Ухвала суду № 101787626, 10.12.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

10.12.2021

Справа №639/3586/21

Провадження №2/639/2956/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

10 грудня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Рубіжного С.О. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до відповідача КП «Жилкомсервіс», в якому просить суд визнати незаконними дії відповідача КП «Жилкомсервіс» зі складання відповідачем договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, надрукованого в газеті «Слобода» від 28.11.2006 року, а саме, що у договорі відсутнє положення про щорічної пролонгації, встановлене пунктом 21 Типового договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.2005 року №560, чинним на момент 28.11.2006 року; визнати незаконними дії відповідача КП «Жилкомсервіс» в частині пролонгації договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, надрукованого в газеті «Слобода» від 28.11.2006 року; визнати незаконними дії відповідача, що складаються в «укладанні» договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, надрукованого в газеті «Слобода» від 28.11.2006 року, шляхом друкування цього договору в газеті; стягнути на її користь з відповідача КП «Жилкомсервіс» за завдану їй вищевказаними діями відповідача найсильнішу моральну шкоду - грошові кошти в розмірі 4500000,00 грн. та позов розглядати публічно, за її участю, згідно ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції.

Ухвалою Жовтневою районного суду м. Харкова від 30 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про захист прав споживачів та визнання дій незаконними – повернуто позивачу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2021 року скасовано.

Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно супровідного листа Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Харкова 01 грудня 2021 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справа розподілена на суддю Баркову Н.В.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2021 року заявлено самовідвід по цивільній справі №639/3586/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про захист прав споживачів та визнання дій незаконними.

Цивільну справу №639/3586/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про захист прав споживачів та визнання дій незаконними – передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючого суддю було визначено Рубіжного С.О.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Цивільні справи розглядаються судом виключно в порядку, встановленому ЦПК України, яким в тому числі встановлено вимоги до форми та змісту заяви, з якою особа має право звернутись до суду.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики», сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч.3 ст.8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч.3 ст.8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

Отже, Законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому, законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є громадянкою України, проживає та зареєстрована на території України, а тому звернення до суду повинно здійснюватися державною мовою. Однак, в супереч зазначеним положенням, позовна заява складена російською мову, що суперечить вимогам ст. 14 Закону України «Про засади державної мовноїполітики».

Статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, а саме: суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною першою ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на те, що будь-яка заява по суті справи є процесуальним документом (ст. 174 ЦПК України), позовна заява за вимогами закону має бути викладена державною мовою. Виходячи з принципу рівності учасників справи перед законом та судом, принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, кожна особа, звертаючись до суду має розраховувати на застосування вказаного правила, який ґрунтується на законі.

Зазначене відповідає правовим висновкам, яких дійшов Верховний Суд в ухвалі від 19.03.2020 року у справі № 629/5741/19, провадження № 61-5019ск20; в ухвалі від 02.03.2020 року у справі № 623/4072/19, провадження № 61-2581ск20; в ухвалі від 10.02.2020 року у справі № 623/4072/19, провадження № 61-2581ск20.

З огляду на зазначене, позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Заявник не позбавлений права звернутися до перекладача з метою приведення позовної заяви у відповідність до вимог закону.

Також , відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 в звої позовній заяві зазначила, що вона звертається до суду в порядку захисту прав споживачів, а тому у зв`язку з цим звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушення їх справ.

За таких обставин, твердження позивача про те, що вимоги , з якими вона звернулася до суду, безпосередньо випливають із правовідносин про захист прав споживачів є хибними, так як з огляду на ті вимоги і ті підстави, які зазначає позивач у позові про визнання договору недійсним, відсутні підстави вважати, що позивач звернувся саме за захистом прав споживачів, який гарантований, зокрема ст. 18 та 21 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 вона містить у собі одну вимогу немайнового характеру (визнання дій незаконними)та одну вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі)

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановівід 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-2367св18).

Також позивачем ОСОБА_1 в порушення п. 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України не надано підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, у зв`язку з вищевикладеним, позивачу необхідно: 1. викласти скаргу державною (українською) мовою або надати завірений належним чином переклад на українську мову; 2. надати копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; 3. надати підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. 4. сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. за вимогу немайнового характеру, та судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1% ціни позову, але не менше 908,00 грн. та не більше 11350,00 грн.на відповідний рахунок із зазначенням необхідних реквізитів, а саме: одержувач коштів – ГУК Харків обл./м.Харків/Новобаварський; код отримувача (ЄДРПО) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA808999980313141206000020658; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: Судовий збір, за заявою «П.І.Б.», Жовтневий районний суд м. Харкова, та надати суду докази його сплати, або надати докази, які б підтверджували підстави звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 11, 27, 28, 95, 174, 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди- залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в частині стягнення судових витрат в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10.12.2021.

Суддя С.О. Рубіжний