України, врахуванню не підлягає.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, враховує, що він раніше судимий за вчинення корислих злочинів, не працює, перебуває у зареєстровааному шлюбі з ОСОБА_3 , від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , той факт, що дружина обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно протколоу ультразвукового обстеження вагітних від 22.09.2021, знаходиться на 12-13 тижні вагітності, за місцем проживання характеризується задовільно, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 судимий вироком Зміївського районного суду Харківської області від 02.08.2012 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений умовоно - достроково на невідбутий терімн 1 рік 1 місяць 21 день.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він вчинив кримінальне правопорушення у період непогашеної судимості.

Крім того, ОСОБА_1 раніше був судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі, проти власності, за які його було звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Однак, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, з урахуванням принципів законності, справедливості, пропорційності покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді арешту.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, з метою забезпечення виконання судового рішення та унеможливити ухилення обвинуваченого від відбування покарання, суд вважає за необхідне обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Питання щодо речових доказів належить вирішити згідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 5 (п`ять) місяців.

Обрати запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів до 07 лютого 2022 року включно у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор", взявши його під варту негайно в залі суду. Направити ОСОБА_1 до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор".

Визначити ОСОБА_1 розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн 00 коп, які перерахувати за наступними реквізитами: рахунок отримувача UA208201720355299002000006674, код отримувача (за ЄДРПОУ) 26281249, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (МФО) 820172, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: з`являтися до суду за кожним викликом, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування або роботи.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня фактичного затримання, тобто з 10 грудня 2021 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 01.09.2021 на вилучену під час огляду місця подій 30.08.2021 чавунну батарею, радянського виробництва на 7 секцій, зі слідами корозії (іржі).

Речові докази у кримінальному провадженні №12021221260000313: чавунну батарею, радянського виробництва на 7 секцій, зі слідами корозії (іржі), передану на зберігання до камери схову ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області - повернути потерпілій ОСОБА_2 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку вручити негайно обвинуваченому, прокурору, інши учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.

Суддя: